Освітнє

Уявімо, що один із найголовніших етапів власної справи – її створення – ви вже пройшли, дослухавшись до наших рекомендацій зі щотижневої рубрики #millerprobussiness.

І тут на одній із зустрічей ваш партнер пропонує придбати майно та оформити його на компанію. По суті, це може бути що завгодно, наприклад: офісна техніка, меблі, транспортний засіб та навіть приміщення.

Тож для чого компанії таке майно та як його оформити?

Наявність майна забезпечує функціонування компанії, надає партнерам можливість управляти ним та отримувати прибуток від його використання, відповідно до розміру частки в компанії.

Якщо ваша компанія є платником єдиного податку, то передача в оренду нерухомого майна значно оптимізує податки.

Також, володіння об’єктом комерційної власності – це гарна можливість поповнити статутний капітал компанії на значну суму. Адже він – база, основа діяльності компанії, яку можна витрачати на її потреби та цілі.

Оформлення майна на компанію може певною мірою убезпечити від ризику його втрати в результаті сімейних спорів, поділу, судових позовів за борговими зобов’язаннями тощо. Адже учасник ТОВ (один із співвласників компанії) відповідатиме перед кредиторами лише в рамках розміру своєї частки в компанії, а не всім своїм майном.

Оформити майно на компанію можливо:

1. Як внесок учасника до статутного капіталу.

Приміром, учасник вирішив передати свою машину компанії, тим самим – збільшити розмір свого вкладу. Тоді автомобіль передається за актом приймання-передачі, а нотаріус (або інший суб’єкт державної реєстрації) реєструє право власності на компанію.

Проте, зауважимо, що процедура передачі учаснику (повернення) такого майна у разі виходу з компанії є дещо складнішою та більш затратною з точки зору податків.

Адже, наприклад, у разі укладення договору купівлі-продажу учасник буде зобов’язаний сплатити 2% від оціночної вартості майна. При цьому при передачі майна як внеска до статутного капіталу таких податків та зборів немає, сторони на власний розсуд оцінюють вартість майна, не прив’язуючись до його експертної оцінки.

Альтернативними варіантами передачі майна учаснику (виведення майна з компанії) є його отримання замість суми вкладу при виході зі складу учасників компанії, ліквідації компанії, зменшенні розміру статутного капіталу тощо.

Проте усі ці варіанти передбачають отримання згоди інших учасників компанії, що може бути ускладненим на даному етапі.

2. Придбання майна безпосередньо компанією в інших юридичних, фізичних осіб та оформлення його на баланс.

Таке придбання здійснюється за кошти підприємства та в подальшому знаходиться у повному розпорядженні компанії.

Може виникнути ситуація, коли у вас буде бажання увійти до вже існуючого бізнесу, а грошових коштів для вкладу буде недостатньо. У такому разі можливий вхід до партнерства саме шляхом внесення майна.

Тож майно, оформлене на компанію, може бути додатковим інструментарієм досягнення економічної ефективності вашого бізнесу та його процвітання. Проте варто приділити увагу тому, як це майно оформляється, порадившись із юристами.

Розуміємо, що в сучасних реаліях у вас може бути страх, що компанію незаконно заберуть. А разом із нею – і можливість управляти майном, що знаходиться на балансі.

Без паніки! Як убезпечити себе від ризиків незаконних посягань на майно вашого бізнесу – розповімо у наступному пості!

Тверезе водіння – один із запобіжників аварій на дорогах.

Напередодні вихідних, святкуючи, не забувайте про безпеку руху. Детально про допустимі норми алкоголю в крові розповідає старша юристка нашої Компанії Марина Сорока.

Допустимий вміст алкоголю в крові людини, яка керує транспортним засобом, – 0,2 проміле. Прийнята в усьому світі класифікація говорить, що це майже нульова, найлегша ступінь сп’яніння. Її ще називають доклінічною або безсимптомною.

Така кількість алкоголю в крові ніяк не відображається на поведінці людини та не проявляється в зовнішніх ознаках. Її можна виміряти лише в лабораторних умовах або за допомогою спеціальних приладів «Drager».

Існують захворювання та продукти, які підвищують вміст природного алкоголю в організмі людини. Тому, щоб уникнути необґрунтованих штрафів за «п’яну їзду», в Україні та в багатьох європейських країнах, встановлено гранично допустиму норму.

До прикладу, в Німеччині вона сягає 0,3-0,5‰, у Великобританії та Канаді – 0,8‰, США 0,4-0,8‰. Це можна пояснити культурними та гастрономічними особливостями місцевих мешканців.

Проте це не означає, що громадянам дозволяється їздити напідпитку. У Німеччині, якщо водій потрапив у ДТП, то навіть 0,3‰ вважається обтяжуючою обставиною.

У багатьох українських водіїв складається враження що дозволені 0,2‰ дають їм можливість випити келих вина. Теоретично це так, але залежить від фізіологічних властивостей кожної окремої людини.

Алкоголь виводиться з організму не так швидко, як хотілося б. На цей процес може піти від 4 до 30 годин, а то й більше! Усе залежить від статі, ваги та індивідуального обміну речовин.

Детальніше – у таблиці.

Виведення з організму наркотиків теж має свої особливості. Після одноразового вживання «травички» наркотичну речовину можна буде виявити в сечі ще протягом тижня. Якщо ж аналізи проводяться у завзятого курця, то наявність можна виявити навіть через місяць після останнього прийому наркотиків. Іноді – ще довше.

Тож, якщо ви знаходитесь в стані будь-якого сп’яніння – не сідайте за кермо! Будьте обачними та не сподівайтесь на волю випадку.

Тим паче – уже діють нові санкції, і за кермування в стані сп’яніння доведеться заплатити 17 000 гривень та залишитися без посвідчення водія на рік.

Підприємницька діяльність здійснюється на власний страх і ризик. Ті, хто вже має свій бізнес, неодмінно, погодяться з цією тезою. Але це точно не означає, що необхідно відмовлятися від мрії вести власну справу!

Як захиститися – розповідаємо вам у традиційній рубриці #millerprobussiness.

Щоб не ризикувати кожного разу при укладенні договору з новим контрагентом, пропонуємо вам завчасно перевірити надійність потенційного бізнес-партнера у відкритих базах даних. У сучасних реаліях існує чимало програм та додатків, які допоможуть довідатися все про вашого контрагента та навіть запропонують проаналізувати цю інформацію. Проте, якщо у вас немає на них грошей, але є трохи більше часу – не переймайтеся, зібрати необхідні відомості можна самостійно!

Для цього потрібен код ЄДРПОУ, якщо це юридична особа, або ж РНОКПП (простіше – ідентифікаційний номер), якщо це фізична особа-підприємець.

Де ж шукати інформацію?

1. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ().

Цей реєстр містить основні дані про контрагента, які вам потрібно знати, а саме: статус, організаційно-правову форму, місцезнаходження, види діяльності, дату реєстрації, дані про засновників, розмір статутного капіталу, ПІБ керівника, дані про перебування в процесі припинення тощо.

2. Електронний кабінет платника податків () та система “Дізнайся більше про свого бізнес-партнера” ().

Тут можна дізнатися податковий статус учасника господарської діяльності, в тому числі, відомості щодо єдиного податку чи ПДВ, наявність податкового боргу. Електронний кабінет містить близько двадцяти реєстрів. Якщо ваш майбутній діловий партнер ухиляється від сплати податків та має заборгованість, це вже не стане для вас неприємним сюрпризом в останній момент.

3. Єдиний державний реєстр судових рішень ().

Він допоможе дізнатися, чи брав контрагент участь у судових процесах і, якщо так, то в якому статусі (позивач чи відповідач). У разі фігурування майбутнього партнера в декількох господарських справах у якості відповідача, детальніше вивчіть ці справи. Можливо, він має за звичку порушувати домовленості.

Також радимо ознайомитись із кримінальними справами. Фігурування контрагента в них – недобрий знак, що говорить про необхідність увімкнути режим «надзвичайна увага».

4. Єдиний реєстр боржників ().

Останній із нашого переліку, але не менш важливий реєстр, який містить дані щодо виконавчих проваджень. Якщо ваш контрагент систематично порушує взяті на себе обов’язки, швидше за все, ви знайдете його ім’я тут.

Обираючи потенційного ділового партнера, будьте допитливими. Оцініть його ділову репутацію, відсутність боргів, наявність необхідних майнових ресурсів та професійного досвіду.

І пам’ятайте, що в цій справі дрібниць не буває. Адже можна знайти як надійного партнера на довгі роки взаємовигідної співпраці, так і професійного шахрая, завдяки якому ви дізнаєтесь, що таке тривалі та складні судові засідання.

Зберігайте пильність і ведіть справи лише з надійними людьми!

Продовжуємо традицію щотижневих розмов про юридичну складову вашого бізнесу!

У попередніх публікаціях серії #millerprobussiness ми вже розповідали, як врегулювати відносини з партнерами та керівниками вашої компанії. Цього разу розкажемо про формальності, які стосуються взаємин із працівниками і мають так само важливе значення.

Почнемо з основного документу. Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства.

Підписавши його, працівник бере на себе зобов’язання виконувати певну роботу, а роботодавець – виплачувати заробітну плату та забезпечувати можливість працювати.

Саме цим документом обидві сторони домовляються про умови праці, розмір заробітної плати, соціальні гарантії, умови розірвання трудових відносин, форс-мажорні обставини тощо.

Влаштовуючи людину на роботу, необхідно дотримуватися такої послідовності дій:

1. Працівник подає документи щодо працевлаштування та пише заяву на прийняття.
2. Роботодавець оформляє наказ про прийняття на роботу.
3. Перед допуском до роботи сторони укладають трудовий договір.
4. Тоді до податкової служби слід направити повідомлення про прийняття працівника на роботу.
5. Працівникові оформляється трудова книжка.

Оплата праці, звісно ж, також регулюється законом. Тож:

– місячний заробіток ваших працівників повинен бути на рівні не менше мінімальної зарплати: з 1 січня 2021 р. – 6000 гривень;
– на зарплату нараховується ЄСВ (22%), а з неї утримується ПДФО (18%) та військовий збір (1,5%).

Ми здогадуємося, що роботодавцям нерідко хочеться уникнути додаткових зобов’язань та не оформлювати трудові відносини. Як аргумент проти таких хитрощів запам’ятайте: за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено штраф у розмірі 180.000 грн. 

А як бути, якщо ваші шляхи розійшлися?

Не менш відповідально слід ставитися й до процедури завершення вашої співпраці. Як правило, розірвання трудових відносин відбувається з кількох причин:
– за бажанням працівника (ст. 38-39 КЗпП);
– за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП);
– з ініціативи власника (ст. 40-41 КЗпП).

Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові, ви як роботодавець маєте право на ще два гарантованих тижні його роботи. Та є виняткові обставини. Приміром, переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини працівника на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу тощо.

Пам’ятайте: наказ про звільнення повинен містити підстави з посиланням на пункт і статтю КЗпП. Його можна писати у довільній формі. Головне – ознайомити працівника з таким наказом під його особистий підпис та надати копію.

Роботодавець повинен у день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Якщо ж працівник відмовляється отримувати трудову книжку, то цей факт необхідно зафіксувати у відповідному акті.

Нагадаємо, що 5 лютого цього року Верховна Рада ухвалила перехід в Україні від паперових трудових книжок до електронних.

Авжеж, головний успіх вашого бізнесу – за сумлінністю кожного працівника. Але незначні, проте важливі, формальності з оформленням забезпечать вам спокій та впевненість, що неприємних несподіванок не трапиться!

Сьогодні середа, а, отже, ми традиційно говоримо про те, як безпечно вести власну справу, у нашій рубриці #millerprobussiness.

NDA? NCA?

У бізнес-середовищі ці абревіатури давно на слуху. А чи чули про них ви?

Якщо коротко, то йдеться про документи, які захищають бізнес від розповсюдження внутрішньої інформації – конфіденційної загалом або, наприклад, комерційної таємниці.

Уявіть: після кількох років роботи працівник, що добре знає справи компанії, звільнився. Результатом припинення співпраці він залишився незадоволеним. І тепер, прямо перед важливою для вас подією на ринку, збирається передати комерційну таємницю фірмі-конкуренту.

Що ж у такому випадку захистить роботодавця?
Спокійно: цей пост – якраз про такі інструменти!

1. NDA, або ж Договір про інформацію з обмеженим доступом та нерозголошення такої інформації (про конфіденційну інформацію).

Конфіденційна інформація – це будь-яка інформація, що є обмеженою.

До прикладу, дані щодо внутрішніх аудитів, паролі до корпоративної пошти, внутрішніх CRM-систем, дані про сервери або ж інформація, яка позначена як конфіденційна за умовами договору між роботодавцем і працівником.

NDA служить запобіжником витоку будь-якої конфіденційної інформації, що є важливою для бізнесу.

У такому договорі також обумовлюється:
– яка саме інформація вважається конфіденційною та не може бути розголошеною;
– яка відповідальність за її розголошення;
– як, у разі необхідності, отримати все ж таки дозвіл на розкриття конкретної конфіденційної інформації.

2. NCA, або ж Договір про діяльність в умовах конкуренції (добросовісної конкуренції).

Цей документ стосується комерційної таємниці, тобто інформації, яка не є легкодоступною для третіх осіб і має комерційну цінність для вашого бізнесу.

Приміром, інформація щодо руху коштів на рахунках, ваших партнерів, політика ціноутворення, методи/способи взаємодії з клієнтами, кваліфікація працівників, внутрішня схема роботи, бізнес-плани та інше.

Очевидно, що кожному власнику хотілось би бути впевненим що така інформація зберігатиметься тільки в межах його бізнесу як на час трудових відносин, так і після.

Такий тип угод не може містити заборон щодо наступного працевлаштування. Адже це – обмеження ст. 43 Конституції України (кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку обирають вільно).

Проте, якщо ваша робота стосується особливого проекту, інтелектуальної власності у конкретній вузькій спеціальності, то слід прописати обмеження, які допоможуть уникнути“продажу” вашої унікальної ідеї вашим же колишнім працівником.

Велике досягнення для власника бізнесу – побудувати довірливі відносини з працівниками. Проте рекомендуємо не нехтувати переліченими документами як додатковими гарантіями для роботодавця!

Відтепер – ні погрозам та шантажу!

7 квітня Президент України підписав антиколекторський законопроєкт №4142 – “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту споживачів при врегулюванні простроченої заборгованості”.

Що це значить?

Як правило, обов’язки боржника перед кредитором виникають при простроченні заборгованості. Тоді у справу вступають колекторські компанії, які починають влаштовувати “терор” як самому боржникові, так і третім особам (рідним, знайомим, сусідам та навіть колегам по роботі).

“За минулий рік було подано понад 2 тисячі скарг на протиправні дії колеторських компаній. Проте реально потерпілих, які піддалися тиску, шантажу, погрозам та обману з боку умовних колекторів набагато більше”

пояснює юрист Міллер, юридична компанія Natalia Baranova.

За новим законом, колекторські компанії більше не зможуть вам перманентно телефонувати та вимагати повернення коштів.

“Правовий механізм діяльності колекторних компаній, кредитодавця, споживача та третіх осіб, безумовно, потребував свого врегулювання на законодавчому рівні. Тепер же ми маємо чітке та прозоре розуміння того, як мають взаємодіяти вищевказані суб’єкти. Крім того, з’явилося більше важелів впливу на ті колекторські компанії, які насправді вчиняють дії, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення” 

одає Наталія Баранова.

Тож як регулюватиметься діяльність колекторів?

Відтепер колекторська компанія – це юридична особа, включена до спеціального реєстру, яка в інтересах кредитодавця та/або нового кредитора має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості.
Колекторська компанія має узаконити свою діяльність шляхом реєстрації та внесення відомостей до відповідного реєстру з вільним доступом. Обов’язок його ведення покладено на Національний банк України.

Банкам та іншим фінансовим установам заборонено колаборацію з колекторськими компаніями, не внесеними до реєстру.

Таким чином, кожен зможе перевірити легітимність колекторської компанії, з якою має справу.

А що, вже не можна?

Відтепер колекторам ЗАБОРОНЕНО:
– здійснювати обробку персональних даних третіх осіб, які не надали на це згоди;
– здійснювати обробку даних про споживача, зокрема, щодо: графіка роботи, місця та часу відпочинку, інформації, розміщеної в соціальних мережах, стану здоров’я, фото та відеоматеріалів із зображенням споживача, його близьких, третіх осіб;
– здійснювати дії, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність споживача, інших осіб, ставлять під загрозу їх життя, здоров’я, ділову репутацію, а також використовувати погрози, шантаж, – вчиняти інші незаконні (неправомірні) дії;
– взаємодіяти у період з 20 до 9 години, а також у вихідні, святкові і неробочі дні;
– взаємодіяти більше двох разів на добу;
– вимагати від споживача, його близьких осіб, представника, роботодавця, інших осіб прийняти на себе зобов’язання щодо простроченої заборгованості;
– вчиняти дії, що завдають шкоду репутації, у тому числі – діловій, споживача, інших осіб або погрожувати вчиненням таких дій;
– вимагати погашення заборгованості в інший спосіб, ніж передбачено договором про споживчий кредит або законом.

Куди скаржитись, якщо колектори дістали?

Передусім, ви маєте право звернутися до НБУ щодо недотримання етичної поведінки.

НБУ уповноважений розглядати подані звернення. А також – здійснювати перевірки належності заходів, що вживаються кредитодавцем, новим кредитором або колекторською компанією щодо врегулювання простроченої заборгованості.

Якщо до колекторської компанії два та більше рази протягом року застосовуються заходи впливу, це є підставою виключити відомості про неї з реєстру.

Найважливіше, що підписаний президентом закон передбачає заборону колекторам вдаватися до протиправних дій:
– погрожувати, шантажувати боржників;
– вводити їх в оману про розмір боргу;
– здійснювати дії, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність боржника, його близьких осіб.

Якщо щось із переліченого колектори застосували до вас, ви маєте право письмово звернутися до Омбудсмена з прав людини або відстоювати свої інтереси в судовому порядку.

Пам’ятайте, що свої права можна і треба захищати!

Жоден локдаун не зупинить #millerprobussiness, час якого настав. Сьогодні середа, а отже – ми продовжуємо давати корисні підказки про те, як без безпечно вести власну справу.

Як би ми не довіряли своїм партнерам та співробітникам, бізнес – це середовище ризиків. Іноді вони з’являються там, де цього чекаєш найменше. Погана новина: нашкодити вашій компанії може навіть її директор або уповноважена особа. Але є й гарна: такої проблеми можна уникнути, якщо ще на стадії створення підприємства передбачити цей ризик.

Тож сьогодні розкажемо про інструменти, які забезпечать вам довірливі відносини в компанії та здоровий сон. Найпростіше це зробити шляхом укладання нескладних, але дуже важливих документів. Вони повинні містити положення, які контролюватимуть роботу дирекції вашого підприємства.

Отже:

1. Статут.

Це головний документ, на основі якого діє компанія. На відміну від корпоративного договору, статут публічний, а не конфіденційний.

Якщо б ви хотіли створити юридичну особу, то точно нагуглили би безліч зразків цього документу. Але поспішаємо вас запевнити, що це не кращий варіант. Авжеж, користуватися підказками можна, але найкраще – писати статут власноруч. Так він буде актуальним саме для вашого підприємства.

Статут надає можливість:

– офіційно на етапі створення юридичної особи зафіксувати обмеження для директора та інструменти контролю його рішень для партнерів;
– деталізувати особливості ваших робочих процесів (наприклад, проведення загальних зборів у режимі онлайн, що наразі особливо актуально);
– прописати “правила гри”, які не протирічать закону, проте, дають чітку інструкцію з поточної роботи підприємства.

2. Обов’язкове погодження з загальними зборами.

Загальні збори підприємства – це орган управління, який має право приймати рішення з питань діяльності товариства, керуючись статутом.

Звичайно, директор бере участь у роботі підприємства. Але він може бути і найманим працівником. У такому разі, є потреба в додатковому контролі його дій, що впливають на важливі рішення.

Які обмеження ми радимо передбачити?:

– щодо права підписання певних внутрішніх документів;
– щодо заборони підписання конкретних видів договорів від імені підприємства;
– щодо суми, на яку можна укладати певні договори.

Реалізуємо на прикладах. Відповідно до статуту, директор має право на підписання договорів без додаткового погодження з загальними зборами (партнерами) у разі, якщо сума договору не перевищує 1.000 000 грн. Якщо більше – учасники загальних зборів мають дати зелене світло такому рішення. Відповідні погодження оформляются підписанням протоколів загальних зборів учасників.

3. Довіреність.

Цей документ передає права, але при цьому фіксує межі повноважень того, кому ці права передаються.

Приміром, у вас як у директора підприємства є права, закріплені в статуті, але деякі з них, залежно від профілю, доречно делегувати іншим працівникам.

Інформація про перелічені обмеження може бути корисною для вас на етапі створення підприємства. Разом із тим, співпрацюючи з підприємствами, не варто соромитись запитувати про те, як у компанії регулюються повноваження. Як то кажуть, довіряй, але перевіряй!

Насамкінець – не бійтеся застосовувати перелічені інструменти до вашого бізнесу. Дуже часто це розцінюють як бюрократію. Мовляв ми вже вийшли з часу таких формальностей. Але насправді це говорить винятково про ваш професіоналізм та бажання вести безпечну діяльність.

31 березня мер Києва Віталій Кличко заявив, що в столиці діятимуть суворіші карантинні обмеження. Тож, враховуючи стрімке зростання хворих на COVID-19, з 5 по 16 квітня вільно пересуватися містом буде не просто.

Починаючи з 5 квітня, користуватися наземним громадським транспортом та метро зможуть тільки власники спеціальних пропусків для пасажирів. Таке рішення ухвалила Київська міська державна адміністрація на сьогоднішньому засіданні.

КОМУ ДОЗВОЛЯТЬ ЇЗДИТИ?

На проїзд за спецпропуском мають право працівники «критичної інфраструктури» – тобто співробітники тих підприємств, що мають суттєве значення для підтримки життєво важливих соціальних функцій.

Зокрема, це ті, хто:

– провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах;
– надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема – централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров’я;
– є співробітниками комунальних, аварійних та рятувальних служб, служб екстреної допомоги населенню;
– працюють на підприємствах, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
– працюють на об’єктах потенційно небезпечних технологій і виробництв.

Тож проїздом в громадському транспорті точно будуть забезпечені медики, рятувальники, поліцейські, військові, соціальні працівники, співробітники житлово-комунальних служб.

Натомість більшість суб’єктів господарювання,будуть змушені відправити своїх співробітників на дистанційну роботу або у відпустку.

ЯК ДІЄ СПЕЦПРОЇЗД?

Для того, щоб особу пустили в громадський транспорт, у неї при собі повинні бути:

– відповідні спеціальні перепустки;
– посвідчення особи;
– засоби індивідуального захисту.

При цьому, спецпропуск не звільняє від оплати послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом та метро. Тому для тих, хто не йде в офлайн, все залишається як і раніше.

Співробітники Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Національної поліції України при наявності службових посвідчень зможуть вільно пересуватися громадським транспортом за умов користування засобами індивідуального захисту.

Перевезення призовників буде здійснюватися за наявності повістки, посвідчення особи та засобів індивідуального захисту.

ЯКИЙ ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ?

Для отримання спецпропуску керівник підприємства, що відноситься до “критичної інфраструктури”, повинен надіслати лист на ім’я директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У листі потрібно вписати:

– назву підприємства;
– обґрунтування необхідності отримання спецперепусток;
– обґрунтування кількості спецперепусток з вказанням штатної чисельності працівників підприємства;
– реквізити підприємства з вказанням розташування підприємства – адреси та району Києва;
– контактну особу для отримання спецперепусток та її номер телефону.

Після розгляду листа, контактну особу повинні повідомити про місце та час отримання спецперепусток.

“Локдаун не є вигідною пропозицією для економічного благополуччя як кожного окремого громадянина, так і держави в цілому. Проте – є запорукою мінімізації ризиків захворіти на COVID-19. Свідомі громадяни мають розуміти, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю та адекватно сприймати вимушені обмеження, які наразі диктуються органами виконавчої влади.

Бережіть себе, адже немає нічого важливішого за життя та здоров’я вас, ваших рідних та близьких”

юрист Міллер, юридична компанія Natalia Baranova.

Сьогодні середа. А це значить – ми продовжуємо нашу рубрику #millerprobusiness.

На етапі створення юридичної особи кожен другий вважає, що жодних ризиків не існує: новоспечене товариство навряд чи може когось зацікавити. Далі ваш бізнес починає функціонувати, набувати майно, і за успішністю власної справи ймовірні проблеми з рейдерами можуть здаватися примарними.

Маємо повідомити: крім нерухомого майна, об’єктом рейдерського захоплення може стати навіть юридична особа. Тож на сторожі треба бути від самого початку.

Хто в зоні ризику?

Мова передусім про юридичних осіб, що є власниками нерухомого майна. Та якщо ваш бізнес надає послуги або є постачальником товарів на підставі договорів, за результатами проведених тендерів, – ви також ризикуєте.

Тож коли і куди потрібно ставити щит від реєстраційних рейдерів?

На нашу думку, від початку створення товариства. Зокрема – на етапі погодження статуту.

Саме в цьому документі ми радимо:

1. Передбачити «планку більшості» для ключових рішень щодо діяльності товариства. Наприклад, призначення директора або зміни місцезнаходження юридичної особи. Тобто ці рішення мають бути прийняті одноголосно або, принаймні, переважною більшістю голосів учасників товариства.

Якщо цього не зробити, то після рейдерського захоплення директор-самозванець фактично матиме законний і безперешкодний доступ до всієї документації та банківських рахунків юрособи.

2. Встановити обов’язкову умову, що окремі рішення загальних зборів підприємства мають бути підписані не лише їх головою та секретарем, а й усіма присутніми учасниками.

В іншому випадку дуже просто потрапити в пастку до чорних нотаріусів. Адже будь-хто може назватися секретарем підприємства, поставити підпис нібито під рішенням зборів. А реальним власникам бізнесу залишається дивуватися – хто ці люди. Довести, що вони не мають жодного відношення до підприємства, може бути вкрай складно.

3. Встановити статутні обмеження стосовно діяльності директора як на укладення правочинів, так і на видачу доручень з тих чи інших питань.

4. Передбачити обов’язкове нотаріальне посвідчення договору, за яким можуть бути передані в майбутньому ваші корпоративні права. Навіть коли ви не плануєте продавати свою частку у бізнесі, зазначене обмеження – ефективний механізм у боротьбі з реєстраційним рейдерством. Коли рейдери зазіхнуть на вашу власність, це стане для них додатковою перепоною.

І ключове: ми не радимо надавати доручення на продаж вашої частки бізнесу особам, які можуть в майбутньому отримати від цього власний зиск. Адже тоді навіть Офіс протидії рейдерству, куди може звернутись Ви, як жертва, не зможе швидко втрутитися і врятувати вашу справу. Ця установа не досліджує питання шахрайських дій осіб, що діють за дорученнями.

Якщо вам здається, що історія про реєстраційне рейдерство не про вас – перегляньте новини. На жаль, його жертвами стають як власниками великого, так і середнього бізнесу.

Саме тому ми радимо подбати про “подушку безпеки” у вашому статуті. Адже ведення бізнесу – це ціла купа викликів. Тож нехай вони будуть лише цікавими та приємними!

Нехай жорсткі норми локдауну не стають на заваді вашому волевиявленню. Нагадуємо, що 39 стаття Конституції України гарантує вільне право збиратися на мирні мітинги та акції.

Однак і тут ми не застраховані від несподіванок. Саме тому наші адвокати підготували для вас пам’ятку з порадами на випадок форс-мажору.

1.Будьте ввічливими з працівниками поліції. При собі треба мати додаток “Дія”, паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і не приховувати його від правоохоронців. Але в жодному разі – не віддавати в руки.

2. Поліцейський у спілкуванні з вами зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на вашу вимогу службове посвідчення. Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак із номером. У спецпризначенців номер нагрудного знака має бути додатково зазначений на однострої і шоломі.

3. Запитайте поліцейського – вас хочуть саме затримати чи просто «запросити у відділок». Якщо таки затримати, дізнайтеся причину та підстави. Поліція зобов’язана повідомити їх вам.

4. Якщо вас звинувачують у вчиненні адміністративного правопорушення, запропонуйте поліції скласти протокол на місці. Кодекс про адміністративні правопорушення допускає таку можливість (ст.ст. 258-260 КУпАП). Обов’язково перегляньте, чи все в документі зрозуміло, підпишіть, сфотографуйте оригінал та заберіть копію із собою.

5. Якщо ж вас все-таки привезли у відділок, то поліція повинна скласти два протоколи. Перший – ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАТРИМАННЯ, де зазначаються його мотиви.

Перевірте, чи в ньому правильно вказаний час. Початком затримання вважається момент, коли особа змушена залишатися поряд із правоохоронцем або у визначеному ним приміщенні. Адміністративне затримання не може тривати більше трьох годин!

Посадова особа повинна роз’яснити ваші права, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, оскаржити постанову по справі.

Важливо! Про ваше місце перебування у разі затримання правоохоронці повинні негайно повідомити ваших родичів. На окреме прохання − адміністрацію за місцем роботи чи навчання.

6. Другий протокол – ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ. Якщо ви його не вчиняли, то так і зазначте в полі “Пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності” протоколу: «жодного правопорушення не вчиняв/ла». Після цього вкажіть імена свідків та їх контактні дані.

Якщо поліція внесла в протокол викривлені відомості, опишіть, як усе відбувалося насправді. Не забудьте закреслити порожні місця в протоколі, щоб у ньому не можна було нічого дописати після підписання.

7. Перевірте, чи в обох документах правильно вказані мотиви затримання, суть адміністративного правопорушення та норма акту, який передбачає відповідальність.

8. Ви маєте право фіксувати усі дії поліції на відео з метою уникнути порушення ваших прав! Ще краще – мати поруч якомога більше свідків. Законодавство України не забороняє фіксувати дії поліції на відео або аудіо (ст. 34 Конституції, ст. 9 Закону «Про Національну поліцію»).

10. Ваш телефон може бути вилучений поліцією лише у випадку, якщо є обґрунтована підозра, що ви його вкрали, або він є знаряддям правопорушення.

11. Якщо ви вважаєте, що ваші права були порушені, обов’язково напишіть заяву про це до правоохоронних органів, у якій вимагайте розслідування та покарання винних.

Звертайтеся за допомогою до адвокатів та журналістів.

Важливо! При адміністративному затриманні ви також маєте право звернутися за безоплатною правовою допомогою. Це означає, що ви можете вимагати у співробітників поліції надати вам захисника з Центру безоплатної вторинної правової допомоги безкоштовно.

Бажаємо вам на шляху до справедливості не забувати про те, що важливо, ким ви прийдете до мети.

Успіхів!)