Освітнє

«росія цинічно порушує міжнародне гуманітарне право» — сьогодні 14-й день війни і ми щодня чуємо це звинувачення. Розбираємося, що таке міжнародне гуманітарне право та як саме путінське військо його порушує. 

Міжнародне гуманітарне право, його ще називають «право війни» — це сукупність норм і принципів, які застосовують під час збройних конфліктів, регулюють захист жертв війни, а також обмежують методи і засоби її ведення.

Право війни насамперед спрямоване на захист цивільного населення та тих, хто припинив брати участь у воєнних діях, та обмеження наслідків конфліктів, виходячи з міркувань гуманності.

Принцип гуманності найголовніший у збройних конфліктах. Тому учасники військового конфлікту повинні з повагою ставитися до людей та всього живого, бути людяними. 

Це основне, чим наразі нехтують та маніпулюють російські військові на території України. 

Крім гуманного ставлення, учасники зобов’язані захищати населення під час воєнних дій незалежно від раси, кольору шкіри, мови, релігії або віри, та політичних переконань. 

Заборонено: 

• будь-які прояви насильства, вбивства, жорстоке поводження, тортури відносно мирного населення
• посягати на честь та гідність особи
• захоплювати заручників
• нападати на медичний персонал, що виконує свої прямі обов’язки 
• вбивати та знущатися над полоненими
• використовувати знаки червоного хреста, півмісяця або лева чи сонця
• віддавати наказ вбивати всіх або погрожувати супротивнику цим
• поводитися негуманно, з проявами будь-якої дискримінації з особами, які склали зброю та не беруть участь в бойових діях, з тими що hors de combat (вийшли з ладу) внаслідок хвороби, поранення

Особливе відношення повинне бути до лікарів та журналістів. 

Всі лікарі без виключення, що надають допомогу пораненим, інвалідам, хворим, породіллям не можуть піддаватися застосуванню зброї, бути об’єктами нападу. 

Право захисту журналістів під час збройного конфлікту закріплене Резолюцією Ради Безпеки ООН від 2006 року. Радбез засуджує будь-які протиправні дії проти журналістів, напади на них, та наголошує на повазі та захисті. 

Під особливим захистом також перебувають хворі, поранені, інваліди, вагітні жінки. Вони потребують особливого та шанобливого відношення. 

Право війни кодифіковане Гаазькими конвенціями 1899 та 1907 років, Женевською конвенцією 1949, додатковими протоколами до Конвенції, та закріплене в резолюціях Асамблеї ООН. 

Трохи історії започаткування міжнародного гуманітарного права

Женевська конвенція 

Сучасне право війни має історичну згадку з 1859 року. Тоді в селищі Сольферіно відбулася битва за незалежність Італії між австрійською армією та франко-сардинським альянсом. 

На той час це була одна з найбільших війн, наслідки якої були жахливими. Свідком подій став женевський комерсант Жан Дюнан, який згодом написав книгу. У ній сформував пропозиції щодо укладення конвенції, яка буде захищати поранених, та створення національних товариств, які в мирний час займатимуться підготовкою персоналу та матеріальних ресурсів для допомоги пораненим і хворим під час війни. 

Саме це стало підставою для заснування у 1863 році Дюнаном та іншими особами Міжнародного комітету допомоги пораненим, який згодом отримав назву Червоного хреста. 

Комітету вдалося переконати швейцарський уряд провести конференції, на яких піднімались пропозиції Дюнана, так 1864 року прийнято Женевську конвенцію про поліпшення долі поранених у діючих арміях. Саме ця конвенція започаткувала сучасне право війни. 

Гаазька конвенція 1899 року

Варто наголосити, що конференція була скликана за ініціативи імператора росії Миколи ІІ. Скликання росією конференції із забезпечення безпеки спровоковане швидким зростанням озброєнь у Європі, особливо у Німеччині.

Тоді було укладено конвенції та декларації, зокрема про:

• мирне розв’язання міжнародних сутичок
• закони та звичаї сухопутної війни
• заборону метання снарядів та вибухових речовин з повітряних куль
• невикористання куль, що легко розвертаються чи сплющуються в людському тілі

Гаазька  конвенція 1907 року

Конференція також скликана з ініціативи росії, їй передувала російсько-японська війна. Тоді великі держави прагнули скористатися слабкістю росії та розширити свій вплив. Для придушення революції 1905 царської дипломатії була потрібна підтримка інших держав. російський уряд запропонував скликати конференцію миру в Гаазі. 

Тоді прийнято всього 13 конвенцій, зокрема, про:

• мирне розв’язання міжнародних сутичок
• закони та звичаї сухопутної війни
• права та обов’язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної та морської війни
• деякі обмеження в користуванні правом захоплення у морській війні

Норми, які закріплені Гаазькими конвенціями, ввійшли в практику бойових дій на території України ще 1920 року додатком до Статуту Армії УНР.  

Після Другої світової підписано Женевську конвенцію про захист жертв війни від 1949 року. 

У ній міститься чотири конвенції: 

• про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях
• про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі
• про поводження з військовополоненими
• про захист цивільного населення під час війни

Конвенцію підтримало 190 країн світу, серед яких нинішні росія та Україна. У 2019-му році путін відкликав ратифікацію додаткового протоколу до Женевської конвенції про захист жертв міжнародних збройних конфліктів. Проте це не звільняє російських військовослужбовців від дотримання прийнятих правил. 

Женевські конвенції закріпили основний принцип сучасного міжнародного права: 

• війни ведуться проти збройних сил супротивника (ніяк не проти мирного населення)
• забороняються військові дії проти цивільного населення, хворих, поранених, військовополонених

Держави-учасниці Конвенції обов’язково повинні притягати до відповідальності тих військових, які порушують положення. Крім цього, повинно бути здійснено належне розслідування та судовий розгляд. 

Гаазької конвенції обмежують засоби і методи ведення війни, а Женевські конвенції та додаткові протоколи до них спрямовані на обмеження насильства в умовах збройного конфлікту, захисту жертв війни. 

Також важливими правилами війни є звичаї, кодифіковані Міжнародним комітетом Червоного Хреста. Між іншим, саме Червоний Хрест був ініціатором створення та прийняття Женевських Конвенцій, Додаткових протоколів до них 1977 та 2005 років, що вважаються основним інструментом ведення війни. 

Норми є універсальними як для держав, які ратифікувати Конвенції і протоколи, так і для інших суб’єктів, які є учасниками збройного конфлікту. 

Ці правила застосовуються навіть тоді, коли одна зі сторін не визнає свої дії, як стан війни. 

Правила війни в національному законодавстві закріплені також Інструкцією про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міноборони №164 та іншими актами. 

Щодо відповідальності

Конвенція вважає недопустимими умисне вбивство цивільного населення, військовополонених, хворих, поранених, нелюдське поводження з ними, руйнування майна, переодягання у форму армії супротивника. 

Всі військові, які вчиняють такі дії — воєнні злочинці, яких повинно бути притягнуто до кримінальної відповідальності. 

Ці злочини можуть бути розслідувані як в державі, де були вчинені, так і в будь-якій іншій країні, яка ратифікувала Конвенції, якщо вона має докази винуватості. 

Належну правову оцінку та притягнення до відповідальності можливо здійснити за допомогою Міжнародного кримінального суду, під юрисдикцію якого підпадають злочини, що порушують право війни. 1998 року на основі Римського статуту засновано такий міжнародний кримінальний суд. Він почав діяти з 2002 року в Гаазі. Це перший суд, в компетенцію якого входить переслідування осіб, які вчиняють воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. 

Україна та ще 39 держав-учасниць, серед яких Польща, Чехія, Франція, Великобританія, Німеччина, Канада, звернулися до Міжнародного кримінального суду з проханням розслідувати дії росії по відношенню до України. Наразі очільником Офісу прокурора Карімом Ханом та іншими прокурорами розпочато збір доказів щодо злочинних дій росії.

«Щодня ми спостерігаємо жахливу несправедливість, окупанти цинічно та безжально проявляють військову агресію та здійснюють геноцид українського народу. Вбивають дітей, цілі сім’ї, розстрілюють мирне населення, знищують міста та домівки українців, вбивають лікарів, розстрілюють автівки з емблемою Червоного Хреста. Це нечуване звірство, яке має бути негайно припинене. Ймовірно, окупанти навіть не знають, що таке міжнародне гуманітарне право та ніколи не будуть воювати по правилам. Такі дії потребують негайного припинення та покарання. Тут не може бути жодної справедливої сатисфакції, людей не повернути, Україна не буде такою, як була раніше. Але вистоїть, стане сильнішою та покарає всіх негідників, які прийшли на нашу територію та вчиняють жахливі злочини»,

коментує юристка кримінальної практики Наталія Баранова.

11-й день наша країна протистоїть російським окупантам. Багато українських міст частково або майже повністю зруйновано. Вже кілька мільйонів людей змушені залишити свої оселі, щоб захистити своє життя та життя своїх дітей. Більшість із них зупинилися у західних областях України, але багато хто перетнув кордон з сусідніми країнами: Польщею, Словаччиною, Румунією, Угорщиною, Молдовою.

За останніми даними ООН, на територію ЄС виїхало понад 1,5 мільйони українців, переважно жінки з дітьми.

Що чекає на українців на території сусідніх країн, на яку допомогу слід розраховувати, та чи можуть вони отримати офіційний статус біженця далі у матеріалі. 

Які останні зміни у правилах в’їзду до країн ЄС для біженців з України, яка допомога надається, можливості та що потрібно робити першочергово?

На офіційних сторінках держав-членів ЄС зазначено, що:

• Для перетину кордону достатньо мати будь-який документ, який підтверджує особу (закордонний паспорт, національний паспорт, посвідчення водія, свідоцтво про народження для дітей тощо).
• COVID-тести — не потрібні.
• У більшості країн Європи міський та міжміський транспорт для громадян з України наразі безкоштовний.
• З третього березня, влада ЄС спростила процедуру отримання притулку. Тепер для біженців із зони воєнних дій відпадає необхідність подавати заяву з проханням про надання притулку — вони отримують її автоматично без зайвої бюрократії та перевірок (мінімум на рік, надалі цей строк може бути продовжено).

Крім того, кожна людина, яка опинилась у країні ЄС, чи то на пункті прикордонного пропуску, якщо кордон перетинали автомобілем чи пішки, або на вокзалі, якщо кордон перетинали потягом, автоматично отримує тимчасовий захист та за потреби може отримати таку допомогу:

• основну медичну допомогу та психологічну підтримку за необхідності
• місце для відпочинку та тимчасового перебування, якщо немає де зупинитися
• харчування
• мінімальну фінансову допомогу

Для цього варто звернутися до найближчого органу державної влади країни чи представників громадських організацій, які зможуть направити до найближчого тимчасового притулку для переміщених осіб. Там можна дізнатися інформацію, як отримати відповідні підтверджуючі документи про тимчасовий захист в країні (посвідка, довідка, тощо в залежності від країни).

Строк перебування в таких притулках законодавчо не визначений та в кожній країні він різний, однак можна розраховувати принаймні на кілька тижнів.

Як показує досвід багатьох країн, це може бути гуртожиток, хостел, спортзал школи чи університету чи будь яке інше приміщення, де можливо тимчасово та одночасно розмістити велику кількість людей.

Тимчасовий захист особи діє в усіх країнах ЄС, що дає змогу вільно вирушити до тієї країни, де особа має намір зупинитися та підтвердити і документально оформити статус біженця. Це не обов’язково має бути саме та країна, кордон з якою особа перетнула виїжджаючи з України.

Фактично, кожна особа, яка отримала тимчасовий захист, за бажанням, автоматично та без жодних бюрократичних перевірок може отримати статус біженця у вибраній ним країні. Це передбачено Директивою Ради ЄС 2001/55/EG (від 20.06.2001), положення якої вперше застосували саме 3 березня.

Для цього людям варто звертатися до місцевих органів влади, що відповідають за міграційну політику та питання щодо роботи з біженцями.

Інформація постійно оновлюється, тому для отримання актуальних відомостей щодо перетину кордону, розміри можливої допомоги, процедури оформлення статусу біженця слід уточнювати в посольстві/консульстві відповідної країни, або на офіційному сайті. 

Що ще передбачає статус біженця в країні ЄС?

• Право на безкоштовне постійне місце проживання (зазвичай це централізовані табори для біженців)
• Право на працевлаштування
• Право на безкоштовне навчання у дитячих садках, школах та університетах
• Право на безкоштовну базову медичну допомогу
• Право на отримання мінімальної фінансової допомоги (в залежності від країни 150-400 євро/місяць на 1 людину)
• Після тривалого часу проживання — отримання громадянства країни

Усю необхідну інформацію щодо облаштування свого побуту, навчання дітей, працевлаштуванню, тощо можна отримати у відповідних органах влади. 

І наостанок, отримання тимчасового захисту чи статусу біженця в іншій країні, жодним чином не позбавляє вас українського громадянства. Як тільки війна звершиться, а війська окупанта з ганьбою повернуться на свою територію, Україна потребуватиме допомоги, праці та участі усіх своїх громадян у відновленні та відбудові нашої Батьківщини від наслідків війни.

10-й день війни росії проти України. Наші армійці зупинили та помножили на нуль бліцкриг російської армії і продовжують це робити щодня. 

Тривалі тяжкі бої супроводжуються численими порушеннями правил ведення війни, від яких страждають мирні українці. І природно, що у кожного з нас є бажання притягнути винних до відповідальності та повернути або компенсувати втрачене майно. Тому ми підготували інструкцію, як це зробити.

Цей матеріал також допоможе зібрати докази для Міжнародного кримінального суду в Гаазі, який вже розпочав процедуру розслідування злочинів росії проти українського народу. 

Збирайте всі можливі докази, до яких можна віднести:

• пошкодження цивільних об’єктів (органи місцевої та державної влади, суди, магазини, громадські місця, транспорт тощо)
• уламки снарядів в містах
• факти поранення та вбивства цивільних
• використання окупантом військової техніки та зброї в житлових кварталах
• пошкодження шкіл, медичних закладів та техніки, насильство щодо медичного персоналу
• використання окупантом цивільного одягу або одягу з емблемами та знаками ЗСУ, НГУ, поліції, гуманітарних та медичних закладів
• факти фізичного насильства та позбавлення волі цивільного населення
• використання окупантами цивільної інфраструктури (транспорт, державні органи, житло тощо) та прикривання цивільним населенням
• захоплення вашого чи чужого майна, пограбування 
• відмова чи позбавлення доступу до медичної допомоги

Фіксуйте ці докази:

• Робіть фото/відеозйомку (бажано, щоб у файлах було зазначено дату, час та локацію — для цього Національна асоціація адвокатів України рекомендує використовувати додаток eyeWitness 👉https://bit.ly/3HI7kJC, але ви можете користуватися власними засобами, якщо вони перевірені і ви їм довіряєте).
• Збирайте матеріальні докази (документи, уламки снарядів, гільз, речей, будівель тощо), обережно, щоб їх не порушити. Бажано їх складати у товсті поліетиленові пакети. Але пам’ятайте, що всі речі, знайдені на вулиці, можуть нести небезпеку та бути вибухонебезпечними. Поводьтеся з ними обережно. Якщо не впевнені у безпеці, не підходьте до них близько. Окупанти використовують заборонену Женевською конвенцією зброю (касетні бомби), яка є дуже небезпечною і може вибухнути в будь-який момент.

Робіть письмові записи та збирайте усні свідчення, у яких зазначайте:

• коли (дата та час того, що ви фіксуєте)
• де (максимально точна адреса, можна із координати із Google Maps)
• обставини (детально опишіть що саме сталося, яку зброю або техніку використали окупанти (хоча б приблизний опис вигляду або її дії), чому вважаєте, що винні саме окупанти (тут важливо зазначити будь-які дані, які вказують на російських військових, що саме вони зробили, за можливості, які правила та норми вони порушили))
• опишіть всіх жертв та всі руйнування, які тільки зможете, а також зазначте ваше чи чуже майно, яке було знищено, понівечено або викрадено
• якщо поруч є юрист, візьміть у нього коротке свідчення цих подій, або від інших свідків з обов’язковим зазначенням їх ПІБ та паспортних даних
• якщо є альтернативна версія від агресора (яка з’явилась у ЗМІ, яку оголосили на вулиці, тощо), опишіть її, та зазначте чому вона невірна

Збирайте та фіксуйте докази виключно, якщо це безпечно для Вас. 

• Фіксуйте все інше, що можете або запишіть інші важливі обставини на ваш погляд
• Збережіть докази та записи на декількох пристроях та одному або більше хмарному сховищі (Google Диск, або інше перевірене сховище)

Надішліть докази на:

KharkivTribunalEvidence@gmail.com — офіційна адреса Мін’юсту для зібрання доказів, для проведення «Харківського Трибуналу»

otp.informationdesk@icc-cpi.int — офіційна адреса Міжнародного кримінального суду. Бажано направляти англійською, французькою, російською мовами, або будь-якою іншою, там перекладуть

warcrimesos.ua@gmail.com — адреса об’єднань правозахисних організацій, що також збирають докази російського нападу

додатково ви можете публікувати злочини росії проти мирного населення і дітись ними з усім світом із хештегом #RusWarcrimesInUA

Після закінчення війни у мирний час буде детально розроблена та описана процедура відшкодування шкоди всім особам, які зазнали втрат через військовий напад росії. Саме тоді ви зможете надати всі зібрані докази, що стоcуються вас, ваших близьких або знайомих.

Не повідомляйте жодної інформації неідентифікованим особам та організаціям. Збором та обробкою доказів та інформації також займаються правоохоронні органи, які продовжують свою роботу.

Найголовніше, бережіть себе! Давайте триматися. Сили даються на справу. Ми переможемо!