Під час виступу нашого партнера Масі Найєма на зустрічі спільноти BOARD – це питання звучало на кожному кроці. І ми раді, що сьогодні воно звучить не лише з вуст правників, а й у колах українського бізнесу.
Ветеранська політика в бізнес-спільноті BOARD — це не про формальні ініціативи, а про знання та відповідальність. Ми розуміємо, що повернення з війни — це не кінець історії, а її продовження в нових умовах. Тому в основі підходу має бути повага, рівність, співтворення та усвідомлене ставлення до досвіду ветеранів і ветеранок.
Ветеранська політика — не про гучні жести. Це про повагу, включення, партнерство, знання і стратегію.
Масі Найєм на зустрічі говорив про головне:
Чому повага — це не тільки слова, а й дії.
Чому ми не маємо героїзувати або ізолювати ветеранів.
Чому «нічого про ветеранів — без ветеранів» має бути правилом, а не лозунгом.
І чому підтримка — це не про слабкість, а про силу спільноти.
Він поділився практикою, яку ми втілюємо у Miller:
Людяне повернення до роботи після служби.
Повна добровільність участі в ініціативах.
Травмоінформований підхід і мовна чутливість.
Вшанування не лише втрат, а й стійкості.
Для нас, як юридичної компанії, важливо не тільки знати закон. А й ставити цінності вище формальностей.
Бо ветеран — не об’єкт допомоги. Ветеран — це партнер, якому ми довіряємо. І якого ми підтримуємо.
Війна змінила країну, і змінила саме розуміння права: його межі, застосування, відповідальність і навіть моральну вартість.
Саме тому Miller став генеральним партнером Першого форуму з військового права, який організовують Асоціація правників України / Ukrainian Bar Association, КНУ імені Тараса Шевченка та Інститут правотворчості НАН України.
Для нас це не просто професійна подія. Це логічне продовження нашої роботи у сфері військового права: від юридичного захисту й консультування — до публічних і інституційних змін. Це спосіб підсилювати тих, хто воює, і тих, хто повертається. Це про повагу до військових і відповідальність держави перед ними.
У програмі:
Захист прав і законних інтересів військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Правове забезпечення оборони, військового обов’язку та служби: виклики і рішення.
Формування системи військової юстиції: синергія правового та політичного підходів.
Одним з модераторів сесії про розвиток військової юстиції стане засновник Miller Law Firm та ГО «Принцип» Masi Nayyem.
10 вересня, Київ / онлайн
10:00 – 17:00
Участь для військових безкоштовна (за попереднім запитом: forum@uba.ua)
Ми віримо: сильна армія потребує сильного права. І робимо все, щоб воно працювало не на папері, а на боці тих, хто захищає країну.
Після 20 років існування в Україні скасували Господарський кодекс. Всі комерційні відносини тепер регулює Цивільний кодекс України. Це справжній крок до європейської інтеграції, але на практиці зміни торкнуться не всіх однаково.
Практика розділення на цивільний та господарський кодекси – це особливість, притаманна пострадянським країнам. У європейських країнах дуалізм приватного права (паралельне існування цивільного і торгового права) закінчився ще у XIX столітті з прийняттям у Франції Торгового кодексу 1808 року та Торгового кодексу Німеччини 1897 року, які стали логічним продовженням цивільних кодексів, а не окремими системами.
Радянська система створила власний варіант дуалізму – господарське право для планової економіки. Україна успадкувала цю модель і зберігала її навіть після переходу до ринкової економіки.
Закон №4196-IX прийняли ще у січні 2025 року, у лютому його підписав Президент, але в дію він вступив 28 серпня 2025 року. Цей документ остаточно ліквідує дуалізм у корпоративному праві. Розберемося, що це означає для бізнесу і чому законодавець вирішив це зробити саме зараз.
Чому скасували Господарський кодекс під час війни?
Приведення українського законодавства у відповідність до стандартів Європейського Союзу – головна мета реформи. У європейських країнах немає окремих господарських кодексів, всі комерційні відносини регулює цивільне право.
Водночас це вирішує і внутрішні проблеми. Господарський та Цивільний кодекси створювали правову невизначеність через суперечності між їх нормами. Єдиний базовий закон спрощує правозастосування для бізнесу і судів.
Чому саме зараз? Україна зобов’язана виконувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, а війна, як це не парадоксально, прискорює євроінтеграційні процеси. Законодавець розраховує, що спрощене правове поле сприятеме залученню іноземних інвестицій для майбутньої відбудови країни.
Кого торкнуться зміни: великий розподіл
Малий та середній приватний бізнес відчує зміни мінімально. Максимум – доведеться підправити статути там, де є посилання на норми Господарського кодексу.
Великий приватний бізнес матиме більше роботи з адаптацією. Великі корпорації часто мають складні внутрішні регламенти, договірні шаблони та корпоративні процедури, які базувалися на нормах Господарського кодексу України. Потрібно буде переглянути всю документальну базу на предмет посилань на скасовані норми та привести її у відповідність до Цивільного кодексу України. Але це технічна робота, яка не змінює суті бізнес-процесів.
Державні та комунальні підприємства чекають кардинальні зміни. Закон забороняє створювати нові юридичні особи у таких організаційно-правових формах:
державні підприємства (комерційні та некомерційні)
комунальні підприємства
спільні комунальні підприємства
приватні підприємства
іновативні підприємства
підприємства громадських об’єднань, релігійних організацій, профспілок
підприємства споживчої кооперації
Існуючі підприємства цих форм мають три роки на реорганізацію в товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) або акціонерні товариства (АТ).
Власність при цьому залишається державною чи комунальною – змінюється тільки організаційно-правова форма.
Чому держава вирішила прибрати “державні” та “комунальні” підприємства у старому вигляді?
Тому що формат державних/комунальних унітарних підприємств визнаний застарілим і непрозорим. Застарілі форми не відповідають стандартам корпоративного управління, які існують в ЄС та за рекомендаціями OECD.
Реформа передбачає корпоратизацію: усі державні та комунальні підприємства мають бути перетворені у АТ або ТОВ (або неприбуткові організації, де держава/громада володітиме 100% акцій). Це дає змогу отримувати держвласнику прибуток не просто від управління активами, а від капіталу.
Відповідно підвищуються прозорість і підзвітність: операції з майном мають проводитися через відкриті аукціони (“Прозорро”), публікуватиметься фінансова звітність тощо. Отже, держава відмовляється від прямого управління “націоналізованими” підприємствами на користь сучасних корпоративних механізмів, що сприятиме прозорості і залученню інвестицій.
Як це вплине на інвесторів: їм буде легше чи важче заходити в Україну?
Це повинно полегшити вхід інвесторам. Перехід на єдину систему правових норм робить регуляторне середовище прозорішим і передбачуванішим. Інвестори люблять, коли правила є зрозумілими: тепер не доведеться розділяти, який кодекс застосовувати до контракту чи майнових відносин. У підсумку Україна стає ближчою до правових стандартів Європейського Союзу, а відтак іноземним інвесторам буде зрозуміліше і безпечніше вкладати кошти тут.
Три роки на адаптацію: що потрібно встигнути до 2028-го?
Закон №4196-ІХ встановлює перехідний період тривалістю три роки з моменту набрання ним чинності (тобто з 28 серпня 2025 по 28 серпня 2028 року).
Протягом цього часу діють особливі норми, які поступово переводять державні й комунальні підприємства в сучасні форми (АТ чи ТОВ) і адаптують усі нормативні акти. Такий “м’який старт” покликаний дати бізнесу достатньо часу для перереєстрації, оновлення договорів та інших змін. За цей перехідний період підприємствам рекомендується поступово оновлювати документи і приготуватися до роботи за новими правилами.
Що буде, якщо компанія не встигне змінити документи?
Якщо компанія не адаптує свої документи до кінця перехідного періоду, це може призвести до правової невизначеності та ризиків.
Зокрема, компанії у застарілих організаційних формах із 2028 року не зможуть вносити зміни до Єдиного державного реєстру, крім випадків ліквідації чи банкрутства. Це означає, що підприємство не зможе міняти керівника чи склад учасників, що може ускладнити операційну діяльність.
Для державних підприємств закон передбачає жорсткіший сценарій: якщо протягом перших 6 місяців після набрання чинності закону керівництво не ухвалить рішення про перетворення в ТОВ або АТ, майно таких підприємств буде передано Фонду державного майна.
Договори та документи: що переписувати?
Насамперед треба перевірити установчі документи та контракти. Статути (установчі договори) компаній, які містять посилання на норми Господарського кодексу України, можуть містити застарілі або невідповідні новому законодавству положення.
Також слід переглянути шаблони договорів і угод: в них можуть бути спеціальні формулювання з посиланням на Господарський кодекс України або “господарський договір”. Якщо такі зустрічаються, їх потрібно замінити посиланнями зокрема на норми Цивільного кодексу України.
У цілому рекомендується провести аудит внутрішніх положень компанії (наприклад положення про відповідальність керівників чи органів управління), щоби впевнитися, що вони не суперечать оновленим правилам.
Статути та установчі договори – якщо там є згадки Господарського кодексу України, слід внести правки;
Договори і контракти – переглянути типові форми (договір поставки, оренди тощо), прибрати посилання на Господарський кодекс України;
Внутрішні документи (положення, накази) – переконатися, що опис посадових обов’язків чи механізми управління відповідають Цивільному кодексу України.
Це дозволить уникнути непорозумінь та автоматично сконвертувати бізнес у нову правову реальність.
Що буде з працівниками?
Для співробітників підприємств, які проходять реорганізацію, особливо нічого не зміниться. Трудові відносини зберігаються в повному обсязі.
Ризики виникають тільки у разі, якщо підприємство вирішить ліквідуватися замість реорганізації або не виконає вимоги закону. Тоді його долю вирішуватиме Фонд державного майна.
Чи стане простіше вирішувати спори?
Безумовно, так. Замість двох кодексів, які іноді суперечили один одному, тепер діятиме основний Закон для всіх учасників ринку.
Це зменшить правове навантаження на бізнес і спростить роботу юристів. Іноземним інвесторам також буде легше розуміти “правила гри” – адже система стане подібною європейській.
Висновок
Скасування Господарського кодексу – це не революція, а еволюція. Приватний бізнес відчує зміни мінімально, а от державним підприємствам доведеться серйозно попрацювати.
Головна мета реформи – створення прозорішого правового поля, зрозумілого для європейських партнерів та інвесторів. І в цьому контексті скасування дуалізму в корпоративному праві – логічний крок.
Дмитро Деркач, адвокат практики вирішення спорів юридичної компанії Miller, для Бізнес Цензор.
Цю заяву, ми оприлюднюємо на прохання та за згодою нашої клієнтки Лілії Авер’янової, матері Андрія Пільщикова («Джуса»).
Сьогодні, 25 серпня 2025 року, друга річниця загибелі Андрія Пільщикова («Джуса») — льотчика, Героя України. Андрій став для тисяч людей символом мужності й змін у нашій армії, був одним із найпомітніших амбасадорів появи F-16 в українському небі.
Його матір, Лілія Авер’янова, два роки вона живе з болем утрати сина. І нині вона звернулася з проханням поділитися тим, що їй ще доводиться переживати через дії слідчих ДБР.
Що сталося:
11 липня слідчі Державне бюро розслідувань прийшли до квартири пані Лілії з обшуком без ухвали суду, пославшись у протоколі на «невідкладний випадок» у справі Віталія Шабуніна.
За підсумком вони забрали лише копії документів на квартиру пані Лілії — інформацію, яку можна отримати з державного реєстру за кілька кліків.
Одночасно з обшуком у пані Лілії, слідчі ДБР проводили слідчі дії за участі Віталія Шабуніна в іншому місці.
Простими словами чому це неправильно:
Без суду — лише у двох крайніх випадках. Закон дозволяє обшук без ухвали тільки коли рятують життя/майно або переслідують підозрюваного «по гарячих слідах». У нашій ситуації не було ні порятунку, ні переслідування: слідчі ДБР були з Віталієм Шабуніним в іншій локації, а «рятувати» копії документів на квартиру — абсурд.
Обшук — це одне з найжорсткіших втручань в права людини. До мами полеглого Героя прийшли без рішення суду, ще й заради паперових копій. Це надмірно, непропорційно та без належних підстав. Обшук — це крайній захід і останній крок. Спершу — прохання надати документи, потім — ухвала суду на тимчасовий доступ. Лише коли це неможливо та є негайний ризик — дозволений обшук і то за рішенням суду.
Такі дії б’ють по гідності. Держава має ставитися до родин полеглих з особливою повагою. Натомість «діалог» правоохоронців із пані Лілією почався з обшуку в її домі. І це на тлі того, що ДБР уже два роки розслідує авіакатастрофу, в якій загинув Андрій, і за весь цей час жодної офіційної розмови правоохоронців з мамою не відбулося. Починати спілкування з мамою Героя з обшуку неприйнятно. Так бути не може.
Наша відповідь:
Ми, команда адвокатів Miller, представляємо пані Лілію pro bono та вже зробили такі кроки:
Ми допомогли пані Лілії отримати офіційний статус потерпілої у провадженні щодо авіакатастрофи, в якій загинув Андрій. Це запускає належну процесуальну комунікацію, право вимагати доступу до матеріалів, оцінювати процесуальні дії та отримувати відповіді по суті.
Ми звернулися до ДБР по офіційні пояснення щодо підстав «невідкладності» та дій під час обшуку. Станом на 25 серпня 2025 року відповіді немає — тобто навіть тут матір Героя залишають без пояснень.
Ми подали заяву про кримінальне правопорушення до Офісу Генерального прокурора та добиватимемось правової оцінки дій усіх посадових осіб, які увійшли до квартири пані Лілії без судової ухвали.
Якщо реакції не буде, ініціюємо подальші перевірки та звернення в межах національних і міжнародних механізмів захисту прав людини, щоб рішення щодо цієї ситуації було не формальним, а змістовним.
Пані Лілія виховала Героя. Наш обов’язок захистити її гідність і право на справедливість.
Євгеній Скуратівський, адвокат Miller Law Firm, для LAGA:ZAKON
За останні пів року щонайменше п’ять історій про підлітків, які били, ґвалтували чи цькували, потрапили в заголовки новин. Побиття дівчини в Білій Церкві стало лише однією з них. А скільки подібних випадків, про які наше суспільство ніколи не дізнається?
У таких історіях завжди виникає питання: чи відповідають діти? А батьки?
У цій статті чітко, просто і з прикладами розбираємо, коли неповнолітній несе кримінальну відповідальність, що загрожує його батькам і чому в нашій застарілій системі закон і суди не стримують підліткове насильство.
З якого віку кримінальна відповідальність?
З 16 років дитина несе кримінальну відповідальність як дорослий (але з певними пом’якшеннями).
З 14 років – за тяжкі умисні злочини: убивство, зґвалтування, грабіж, розбій, вимагання, хуліганство тощо.
Детальніше в інфографіці:
Для визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення неповнолітніх згідно зі ст. 98 КК України суд може застосувати такі основні види покарань:
пробаційний нагляд;
штраф;
громадські роботи;
виправні роботи;
арешт (з 16 років);
позбавлення волі на певний строк.
Також до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Важливо, що до неповнолітніх не можуть застосовуватися такі види покарань, як конфіскація майна (як основне покарання), обмеження волі та довічне позбавлення волі.
Тобто нічого не звичного, загальна відповідальність, як і для всіх винних у кримінальних правопорушеннях з особливостями.
Якщо ж неповнолітній на час вчинення карних дій не досяг належного віку – він не підлягає кримінальній відповідальності.
Що з дітьми, які занадто малі для кримінальної відповідальності?
Примусові заходи виховного характеру – що це? Це щось на кшталт «м’якого покарання» – не кримінальне, але формально через суд. Їх можуть застосовувати замість судимості і до дітей, які досягли віку відповідальності.
У першому випадку ми говоримо про випадок, коли неповнолітній вчинив проступок або необережний нетяжкий злочин і прокурор вважає, що такий неповнолітній може бути виправлений без застосування кримінального покарання, і замість цього подає до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру і фактично звільняє особу від кримінальної відповідальності.
У другому випадку неповнолітні, які не досягли віку кримінальної відповідальності. Для них виховні заходи залишаються єдиним можливим варіантом.
Отже, ми розібралися, що, коли й до кого застосовується. Тепер варто поговорити про види примусових виховних заходів та їх реальну ефективність. До примусових заходів виховного характеру у ч. 2 ст. 105 КК України належать:
1) Застереження – усне попередження. Найм’якше.
2) Обмеження дозвілля – заборона гуляти ввечері, обов’язок вчитись або працювати.
3) Передача під нагляд (зазвичай батькам). Ефективність – сумнівна.
4) Майнова шкода, якщо дитині 15+ і вона має майно або доходи.
5) Закритий навчальний заклад – це фактично «виховна колонія», найсуворіший захід.
Важливо: суд може призначити один або декілька примусових заходів виховного характеру за власним переконанням, незважаючи на ті, про які простить прокурор.
Що, якщо дитина просто ігнорує виховні заходи?
Якщо їй 14+, і вона вже могла б нести кримінальну відповідальність, але її звільнили, то за невиконання заходів її можуть притягнути до кримінальної відповідальності.
Якщо їй менше 14, то… нічого.
Немає додаткових санкцій. Вплив нульовий.
Можливий єдиний доступний юридичний інструмент – це притягнення батьків або законних представників до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП (невиконання обов’язків щодо виховання дитини) та можливо навіть позбавлення батьківських прав.
Що загрожує батькам, якщо дитина порушує закон?
Якщо дитина чинить щось протиправне або ігнорує виховні заходи – до відповідальності можуть притягнути її батьків. Це передбачено ст. 184 КУпАП.
Зрештою ст. 150 Сімейного кодексу України покладає на батьків обов’язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання та готувати до самостійного життя. Якщо ж дитина демонструє поведінку, далеку від цих ідеалів, це прямий показник того, що батьки зі своєю місією не впоралися.
Що загрожує:
Попередження або штрафи від 850 до 5100 грн – залежно від ситуації.
Позбавлення батьківських прав – якщо поведінка дитини системна, а батьки повністю самоусунулись.
Відповідальність за ст. 184 КУпАП настає, якщо:
Батьки не виконують своїх обов’язків щодо виховання (ч. ч. 1 – 2);
Дитина 14 – 16 років вчинила адмінправопорушення (ч. 3);
Дитина зробила щось, що за змістом – кримінальний злочин, але вона замала для КК (ч. 4).
Тобто закон чітко встановлює: батьки несуть пряму відповідальність за створення належних умов для розвитку дитини та за попередження її протиправної поведінки.
Що не так із цією системою?
Штраф у 850 грн або навіть 5100 – навряд чи стане «дзвінком» для батьків, які роками ігнорують дитину. Формально інструменти є, але вплив – мінімальний.
Ба більше, коли неповнолітній навіть не виконує примусові заходи виховного характеру, – це ще один сигнал, що батьки не впорались. І знову: максимум – адміністративний штраф.
На практиці – тиск на батьків м’який і часто не спрацьовує.
А що в кейсі Білої Церкви?
Тепер повернемося до кейсу з Білої Церкви, який став показовим прикладом того, як на практиці виглядає притягнення батьків до відповідальності і як судді “оцінили” відповідальність батьків учасників та свідків цієї події:
А тепер найцікавіше – батьки дітей, які були лише свідками або присутніми, але, за наявною інформацією, не брали активної участі у побитті:
Як бачимо, на практиці – повна непослідовність.
Батьки дітей, яких підозрюють у вчиненні злочину, часто отримують найм’якші покарання – попередження або мінімальний штраф. А водночас батьків тих, хто був лише свідком або просто присутній на місці події, суди карають суворо – іноді максимально в межах статті.
Трапляються випадки, коли:
одні справи закривають, бо «не побачили вини»;
інші – ні, хоча обставини практично ідентичні.
Проблема – в підході. Суди майже не аналізують реальну роль батьків:
Чи були вони байдужими?
Чи намагались виховувати?
Чи взагалі мали хоч якийсь вплив на дитину?
Принцип індивідуалізації відповідальності – відсутній.
Складається враження, що рішення ухвалюються «на око», без єдиних критеріїв і логіки. Як наслідок – система, де не факт провини визначає покарання, а суб’єктивна оцінка конкретного судді
У результаті: адміністративна відповідальність батьків – це лотерея. Хтось «виграв» – йому просто зробили зауваження. Інший – «програв» і сплатив штраф, хоча зробив не більше (а іноді й менше).
Висновки
Отже, закон є. І механізми теж. Але в реальності все надто м’яко, застаріло, непослідовно і часто несправедливо. Діти, які порушують закон, не завжди відчувають наслідки. Батьки, які їх не виховали, здебільшого відбуваються символічними штрафами. А суспільство та постраждалі платять найвищу ціну.
Тут логічне питання: якщо система не працює, можливо, варто подивитись на досвід інших країн? Законодавство Німеччини, Литви чи Швейцарії подібне до нашого, але працює краще. Річ не в законах, а в філософії. Там акцент – не на формальному покаранні, а на реальній зміні поведінки: підліток може бути зобов’язаний пройти психологічну програму, покращити оцінки, відпрацювати години на користь громади або тимчасово перейти під нагляд спеціального куратора.
Україні варто не просто підвищити штрафи, а осучаснити систему. Насамперед – розширити перелік виховних заходів: запровадити обов’язкові психокорекційні програми, суспільно корисні роботи з чітким обсягом, реальний пробаційний нагляд. Також – зробити відповідальність батьків більш змістовною: замість символічних штрафів – обов’язкові курси або соціальний супровід. Найбільша прогалина – відсутність наслідків за ігнорування виховних заходів дітьми, які ще не досягли віку кримінальної відповідальності. Її треба усунути.
Підсумок очевидний: закон є, але він не працює належним чином. Ані діти, ані батьки не відчувають справжньої відповідальності. А безкарність породжує ще більшу жорстокість. Мета має бути не формальне покарання, а виховання відповідального громадянина. І для цього потрібні не штрафи «для галочки», а сучасні дієві інструменти – як у країнах, де система реально працює.
Сьогодні прокуратура провела масові слідчі дії проти освітян Теофіпольської громади на Хмельниччині. 9 директорів закладів освіти та 6 бухгалтерів отримали повідомлення про підозру у кримінальній справі про тарифи на опалення.
Суть справи: У 2021-2022 роках ціни на газ та енергоносії зросли в рази. Щоб діти не мерзли в школах, місцева влада затвердила річний тариф з щомісячною оплатою. Заклади освіти уклали договори на постачання тепла та оплатили рівно за ту кількість тепла, яку вони отримали.
Прокуратура вважає це завданням збитків державі, оскільки в літні місяці (травень-липень) тепло не постачалося, а оплата була.
Що відбувалося сьогодні:
15 одночасних обшуків
15 клопотань про застосування найм’якшого запобіжного заходу
13 пустих протоколів обшуків без будь-якого вилучення речей чи документів
Чому це важливо розуміти: освітян підозрюють у злочині, який нібито скоєно через підписання договорів на опалення. Такі дії не створюють загрози для суспільства чи розслідування.
Підозрювані — досвідчені працівники освіти, які не ухиляються від слідства.
Отримавши статус підозрюваного, людина автоматично зобов’язана приходити на виклик слідчого та виконувати його законні вимоги.
Тому у цій ситуації застосування будь-якого запобіжного заходу не має сенсу. Навіть найм’якшого: особистого зобов’язання (коли людина обіцяє дотримуватись певних правил під час розслідування).
Наша позиція: бачимо роботу на мас-ефект та гонитву за показниками замість якісного розслідування. Три роки тому наші клієнти вирішували питання опалення шкіл в умовах стрімкого зростання цін на енергоносії. Діти мали навчатися в теплі. За це їх тепер безпідставно назвали злочинцями.
Ми забезпечимо професійний захист кожного клієнта. Оскаржуватимемо кожне процесуальне порушення чи протиправне рішення.
Справа Закарпаття: 11 серпня Закарпатський апеляційний суд провів перше засідання з розгляду апеляційних скарг обвинувачених та їх адвокатів у справі про групове насильство над підліткою.
Нагадаємо: 7 лютого 2025 року суд першої інстанції визнав трьох обвинувачених винними та призначив кожному покарання — 6 років позбавлення волі з негайним взяттям під варту в залі суду.
Сьогодні апеляційний суд оголосив зміст апеляційних скарг адвокатів обвинувачених. Вони намагаються поставити під сумнів вирок та домогтися його скасування.
Прокурори та представники потерпілої виступили проти апеляцій, заявивши, що вирок був юридично правильним і справедливим, а аргументи захисту не відповідають реальним подіям. Після цього суд оголосив перерву.
Наступне засідання: 13 жовтня, 14:00
Закарпатський апеляційний суд, м. Ужгород, вул. Довженка, 7
Ця справа — випробування не лише для системи правосуддя, а й для суспільства. Ми продовжуємо боротися, щоб жодна спроба знівелювати вирок чи уникнути відповідальності не залишилася без належної реакції.
Над справою працюють: адвокати Miller Наталія Баранова, Ілля Воробйов, молодший юрист Андрій Балицький, адвокатки Roxolyana Gera та Марта Змисла.
Поширте цю інформацію.
Підтримайте нас і нашу спільну боротьбу за справедливість. Правосуддя — це не привілей, це право кожної дитини.
Сьогодні ми повернулись із прекрасного міста Теофіполь, це на Хмельниччині. Ми будемо захищати тих, хто вклав багато років свого життя у виховання нового покоління — директорів шкіл та представників місцевої громади.
Сідайте зручно, розповімо декілька цікавих деталей.
Почнемо з області, вона дуже відома тим, що неабияка кількість прокурорів отримали статус особи з інвалідністю ще й другої групи. Один із яких — волочиський окружний прокурор, який санкціонував цю справу і він якраз і має інвалідність 2-гої групи, але коли відбувся скандал, пішов в ТЦК, на сьогодні звільнений. Інший прокурор був в процесі оформлення інвалідності, але не встиг.
Тепер трішки про місто Теофіполь. Це давнє українське поселення, відоме з 1420 року, яке вже понад шість століть стоїть на перехресті історії та боротьби. Тут громада завжди об’єднувалася у часи випробувань — від козацьких повстань до сучасної війни. Наші клієнти під час повномасштабного вторгнення зробили все від себе залежне, аби діти в школах не мерзли. І зробили це в межах закону.
І ось про справу. Що ж сталось?
Директори шкіл, працівники установ та посадові особи селищної ради ухвалювали рішення, щоб діти не мерзли у класах і щоб освітній процес не був зірваний, адже ціни на газ та інші енергоносії в опалювальний період 2021-2022 рр виросли в рази.
У зв’язку з цим, щоб зменшити фінансове навантаження на бюджет громади Виконком в кінці грудня затвердив новий тариф, розрахований на 12 місяців 2022 року, зі щомісячною оплатою. Якщо звести все разом, то комунальне підприємство по факту отримало оплату рівно за ту кількість тепла, яку поставило згідно з принципом розрахунку тарифу.
Що побачили слідчі та прокурори?
Що державі завдали збитків, бо в травні, червні й липні по факту не було постачання тепла, а оплата була.
Все було б нормально, розслідування вже триває три роки та могло б ще довше. Але слідчі та прокурори почали тиснути на тих, хто давав освіту, хто шукав рішення, щоб нове покоління навчалось в теплі, і знаходив ці рішення в межах закону. Це про нецензурну лайку, про невдоволення, що люди скористались статтею 63 Конституції України, і за це були окремі зустрічі з погрозами.
Ми просимо прокуратуру і слідчих лишатись людяними до тих, хто в тому числі їх дітей виховували.
Це питання звучало на кожному кроці під час виступу нашого партнера Масі Найєма на зустрічі спільноти BOARD. І ми раді, що сьогодні воно звучить не лише з вуст правників, а й у колах українського бізнесу.
Ветеранська політика в бізнес-спільноті BOARD — це не про формальні ініціативи, а про знання та відповідальність. Ми розуміємо, що повернення з війни — це не кінець історії, а її продовження в нових умовах. Тому в основі підходу має бути повага, рівність, співтворення та усвідомлене ставлення до досвіду ветеранів і ветеранок.
Ветеранська політика — не про гучні жести. Це про повагу, включення, партнерство, знання і стратегію.
Масі Найєм на зустрічі говорив про головне:
Чому повага — це не тільки слова, а й дії.
Чому ми не маємо героїзувати або ізолювати ветеранів.
Чому «нічого про ветеранів — без ветеранів» має бути правилом, а не лозунгом.
І чому підтримка — це не про слабкість, а про силу спільноти.
Він поділився практикою, яку ми втілюємо у Miller:
Людяне повернення до роботи після служби.
Повна добровільність участі в ініціативах.
Травмоінформований підхід і мовна чутливість.
Вшанування не лише втрат, а й стійкості.
Для нас, як юридичної компанії, важливо не тільки знати закон. А й ставити цінності вище формальностей.
Бо ветеран — не об’єкт допомоги. Ветеран — це партнер, якому ми довіряємо. І якого ми підтримуємо.
14 липня 2025 року Кабінет Міністрів ухвалив Постанову №847, якою вніс зміни до Критеріїв і Порядку визначення підприємств, установ і організацій критично важливими. Вони стосуються не лише суб’єктів, важливих для економіки та життєзабезпечення, а й тих, хто забезпечує потреби Збройних Сил України.
Ці зміни внесено до раніше затвердженої Постанови КМУ №76 від 27.01.2023 (із подальшими змінами).
Кого це стосується?
підприємств, установ та організацій, які планують подавати заяву на отримання статусу критично важливого;
тих, хто вже подав заяву та очікує на рішення.
Що саме змінилось?
Уточнено, хто саме має право надавати підприємству статус критично важливого — залежно від рівня органу та сфери діяльності компанії:
1. Центральні органи виконавчої влади (та інші державні органи, які діють по всій Україні) можуть визначати критично важливими підприємства, що працюють у національно важливих галузях або у сферах, за які ці органи відповідають у межах державної політики;
2. Обласні, Київська та Севастопольська міські державні (або військові) адміністрації можуть визнавати критично важливими лише комунальні підприємства, або підприємства, що розташовані на території цієї області чи міста і працюють у таких сферах:
сільське, лісове чи рибне господарство
добувна промисловість
переробна промисловість
постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря
водопостачання та каналізація
поводження з відходами
будівництво
оптова та роздрібна торгівля
ремонт автотранспорту та мотоциклів
транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність
Якщо ви підпадаєте під пункт 2 Критеріїв — подавайте документи до центрального органу, що регулює вашу сферу.
Які наслідки таких змін?
Протягом 1 місяця з моменту набрання чинності Постановою №847 місцеві адміністрації переглянуть свої регіональні критерії критичності. Оновлені вимоги очікуються вже найближчим часом.
Наші рекомендації:
Якщо ви вже подали заяву — зв’яжіться з органом, до якого подавались (міністерство або ОВА/КМВА), щоб з’ясувати, чи впливають нові зміни на розгляд вашої заявки.
Якщо плануєте подаватися — уважно проаналізуйте, який саме орган має право розглядати заяву відповідно до вашої сфери діяльності.
Якщо маєте сумніви — ми можемо допомогти з аналізом, підготовкою документів і супроводом процедури отримання статусу критично важливого підприємства.
Людяне повернення до роботи після служби.
