Освітнє

Евакуювали авто за неправильну парковку? Це теж може бути незаконно!

Примусова евакуація авто часто порушує права водія. Тому постанову про порушення правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів можна оскаржити і дії інспектора з паркування будуть визнані неправомірними — вам повернуть кошти.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

Пояснюємо на прикладі справи про адмінправопорушення, яку 12 липня виграла в Печерському районному суді Києва адвокат Міллер, юридична компанія.

Авто нашої Клієнтки евакуювала приватна компанія, яка працює на підставі договорів з Київською міською держадміністрацією (КМДА). Причина — паркування у недозволеному місці.

Однак суддя скасував постанову і визнав дії інспектора незаконними через те, що були порушені права Клієнтки.

Річ у тім, що належних доказів порушення як такого (і достатніх для евакуації авто) надано не було. Більше того, ніхто ніколи не бачив постанову про притягнення до відповідальності водійки. Оскільки інспектор з паркування не дотримався “Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання”.

Верховний Суд з цього приводу роз’яснює, що доказом можуть бути матеріали візуального спостереження, зробленні поліційським лише у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення водієм Правил дорожнього руху (ПДР) необхідно надати відео та фото з місця. Навіть саме по собі описання адмінправопорушення не може бути належним доказом і підставою для штрафу та, тим більше, евакуації автомобіля.

ЕВАКУАЦІЇ ПІДЛЯГАЮТЬ НЕ ВСІ АВТО, ЯКІ ПРИПАРКОВАНІ НЕПРАВИЛЬНО

Так, дійсно, затримати і евакуювати авто на штрафмайданчик може інспектор з паркування, який працює в КМДА. Його головним завданням є контроль порядку на дорозі.

І лише у разі, якщо автомобіль СУТТЄВО ЗАВАЖАЄ РУХУ чи створює небезпеку на дорозі (передбачено чіткий перелік випадків), інспектор може викликати евакуатор.

Отже, чи необхідною мірою є примусова евакуація автомобіля, який порушує ПДР, але не є перешкодою чи небезпекою? Чи достатньо санкції у вигляді штрафу?

ЦИФРИ: КОМУ ВИГІДНА ЕВАКУАЦІЯ

Виходимо з того, що безпека дорожнього руху — суспільне благо. І досягається за виконання правил усіма учасниками руху і контролю за цим. Порушники платят гроші у державний бюджет. Але не тільки! І тут може бути причина того, чому евакуація авто стала явищем звичним, але спірним.

За що платить водій, авто якого увіз евакуатор через порушення правил паркування:

– штраф,
– послуги приватного евакуатора,
– зберігання машини на штрафмайданчику.

Так нараховується сума щонайменше в 1 754 грн (і комісія банку). З цих грошей в державний бюджет йде лише сума штрафу (680 грн), яка за умови сплатити протягом перших 10 днів зменшується до 340 грн. Ще 144 грн водій заплатить у казну за кожну добу на штрафмайданчику.

Як пишуть ЗМІ, у минулому році приватні підприємства заробили на послугах евакуації близько 60 млн. грн, забравши на штрафмайданчики 75 тисяч машин (). Тільки уявіть, скільки грошей і часу усі ці водії витратили, щоб знайти і забрати свої транспортні засоби!

«Автомобілів у Києві стає все більше, чого не скажеш про паркомісця — інфраструктура не готова, бракує навіть платних парковок. І мова не тільки про центр міста, а й про спальні районів, що стрімко розбудовуються.

За таких обставин достатньою мірою покарання за неправильне паркування, яке не перешкоджає суттєво дорожньому руху та не створює загрози безпеці руху, було би стягнення у вигляді штрафу. Таким чином і державний бюджет поповнювався б за рахунок сплати штрафів, і водії б не проходили «сім кіл бюрократичного пекла», витрачаючи час на повернення свого автомобіля та гроші на заробіток приватних компаній.

Відповідно до встановленого Порядку, інспектор з паркування для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку викликає евакуатор. Однак, як показує практика, працівники інспекції їздять прямо в ПРИВАТНИХ евакуаторах у спільних пошуках порушників, працюючи на забезпечення завантаженості евакуаторів роботою»

 коментує адвокат Міллер, юридична компанія Marina Soroka.

Ми бажаємо вам не знати проблем у дорозі та під час стоянки. А у разі евакуації вашого авто, яку ви вважаєте незаконною, обов’язково допоможемо оскаржити дії інспекторів з паркування чи співробітників поліції.

бо за яких обставин суд може скасувати штраф за порушення ПДР.

Не секрет, що штрафи за порушення правил дорожнього руху б’ють по гаманцях водіїв. До того ж часто вони не згодні з самим фактом порушення або мірою покарання і хочуть оскаржити рішення поліцейських.

До адвокатів Міллер, юридична компанія все частіше звертаються водії за юридичною допомогою, коли відчувають, що їх права були порушені.

Недотримання процедури поліцейськими під час оформлення адмінправопорушення, недоліки у протоколах, неправильне винесення постанов, порушення права водія на захист … Усе це може стати причиною скасування у суді штрафу чи інших санкцій, накладених на водія.

«БЕЗ АДВОКАТА НІЧОГО НЕ ПІДПИСУЮ!»

Ви маєте право на юридичну допомогу адвоката перед винесенням поліцейським постанови про адмінправопорушення. Саме про незабезпечення цього вашого права піде мова сьогодні.

Однак, не думайте, що можливість оскарження стягнень дає зелене світло порушенням ПДР. Ми наголошуємо, що водіям треба знати свої права і вміти їх захищати, а правоохоронцям треба відповідально підходити до своїх службових обов’язків.

Тепер ближче до суті.

Патрульні поліцейські зобов’язані забезпечити водієві, який підозрюється в порушенні ПДР, можливість звернутися за правовою допомогою при розгляді справи на місці події, якщо водій заявив про таку потребу (клопотання краще оформити письмово).

Це треба передбачити завчасно, як і наявність форми для заповнення європротоколу. Клопотання ж про надання правової допомоги заповнюється в довільній формі на звичайному А4. То ж покладіть собі в авто декілька листочків та ручку і в разі необхідності, ось наші поради:

– Зверху «у шапці» вкажіть свої дані та дані поліцейського (не треба ж нагадувати, що треба запитувати одразу ім’я, посаду і перевіряти дійсність посвідчення патрульного?);

– Нижче посередині напишіть слово Клопотання;

– У тексті треба вказати: я, ПІБ, бажаю скористатись правом на правову допомогу при розгляді справи;

– Вкажіть дату, поставте підпис;

– Заповнене клопотання сфотографуйте і лише після цього віддайте поліцейському;

– Готово. Чекайте на адвоката.

Якщо поліцейський нічого не зробить для надання водію правової допомоги — це вже порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Ця, здавалося б незначна деталь, може стати підставою для того, щоб суддя визнав штраф неправомірним і скасував.

СУМНІВАЄТЕСЬ? ДАРЕМНО

До такого висновку дійшов Верховний суд. А Верховний суд, як відомо, – найвищий суд у системі судоустрою України і його постанови враховуються іншими судами при розгляді їх справ.

Так от, суддівська колегія в одній зі справ () визнала протиправними дії працівника патрульної поліції, який виніс щодо водія постанову про адміністративне правопорушення (тим самим колегія погодилася з рішеннями судів попередніх інстанцій).

Це пов’язано з тим, що правоохоронці формально задовольнили клопотання водія, який хотів отримати допомогу адвоката, але по факту її не отримав. Поліцейські оскаржували рішення, стверджуючи, що право водія не було порушено, бо ж задовольнили клопотання. Однак задовольнити і забезпечити виконання — це хіба одне і те саме?

У цьому контексті Касаційний адміністративний суд зазначив, що дії інспектора все одно не були законними, оскільки поліцейські не зробили нічого для надання водієві можливості реалізувати своє право на отримання юридичної допомоги.

«Таке рішення Верховного суду — ще одне свідчення того, що в інтересах водія вміти користуватись своїми правами і виказувати бажання скористатись правовою допомогою вчасно і обов’язково письмово.

При цьому важливо наполягати на неможливості складати постанову про адміністративне правопорушення до моменту приїзду адвоката»

 коментує керівник практики про адміністративні правопорушення Міллер, юридична компанія Marina Soroka.

З 6 липня банки мають право списувати кошти з особистих рахунків боржників. Таке рішення прийнято Міністерством юстиції України ().

Пропонуємо не панікувати, а розібратися, на кого поширюється списання коштів і хто саме має такі повноваження.

Новий порядок списування боргів з рахунків українців розпочався ще у 2019 році, коли набули чинності зміни до закону “Про виконавче провадження”. Але тоді це стосувалося тільки неплатників аліментів.

1. Що змінилося?

Відтепер державні та приватні виконавці зможуть подавати запит про наявність у боржників рахунків в банках через автоматизовану систему виконавчого провадження (далі — АСВП, доступна за посиланням:). Тобто через комп’ютерну програму, яка зберігає всі дані і дозволяє обмінюватися ними.

Банк зі свого боку протягом ОДНІЄЇ години робочого дня має надати інформацію про їх достатність для погашення боргу.

І в той же день ваші гроші можуть бути арештовані.

Якщо раніше такі санкції загрожували тільки за несплату аліментів, то відтепер положення поширюється ще й на:

– штрафи за порушення ПДР;
– житлово-комунальні послуги;
– заробітні плати.

2. Як це відбувається?

Автоматизований арешт коштів боржників на рахунках у банках передбачає арешт через винесення електронних постанов. Мінюст визначив чіткий порядок дій виконавців і банків, з яким можна ознайомитися тут:.

Борги з українців, які потрапляють до відповідного реєстру боржників, стягуватимуться, як і раніше, після рішення суду та інших уповноважених органів на вимогу державних і приватних виконавців (їх завдання — домогтися сплати від боржника).

Також зверніть увагу! Боржником може бути будь-яка особа, яка має згадані у тексті борги, але виключно на підставі відкритого виконавчого провадження.

Перелік підстав для його відкриття можна знайти за посиланням . Серед них, зокрема:

– виконавчі листи та накази, видані судом;
– ухвали, постанови судів;
– постанови про адміністративні правопорушення;
– рішення ЄСПЛ.

3. Недоліки системи автоматизованого стягнення боргів

Порядок електронної взаємодії виконавців і банків, розроблений Мінюстом, зараз включає наступне:

– Виконавець за допомогою електронної системи може тільки накласти арешт на рахунок, а не списати кошти;

– Для стягнення коштів виконавець надсилає банку вимогу в письмовій формі;

– Лише після цього банк переводить гроші з рахунку боржника на рахунок виконавчої служби — звідти кошти потрапляють до стягувача боргу;

– Якщо на рахунку недостатньо фінансів, решту стягують через арешт майна боржника (але це вже зовсім інша історія).

Однак до 6 липня (до початку взаємодії банків і виконавців через комп’ютерну програму) стягнення боргів відбувалося за більш тривалою і складною процедурою, яка передбачала багато паперової роботи, але і тоді вже система примусового стягнення заборгованості мала свої недоліки.

Приклад.

До нас в Міллер, юридична компанія повсякчас звертаються клієнти, яким банки заблокували рахунки і лише після того вони дізнавались про наявність заборгованості у зв’язку з відкриттим виконавчим провадженням.

Часто причина незручності заключалася в тому, що арешт накладався саме на рахунок боржника, а не на певну суму заборгованості.

Приміром, штраф за порушення ПДР, зафіксований в автоматичному режимі, міг складати усього 250 гривень, а на заблокованому рахунку клієнта було значно більше коштів. Якщо ж гроші заблокували у п’ятницю, а вимоги на списання коштів від виконавця банк ще не отримав, то усі вихідні (або ж усі святкові дні) людина не має можливості використовувати свої кошти.

“Так, звісно ми розуміємо, що злісні боржники мають усвідомлювати ступінь відповідальності, а стягувачі отримувати свої кошти. Але цим наказом може бути завдано шкоди і тим, хто навіть не встиг дізнатись про наявність такої заборгованості. Оскільки в практиці досить частим явищем є неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про наявність виконавчого провадження.

Ми зі свого боку сподіваємось, що це спростить роботу виконавців і банк дуже швидко списуватиме необхідну суму з боржника, не блокуючи доступ до інших фінансів”

 коментує юрист Міллер, юридична компанія Natalia Baranova.

Усі ми спішимо встигнути якомога більше, а столичні затори цьому аж ніяк не сприяють. Тому деякі знаходять вихід у керуванні мотоциклом. Це і значно швидший транспорт, і генератор позитивних емоцій. Однак, це і джерело підвищеної небезпеки. Тому мотоциклістам треба бути ще більш обачними і відповідальними на дорозі.

Двоє з трьох партнерів Міллер, юридична компанія Masi Nayyem і Alexey Nosov — мотоциклісти. А Олексій, якого ми вже згадували у попередньому дописі, ще й президент клубу власників Ducati в Україні Desmo Owners Club UA.

Разом з нашими друзями з мотошколи The Riders ми зібрали юридичні та практичні поради для безпечного пересування містом на мотоциклі. Вони підкріплені досвідом і аналізом типових ситуацій на дорозі.

Зберігайте, щоб не загубити.

1. НЕВИДИМІСТЬ МОТОЦИКЛІВ

Мотоцикл менший та швидший за автомобіль. Тому водії авто дуже часто не помічають мотоциклістів, що стає причиною ДТП.

До того ж більшість водіїв авто “сидять” в телефонах і через це (у тому числі) часто неуважні. Щоб запобігти цьому, слід уникати сліпих зон водіїв, рухаючись з лівого чи правого краю полоси руху.

Крім того, якщо дозволяє швидкісний режим — треба рухатись на 15-20 км/год швидше швидкості потоку. Це робить вас помітнішим. Проте рух у тянучці чи пробці зі значно більшою швидкістю збільшує ризик ДТП.

І найважливіше. Суворо не рекомендуємо рухатись правіше правого та лівіше лівого авто. Тобто по узбіччю та зустрічній смузі. Бо там вас точно не очікують побачити.

2. РУХ МІЖРЯДДЯМ

Почнемо з того, що в правилах дорожнього руху (далі — ПДР) немає поняття “міжряддя”. Але є чіткі обмеження стосовно руху більше одного транспортного засобу в полосі та заборона їзди по дорожній розмітці.

Це, напевно, найпопулярніша тема для суперечок. Давайте розберемося в юридичній та практичній стороні питання.

Формально — навіть, якщо ви на мотоциклі, рух між рядами заборонений. Але на практиці — більшість мотоциклістів так і їздять, наприклад у заторі. Бо поміщаються між авто і швидші за них. І, виходячи з цієї точки зору, ми радимо пам’ятати про пораду № 1 щодо невидимості мотоцикла, рухатись повільно та обережно. Бо, якщо ви зачепите сусіднє авто, — відповідальність за недотримання бокового інтервалу будете нести саме ви.

І просимо пам’ятати: дуже багато водіїв відволікаються на телефони. Тому, якщо вам здається очевидним, що вас мають побачити чи водій має помітити, що він змінює смугу прямо перед вами, — допустіть той факт що він в цей час просто дивиться сторіз в “Інсті”.

3. ШВИДКІСТЬ

Більшість мотоциклів розганяється в рази швидше за автомобіль і їх гранична швидкість теж значно більша. І це може провокувати водія двоколісного транспорту. Тому пам’ятайте, що причиною 90% аварій (з тяжкими наслідками) з мотоциклами було саме перевищення швидкості.

До того ж, зараз літо і відповідно до адаптивних правил — на деяких ділянках дороги дозволена швидкість 80 км/год, на інших — лише 50 км/год. Тому будьте пильні та дотримуйтесь ПДР.

4. ПЕРЕХРЕСТЯ

Перехрестя – це складна ділянка вулично-шляхової мережі, яка вимагає від водіїв концентрації уваги та неухильного дотримання правил.

Ми ж даємо на 100% практичну пораду. І вона полягає в тому, що не треба стартувати першим зі світлофора при проїзді перехресть. Оскільки недобросовісні водії авто можуть виїхати на жовтий чи червоний сигнал світлофора і це призведе до ДТП. Краще пропустіть вперед декілька авто.

Також більшість мотоциклістів полюбляють зупинятись першими на перехресті. Варто пам’ятати, що позаду їдуть автомобілі і вони можуть вас не побачити. Постійно моніторте ситуацію в дзеркалах і за можливості не ставте на нейтральну передачу мотоцикл до того часу, поки автомобіль позаду повністю не зупиниться.

На перехресті потрібно стояти так, щоб вам було добре видно дорожню обстановку. Задля своєї безпеки переконайтесь у тому, що ніхто не їде поперек дороги, на якій зупинились ви.

Також не треба відкривати газ на повну, намагайтесь проїхати перехрестя спокійно та уважно, оскільки достатньо багато ДТП стається саме там. Є багато інших місць, де можна випробувати можливості мотоциклу.

5. ПЕРЕСТРОЮВАННЯ

Під час будь-якої зміни напрямку руху необхідно включати покажчики повороту. Подача світлового сигналу повинна проводитися завчасно, до початку виконання маневру і припинятися негайно після його завершення. Сподіваємось, не треба нагадувати, що це і водіїв авто стосується.
При цьому подача сигналу не дає водієві мотоцикла переваги.

Перед перестроюванням необхідно впевнитися, що це не завадить іншим учасникам руху та не створить аварійної ситуації.

Водій повинен пропустити вперед тих, хто вже їде по смузі, на яку він збирається перестроїтися.

Важливо! При одночасному перестроюванні двох транспортних засобів першим їде той, що праворуч, а інший поступається.

На мото при перестроюванні варто дивитись не тільки у дзеркала, а ще й впевнитись в безпечності свого маневру шляхом повороту голови.

Зверніть увагу!

“У разі, якщо вас зупинила патрульна поліція, аби попередити порушення ваших прав та спростити для себе процедуру можливого оскарження їх дій, радимо:

– попросити поліцейського/поліцейських представитись, пред’явити посвідчення. Не забудьте зафіксувати цю інформацію;

– під час спілкування з поліцією або ж затримання ви маєте право зателефонувати адвокатові для консультації чи викликати його на місце події;

– не підписуйте жодні документи, складені поліцейськими, до їх ретельного вивчення. Якщо з чимось не згодні чи маєте доповнення — обов’язково письмово зазначте це перед підписом;

– якщо відчуваєте, що ваш контакт з поліцією загрожує вашим правам, за можливості здійснюйте відео та аудіо фіксацію події. Також маєте право викликати на місце події за номером “102” інших поліцейських.

То ж будьте обережні на дорозі, бо тільки знання ПДР, накатані години і професійні адвокати вам допоможуть у будь-якій незрозумілій ситуації”

коментує адвокат Міллер, юридична компанія Marina Soroka.

Гарно катнути, шановні мотоциклісти!
Та бережіть себе.

Кожні два тижні в Міллер, юридична компанія проходить захід, який називаємо #МіллерТайм. Це коли всі сідають поруч і один з нас починає розкривати заздалегідь обрану цікаву НЕ юридичну тему. А далі зазвичай відбувається активне обговорення. Інколи настільки активне, що складно зупинити:)

Це спонукає нас ділитись своїми думками та краще пізнавати один одного в чомусь ще, крім роботи. Так ми турбуємося про психоемоційний стан колег і в такий спосіб обговорюємо важливі речі.

На цей раз спікером була HR-менеджер Компанії Alina Smolinska.

Вона розказала про ризики виникнення FOMO. І стверджувала, що у неї самої протилежний варіант FOMO — JOMO (але про це далі).

Отже, FOMO.

Як часто вас накриває тривога через ймовірність пропустити важливу новину, зустріч, вечірку або будь-що інше, що відбувається навколо вас?

І чи було таке, що ви без жодної особливої причини діставали телефон і скролили стрічки соціальних мереж?

Це все може бути ознаками FOMO або синдрому упущених можливостей (синдрому упущеної вигоди).

FOMO («Fear of missing out») — це стан, коли у людини виникає нав’язлива боязнь безглуздої витрати часу, побоювання, що вона живе недостатньо насиченим та яскравим життям. І провокується це, зокрема, і переглядом соціальних мереж.

Ось кілька характерних ознак синдрому упущених можливостей:

– Боязнь пропустити важливі новини і події;

– Порівняння свого життя з життям людей, яке вони транслюють у соцмережах;

– Нав’язливе бажання перевіряти соціальні мережі;

– Страх вчасно не відповісти на повідомлення;

– Постійне прагнення подобатися людям і отримувати схвалення;

– Залежність від смартфона, почуття дискомфорту, коли звичних гаджетів немає під рукою;

– Прагнення входити в будь-які форми соціальної комунікації;

– Використання соцмереж для самовираження і створення уявлення у інших, що людина «не відстає від життя».

JOMO.

Протилежний стан.

Це радість від пропущених подій, які несуться у мережі: непрочитаних новин/повідомлень, невідвіданих тусовок, непролайканих фотографій. Такий «тренд» описують як переосмислення давньої мудрості про те, що потрібно жити теперішнім моментом.

Є декілька принципів філософії JOMO і за сумісництвом способів, як позбутись FOMO:

– Старайтесь регулярно проводити час наодинці з собою та своїми думками;

– З правила №1 виходить інше. Проживати різні емоції — це корисно. Навіть якщо це сум або туга. Час від часу корисно давати собі посумувати, замість того, щоб шукати розваги в інтернеті;

– Почистіть стрічку в Instagram, Facebook і тд від тих і того, що викликає будь-які некомфортні переживання. Необхідно позбавити себе від зайвого інформаційного «сміття».

– Визначіть свої пріоритети та навчіться казати «ні». Тобто, якщо на вихідні ви запланували час з собою, а вам пропонують кудись піти (але ви не хочете), то навчіться відмовляти. В цьому випадку можна навіть скласти чіткий графік.

– Знайдіть собі хобі або захоплення, якому будете приділяти час;

– Як варіант, розробіть графік відвідування соцмереж і слідкуйте за тим, коли саме і для чого ви починаєте скролити соцмережі. Це допоможе зробити висновки.

Але в цьому всьому не забувайте про те, що спонтанність — теж добре:) Головне — баланс і власне самопочуття. Прислухайтесь до себе!

Окрім розповідей, наш HR провела з усіма тест, щоб визначити, що переважає саме у нас в компанії — FOMO чи JOMO. Пройти можна тут: .

Результати показали, що більшість все ж відчуває радість, пропускаючи певні події в житті, знаходячи час для себе на підзарядку.

І ми дуже тішимось з того, що не весь офіс палає в полум’ї ідеалістів … Вигорання ще ніколи не допомагало справі, особливо такій, де щодня треба відновлювати справедливість і допомагати іншим.

Гарного вам дня і прохолодних думок!

З 11 липня почнуть діяти нові вимоги щодо реєстрації юридичних осіб. Усім підприємствам, про які далі піде мова, необхідно подати дані про структуру власності і кінцевого бенефіціара.

Це робиться для того, щоб встановити людей, які володіють бізнесом, контролюють його, та/або впливають на керівництво чи діяльність юрособи (наказ Мінфіну тут —).

Корпоративна практика Міллер, юридична компанія допоможе вам розібратися — кому саме, куди і як подавати ці “папери”.

Що ж таке структура власності?

Це офіційний документ, мета якого — встановлення кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи. Саме він має в обов’язковому порядку надаватись державному реєстратору.

Структура власності є схематичним зображенням і готується в довільній формі. Там мають бути вказані особи, які прямо чи опосередковано володіють бізнесом. При цьому міра участі кожного з власників вказується у відсотках.

Також треба розкрити імена тих, хто незалежно від формального володіння може впливати на керівництво чи діяльність організації.

Хто такий кінцевий бенефіціарний власник?

Це людина (фізична особа), яка контролює діяльність юридичної особи (організації). Під контролем тут мається на увазі володіння часткою 25% і більше. Важливий нюанс: якщо засновник компанії — юридична особа, то вона не є кінцевим бенефіціаром, оскільки ним може бути тільки фізична особа.

Хто НЕ повинен подавати структуру власності:

– ФОПи (оскільки бенефіціарного власника вони не мають);
– політичні партії;
– профспілки;
– творчі спілки та їх місцеві осередки;
– організації роботодавців та їх об’єднання;
– торгово-промислові палати;
– ОСББ;
– релігійні організації;
– державні органи;
– органи місцевого самоврядування та їх асоціації;
– державні та комунальні підприємства, установи та організації.

Всі юридичні особи, незалежно від організаційно-правової форми (тобто ТОВ, АТ, ПП тощо), обов’язково підпадають під дію наказу.

Кого стосуються нововведення?

З 28 квітня 2020 року юрособи при реєстрації подають інформацію щодо бенефіціарного власника (закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»,).

Однак форму та зміст схематичного зображення структури власності затвердили тільки 8 червня 2021 року.

Тому подавати дані про структуру власності мають:

1) юрособи, зареєстровані до 28 квітня 2020 року (до набрання чинності законом);

2) юрособи, зареєстровані після 28 квітня 2020 року. Формально вони не повинні нічого подавати, бо мали б це зробити під час реєстрації. Але зважаючи на затримку із затвердженням форми та змісту документу про структуру власності, задля уникнення неочікуваних штрафів, подавайте його згідно зі зразком, оприлюдненим на сайті Мінфіну ().

Як подавати структуру власності?

Документ подається держреєстратору через ЦНАП або нотаріусу.

За законом юрособи мають зробити це протягом трьох місяців з моменту публікації вимог до форми та змісту документу про структуру власності (). Тобто з 11 липня по 11 жовтня 2021 року.

Штраф за неподання документів

Відсутність у ЄДР (Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) даних про бенефіціарів може загрожувати керівникам юрособи штрафом від 17000 до 51000 грн ().

Але ми бажаємо вашому бізнесу подавати всі документи вчасно і не знати зайвого клопоту. Для цього і надалі будемо ділитись корисною інформацією та порадами. 

Практика захисту ділової репутації Міллер, юридична компанія буде ділитися з вами своїми практичними знаннями, щоб ви були більш відповідальні.

Отже, сьогодні мова про свободу слова. З нею все так само, як і зі свободою як такою: Конституція України вам гарантує свободу думки і слова, ви можете вільно виражати свої погляди та переконання, але якщо це не наносить шкоду іншим охоронюваним правам.

І щоб цими “іншими” правами не виправдовували цензуру (яка заборонена ст. 15 Конституції), даємо чіткий перелік можливих обмежень свободи слова.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 34 Конституції України, підставами для обмежень можуть бути:

1. Захист інтересів національної безпеки, територіальної цілісності чи громадського спокою

Приклад: Ви маєте право вважати, що Моргенштерн гарно співає, але ваші погляди можуть бути обмежені, якщо ви будете закликати РФ ввести війська на територію України, аби забезпечити концерт цієї славетної зірки їх шоубізу.

2. Запобігання заворушенням та злочинності

Приклад: Ви так само вільно можете виражати погляди щодо того, що хтось будує в Україні поліцейську державу, та якщо ви будете закликати захопити відділок поліції — у держави буде право обмежити такі ваші заклики.

3. Захист здоров`я і моральності

Приклад: Вважайте, якщо хочете, що COVID-19 — це “секретна біологічна зброя” і через вакцинацію усім “вживляють” трішки кандидатського мозку Киви. Але поширення фейків про пандемію, які можуть зашкодити здоров’ю людей, також може бути обмежене державою.

4. Захист репутації чи прав інших осіб

Приклад: Якщо ви хочете вільно, і навіть нецензурно, виразити свою суб’єктивну думку щодо умовного дуету Порошенко-Медведчук, то не стримуйте себе. Але пам’ятайте, що при цьому ви не можете розповсюджувати фактичні твердження, які шкодять їх діловій (ну … залишкам) репутації, якщо у вас немає відповідних доказів.

Тобто казати, що Порошенко нібито заробив 1 млн російських рублів на цьому дуеті, — це вже чіткі фактичні твердження, які негативно відобразяться принаймні на репутації п’ятого Президента. Тому з боку держави теж можливе обмеження, якщо доказів не буде.

5. Запобігання розголошенню інформації, яка отримана конфіденційно

Приклад: Ніхто не має права взяти і продати комусь номери телефонів, зареєстровані в “Дії”.

6. Забезпечення авторитету та безпристрасності правосуддя.

Приклад: Суддя не задовольнив вимогу кума Путіна заборонити в Україні книгу з фактами із його біографії. Якби той не змирився, а стверджував, що судді куплені Масонами, Єзуїтами чи навіть Рептилоїдами, і не мав би при цьому доказів, то держава могла би обмежити його право на свободу вираження думки.

Коли держава обмежує ваше право “говорити”, то має дотримуватися одночасно (!) трьох таких умов:

– законності,
– легітимності,
– необхідності в демократичному суспільстві.

В іншому випадку обмеження свободи слова суперечитиме Конвенції.

Тепер трохи про кожну умову.

Законність. Мається на увазі, що певні обмеження на розповсюдження інформації регулюються нормами національного законодавства. Яке, в свою чергу, має бути:

– доступним для всіх і оприлюдненим так, щоб ознайомитись міг кожен, кого це стосується;
– передбачуваним. Це означає, що читаючи норми законів самостійно або за допомогою юриста, всі громадяни повинні мати можливість передбачити наслідки своїх дій.

Легітимність. Втручання держави має переслідувати законну мету.

Необхідність в демократичному суспільстві. Причини для обмежень мають бути важливими та достатніми, а наслідки обмежень пропорційними шкоді, що могла бути завдана.

Підсумувати це можна словами адвоката Міллер, юридична компанія Юра Мельник:

“Ви маєте право вільно виражати свої погляди і давати свою оцінку будь-чому. Але якщо ви кажете про конкретні факти, у вас мають бути докази. І не варто закликати до дій, які можуть нашкодити людям. В протилежному випадку ваша свобода слова може бути обмежена”.

Як багато “але” переслідує багатьох із нас, хто коли-небудь замислювався про власний бізнес. На прикрість, нерідко вони заважають нам наважитися, ризикнути та, зрештою, стати успішними. Хтозна, можливо, через це не відбулися багато крутих стартапів?

Розуміючи, як бізнесменам-початківцям (та й тим, хто давно в ділі!) потрібна підтримка, у березні ми запустили серію освітніх постів #millerprobussiness.

Корисні поради ми писали всією корпоративною практикою Міллер, юридична компанія.

Наша компанія має багаторічний досвід запуску та супроводу бізнесу. Тож про те, як правильно почати, передбачити ризики та продовжити успішно вести справу, ми знаємо не з чуток.

Насамперед розповіли про те, яку ж форму ведення бізнесу треба обрати, якщо вже розумієш, чим хочеш займатися, — ФОП чи ТОВ:

А коли вже визначилися, на вас чекає підготовка необхідних документів. Гадаєте, це все — суцільна бюрократія? А от і ні. Усі вони — допоможуть попередити можливі ризики для вашої справи. Приміром:

Корпоративний договір закріпить ваші відносини з партнерами по бізнесу та у випадку розходження інтересів, захистить права кожного з вас:;

Введення обмежень для керівництва компанії на підприємстві допоможе уникнути сюрпризів, якщо бізнесом керуватимете не ви, а наймані працівники:;

NDA та NCA — це не загадкові абревіатури, а саме ті документи, які стануть щитом на захисті інформації, що стосується вашого бізнесу:

Але на цьому наші поради, авжеж, не вичерпалися.

Як врегулювати стосунки зі співробітниками компанії? Ми написали про “узаконення” трудових відносин тут: bit.ly/3cmFYvI.

Як дізнатися, чи ваш контрагент не шахрай? Про відкриті та доступні для всіх інструменти розповіли тут:.

Як зафіксувати право вашого бізнесу на інтелектуальну власність? Чому це важливо та які існують форми — розписали тут: bit.ly/3vWlpy1.

Звичайно, усіх бізнесменів у тій чи іншій мірі хвилює ризик рейдерства — щодо самої компанії або її майна. Ми і це взяли до уваги.

Як попередити рейдерське захоплення юридичної особи – ми детально розповіли за посиланням: bit.ly/34WMqoQ.

Ми також написали пост про те, які переваги вашій компанії може дати майно на балансі: bit.ly/3iifYFyi. А щоб ви не боялися, що його хтось “рейдерне”, написали також — як його захистити:.

Найкращий іспит, що закріпить ваші знання на практиці, — це, звичайно, перевірка різного роду інспекцій. Пост про те, хто та з чим може до вас завітати — за посиланням: bit.ly/3z8pYHx

А якщо у вас виникли труднощі з банком і він чомусь заблокував ваш рахунок — ми розповіли, як із цим впоратися: bit.ly/3vRHiOU

Ми сподіваємося, що наші поради були корисними для вашої справи.

Якщо вам здається, що шлях від старту до успіху бізнесу надто складно пройти самотужки, то ми радо допоможемо вам його подолати!

Так, ми знаємо, що бізнес — це завжди ризик. Але коли знаєш про чесні правила гри, то і в цій царині можна звернути гори!

Саме цього ми вам щиро й бажаємо:)

До нас у Міллер, юридична компанія неодноразово зверталися через блокування рахунків у банках. Більшість клієнтів, які намагаються повернути свої “заморожені” гроші і знайти справедливість, спантеличує якийсь “фінмоніторинг”. Тому даємо вам розуміння та алгоритм поведінки у випадку блокування рахунку.

Що таке фінмоніторинг?

По-простому — це перевірка транзакцій за рахунком. Банки є основним суб’єктом фінмоніторингу.

Чому вони це роблять?

Це не їх забаганка, адже банку також не вигідно турбувати та втрачати своїх клієнтів. Проте загальна мета — це боротьба із незаконним відмиванням коштів, тероризмом та підозрілими операціями, що призвело до посилення перевірки всіх транзакцій. Банки зобов’язані перевіряти і знати все про своїх клієнтів, інакше їм загрожують захмарні штрафи.

Як це відбувається?

Банк самостійно та без попередження зупиняє транзакцію і блокує кошти на рахунку. Законом надається два дні для такого блокування, проте цей строк може бути продовжений до семи. Протягом цього часу банк просить надати підтверджуючі документи, пояснення чи інші “папери”.

Якщо клієнт не реагує на прохання банку, то після закінчення строку фінмоніторингу банк всеодно лишить рахунки заблокованими. Така ситуація дуже поширена, адже банк не хоче брати на себе ризик, якщо клієнт не має змоги пояснити транзакцію, через яку заблоковано рахунок.

Коли і чому банк може заблокувати рахунок?

Ми вас здивуємо, але причин безліч і в кожного банку вони можуть бути свої. Спільне для всіх причин — “підозрілість” транзакції.

Що може бути розцінене як “підозріле”?

Щоб орієнтуватися, варто розуміти, що є ціле Положення Нацбанку (), який рекомендує банкам різні індикатори підозрілості. Їх можна поділити на три групи:

1. Що стосуються діяльності або поведінки клієнта. До прикладу, клієнт не може пояснити суть своєї ділової діяльності; має необгрунтовано велику кількість рахунків; відмовляється надавати банку інформацію; не може пояснити необхідність транзакцій за своїм рахунком; фінансові операції за рахунком фізичної особи не відповідають профілю клієнта.

2. Що стосуються фінансових операцій клієнта. Тут підозрілими банку можуть видатися різкі зміни у обсягах трансакцій; незвично швидке проходження транзакцій через рахунок; надходження великих сум грошей, не пов’язаних із діловою діяльністю клієнта; невідповідність реквізитів платежу даним, що зазначені у документах до нього (договорі, актах) тощо.

3. Що стосуються різних видів продуктів/послуг. У цьому випадку банк може звернути увагу на те, що клієнт використовує послуги, які сприяють анонімності (електронні гроші) або проводить операції на незвично великі суми.

Варто клієнту банка хоча би раз потрапити під критерій “ризиковості” чи “підозрілості”, як усі його транзакції надалі будуть перевірятись ретельніше. Крім того, банк може в односторонньому порядку розірвати відносини із клієнтом, якщо це загрожує штрафом чи може зашкодити репутації банку.

Саме тому, даємо невеликий алгоритм поведінки у випадку блокування вашого рахунку:

1. Банк вважає вас винним, допоки ви не доведете протилежне. Саме тому вам потрібно проявляти ініціативу у комунікації із банком та надавати всі підтверджуючі документи трансакції.

2. Ваша відповідь банку має бути максимально повною та простою. Необхідно розповісти ледь не всю біографію себе чи компанії, рахунок якої заблокували, і обов’язково із позитивними деталями.

3. Варто надати всі документи по транзакції і пояснити додатково економічну мету та причини здійснення транзакції.

4. Спілкування із банком має відбуватися ввічливо та без імперативних вимог. Це буде свідчити про вашу відкритість для вирішення ситуації із блокуванням вашого рахунку і бажання співпрацювати.

Тож нехай будь-які банківські алгоритми роботи не залишать вас без грошей, а заблоковані рахунки якнайшвидше будуть відновлені.

Розлучення батьків — напружена для всіх членів родини подія. І тому сьогодні, в День захисту дітей, ми вирішили нагадати і своїм Клієнтам, яких супроводжуємо у справах щодо сімейних спорів, і всім іншим батькам, що інтереси дитини важливіші за інтереси батьків.

У жінки та чоловіка можуть бути цілком аргументовані причини для розлучення, однак для дитини це не привід втрачати зв’язок з будь-ким із них. В протилежному випадку це неодмінно матиме негативний вплив на дитячу психіку і уявлення про сімейні стосунки. Тому вкрай важливо, аби спори батьків і процес загалом мали найменш шкідливий вплив на дітей.

Якнайкраще забезпечити повноцінне і щасливе дитинство, особливо враховуючи факт розлучення батьків, якщо він неминучий, можуть самі батьки.

Інтереси дитини як пріоритетні — загальноприйнята норма і прописана вона, зокрема, у Конвенції про права дитини 1989 року, яка була ратифікована Україною ще в 1991-му. Цим, зокрема, керуються і Служба у справах дітей, яка є обов’язковою стороною до та під час шлюборозлучного процесу, адвокати, які ведуть такі справи, судді, якщо справа вирішується у суді, та всі інші учасники процесу.

На основі знань і досвіду, здобутого при супроводженні справ, юрист Міллер, юридична компанія Julia Ryabets зібрала кілька дієвих методів для того, щоб убезпечити батьків від дій, які потенційно можуть мати негативний вплив на їх дітей:

1. Щонайперше — зберегти повагу один до одного як Батьків своєї дитини.

2. Звернутись до сімейних медіаторів.
Представники такої професії виступають третьою незалежною стороною, що допомагає учасникам сімейного конфлікту налагодити або підтримувати комунікацію і прийняти задовільне для усіх сторін рішення з питань розлученням, а також з фінансових і майнових питань. А головне — прийняти рішення, яке ставитиме інтереси дитини в пріоритет.

3. Якщо маєте можливість, то варто звернутися по допомогу до кваліфікованого психолога, навіть якщо здається, що ваша дитина “нормально” переживає розлучення батьків. Проблема може бути неявною.

4. Комплексна робота психолога з дитиною і його задокументований висновок зможуть допомогти у вирішенні спору між батьками із врахуванням стану і позиції дитини.

5. Існують Міські центри дитини, працівники яких можуть надати професійну психологічну допомогу. Їх послуги безоплатні, однак перш ніж спілкуватися з дитиною, вони запитають дозволу обох батьків і у разі відмови одного з них, їх участь буде неможливою. Іноді це є проблемою, тому радимо звернути увагу на пункт 3.

6. Щоб інтереси і права дитини не були притиснуті, бажано закріплювати нотаріальними договорами усі вирішені питання (майнові, фінансові, а також питання про участь батьків у житті дитини). Робити це потрібно до процесу розлучення. Бо якщо дитина неповнолітня, процес розлучення обов’язково відбувається через суд, який і повинен врахувати усі “папери”, інакше справа буде вирішуватись в суді довгий час.

7. За необхідності можна скликати Комісію Служби у справах дітей, яка створюється за ініціативи батьків для сприяння забезпеченню і реалізації прав дитини.

8. У випадку, якщо зріє явний конфлікт між батьками, в справу може втрутитися Ювенальна поліція. Наполегливо радимо не доводити ситуацію до “допиту” дитини у цій установі, бо вважаємо це поганою “розвагою” дитинства.

Світогляд дитини формується змалку і батьки — будівники його фундаменту. Сподіваємось, що наші поради допоможуть вирішити усі сімейні спори з найменшими втратами.