Освітнє

Представляємо вашій увазі новий пост від нашої Кримінальної практики, в якому ми розповідаємо про третю і фінальну інстанцію перегляду судового рішення в Україні.

#millerCriminal

У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали суду першої інстанції виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.

Кримінальне провадження у касаційній інстанції розглядається Верховним судом.

Як звернутись до Верховного суду?

Стороною, яка не погоджується з рішенням апеляційного суду готується касаційна скарга, яка подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

До касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються. Також додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надсилання учасникам провадження.

Який строк подання касаційної скарги?

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом 3 місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Касаційна скарга подається виключно в письмовій формі.

Хто входить до складу суддів?

Кримінальне провадження в касаційному порядку здійснюється колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

Протягом якого строку відкривається касаційне провадження?

Суд касаційної інстанції відкриває касаційне провадження протягом 5 днів з дня надходження касаційної скарги, якщо немає підстав:

– для залишення касаційної скарги без руху;
повернення касаційної скарги;
– відмови у відкритті касаційного провадження.

Питання про відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції вирішує без виклику сторін кримінального провадження.

Після проведення підготовчих дій та отримання матеріалів кримінального провадження суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення касаційного розгляду.

Важливо знати! Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права:

– досліджувати докази;
– встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні;
– вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Після виконання вищевказаних дій і вирішення клопотань учасників судового провадження суддя-доповідач доповідає зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження висловлюють свої доводи. Суд має право обмежити тривалість висловлення доводів, встановивши для всіх учасників судового провадження однаковий проміжок часу, про що оголошується на початку засідання.

Чи може відбутися розгляд без участі сторін?

Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені.

Після закінчення касаційного розгляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Яке рішення приймається касаційним судом?

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

– залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення;
– скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
– скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
– змінити судове рішення.

Рішення цього суду приймається у формі постанови.

Рішення касаційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає, за винятком його оскарження в Європейському суді з прав людини, про що поговоримо в наступному пості.

З наступаючими святами, друзі. Побачимось наступної середи.

Чи часто Ви думаєте про масштабування та вихід з своїм бізнесом на глобальний ринок товарів послуг? Якщо так, то варто звернути увагу і на власний бренд.

Спочатку зазначимо один раз і назавжди – бред, лого, позначення, малюночок/назва, що позначає ваш бізнес – все це має юридичний термін “торгова марка” або “знак для товарів і послуг”.

Наш юрист Julia Ryabets відповідає на найпопулярніші запитання щодо реєстрації торгових марок.

Чи можна використовувати ТМ без реєстрації?

Можна, але тільки якщо Ви впевнені, що вона вже не зареєстрована/не використовується на «ринку» та відповідно таким використанням ви не порушуєте права третіх осіб. АЛЕ варто враховувати, що поки ви масштабуєте свій бренд – хтось може його узаконити.
Реєстрація по суті не є обов’язковою, є виключення у разі якщо ви не займаєтесь виготовленням алкогольної продукції (без реєстрації торгової марки неможливо отримати ліцензію на виробництво алкогольної продукції).

У разі реєстрації ТМ – я захищаю її від всіх ризиків?

Потрібно враховувати, що ТМ реєструється в конкретних класах, які відповідають певним сферам діяльності – послуги, товари. Всього наразі їх визначено міжнародною класифікацією 45, і за реєстрацію у кожному з класів вам необхідно сплачувати додатковий збір. Отже, якщо ви наприклад виробник шкіряних гаманців, і зареєстрували вашу ТМ в класі, що відповідає виробництву аксесуарів, а певна особа використала вашу ТМ в класі, щодо надання послуг охорони, то, на жаль, ви не маєте права забороняти даній особі використання ТМ. Що ж тоді бігти і реєструвати вашу ТМ у всіх можливих класах? Наша відповідь ні, оскільки варіанти захисту все ж таки є, просто потрібно знайти свого юриста, якщо для вас це питання принципове.

Яка вартість реєстрації?

Мінімальна вартість збору за подачу заявки на реєстрацію знака для товарів і послуг 4.000 грн., вона змінюється виходячи з кількості класів, власників (заявників), кольору та інших додаткових опцій.

А скільки очікувати реєстрацію?

В цьому процесі, на жаль, не має вставлених рамок, загальний строк для проходження всіх етапів реєстрації (експертиз у тому числі) – 2 роки в загальному порядку; до року в прискореному порядку, але за таке прискорення додатково оплачується підвищений збір.

Краще чорно-білу чи кольорову ТМ реєструвати?

Подаючи на реєстрацію конкретний кольоровий макет ТМ (її вигляд) – Ви фіксуєте її саме в такому вигляді (такій кольоровій гаммі), в якому ви плануєте її використання в подальшому.
Тому в даному випадку ми рекомендуємо реєструвати чорно-білу ТМ, але додавати формулювання щодо використання в різних відтінках та кольорах, до того ж чорно-білий варіант не потребує додаткової оплати збору;)

У мене вже є ТОВ – чи варто мені реєструвати саме на ТОВ бренд?

Потрібно враховувати, що у разі припинення ТОВ – учасники такого ТОВ матимуть додатковий клопіт – ділити ТМ та безпосередньо перереєстровувати ТМ юридично.
В такому разі рекомендуємо реєструвати все ж таки на фізичних осіб – учасників ТОВ. У такому разі навіть при зміні форми ведення підприємницької діяльності – за законними власниками права на ТМ залишаються.

Якщо у вас ще лишились питання після нашого посту, то ласкаво просимо в коментарі. А можливо ми когось переконали в необхідності реєстрації вашого бренду, то чекаємо ваше повідомлення в особисті. 

Щорічно з 2001 року, з 25 листопада до 10 грудня, Україна приєднується до Міжнародної кампанії «16 Days of Activism against Gender-based Violence», що спрямована на боротьбу з гендерно-зумовленим насильством.

Дати проведення такої кампанії обрані невипадково.
Адже 25 листопада є Міжнародним днем боротьби з насильством щодо жінок, а 10 грудня – Міжнародним днем прав людини.

Тобто кампанія 16 днів створює символічний зв’язок між цими днями і підкреслює те, що гендерно-зумовлене насильство є, насамперед, серйозним порушенням прав людини.

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В МЕЖАХ КАМПАНІЇ.

У всьому світі в ці дні громадянське суспільство поширює заклики запобігання та ліквідації гендерно-зумовленого насильства, зокрема – щодо жінок та дівчат.
Громадські організації проводять заходи для підвищення обізнаності в суспільстві щодо цієї проблеми, активізації спільних зусиль для боротьби, обміну знаннями та інноваціями у цій сфері.
В Україні особливу роль відводять заходам з інформування, протидії та боротьби з домашнім насильством щодо жінок, як видом гендерно-обумовленого насильства.
Представництво Ради Європи в Україні наголошує:
“Домашнє насильство – найпоширеніший вид гендерно-зумовленого насильства та найбільш поширена форма порушення прав жінок в Україні. Воно має нищівні фізичні та психічні наслідки для жінок, сімей та громад.
На жаль, воно часто залишається невидимим та замовчаним через відчуття сорому чи, навіть, терпимості до насильства. Ситуація ще більше загострилась під час пандемії COVID-19 – у деяких регіонах кількість випадків насильства стрімко зросла”.

АКТИВІСТИ БОРОТЬБИ З ДОМАШНІМ НАСИЛЛЯМ В УКРАЇНІ.

В рамках збільшення обізнаності з проблемами домашнього насильства важливо згадати і про окремих людей, які щодня продовжують свою боротьбу з насиллям проти жінок.
Як ми писали раніше, наша Компанія представляє інтереси Polina Nenia, яка привертає увагу до проблем домашнього насилля в рамках діяльності ГО #жінкиUA.
Вона також є видавцем, журналістом, редактором сайту BESTIN.UA і мамою трьох дітей.

Інтереси Поліни Нені представляє наша Практика ділової репутації, так як до неї пред’явив позов колишній депутат Київської обласної ради Гліб Лірник. У своєму позові він просить спростувати недостовірну та негативну інформацію про нього та стягнути моральну шкоду у розмірі 3 мільйони гривень.
Позов стосується двох публікацій Поліни Нені, де вона розповідає про колишню дружину Лірника – Валентину Павлюк, розповідає про події, що стосуються її побиття.

Г.Лірник просить спростувати публікації Поліни Нені майже повністю – і в тій частині, де вона розповідає про події, і навіть там, де вона вказує свою позицію (!), що домашнє насилля і свавільне відібрання дитини у матері є неприпустимими.

Зокрема, Г.Лірник просить спростувати такі фрази як:
– “… у Вали Павлюк, девушки, которая проживает в моем ЖК, отец отобрал ребенка и удерживает в своём доме”;
– “Мы познакомились ранее, при очень неприятных обстоятельствах, когда бывший муж первый раз ее избил”;
– “поднимать руку на женщину, это преступление”;
– “как результат; жестоко избитая до потери сознания мама ребёнка, в тяжелейшем состоянии и в крови, у которой до этого таки отобрали ребенка”;
– “Никто не вправе единолично отбирать ребёнка у мамы! Никто не имеет права избивать ногами женщин и матерей своих детей! Такие преступления должны наказываться и пресекаться!“ тощо.
З цими публікаціями Поліни Нені в повному обсязі ознайомитись можна тут:  та .

Зважаючи на такі позовні вимоги, рішення суду в цій справі може відіграти критично важливу роль для можливості публічно висвітлювати випадки домашнього насильства. А це є однією із ключових складових боротьби за права жінок.
Тому ця справа покаже реальність та дієвість механізмів превенції таких злочинів в Україні.
Адже домашнє насильство – це не приватна справа. І ми разом маємо боротися із ним!

Як і обіцяли сьогодні поговоримо про судовий розгляд в суді першої інстанції, його стадії та особливості.

#millerCriminal

Відповідно до закону, судовий розгляд кримінальних справ складається з трьох основних етапів:

– розгляд справи в місцевому суді – так звана І інстанція ;
– перегляд судових рішень в апеляційному суді – ІІ інстанція;
– перегляд в касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами – ІІІ інстанція.

Докладніше про апеляцію та касацію ми розповімо вам в наступному пості, сьогодні ж зупинимось на судовому розгляді в суді першої інстанції

Судовий розгляд в місцевому суді складається з трьох основних стадій. Це підготовче судове засідання, судовий розгляд, ухвалення та проголошення судового рішення.

Що таке підготовче судове засідання?

Підготовче судове засідання це фактично обговорення та визначення організаційних питань для подальшого судового розгляду.

На підготовче судове засідання викликаються всі учасники судового провадження, тобто обвинувачений, захисник, прокурор, потерпілий, його представник тощо. Явка обов’язкова.

Які рішення приймаються на підготовчому засіданні?

На підготовчому судовому засіданні, суд може:

1. Затвердити угоду про примирення/ визнання винуватості або відмовити в затвердженні такої угоди;
2. Повернути обвинувальний акт або клопотання про застосування заходів медичного або виховного характеру прокурору для усунення недоліків;
3. Закрити провадження, за наявності підстав для закриття;
4. Направити обвинувальний акт, клопотання про застосування заходів медичного або виховного характеру до іншого суду;
5. Призначити судовий розгляд;
6. Доручити органу пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого.

Тобто, на підготовчому засіданні суд не має права розглядати докази та вирішувати питання доведеності вини особи.

Якщо обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, справа підсудна цьому суду та підстав для закриття не вбачається – суддя призначає справу до судового розгляду по суті.

Які ж особливості судового розгляду по суті?

Судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта.

Після цього суддя встановлює особу обвинуваченого, роз’яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміло йому в чому його обвинувачують, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Далі визначається обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Тобто які самі докази дослідити першими, а які після них. Кожна сторона по справі по черзі висловлює свою думку.

Якщо обвинувачений визнає свою вину суд має право визнати недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються. Це так званий «скорочений або спрощений порядок». Така можливість передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України.

Якщо обвинувачений не визнає свою вину розгляд справи відбувається по загальному порядку. В цьому випадку досліджуються всі докази та допитуються обвинувачений, потерпілий (в разі наявності), свідки та ін.

Зауважу, допит обвинуваченого здійснюється обов’язково (тобто і в «скороченому» і в «повному» порядку), крім випадку, якщо він відмовився від давання показань.

Після з’ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами суддя з’ясовує в учасників, чи бажають вони доповнити судовий розгляд та заслуховує такі доповнення.

Якщо доповнень у учасників немає, суддя завершує стадію дослідження доказів та переходить до судових дебатів.

Хто виступає у судових дебатах?

У судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, обвинувачений, захисники (представники) вказаних осіб.

Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику.

Після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинуваченому останнє слово.

Важливо запам’ятати! Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом.

Після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як суд приймає та оголошує рішення?

Рішення приймається в нарадчій кімнаті. Під час прийняття рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Склад суду оцінює всі зібрані під час судового розгляду матеріали та на підставі цього приймає рішення про винуватість чи невинуватість особи.

Судове рішення викладається тільки у формі вироку.

Після прийняття рішення склад суду повертається з нарадчої кімнати та проголошує вирок. Після чого обов’язково вручає копії учасникам процесу.

У разі ж якщо учасники розгляду не погоджуються з рішенням суду першої інстанції, то мають можливість перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції. Про це поговоримо наступного тижня.

Якщо залишились питання, з радістю відповімо в коментарях під цим описом. Гарного всім вечора.

Ми пропонуємо вам провести цей прохолодний передзимовий вечір в компанії теплого напою та нової публікації від нашої Кримінальної практики.

Сьогодні в нашій щотижневій серії постів поговоримо про обвинувальний акт.

#millerCriminal

Обвинувальний акт – це документ яким фактично завершується досудове розслідування. В ньому слідчий або прокурор має викласти всі фактичні обставини справи та сформулювати в чому саме обвинувачується особа.

Ким складається обвинувальний акт?

Обвинувальний акт складається або слідчим, після чого затверджується прокурором або тільки прокурором – зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Як він вручається?

Коли дізнавач, слідчий або прокурор вирішує, що зібрано достатньо доказів для складання обвинувального акта, він письмово повідомляє підозрюваному та його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Після ознайомлення стороною захисту із такими матеріалами, під розписку і вручається обвинувальний акт.

Що означає “надання доступу” до матеріалів досудового розслідування?

Це обов’язок сторони обвинувачення надати всі зібрані докази, які в майбутньому планується використати в суді для доведення винуватості особи. До речі такий самий обов’язок покладено і на сторону захисту.

Як виглядає обвинувальний акт?

Обвинувальний складається в умовно довільній формі, проте, відповідно до ст. 291 КПК України, обов’язково має містити:

– номер кримінального провадження (номер ЄРДР);
– анкетні відомості щодо кожного обвинуваченого, потерпілого;
– посада, прізвище, ім’я, по батькові слідчого та прокурора;
– фактичний виклад обставин;
– обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання;
– розмір шкоди;
– розмір витрат на залучення експерта (проведення експертиз);
– дата та місце складання.

Крім того, до обвинувального акта обов’язково додаються:

– реєстр матеріалів досудового розслідування (в реєстрі здійснюється перелік всіх проведених слідчих дій, прийнятих процесуальних рішень та наявних процесуальних документів);
– цивільний позов (якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування);
– розписка підозрюваного (про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову і реєстру матеріалів досудового розслідування);
розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову (якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного);
– довідка про юридичну особу (якщо провадження здійснюється проти підприємств, установ, організацій і т.д.).

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Важливо запам’ятати! Якщо в обвинувальному відсутній хоч один пункт, передбачений ст. 291 КПК України або не долучені реєстр або розписка, такий акт суд повинен повернути прокурору для усунення недоліків.

Дякуємо за увагу. Наступної середи ми почнемо говорити про судовий розгляд, його стадії та особливості

Досить часто під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП (керування транспортом в стані сп’яніння) поліцейські намагаються «маніпулювати» водіями.

Пропоную розглянути найпопулярніші ситуації та алгоритми відповідних дій.

1. Водій з результатами приладу «Drager» не згоден – поліцейський відмовляє у проходженні огляд на стан сп’яніння в закладі охорони здоров’я.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння чітко регламентований законом:

– Поліцейські повинні запропонувати водію пройти огляд на стан сп’яніння за допомогою приладу «Drager» в присутності двох свідків.

– Якщо водій незгоден з результатами приладу «Drager» або не хоче проходити огляд за допомогою цього приладу, то поліцейські повинні запропонувати йому пройти огляд у закладі охорони здоров’я (перелік закладів охорони здоров’я затверджений управліннями охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій, в інших закладах – забороняється).

На практиці ж трапляються випадки, коли водій не погоджується з результатами приладу «Drager» та наполягає на проходженні огляду у лікаря-нарколога. Однак, працівники поліції відмовляються везти водія на огляд до лікаря. Замість цього, складають протокол та додають до нього роздруківку з приладу «Drager».

В такому разі варто здійснювати відеозйомку та на відео зафіксувати саме факт того, що Ви не погоджуєтесь з результатами приладу «Drager» та наполягає на проходженні огляду у лікаря-нарколога. Після чого, все це ж зазначити в протоколі. І важливо – НЕ підписувати роздруківку з приладу «Drager».

2. Співробітники поліції пропонують відмовитись від проходження огляду на стан сп’яніння, а пізніше – самостійно звернутись до лікаря.

Досить часто водій чи то поспішає на якусь зустріч, чи то маленька дитина в авто, а чи ще щось інше і банально відсутня можливість одразу ж поїхати зі співробітниками поліції до лікарні для проходження медичного огляду. На що, співробітники поліції пропонують на місці відмовитись від проходження огляду, а згодом протягом двох годин – самостійно поїхати до лікарні та пройти огляд і в подальшому подати висновок лікаря до суду.

«Тут варто запам’ятати раз і назавжди, що відмова від проходження огляду на стан сп’яніння є таким же самим правопорушенням, як і керування в стані сп’яніння»

коментує старший юрист Марина Сорока.

До того ж, довідка від лікаря-нарколога отримана в порядку самозвернення «про тверезість» не відміняє порушення. І сам огляд має проводитись в присутності поліцейського.

Отже, якщо Ви впевнені, що не перебуваєте в стані сп’яніння, то рекомендуємо відкласти всі справи та не відмовлятись від пропозиції поліцейських пройти огляд.

3. Неможливість дати зразки біологічних середовищ – означає «відмова від проходження огляду».

Бувають такі ситуації, що водій погоджується на пропозицію співробітників поліції пройти огляд на стан сп’яніння, проте по приїзду до лікарні неможливо (попасти в баночку) надати зразки біологічних середовищ (яких саме можна ознайомитись в п. 12 Інструкції, затвердженої наказом № 1452/735).

Після чого працівники поліції зазначають, що якщо відсутня можливість для здачі біологічних речовин, то це означає, що водій відмовляється від огляду, на що останні складають протокол.

В цьому випадку Ви маєте пам’ятати, що для дослідження може використовуватись кров.

То ж всю розмову зі співробітниками поліції Ви маєте зафіксувати на відео, та чітко проговорити, що не маєте можливості здати біологічне середовище (тільки в тому випадку, якщо це дійсно так!), і просите відібрати для дослідження кров. І про це ж зазначити і в протоколі.

Тому рекомендуємо Вам бути дуже обачливими. І якщо у чомусь сумніваєтесь – одразу телефонуйте нам

21 листопада вступили в силу нові зміни в законодавстві, згідно яких в Україні почали діяти нові штрафи за відсутність захисних масок та респіраторів, ЩО ЗАКРИВАЮТЬ НІС ТА РОТ, у тому числі виготовлених самостійно в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину.

Скільки штраф?

За перебування у громадських місцях без респіраторів або захисних масок штраф передбачений від 170 до 255 гривень. Це стосується і неправильного носіння масок чи респіраторів.

За що може бути штраф?

Накладати штраф за відсутність маски чи респіратора мають право:
– співробітники органів національної поліції;
– співробітники органів державної санітарно-епідеміологічної служби;
– співробітники виконавчих комітетів (виконавчі органи) сільських, селищних, міських рад.

За відсутність маски чи респіратора вищевказані особи будуть виносити постанову на місці. Судом такі справи розглядатись не будуть. Проте можуть бути оскаржені.

Не можна з’являтись без масок чи респіраторів під час дії карантину:
– в громадських будинках, спорудах (ТЦ, магазини, спортзали, лікарні, університети, державні установи тощо)
– громадському транспорті.

«Гуляти парком можна без маски, проте необхідно притримуватись дистанції. А перед тим, як зайти в приміщення – вдягніть маску. Також варто нагадати, що норма про штрафи від 17 000 гривень залишається чинною для всіх інших порушень правил карантину, таких як робота закладів у вихідний день тощо.»

коментує старший юрист Марина Сорока.

Варто пам’ятати, що за оскарження постанови прийдеться сплатити судовий збір (приблизно 420 гривень) та за правничі послуги (адвоката). Але ці гроші вам будуть повернені, якщо ви виграєте справу.

Тому бажаємо вам берегти себе, бути свідомими і звертатись до нас, якщо ваші права будуть порушені!

#milleradministrative

#millerCriminal

Що ж взагалі таке докази?

Під доказами в кримінальному провадженні розуміються дані, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлює наявність або відсутність фактів та обставин, що мають істотне значення для досудового розслідування.

Докази отримуються з показань, речових доказів, документів, висновків експертів.

Які обставини підлягають доказуванню?

Це зокрема:

– подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини);

– винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

– вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

– обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

– обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

– обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

– обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Як досліджує докази суд?

Суддя, перед винесенням вироку, в нарадчій кімнаті вирішує питання стосовно належності та допустимості усіх наданих сторонами доказів.

Що таке належність і допустимість доказу?

Якщо коротко, належний доказ – це той доказ, що підтверджує інформацію, яка підлягає доведенню в кримінальному провадженні (що сталось? хто зробив? який був мотив? та ін.), допустимий доказ – доказ, отриманий в порядку, визначеному КПК України.

Чому належність і допустимість доказів у кримінальному провадженні – це так важливо?

Тому що суд не може враховувати під час ухвалення вироку недопустимі чи неналежні докази, якими б переконливими вони не здавались. Оцінюючи докази, суд повинен переконатись, що вони отримані законно.

Тут може матись на увазі багато аспектів, наприклад:

– чи були присутні під час слідчої дії поняті (наприклад, під час обшуку житла, особи);

– чи був присутній захисник під час слідчої дії (наприклад, слідча дія у справі за підозрою щодо особи, що обов’язково потребує захисника, припустимо іноземця, що не володіє мовою);

– чи вказані всі необхідні відомості в протоколі слідчої дії (наприклад, чи перелічені вилучені під час слідчої дії речі і документи, чи вказаний спосіб їх ідентифікації);

– чи не дає свідок показання під тиском;

– чи отриманий дозвіл суду, коли його обов’язково потрібно було отримати (наприклад, під час обшуку);

– чи були надані стороні захисту ті самі матеріали, що обвинувачення використовує в суді;

– чи можливо взагалі підтвердити звідки докази взялись (є протокол слідчої дії, лист, на підставі якого надали доказ, ухвала суду, на підставі якої проводилась слідча дія);

– чи докази не були зібрані до відкриття кримінального провадження.

Недопустимими ж є докази, що отримані з істотними порушеннями прав та свобод людини.

До істотних порушень прав людини і основоположних свобод, зокрема, відносяться такі діяння:

– здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

– отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

– порушення права особи на захист (мати адвоката);

– отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

– порушення права на перехресний допит.

До недопустимих також відносяться докази, отримані:

– з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

– після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

– під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії;

– під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Крім цього варто знати, що недопустимим доказом є не лише перший, а й решта доказів, отриманих на основі першого незаконного доказу. Наприклад, не можна використати в якості доказу висновок експертизи доказів, які було отримано під час незаконного обшуку.

Ми вдячні за увагу та бажаємо, щоб отримана інформація стала лише теоретичним багажем.

Ну а якщо ні – ви знаєте куди звертатись.

В цей прохолодний осінній день пропонуємо вам взяти чашку улюбленого напою та поринути в світ кримінального процесу.

Цього разу наша Кримінальна практика підготувала для вас публікацію про один з найважливіших етапів досудового розслідування – повідомлення про підозру.

#millerCriminal

Повідомлення про підозру це те, з чого фактично починається притягнення конкретної особи до кримінальної відповідальності.

Підозрюваним у кримінальному провадженні може бути:

– особа, якій повідомлено про підозру;

– особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення;

– особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення.

Зауважимо, повідомлення про підозру складається виключно в письмовій формі прокурором або слідчим/дізнавачем за погодженням з прокурором.

Таке повідомлення вручається в день його складання слідчим, дізнавачем або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Якщо особу затримали – письмове повідомлення вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання. Якщо не встигли вручити за 24 години, така особа підлягає негайному звільненню.

Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, дізнавачем або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При наявності підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, дізнавач або прокурор зобов’язаний вчинити аналогічні дії, як і під час вручення письмового повідомлення про підозру.

Звертаємо вашу увагу, що на етапі повідомлення про підозру ще не йдеться про впевненість сторони обвинувачення у винуватості особи та наявності достатніх доказів. Це впевненість на рівні “є підстави вважати”.

Разом з тим, повідомлення про підозру є важливим етапом зважаючи на наступне:

1. З дати вручення повідомлення про підозру в особи з’являється розширений перелік прав в кримінальному процесі, визначений ст. 42 КПК України (на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту, подавати клопотання, знайомитись з матеріалами справи, брати участь в слідчих діях тощо).

2. Після повідомлення про підозру до особи можуть бути застосовані запобіжні заходи: особисте зобов’язання, порука, застава, домашній арешт та тримання під вартою. Наявність обґрунтованої підозри – одна з обставин, яку має перевірити суд, обираючи особі запобіжний захід;

3. У випадку незаконного повідомлення про підозру, в особи виникає право на відшкодування шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури.

Скільки часу у слідства залишається після повідомлення про підозру?

Досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру повинно бути закінчене:

– протягом 72 годин – при повідомленні особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи;

– протягом 20 діб – при повідомленні особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;

– протягом 1 місяця – при повідомленні особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи;

– протягом 2 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Цей строк не є граничним, і якщо слідчий не встигає завершити досудове розслідування, такий строк може бути продовжений до 3, 6 або 12 місяців.

І найважливіше, сам факт повідомлення про підозру не є вироком і може бути оскаржений до суду, через 2 місяці після такого повідомлення. І як показала наша практика, суди здебільшого скасовують незаконні підозри.

Намагались вмістити всі основні моменти, пов’язані з такою радикальною зміною процесуального статусу. Ті хто дочитав до кінця – ми вами захоплюємось!

Приємного вечора і до зустрічі наступної середи.

Сподіваємось ви не забуваєте читати наші пости так само, як і ми не забуваємо писати їх для вас.

Цієї середи ми підготували для вас пост #міллерпро від нашої Кримінальної практики з метою роз’яснити вам, що таке допит та для чого його проводять.

#millerCriminal

Допит є слідчою дією, яка проводиться з метою встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Під час досудового розслідування можуть бути допитані такі особи:
– свідок;
– потерпілий;
– експерт;
– підозрюваний;
– обвинувачений.

Допит здійснюється за місцем проведення досудового розслідування, або в іншому місці за погодженням із особою, яку планують допитати.

Свідки допитуються окремо один від одного, крім випадків проведення одночасного допиту двох і більше осіб. Одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб може проводитися лише для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.

Тривалість проведення допиту:
– допит осіб (крім малолітніх та неповнолітніх) не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день;
– допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом – понад дві години на день.

Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря.

При цьому варто знати, що проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема, допиту, не допускається у нічний час, тобто з 22 до 6 години, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Важливо знати, що особа має право не відповідати на запитання:
– з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)
– щодо обставин, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення;
– щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії;
– щодо осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Одночасно, статтею 63 Конституції України закріплено, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання, слідчий, дізнавач зобов’язаний зупинити допит одразу після отримання такої заяви.

Якщо допитується свідок, він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий – за давання завідомо неправдивих показань.

Під час проведення допиту особа, яка допитується може використовувати нотатки та власні документи, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

Окрім того, допитувана особа має право викласти свої показання власноручно.

Важливо знати, що під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис. Застосування аудіо-, відеозапису є важливим для фіксації наявних процесуальних порушень та незаконних дій правоохоронців, під час проведення допиту.

Після закінчення допиту обов’язково складається відповідний протокол, з яким ви ознайомлюєтесь і лише після того, як переконаєтесь, що все із ваших слів записано вірно, підписуєте.

Від себе рекомендуємо вам не брати участі в допитах і будь-яких процесуально неоформлених «бесідах» з представниками правоохоронних органів за відсутності адвоката. Відповідно, якщо ви потрапили в ситуацію, коли на вас тиснуть, вимагають надати пояснення за відсутності адвоката – напишіть в протоколі допиту «Відповідно до ст. 63 Конституції України відмовляюсь від дачі показань. Вимагаю викликати мого адвоката».

Бережіть себе, будьте юридично обізнаними та знайте, що ніхто не може порушувати наші права.

До зустрічі наступної середи.