Articles posted by super-admin-miller

  1. Home
  2. Articles posted by super-admin-miller

Власникам бізнесу: що робити у випадку блокування податкових накладних?

Блокування реєстрації податкових накладних — одна з найбільших проблем українського бізнесу. Це паралізує законну діяльність компаній та призводить до появи збитків у обох сторін — як продавця, так і покупця.

Повідомлення про блокування

Про зупинення реєстрації податкової накладної стає відомо з квитанції. Її протягом дня одночасно отримує і продавець і покупець. У квитанції вказані критерії ризикованості, що призвели до блокування. 

Подання пояснень та копій документів

Цей етап є напевно найважливішим. Після блокування податкових накладних у вас є 365 днів для надання до податкової пояснень. Тому нікуди не поспішайте та краще зверніться за допомогою, якщо не впевнені у власних силах.

Такі пояснення мають включати: 

  • інформацію про компанію (від року заснування до кількості робітників)
  • опис подій від моменту укладення договору з бізнес-партнером до блокування податкової накладної у хронологічному порядку. 

До них необхідно також додати копії всіх документів, що підтверджують реальність операції. 

Пояснення подаються лише в електронному вигляді в спеціальній формі, яка має обмеження щодо кількості символів. Тому важливо до цієї форми додати сканкопію більш детальних пояснень.

Адміністративне оскарження (позасудове)

Отримавши виклад вашої позиції, регіональна комісія податкової може дозволити реєстрацію заблокованої податкової накладної або відмовити у цьому.

У випадку негативного рішення, ви маєте право звернутися зі скаргою до Державної податкової служби. Зробити це необхідно протягом 10 днів з моменту відмови у реєстрації податкової накладної. Скарга так само подається в електронному вигляді та формується на основі ваших пояснень.

Строк розгляду скарги — 10 днів. І цей термін не може бути продовжено.

Цей етап не є обов’язковим та його можна пропустити, звернувшись з оскарженням одразу до суду. Проте у випадку позитивного для вас рішення, це може суттєво зекономити ваш час та гроші.

Якщо ж і скарга не принесла бажаного результату — йдіть до суду.

Судове оскарження 

З позовною заявою звертайтеся до окружного адміністративного суду за місцем розташування компанії чи податкового органу.

Строк на звернення до суду:

3 місяці — якщо було адміністративне оскарження

6 місяців — якщо оскарження не було

Відповідачі:

1) орган, який ухвалив рішення про блокування податкової накладної

2) Державна податкова служба 

До позову додайте всі документи, що подавали до податкової раніше та нові докази, які можуть посилити вашу позицію. Особливу увагу необхідно звернути на правильне формулювання позовних вимог.

«Одночасно із зупиненням реєстрації податкової накладної, вашу компанію може бути віднесено до списку ризикових компаній. Це означатиме блокування всіх наступних податкових накладних. Тому потрібно спершу оскаржити рішення про віднесення компанії до ризикової. А вже потім розблоковувати накладні»  

зазначив адвокат практики судових спорів Юра Мельник.

Як це зробити читайте у наших наступних матеріалах.

Read More

Зловживання правом на обвинувачення — нова практика Вищого антикорупційного суду України?

«‎Non bis in idem»‎ (з лат.) —  двічі за одне й те саме не карають. Цей юридичний принцип забороняє двічі притягувати до відповідальності за одне і те ж саме правопорушення. Тобто один злочин — одне покарання. 

Цей принцип пронизує систему права України та світу. Він закріплений у Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та громадянина (протоколі №7), Конституції України, кодексах, законах та інших нормативно-правових актах.

Він існує для балансу та унеможливлення зловживань кримінальними переслідуваннями правоохоронцями. Але це на папері, у реальності все неоднозначно.

Поясню на прикладі справи колишнього керівника аеропорту «Бориспіль» Євгенія Дихне, чиї інтереси наша компанія захищає у Вищому антикорупційному суді України.

Євгенія Дихне обвинувачують у тому, що він нібито передав приміщення аеропорту «Бориспіль» у користування орендарям до завершення конкурсу Фонду державного майна, не маючи на це права.  


Йдеться про 2 договори, випадково вибрані з-понад 150 аналогічних. Підписано їх було, як до керівництва Дихне, так і після. Для зручності назву їх Договір №1 та Договір №2. 


Провадження, кваліфіковане за ст. 364 КК України (зловживання владою та службовим становищем), детектив НАБУ зареєстрував у 2018 році, а вже за три роки направив справу до суду. 

Одночасно, аналогічну справу, також за ст. 364 КК України стосовно укладання Договору №1 вже розслідували у 2016-2020 роках. Її зареєстрував та розслідував місцевий відділ поліції Борисполя. Наприкінці 2020 року слідчий закрив справу через  відсутність складу злочину.

Цей факт прямо забороняє детективу НАБУ направляти справу до суду. Тобто є порушення і пряма норма КПК вимагає від нього перевірити наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо одного й того ж самого кримінального правопорушення. Але цього не зробили.

Парадокс у тому, що саме від детектива та прокурора ми дізнались про існування першого кримінального провадження. У численних клопотаннях щодо продовження строків розслідування одним із обґрунтувань зазначали необхідність долучити матеріали першого провадження до справи НАБУ. Але цього теж не зробили. 

Чому це важливо?

У законі є пряма норма і вона дозволяє припинити справу, якщо існує нескасована постанова слідчого про закриття аналогічної справи щодо того ж самого порушення (що розслідували із дотриманням вимог підслідності).

Що ми зробили для закриття справи?

1. Подали запит до Бориспільської окружної прокуратури щодо стану справи. Нам відповіли, що справу закрито.

2. Попросили колегію суду надати тимчасовий доступ до постанови слідчого про закриття провадження.

3. Отримали у передбаченому законом порядку постанову слідчого.

4. За три дні до дати чергового засідання направили запит до Бориспільської окружної прокуратури з проханням надати актуальний витяг із ЄРДР.

5. Засідання було призначено на 9:00 понеділка. У цей час наш юрист вже був в прокуратурі та отримав актуальний витяг з інформацією, що провадження все ще закрито, направивши скан-копію в суд.

Ми заявили клопотання про закриття справи в частині укладання Договору №1. Надали суду нескасовану постанову слідчого, підтвердження тотожності діянь та того, що процесуальний керівник, обізнаний про статус кримінального провадження, не скасував рішення про закриття.

Далі найцікавіше. Прокурор спочатку з порушенням процедури, але отримав тимчасовий доступ до всіх матеріалів першого провадження. Приніс їх в суд, не відкривши їх стороні захисту. А коли суддя відклав розгляд для ознайомлення адвокатів, приніс свій рапорт на ім’я в.о. керівника САП та постанову керівника Київської обласної прокуратури про скасування постанови слідчого про закриття першого кримінального провадження.

Суд, заслухавши думку адвокатів, не прийняв до уваги інформацію з документів прокурора та визнав їх недопустимими, врахувавши при цьому всі наші аргументи. Майже всі. Загалом колегія суду підійшла дуже відповідально до аргументації рішення. На мою думку, рішення якісне. 

Але все ж таки відмовила в закритті справи на підставі формального порушення підслідності з-боку бориспільських слідчих. Формальне, тому що доказів підтвердження немає. 

Замість висновку

Хочу висловити свою повагу роботі Вищого антикорупційного суду України. Вони дійсно підходять до винесення рішень відповідально. І найкраще підтвердження цього – постійне збільшення виправдувальний вироків.

Але схильність до обвинувачення все ще трапляється. І правоохоронна система залишається каральною машиною. 

В мене немає сумнівів, що ми виграємо цей кейс. Але це витрати часу, грошей та репутації клієнта. Яких можливо було б уникнути, якби у нас насправді діяв принцип презумпції невинуватості. А поки це, на жаль, презумпція винуватості.

І як результат такого підходу, ми маємо 2 однакових кримінальних провадження щодо одного й того ж порушення. Тобто ситуацію, що прямо заборонена ст. 4 Додатку №7 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та громадянина. І це дає нам можливість звернутись до ЄСПЛ.

Подібна практика має змінитися. Змінитися на вчора. Лише тоді ми зможемо використовувати термін «справедливість» без скептичної посмішки на обличчі.

Read More

Підслідність: що розслідує НАБУ та які проблеми з визначенням її компетенцій?

7 років тому в Україні з’явився новий орган досудового розслідування — Національне антикорупційне бюро. Серед його основних обов’язків — попередження, виявлення та розкриття корупційних злочинів серед топчиновників та державних службовців. Створення НАБУ було не лише запитом суспільства, а й вимогою міжнародної спільноти. 

Як і будь-якому іншому правоохоронному органу, йому визначили власну, виключну підслідність. Але інші органи досудового розслідування не завжди згодні з тим, що прописано в законах, і фактично займаються  провадженнями, що не належать до сфери їх компетенції.

Що таке підслідність і ким вона визначається?

Підслідність — це розподіл проваджень між органами, що мають право розслідувати кримінальні правопорушення. Тобто чіткий набір правил про те, що один орган займається одними провадженнями, а відповідно другий — іншими.

Видів підслідності є кілька:

  • предметна — тобто за конкретними правопорушеннями
  • матеріальна — визначається розміром шкоди або предмету правопорушення
  • суб’єктна — за конкретною людиною, чию діяльність розслідують

Було б ідеально, якби всі знали про підслідність та звертатися із заявами одразу до відповідних органів. Але іноді повідомлення про правопорушення потрапляє не в той орган досудового розслідування, до прокуратури, або ж прокурор сам, виявляючи ознаки кримінальної діяльності, реєструє його в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Що ж робити?

Для таких ситуацій передбачено процедуру визначення підслідності. Її дотримується прокурор, який веде відповідне провадження за клопотанням слідчого або за власним рішенням.

Підслідність НАБУ та інших органів досудового розслідування

Злочин належить  до підслідності НАБУ, якщо він відповідає певним критеріям. Наразі Кримінальний процесуальний кодекс закріпив за бюро 14 правопорушень. Це предметна частина підслідності.

Крім цього, має існувати хоча б одна з таких умов:

  1. Злочин вчинений високопосадовцем. КПК передбачає довгий список людей, підслідних НАБУ, зокрема — Президент України (повноваження якого припинено), народні депутати, Прем’єр-міністр України, міністри, судді (крім суддів Вищого антикорупційного суду) та інші. Це суб’єктна частина підслідності.
  1. Розмір шкоди або предмет злочину (хабар чи розтрата, наприклад) сягає 1 240 500 грн. (для ст. 354 — підкуп, 368 — отримання хабара, 369 — пропозиція хабара, 369-2 — зловживання впливом КК України) або  4 962 000 грн. (для інших правопорушень), скоєних держслужбовцями, правоохоронцями тощо. Це матеріальна частина підслідності.

Підслідність НАБУ може перетинатися з іншими органами. Іноді досудове розслідування розпочинають, наприклад Нацполіція або Державне бюро розслідувань. У цей час фактично розслідують дії топпосадовця, але нікому не вручають підозри. Відповідно у кримінальному провадженні «відсутній» суб’єкт переслідування, і провадження не передають у НАБУ.

Або в кримінальному провадженні не проведена експертиза, що визначає суму збитків (хоча насправді приблизна сума збитків зрозуміла навіть без експертизи).  

Тому постає питання, хто має розслідувати ці правопорушення, якщо чітких критеріїв на певних етапах розслідування немає. 

Наслідки порушення правил підслідності

На жаль, у правоохоронній практиці трапляються випадки порушення підслідності. Це стається з різних причин — незрозумілі приписи законодавства, недосвідченість правоохоронців або навіть спеціально заплановані доручення органам, коли для цього не існує жодних правових підстав. 

Часто цим зловживають прокурори, доручаючи розслідування тим органам, для яких таке розслідування від початку не передбачено. Наприклад, визначення підслідності за органами Служби безпеки України в той час, коли справу має розглядати Національна поліція. Це призводить до того, що отримані таким органом докази визнаються недопустими (тобто їх не можна використати під час судового розгляду). А все тому, що їх зібрано неуповноваженими на це органами, з порушенням порядку та прав людини.

Це положення врегульовано законодавчо, але довгий час по-різному застосовувались на практиці.

Раніше судова практика була неоднозначною і судді по різному відносились до питання порушень правил підслідності. Цю проблему на етапі досудового розслідування, могли ігнорувати і слідчі судді, посилаючись на те, що розглядають лише вузьке питання, визначене у клопотані, і вони не бачать всіх документів кримінального провадження. Як наслідок, вони надавали (і дають) дозволи на проведення слідчих дій із порушенням підслідності, залишаючи проблему на вирішення суду першої інстанції. 

Крапку у цьому питанні поставив Верховний Суд у постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду. У рішенні зазначено, що однозначне порушення правил підслідності тягне за собою визнання всіх доказів, отриманих за час порушення, недійсними.

З іншого боку, визнання доказів недопустими призводить до виправдувальних вироків. Трапляється так, що за час досудового розслідування збирається значна кількість доказів, що може як доводити так і спростовувати винуватість людини. Але через те, що з процесуальної точки зору їх визнають недопустимими, використовувати їх у кримінальному провадженні неможливо. У такому випадку ми отримуємо рішення без обгрунтування фактичних обставин справи, бо так вимагають приписи законодавства. 

Таке рішення, зовсім нещодавно, ухвалив Зарічний районний суд м. Суми. З двох колишніх слідчих Краснопільського відділу поліції зняли обвинувачення в одержанні хабара. Усе через те, що прокурор визначив підслідність за слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Сумській області, хоча провадженням мали займатись підрозділи Національної поліції.

«Порушення підслідності тягне подекуди незворотні наслідки: виправдувальні вироки, коли особа фактично винна, затягування процесів та неефективні розслідування. У державі з’являється все більше спеціалізованих правоохоронних органів, і розмежувати їх компетенцію дедалі складніше. Та юристи, а особливо судді, дедалі частіше вказують на ці проблеми, і ми можемо вірити — в подальшому їх стане менше»,

зазначив помічник адвоката кримінальної практики Євгеній Скуратівський.
Read More

Справа про самозахист Сергія Стерненка: адвокати спростували обвинувачення щодо деталей смерті нападника

Судово-медичні експертизи обвинувачення у справі щодо самозахисту Сергія Стерненка є необґрунтованими та недопустими доказами. Це довели адвокати активіста під час чергового судового засідання. Йдеться про висновок експертів сторони обвинувачення щодо отримання ушкоджень, місця та часу, протягом якого помер один із нападників на Сергія Стерненка — Іван Кузнєцов. Заключення не відповідають дійсності. 

Які саме докази надали?

  1. Висновок спеціаліста Львівського геріатричного пансіонату, який  обґрунтовано довів — смерть Івана Кузнецова після того, як він зазнав поранення серця, настала через значно більший проміжок часу, ніж 20 секунд, як це намагається довести обвинувачення.
  2. Висновок спеціаліста Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», що підтвердив безпідставність та наукову необґрунтованість висновку експертів обвинувачення (зазначено, що Іван Кузнецов не міг пробігти 99,1 метр після отримання ним поранення лівого шлуночка серця). Фахівець зазначив, що висновки київських експертів базувалися на суто математичних розрахунках, без врахування безлічі компенсаторних властивостей організму людини, а людина з таким пораненням може пробігти 100 і навіть більше метрів.
  3. Висновок експерта Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи, який доводить — поранення правого плеча Іван Кузнецов отримав не на місці настання його смерті, а саме на місці нападу на Сергія Стерненка.
  4. Наукові праці та приклади судових рішень, у яких описано обставини, коли за наявності аналогічних поранень люди могли тривалий час рухатися та навіть більше — виживали, за умови надання їм своєчасної та належної медичної допомоги.

Також захист попросив суд дослідити документи та трафіки з’єднань за номерами мобільних телефонів нападників на Сергія Стерненка — Олександра Ісайкула та Івана Кузнецова. Інформація в них свідчить про те, що вони ретельно готувалися. Перед нападом вимкнули мобільні телефони, щоб у подальшому уникнути відповідальності за скоєне.

Чому це важливо?

Наведені адвокатами факти спростовують бездоказове обвинувачення Сергія Стерненка в умисному вбивстві. Крім цього, підтверджують позицію захисту щодо перебування підзахисного в умовах, викликаних необхідною обороною.

Що далі?

На наступному судовому засіданні 18 лютого продовжать досліджувати докази захисту, зокрема ті, що вказують на організацію та підготовку нападу на Сергія Стерненка.

«Зараз триває боротьба не тільки за громадського активіста Сергія Стерненка, а й за фундаментальне право на самозахист. На цей момент в Україні існує тенденція притягати до кримінальної відповідальності за реалізацію цього права, наш обов’язок — змінити цю сталу практику»

коментує адвокат кримінальної практики і захисник Сергія Стерненка Ілля Воробйов.

Нагадаємо

Напад на українського активіста Сергія Стерненка стався 24 травня 2018 року. Захищаючись, Сергій поранив своїх нападників. Один з них внаслідок отриманого поранення помер. Прокуратура обвинувачує Сергія Стерненка в умисному вбивстві.

У цій справі Сергія Стерненка, крім адвокатів нашої компанії, захищають також Vitaliy Kolomiets, Mykola Orekhovsky, Вадим Оксюта та Andrii Pysarenko.

Read More

Триває черговий етап подання декларацій держслужбовцями: що вам потрібно знати?

Кампанія з декларування доходів стартувала 1 січня. Держслужбовці мають відзвітувати про свої статки за попередній рік, заповнивши декларацію на офіційному сайті НАЗК. Робити це обов’язково (відповідно до ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції»). За недотримання вимоги передбачена кримінальна та адміністративна відповідальності. 

Що вам потрібно знати про види декларацій? 

1. Щорічна 

  • якщо ви продовжуєте працювати
  • якщо ви звільнилися (після звільнення)

2. При звільненні

Подається не пізніше 30 календарних днів з дня звільнення з посади. Тепер не буде плутанини із деклараціями «перед звільненням» і «після звільнення». Є випадки, коли декларація при звільненні не подається, будьте уважні. 

3. Кандидата на посаду 

Декларація має охоплювати звітний рік (з 1 січня по 31 грудня включно), що передує року, в якому ви подали заяву про прийом на роботу.

Якщо ви подали щорічну декларацію за минулий рік, звіт кандидата на посаду за цей період подавати на потрібно. 

Що нового в деклараціях?

1. Можна вказати один банк і всі рахунки в ньому.

2. У всіх полях, де є відомості про вартість, можна обрати:

  • на дату покупки
  • на момент продажу (за останньою грошовою оцінкою)

3. Додано блок криптовалюти (лише реальні власники зможуть вказати її в декларації).

4. Можна вказати код ЄДРПОУ — всі поля, де потрібні назви юридичних осіб, буде заповнено автоматично.

Так звана ковідна тисяча не є доходом та не відображається у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки», але ви повинні вказати відповідний рахунок у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки».

Від початку року змінилась сума доходу, яка вважається суттєвою зміною в майновому стані. Зокрема, сума для посадовців, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище чи посаду з високим рівнем корупційних ризиків — 124 050 грн.

Несвоєчасне подання декларації тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 172-6 КУпАП (порушення вимог фінансового контролю). Це загрожує звільненням з посади і внесенням до реєстру корупціонерів. 

А от у разі неподання декларації — передбачена кримінальна відповідальність за ст. 366-3 КК України (від штрафу до позбавлення волі). 

Не забудьте вчасно подати декларацію!

Read More

Примусове виселення з житла: що ви маєте знати про свої права?

Кожен українець має право на захист власності та захист права на житло. Це передбачає Конституція України. 

Якщо ваші права порушують, ви можете звернутися до суду для: 

  • усунення перешкод у користуванні житлом
  • виселення людини, яка не є власником
  • позбавлення людини права користування житлом
  • визнання права користування житлом
  • виселення

Далі розберемо найбільш розповсюджені варіанти, що стосуються саме питання примусового виселення без надання альтернативного варіанту. 

Втрата права користування

Часто люди беруть кредит під заставу житла. У разі несвоєчасної сплати зобов’язань, боржник втрачає право на свою квартиру чи дім і банк їх забирає.  Житло можна придбати з торгів і дуже часто за зниженими цінами. Проте, нових господарів може очікувати сюрприз у вигляді попередніх власників, які так і не звільнили оселю. Той випадок, коли юридично все врегульовано, але фактично ні. Виселяти їх можна лише через суд. 

З рішенням суду ви зможете зняти колишніх господарів з місця реєстрації та примусово виселити з приміщення. Проте іноді цього недостатньо, потрібно зібрати більше доказів на свою користь. Насамперед письмово укладати та юридично оформлювати всі договори, зокрема, щодо комунальних послуг. Тоді господар має право відключити світло, воду чи газ, звернувшись до комунальних служб.

Небажані орендарі

Якщо ваші орендарі (ті, хто винаймає строково ваше житло):

  • систематично руйнують/псують приміщення
  • використовують приміщення не за призначенням (наприклад, замість проживання в приміщенні сім’єю — організували там фотостудію, яку відвідує безліч людей)
  • або ж вони просто не звільняють житло після закінчення договору оренди 

У таких випадках ви можете позиватися до суду з вимогою виселити непорядних орендарів з квартири без надання іншого житла. Щоб зменшити свої ризики, зверніть увагу на договір оренди (сподіваємось, що він у вас є, якщо ні — потрібно терміново це виправляти, ми можемо допомогти і в цьому). 

Важливо, щоб було підписано не лише сам договір, а й акт приймання-передачі приміщення. Це буде прямим доказом для суду — людина дійсно користується приміщенням. Зафіксуйте в акті все майно, яке передається разом в житлом та його стан. Адже у разі пошкодження вам потрібно буде довести, що це зробили не ви. У договорі також має бути зазначено, що ви будете робити у разі примусового виселення (наприклад, порядок звільнення приміщення від речей орендаря).

Кривдники (домашнє насильство)

Розповсюдженою проблемою є спільне проживання з кривдником, який застосовує фізичне, психологічне, економічне чи будь-яку іншу форму насильства. Втім, щоб мати підстави виселити таку людини з квартири, його дії мають бути зафіксовані. У такому випадку можна вимагати обмежувального припису, тобто заборони контактувати з вами. Проте часто, у разі спільного проживання чи володіння майном це просто неможливо. 

Раніше судова практика дотримувалася позиції, що право власності (навіть кривдника) — непорушне. Тобто, що попри вчинену шкоду, виселити його було неможливо. 

Проте, торік Верховний Суд змінив позицію і тепер систематичне домашнє насильство є підставою для примусового виселення колишнього члена сім’ї без надання іншого житла (ВС/КЦС у справі № 128/2294/17 від 27.10.2021). 

Якщо людина більше року не з’являється за місцем реєстрації без поважних причин, її також можна виселити

 
Важлива умова — у людини відсутні поважні причини, чому вона не проживає за відповідною адресою. Які можуть бути поважні причини непроживання? Наприклад, перешкоди у користуванні (зміна замків у квартирі) чи вимушене стаціонарне лікування. У такій справі важливі: показання свідків, акти обстеження умов проживання, підтвердження створення нової сім’ї, переїзд людини в інше місто тощо.

«‎Здавалось би право власності є майже безумовним, але проаналізувавши матеріал ви можете переконатися — існує безліч ситуацій, коли ваше юридичне право на житло порушується фактичними обставинами чи діями інших людей. Тому володіючи інформацією щодо ризиків — у вас є більше шансів зберегти своє право на житло»

зазначила юрист практики судових спорів Юлія Рябець.
Read More

Відповідальність за неналежне поводження зі зброєю: чи можна порушити те, чого не існує?

Кожна людина в Україні має право купити собі зброю для самозахисту, спорту чи полювання. Для цього потрібно отримати дозвіл та бути законослухняним громадянином. Та чи відомо всім про відповідальність, яка виникає за порушення правил поводження зі зброєю?

Для притягнення до відповідальності, зокрема щодо незаконного поводження зі зброєю, до людини застосовується процедура, яка має відповідати законодавству та основним принципам нашої держави. 

У сучасних реаліях незаконне поводження зі зброєю — це дії, спрямовані на порушення правил, встановлених наказом МВС №622. За недотримання передбачена адміністративна або кримінальна відповідальність. 

Не забуваймо про відсутність закону, який має регулювати питання обігу зброї, оскільки це напряму впливає на притягнення до відповідальності. Описуємо основні види відповідальності та загальну проблематику притягнення.

Адміністративна відповідальність

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність щодо власників зброї за:

  • Порушення порядку придбання, зберігання, передачі або продажу мисливської вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї, без дозвільного документа (ст. 190). Наприклад:
    1) передання власником зброї, яка має дозвіл, іншій людині без відповідних дозвільних документів (приклад із судової практики: ).
    2) зберігання зброї у спадок без відповідних дозвільних документів (приклад із судової практики: ). 
  • Порушення правил зберігання, носіння або перевезення нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів, які мають на неї дозвіл (ст. 191). Наприклад:
    1) зберігання вогнепальної зброї не в сейфі.
    2) перевезення вогнепальної зброї без чохла та в зарядженому стані.
  • Порушення строків реєстрації (перереєстрації) нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік (ст. 192). Наприклад:
    1) у разі закінчення строку дії дозволу без продовження;
    2) якщо змінено місце проживання або реєстрації без перереєстрації вогнепальної зброї.
  • Ухилення від реалізації (тобто продажу або дарування) вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 193). Наприклад — пропущення строку з моменту анулювання дозволу, з якого власник повинен передати зброю до поліції та ухвалення рішення щодо подальшого її переоформлення, продажу або дарування.

Покарання за такі адміністративні правопорушення — штраф від 85 до 255 грн. Зброю можуть конфіскувати або ж платно вилучити. 

Конфіскація зброї 

Протоколів щодо таких адміністративних правопорушень чимало. Пояснюємо, чому такі притягнення незаконні, особливо конфіскації. 

Притягнення до адміністративної відповідальності та право конфіскувати зброю правоохоронцями повинно ґрунтуватися на основі відповідного закону. Верховний Суд встановив, що на основі підзаконних актів, неможливо обмежувати у праві власності на зброю, а отже й вилучати її також (). 

Кримінальна відповідальність

Кримінальні правопорушення щодо незаконного поводження зі зброєю несуть значно більшу небезпеку, а отже встановлено значно серйозніше покарання.

Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність щодо власників зброї за: 

  • Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), патронів, вибухівки або привласнення шахрайським шляхом (ст. 262). У цьому випадку порушується сакральне право власності на перераховані предмети. Викрадення гладкоствольної вогнепальної зброї, кваліфікується як крадіжка (ст. 185).
  • Носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, а також за носіння, зберігання, придбання, передавання чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), патронів, вибухівки без передбаченого дозволу (ст. 263). У цьому  випадку випадку порушуються правила, встановлені наказом МВС №622.
  • Виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухівки (ст. 263-1). Аналогічно, порушуються правила, встановлені наказом МВС №622.
  • Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ст. 264). 

Закону немає: чи законно без нього притягати до відповідальності?

Найчастіше до кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю притягують за ст.  263 Кримінального кодексу України.

Основним посяганням у таких злочинах є суспільні відносини в сфері обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин. Зброя — це річ, тобто власність. Правовий режим власності має регулюватися лише законами (ст. 92 Конституції України), а закону щодо регулювання обігу зброї немає. 

Така неврегульованість суперечить Конституції та Цивільному кодексу. З цього випливає, що ми не можемо порушити закон, який регулював би правила обігу зброї, оскільки його не існує. Немає того, на що посягають — тобто об’єкту злочину (один з його складових елементів).

Відсутність такого закону не дозволяє людині усвідомити межу протиправної та правомірної поведінки. Оскільки вона не розуміє, що саме порушила, а це свідчить, що суб’єктивної сторони складу злочину немає.

Незаконні дії, перераховані в статті 263, відсилають саме до закону («без передбаченого законом дозволу»). Однак його в Україні не існує, що виключає об’єктивну сторону злочину.

Відсутність хоч одного елементу злочину свідчить про неповноту складу кримінального правопорушення. А це унеможливлює притягнення людини до відповідальності та є підставою для закриття кримінального провадження.

Але всупереч такій позиції, Верховний Суд дійшов до висновку, що трактування слова «закон» у ч. 1 ст. 263 КК України належить тлумачити в широкому значенні, а не у вузькому розумінні, оскільки поняття «закон» на нормативному рівні не визначено (). Іншими словами, суд стверджує, що підзаконний акт є законом.
Таке рішення Верховного суду прямо суперечить принципу правової визначеності (норми повинні однаково трактуватися та не суперечити одне одному), Конституції України, яка встановлює основні ознаки закону, а також рішенню Конституційного суду України, в якому є визначення поняттю «закон» ().

«У сучасних умовах, вирішення питання законодавчого регулювання обігу зброї є одними із пріоритетних напрямків нашої держави, оскільки це закріпить належне використання кримінального законодавства в частині ст. 263 КК України. Без прийняття такого закону ефективна протидія незаконному обігу зброї в Україні є неможливою, та з кожним роком вказане явище буде посилювати негативний вплив на правове становище в Україні»

зазначив юрист кримінальної практики Artur Solopenko.

Як отримати дозвіл на зброю читайте у нашому попередньому матеріалі: .

Read More

Фінансовий моніторинг: що це за процедура та для чого він потрібен?

Фінансовий моніторинг — це аналіз та перевірка за певними критеріями фінансових операцій між їхніми учасниками та суб’єктами контролю (банк, кредитні спілки, інші фінустанови тощо). Наприклад, контроль банком сплати певної суми коштів за товар чи послугу.

Яка його мета?

Основна ціль фінансового моніторингу — виявити та попередити легалізацію активів, отриманих незаконно, фінансування тероризму, розповсюдження зброї масового ураження.

Що підпадає під фінансовий моніторинг?

Фінансові операції: будь-який зв’язок, угода, рух коштів між покупцем та продавцем, щоб обміняти актив на оплату. Однак, не всі фінансові операції підлягають фінансовому моніторингу.

Під фінансовий моніторинг підпадають так звані «порогові» та «підозрілі» фінансові операції.

  1. Порогові фінансові операції — від 400 тис. грн чи еквівалент у валюті, дорогоцінних металах, активах (для азартних ігор, лотерей від 55 тис. грн) за наявності однієї чи більше ознак:
  • фінансові операції публічних діячів (національних та іноземних, наприклад Президент України, Міністр, Генеральний прокурор), членів їхніх сімей та/або людей, пов’язаних із ними
  • переказу коштів за кордон
  • готівкою (внесення, переказ, отримання коштів)
  • зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін — учасників фінансової операції або їхній банк розташовані в КНДР чи Ірані (дві країни, які не виконують рекомендацій FATF — міжурядовий орган, що визначає стандарти та розробляє політику для боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму)
  1. Підозрілі — незалежно від суми, якщо банк, інша фінансова установа, аудиторська компанія тощо має підстави вважати, що вони є результатом злочинної діяльності або пов’язані чи стосуються фінансування тероризму, розповсюдження масової зброї. Такі установи самостійно визначають чи є операція підозрілою із застосуванням ризико-орієнтованого підходу і, як правило, користуються критеріями ризиковості, яких є багато. Державна служба фінансового моніторингу розробила критерії, за якими можна визначити чи є операція підозрілою.

Хто робить фінансовий моніторинг?

Фінансовий моніторинг проводиться суб’єктами первинного фінансового моніторингу (СПФМ) та суб’єктами державного фінансового моніторингу.

СПФМ:

  1. Суб’єкти, що надають фінансові послуги: банки, страховики, кредитні спілки, інші фінустанови, біржі, учасники фондового ринку (крім осіб, що організовують торгівлю на ринку), платіжні організації, компанії що надають послуги з переказу коштів.
  2. Спеціально визначені суб’єкти (крім осіб, які надають послуги у межах трудових відносин): аудиторські компанії, бухгалтерські компанії та бухгалтери, адвокатські об’єднання та бюро, адвокати, нотаріуси, компанії, що надають юридичні послуги.
  3. Інші юридичні особи, які надають окремі фінансові послуги. 

Державний фінансовий моніторинг проводять:

  1. Національний банк України
  2. Міністерство юстиції України
  3. Міністерство цифрової трансформації України
  4. Міністерство фінансів України
  5. Національна комісія з цінних паперів та фондових ринків
  6. Державна служба фінансового моніторингу України

Як проводять фінансовий моніторинг?

Фінансовий моніторинг — це проведення належної перевірки учасників фінансової операції. Належна перевірка включає в себе верифікацію та ідентифікацію учасників. Процедура передбачає встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта, структури власності, постійний моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнта у процесі таких відносин, актуальності отриманих даних та інформації про клієнта.

Належну перевірку можна провести з посиленими чи спрощеними заходами. Різниця між ними в ступені ризиковості операції чи діяльності: 

  • посилені заходи належної перевірки проводять щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими високий
  • спрощені — якщо ризик низький, і мінімізувати його можна отримавши додаткові документи

Належну перевірку проводять при:

  1. встановленні ділових відносин
  2. наявності підозри
  3. переказу коштів (на суму більше 30 тис. грн)
  4. проведення фінансової операції з віртуальними активами (криптовалюта) на суму більше 30 тис. грн.
  5. залежно від рівня ризику проведення фінансової операції у разі проведення кількох фінансових операцій, пов’язаних між собою на суму, що дорівнює або перевищує 400 тис. грн (для азартних ігор та лотерей 55 тис. грн)

Посилену належну перевірку проводять щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) високий. Аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, мають відповідати хоча б одній з ознак:

  1. бути складними фінансовими операціями
  2. бути незвично великими фінансовими операціями
  3. бути проведеними у незвичний спосіб
  4. не мати очевидної економічної чи законної мети

Причини зупинення фінансових операцій?

Банки, кредитні спілки, інші фінустанови тощо можуть відмовити у встановленні ділових відносин, їхнього розірвання чи проведення фінансової операції, якщо:

  1. Неможливо ідентифікувати/верифікувати клієнта. 
  2. Встановлено неприйнятно високий ризик клієнту (виникла підозріла фінансова операція чи неможливо мінімізувати ризики такої операція чи діяльності) або ж клієнт не надав документи чи відомості для проведення перевірки.
  3. Надано недостовірну інформацію.
  4. Неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника.

Також, якщо фінансові операції підозрілі, їх мають право зупинити на два робочих дні. При цьому потрібно повідомити про це Державну службу фінансового моніторингу, яка зі свого боку може призупинити фінансові операції до семи робочих днів. Якщо при цьому підозра виявилась хибною, то клієнт звільняється від цивільної відповідальності.

На що звернути увагу бізнесу при здійснення фінансових операцій?

Бізнесу потрібно спершу звернути увагу чи підпадають вони під операції щодо яких здійснюється фінансовий моніторинг. Оскільки, як результат, у переказі коштів може бути відмовлено, чи взагалі зупинено операцію. Це призведе до «зависання» грошей на рахунку компанії. 

Під час проведення фінансових операцій, проблеми переважно виникають у новостворених компаній. Зокрема, при нетипових для компанії операціях, незвичних сумах для компанії, наявності великих платежів, нечіткій діловій меті (наприклад, купівля добрив компанією, що займається будівництвом, чи купівля товару за завищеною чи заниженою ціною без будь-яких причин) тощо.

Тому, необхідно:

  • Завжди проводити due diligence свого клієнта. Зокрема щодо наявності зв’язків з політично значущими особами, місця перебування клієнта, його банку (не КНДР та Іран, офшорні зони). Приклад з практики — банк не зарахував кошти на рахунок клієнта, оскільки кореспондентський банк розташований в ОАЕ.
  • Підготувати документи, на підставі яких проводять фінансову операцію (договір, рахунки тощо). Особливо звернути увагу, якщо фінансова операція нетипова для компанії, складна, незвична.
  • Бути готовим підтвердити джерело отримання коштів.

«Важливо зрозуміти, що фінансовий моніторинг покликаний не ускладнити діяльність бізнесу, а максимально забезпечити прозорість його діяльності. Крім того, попередити відмивання та легалізацію незаконних коштів. Це ще один показник для іноземних інвесторів про якісний розвиток та можливості ведення бізнесу в Україні»

пояснив адвокат практики захисту бізнесу Ілля Попович.
Read More

Справа Стерненка про один патрон: Верховний Суд розгляне касаційні скарги наших адвокатів

У четвер, 10 лютого о 14:00 Верховний Суд розгляне касаційні скарги на рішення судів попередніх інстанцій у справі про обвинувачення Сергія Стерненка та Руслана Демчука. Йдеться про викрадення та незаконне позбавлення волі одеського екс-депутата Сергія Щербича навесні 2015 року. 

У чому суть справи? 

Рішення першої інстанції 

Приморський районний суд Одеси визнав Стерненка та Демчука винними у незаконному позбавленні волі та викраденні людини (ч. 2 ст. 146 ККУ), розбої (ч. 2 ст. 187 ККУ), а також незаконному поводженні зі зброєю та боєприпасами (ст. 263 ККУ, лише стосовно Сергія Стерненка).

Рішення другої інстанції 

Торік у травні Одеський апеляційний суд виправдав Стерненка та Демчука за нібито вчинення розбою та викрадення у потерпілого 300 гривень, однак визнав винними щодо незаконного позбавлення волі та викрадення Сергія Щербича. Суд звільнив наших клієнтів від покарання за викрадення потерпілого, оскільки минули строки притягнення до кримінальної відповідальності. В частині обвинувачення за ст. 263 суд притягнув Стерненка до відповідальності за зберігання одного патрону. Адвокати подали касаційні скарги. Більше про це тут: .

Про нашу позицію, резонансність та важливість цієї справи для суспільства читайте тут: . 

Захисниками Сергія Стерненка, окрім адвоката нашої компанії Masi Nayyem, також є Vitaliy Kolomiets, Mykola Orekhovsky, Вадим Оксюта та Andrii Pysarenko.Руслана Демчука захищає адвокат нашої компанії Ілля Воробйов.

Read More

Практика захисту честі й гідності виграла справу ветерана АТО Штефана проти блогерки Маламан

Солом’янський суд Києва відмовив у позові про захист честі й гідності популярної блогерки Таїсії Маламан, яка позивалася до ветерана війни на Донбасі Анаталія Штефана з позивним «Штірліц» та Міністерства оборони. 

Суд взяв до уваги, що блогерка є публічною особою (зважаючи на мільйонну аудиторію її підписників та особисті заяви про це) та прийшов до висновку, що висловлювання Штефана хоч і зачепили її почуття, однак були висловлені у пристойній формі та у виразах, прийнятних у спілкуванні людей. Крім того, слова є оціночними судженнями про певні події, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Про що справа?

Йдеться про фрагмент з відео за участю популярної користувачки мережі TikTok Таїсії Маламан, більш відомої під нікнеймом Di.Rubens. Дівчина у відповідь на запитання: «Росія чи Україна?» обрала першу. Сам ролик має назву «Яка твоя улюблена країна?». При цьому знімали на Майдані Незалежності, найбільш знаковому та символічному для українців місці — де майже 8 років тому український народ довів своє право на незалежність ціною сотні життів.

Якими були вимоги блогерки?

8-секундний уривок цього відео Штефан поширив на своїй сторінці у Facebook, разом із власним коментарем щодо побаченого. Маламан хотіла визнати ролик  недостовірним та сфальсифікованим. І на додачу 150 тисяч гривень компенсації за завдані «моральні страждання».

Що ще?

Також суд відмовив у задоволенні зустрічного позову, про який під час розгляду справи заявляв Штефан вже до Маламан. Йдеться про відеозапис, на якому блогерка коментувала ситуацію та охарактеризувала Штефана: «ганьбою української армії», «людиною, яка воює з мирним населенням», «провокатором і шахраєм» та «фальсифікатором». Ми просили визнати таку інформацію недостовірною та спростувати її. 

Також була заявлена вимога в 300 тисяч гривень про відшкодування моральної шкоди, в разі задоволення якої Анатолій обіцяв спрямувати ці гроші на благодійність. 

Наша позиція

«Свого часу ця справа неабияк сколихнула суспільство своїм цинізмом. Нашому клієнту, офіцеру ЗСУ, який втратив не одного друга та знайомого під час війни, було нестерпно чути слова блогерки, яка з-поміж України та сусідньої країни-агресорки зі сміхом вибирає останню. А знімають ролик на місці подій, під час яких загинули сотні людей. Ми пишаємося тим, що надаємо правову допомогу Анатолію Штефану, оскільки підтримка ветеранів та всіх захисників незалежності нашої країни для нас надважлива»

коментує адвокат практики захисту ділової репутації Юрій Мельник. 

Наша компанія стала на захист Анатолія Штефана на умовах pro bono. Ми непохитні у своїй позиції щодо російської агресії і війни на Донбасі. Як громадяни своєї країни, ми не толеруємо підігравання пропаганді в будь-яких проявах.

Більше інформацію про цю справу ви можете прочитати тут: .

Read More