Сьогодні ВАКС вдруге встав на бік сторони захисту Георгія Логвинського та відмовив задовольнити клопотання сторони обвинувачення про проведення спеціального досудового розслідування (in absentia) щодо Георгія Логвинського — відомого адвоката, правозахисника, колишнього народного депутата та екс-віцепрезидента ПАРЄ.
Це вже четверта перемога команди захисту у цій справі: два клопотання — про заочний арешт і спецрозслідування — слідчі судді ВАКС відхили вже двічі кожне. Загальний рахунок: 4:0 на користь захисту (і 6:0, якщо рахувати повернення з апеляції на новий розгляд).
Це безсумнівно рекорд для судової практики ВАКС.
Детальний розгорнутий коментар згодом на нашій сторінці.
Сьогодні під час судового засідання Іллі Лапіну раптово стало погано. Лікарі екстреної допомоги, яких конвой викликав прямо до зали суду, не просто оглянули комбата, а взяли всі медичні документи зі справи про інвалідність та цілий пакет хронічних захворювань.
Лікар досі перебуває з ним.
Що сталося?
О 14:30 суд мав розглянути клопотання адвокатів про зміну запобіжного заходу на м’якший. Причина – важкий стан здоров’я. У Лапіна 3 група інвалідності, хронічні хвороби, проблеми з легенями. Ще на засіданні апеляційного суду Ілля Лапін повідомив суду та прокурора, що у камері СІЗО сокамерники йому спеціально уступили ліжко на другому поверсі під вікном, щоб він міг періодично його відкривати та вільно дихати.
Останні тижні Ілля Лапін перебуває у стаціонарі СІЗО через суттєве погіршення стану здоровʼя.
Але, знаючи це, прокурор сьогодні зробив усе, щоб затягнути розгляд. Він тягнув до вечора, щоб першим розглянули його клопотання про продовження варти, а не клопотання захисту про зміну варти на більш мʼякий запобіжний захід.
А коли суддя нарешті взялася за питання зміни запобіжного заходу, прокурор раптово заявив судді усний відвід. Причина незрозуміла. Він навіть не зміг пояснити, в чому він має сумніви у неупередженості судді.
Що це означає?
Прокурор просто виконав наказ «згори» – тримати Лапіна за ґратами, незважаючи на його стан. Його життя і здоров’я опинилися під загрозою. Суддя не мала вибору – це перший відвід прокурора, його довелося поставити на розгляд окремо і перервати засідання на невизначений строк.
Це вже не просто зловживання правом з боку прокурора. Це може стати вироком для життя і здоровʼя Іллі Лапіна.
Шевченківський суд розглянув скаргу адвокатів Miller Law Firm, які ведуть справу мера Ірпеня Олександра Маркушина, та зобов’язав слідчих Державного бюро розслідувань (ДБР) розпочати розслідування дій секретарки Ірпінської міської ради Анжели Макеєвої та державної реєстраторки в Білогородській сільраді щодо незаконного привласнення повноважень виконуючої обовʼязки міського голови Ірпеня.
Що це означає?
ДБР має розпочати розслідування дій секретарки міськради Анжели Макеєвої, яка незаконно привласнила повноваження виконувачки обовʼязків міського голови, та державної реєстраторки, яка внесла відповідні відомості.
Слідчі перевірятимуть законність дій всіх учасників цього злочину.
Ми добиватимемось притягнення винних до кримінальної відповідальності.
Нагадаємо, що сталося?
24 січня – міський голова Ірпеня Олександр Маркушин своїм розпорядженням ініціює службове розслідування та відстороняє секретарку міськради Анжелу Макеєву.
27 січня – ухвалою суду самого Олександра Маркушина відстороняють від виконання обов’язків міського голови.
29 січня – вже відсторонена Анжела Макеєва приходить до державної реєстраторки у Білгородській сільраді та намагається «переписати» на себе повноваження мера.
Цього ж дня о 16:00 – держреєстраторка, не маючи законних підстав та минаючи належні процедури, в позаробочий час отримує ухвалу від судді про відсторонення Олександра Маркушина та вносить до реєстру інформацію, що незаконно наділяє Макеєву повноваженнями діяти від імені Ірпінської міської ради, у тому числі підписувати договори.
Після цього, незаконно привласнивши повноваження виконувачки обов’язків міського голови, Анжела Макеєва одразу відсторонила від займаної посади начальників відділу земельних ресурсів та юридичного відділу, а також виключила з реєстру юристів міськради, які були уповноважені представляти інтереси територіальної громади та багато інших незаконних розпоряджень та рішень.
Фактично це призвело до того, що наразі міськрада не має офіційних представників, які можуть захищати інтереси громади, зокрема у позовах щодо незаконного заволодіння земельними ділянками під забудову.
Більше деталей про ці дії – у нашій новині на Facebook-сторінці.
Чому це важливо?
Ця ухвала – ще один важливий крок до справедливості у справах незаконного привласнення владних повноважень та можливих зловживань посадовців. Факти та хронологія подій вказують на скоординовані дії секретарки Ірпінської міськради та державної реєстраторки, які дозволили Анжелі Макеєвій незаконно оголосити себе керівницею міста. Оперативність внесення змін до реєстру, порушення процедури та узгодженість дій викликають серйозні питання. Це не випадковість, а схема, яка могла б залишитися непоміченою, якби не ретельний юридичний аналіз. Тепер ці дії стануть предметом розслідування і наша команда зробить усе, щоб винні не уникли відповідальності.
Дякуємо всім, хто слідкує за цією справою та підтримує громаду Ірпеня та мера Ірпеня Олександра Маркушина. Разом – до справедливості!
Якщо у вас є запитання щодо цієї справи, пишіть, будь ласка, на пошту pr@millerlawfirm.ua.
Це мер міста-героя Ірпеня, який із першого дня повномасштабного вторгнення не просто лишався у місті, а й очолив сили Територіальної оборони. Розгорнув евакуацію залізницею та автобусами, врятував десятки тисяч мешканців. Він залишався в Ірпені навіть під час часткового захоплення російськими військами й не покидав його, доки мешканці потребували допомоги. Після вигнання окупантів із Київщини Маркушин відновлював знищене водопостачання, електрику, дороги. Залучив міжнародні фонди, партнерські міста та благодійників, щоб відродити з руїн свій рідний дім. До Ірпеня приїздили високопосадовці з Європи, США, Канади, Азії, Японії, які на власні очі побачили масштаби руйнувань і надали фінансову підтримку. Як неодноразово відзначали українські високопосадовці та посли, саме завдяки діям Маркушина громада вистояла в найтяжчі дні й нині є лідером відбудови та символом відродження України після війни.
У чому підозрюють мера Ірпеня?
Державне бюро розслідувань та Київська міська прокуратура підозрюють Олександра Маркушина у тому, що він начебто організував власний незаконний виїзд за кордон у серпні 2022 року. Слідство кваліфікувало цю “блискучу” версію як тяжкий злочин за частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України (“Незаконне переправлення осіб через державний кордон України”).
Що було насправді?
Мер Ірпеня їздив за кордон, щоб забрати дрони для військових, а також із наміром відвідати сина в Італії, якому тоді виповнювалося 2 роки. Олександр Маркушин — єдиний опікун свого маленького сина, оскільки його дружина померла через місяць після пологів. Тому навіть якби він не їздив за дронами, то мав повне право у серпні 2022 виїжджати за межі країни як батько-одинак. І в серпні 2022 року, і зараз батько, який самостійно виховує дитину до 18 років має повне право перетинати кордон.
Мер Ірпеня їздив за кордон, щоб забрати дрони для військових, а також із наміром відвідати сина в Італії, якому тоді виповнювалося 2 роки. Олександр Маркушин — єдиний опікун свого маленького сина, оскільки його дружина померла через місяць після пологів. Тому навіть якби він не їздив за дронами, то мав повне право у серпні 2022 виїжджати за межі країни як батько-одинак. І в серпні 2022 року, і зараз батько, який самостійно виховує дитину до 18 років має повне право перетинати кордон.
Нічого. Немає ні події, ні складу злочину. Навіть у якійсь паралельній реальності, якби мер Ірпеня незаконно перетнув кордон, то це було б виключно адміністративне порушення — частина 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі штрафом максимум 8500 гривень та строком давності у два місяці. Не кажучи вже про очевидну малозначність та відсутність шкоди суспільству.
Але це не заважає правоохоронцям майже п’ять місяців розслідувати цей “надскладний злочин” з вересня 2024 року. Це також не завадило слідчій судді Печерського суду Світлані Гречаній відправити Маркушина в СІЗО з заставою у 30 мільйонів гривень!
Взяття під варту — це виключний запобіжний захід, який застосовують лише тоді, коли більш м’які заходи (особисте зобов’язання, поруки, домашній арешт, застава) не здатні нівелювати ризики для розслідування. За практикою Європейського суду з прав людини такий захід варто застосовувати до суспільно небезпечних осіб (терористів, бандитів, убивць), однак точно не до людини, яка не те що від слідства, а й від військ ворога не втекла.
Те саме із заставою. Навіть для тяжкого злочину максимальний розмір застави за законом — це трохи більш як 233 тисяч гривень. Серйозно говорити про те, що тут є “виключний випадок” для мільйонної застави не можливо. Цим так званим “злочином” мер Ірпеня навіть збитків нікому не завдав.
Cui bono? (Кому це вигідно?)
У суді Олександр Маркушин прокоментував журналістам, що, на його переконання, справа ДБР замовна та припускає, що у такий спосіб відомий забудовник та ексмер Ірпеня Володимир Карплюк намагається відсторонити його від посади напередодні критично важливої сесії для його мільйонних бізнес-інтересів. На цій сесії депутати мають розглянути питання скасування оренди землі під незаконним будівництвом житлового комплексу “River Port” – це надання реєстрації незаконному ринку на заплаві, до яких має відношення пан Карплюк. За цікавим збігом обставин, ДБР та прокуратура вказують, що Володимир Карплюк є свідком у цій справі, який надав докази “злочину” Олександра Маркушина.
Олександр Маркушин не підозрюваний?
Також на ознаки політичного переслідування вказує той факт, що підозру Олександру Маркушину підписав не прокурор Київської області Максим Крим, а виконувачка обов’язків Київської міської прокуратури Марія Вдовиченко. За законом про прокуратуру Київська міська прокуратура прирівняна до обласної, однак кримінальний процесуальний закон не дає права пані Вдовиченко підписувати підозру очільнику Ірпеня. Пункт 1 частини 1 статті 481 Кримінального процесуального кодексу України чітко та недвозначно вказує, що керівник обласної прокуратури повідомляє про підозру меру “в межах своїх повноважень”. Київська міська прокуратура та її очільниця не мають жодних повноважень до мера Ірпеня — це зона відповідальності Київської обласної прокуратури. Тому по факту Олександр Маркушин не має зараз статусу підозрюваного.
Чому ця справа важлива?
Ця справа виглядає як спроба знищити репутацію Олександра, який віддався Ірпеню та громаді під час та після бойових дій, відбудовував місто, привертав увагу світових лідерів до воєнних злочинів ворога, масштабів руйнувань цивільної та житлової інфраструктури, та активно підтримував українських військових.
Ми бачимо ознаки кампанії з дискредитації Олександра Маркушина з використанням правоохоронців та надуманих звинувачень. Такі дії дестабілізують роботу органів місцевого самоврядування, підривають довіру до органів правопорядку, ставлять під загрозу розвиток і безпеку громади під час повномасштабної війни.
Наші подальші дії:
Ми надамо оцінку діям усіх учасників цього процесу та не залишимо їх без належної процесуальної реакції. Наразі ми готуємось до судових засідань в Київській апеляції по запобіжному заходу та в Печерському суді, де слідчий з прокурором просять суд відсторонити Олександра від управління містом. Ми докладемо всіх можливих зусиль, щоб захистити права нашого клієнта та відновити справедливість.
Якщо у вас є запитання або інформація щодо цієї справи, пишіть на pr@millerlawfirm.ua. Прохання всі інформаційні запити направляти виключно до нас, як захисників Олександра Маркушина. Ми співпрацюємо з Ірпінською міською радою та надамо відповіді на всі питання.
Колегія суддів Верховного Суду не задовольнила касаційну скаргу Ігоря Гладковського і залишила в силі рішення апеляційного суду. Той раніше відмовив Гладковському-молодшому у позові до команди проєкту журналістських розслідувань Bihus.Info.
У цій справі ми захищали права журналістки Лесі Іванової.
Про що йдеться?
Справа стосувалась захисту честі та гідності Гладковського, які нібито були порушені внаслідок опублікування журналістського розслідування. Позивач хотів визнати неправдивою не якусь конкретну частину інформації, а повністю весь сюжет журналістського розслідування.
Про що був сюжет журналістів?
У лютому 2019 року вийшов матеріал команди Bihus.Info про схеми розкрадання коштів в оборонній сфері . Одному із «головних героїв сюжету» — Ігорю Гладковському, сину колишнього першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського, не сподобалось, що у сюжеті згадується його ім’я. Тому він вимагав у суді, щоб сюжет визнали недостовірною інформацією. А також спростували повідомлення про те, що «Ігор Гладковський є організатором корупційних схем», хоча така фраза навіть не звучала у сюжеті.
Що цьому передувало?
Наша сторона довела в апеляційному суді, що вимоги позивача щодо визнання недостовірною всієї інформації, поширеної у сюжеті, не можуть бути задоволені, адже різні вислови у сюжеті:
1) правдиві;
2) не стосуються позивача;
3) є оціночними судженнями.
«Ця справа вкотре доводить, що право журналістів на вільне поширення суспільно-важливої інформації є необхідним аспектом демократичного суспільства та підлягає безперечному судовому захисту»
коментує адвокат практики захисту ділової репутації Юрій Мельник.
Солом’янський суд Києва відмовив у позові про захист честі й гідності популярної блогерки Таїсії Маламан, яка позивалася до ветерана війни на Донбасі Анаталія Штефана з позивним «Штірліц» та Міністерства оборони.
Суд взяв до уваги, що блогерка є публічною особою (зважаючи на мільйонну аудиторію її підписників та особисті заяви про це) та прийшов до висновку, що висловлювання Штефана хоч і зачепили її почуття, однак були висловлені у пристойній формі та у виразах, прийнятних у спілкуванні людей. Крім того, слова є оціночними судженнями про певні події, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Про що справа?
Йдеться про фрагмент з відео за участю популярної користувачки мережі TikTok Таїсії Маламан, більш відомої під нікнеймом Di.Rubens. Дівчина у відповідь на запитання: «Росія чи Україна?» обрала першу. Сам ролик має назву «Яка твоя улюблена країна?». При цьому знімали на Майдані Незалежності, найбільш знаковому та символічному для українців місці — де майже 8 років тому український народ довів своє право на незалежність ціною сотні життів.
Якими були вимоги блогерки?
8-секундний уривок цього відео Штефан поширив на своїй сторінці у Facebook, разом із власним коментарем щодо побаченого. Маламан хотіла визнати ролик недостовірним та сфальсифікованим. І на додачу 150 тисяч гривень компенсації за завдані «моральні страждання».
Що ще?
Також суд відмовив у задоволенні зустрічного позову, про який під час розгляду справи заявляв Штефан вже до Маламан. Йдеться про відеозапис, на якому блогерка коментувала ситуацію та охарактеризувала Штефана: «ганьбою української армії», «людиною, яка воює з мирним населенням», «провокатором і шахраєм» та «фальсифікатором». Ми просили визнати таку інформацію недостовірною та спростувати її.
Також була заявлена вимога в 300 тисяч гривень про відшкодування моральної шкоди, в разі задоволення якої Анатолій обіцяв спрямувати ці гроші на благодійність.
Наша позиція
«Свого часу ця справа неабияк сколихнула суспільство своїм цинізмом. Нашому клієнту, офіцеру ЗСУ, який втратив не одного друга та знайомого під час війни, було нестерпно чути слова блогерки, яка з-поміж України та сусідньої країни-агресорки зі сміхом вибирає останню. А знімають ролик на місці подій, під час яких загинули сотні людей. Ми пишаємося тим, що надаємо правову допомогу Анатолію Штефану, оскільки підтримка ветеранів та всіх захисників незалежності нашої країни для нас надважлива»
коментує адвокат практики захисту ділової репутації Юрій Мельник.
Наша компанія стала на захист Анатолія Штефана на умовах pro bono. Ми непохитні у своїй позиції щодо російської агресії і війни на Донбасі. Як громадяни своєї країни, ми не толеруємо підігравання пропаганді в будь-яких проявах.
Більше інформацію про цю справу ви можете прочитати тут:.
Інтернет — це стихійний ярмарок інформації, куди кожен приносить щось своє. І в цьому неосяжному просторі легко потрапити у ситуацію, коли хтось скаже чи напише про вас брехню. Пояснюємо, кого закон вважає відповідальним за неправдивий вислів та як його знайти.
Хто співучасники?
Автор недостовірної інформації та власник вебсайту, де її розмістили.
Як визначити хто автор?
Все залежить від того, у якій формі розміщена інформація. Наприклад, якщо це:
стаття в інтернет-журналі — то відповідати має автор статті;
запис етеру телепрограми — спікер чи гість студії, який розповів неправдиву інформацію;
змонтований відеоролик, тут авторів може бути кілька — від автора сценарію чи музики, до постановників твору (режисер, оператор, художник).
А як визначити, хто власник вебсайту?
Власник — той, хто має безпосередній доступ до керування ним. Якщо немає інших доказів, власником вебсайту є особа (людина чи компанія), на яку зареєстровано доменне ім’я. Наприклад, у вебсайту «www.ukrposhta.ua» доменне ім’я — «ukrposhta.ua».
Знайти власника вебсайту допоможуть сервіси:
WHOIS — сервіс безкоштовний, проте дані може бути приховано;
WEB-FIX — платний сервіс, надасть інформацію про власника на основі аналізу даних з інших джерел, якщо в WHOIS дані приховано.
Якщо неправдиву інформацію про вас поширюють у соцмережах, відповідальність лежить тільки на тому, хто її розповсюдив.
Що робити, якщо про вас пишуть брехню?
Ви можете написати скаргу тому, хто оббрехав вас, вимагаючи спростувати інформацію або опублікувати вашу версію подій. Або ж йти до суду. Для цього зберіть докази, які підтверджують, що інформація:
розповсюджена в мережі;
дійсно неправдива;
стосується саме вас;
шкодить вам.
Далі ви можете звернутися до суду самостійно або через адвоката.
«Встановлення осіб, які відповідальні за поширення неправдивої інформації, є одним з перших етапів підготовки до захисту своїх прав у майбутньому спорі. Це завдання може бути не з легких та забрати багато часу. Наші юристи завжди готові підтримати вас та надати правову допомогу»,
зазначив адвокат практики судових спорів Юрій Мельник.
Адвокати компанії звернулися до суду із позовом проти Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва про захист ділової репутації нашого клієнта.
ДФС після обшуків, які ми вважаємо замовними, порушила презумпцію невинуватості та розповсюджувала недоведені факти серед партнерів харківського бізнесмена, інтереси якого ми представляємо.
ЩО ВІДБУЛОСЯ?
У серпні слідчі Державної фіскальної служби разом з представниками СБУ прийшли з обшуками до офісів та складських приміщень нашого клієнта (чому обшуки у Харкові замовні, писали тут:). Апеляцію у цій справі ми виграли — арешт вилученого під час обшуків майна і документів визнаний неправомірним, усе повернуть.
Водночас компаніям, з якими наш клієнт співпрацює, почали надходити «запити» від слідчого управління ДФС міста Києва з неправдивою інформацією, що містили «застереження» щодо співпраці з ним — мовляв, «не найкращий для них варіант». У «запитах» можна простежити основну мету — дискредитацію нашого клієнта в очах його партнерів. Що, очевидно, в інтересах конкурента, після появи якого почався тиск на харківського бізнесмена.
Такі дії ДФС, що порушують презумпцію невинуватості людини, та перевищення повноважень слідчим стали підставою для нашого позову до Господарського суду міста Києва про захист ділової репутації.
СУТЬ СПРАВИ
1) Хто наш клієнт?
Один з провідних постачальників деталей та компонентів, що забезпечують функціонування державного і приватного секторів економіки України — добувної та обробної промисловості, електроенергетики, металургії, машинобудування, металообробки, сільського господарства, харчової промисловості, транспорту тощо.
2) Чому почалося кримінальне переслідування?
Справа відкрито нібито за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. При цьому за весь час роботи підприємства жодних проблем з правоохоронними органами у нашого клієнта не було. Доки на ринку не з’явилися конкуренти.
3) Що було у надісланих від ДФС «запитах»?
За їх допомогою слідчий може збирати докази у добровільному порядку. Натомість слідчий почав розповідати про нібито ввезення нашим клієнтом з-за кордону неякісних автозапчастин, підроблення їх під відомі бренди та продаж під виглядом європейської продукції, в тому числі й за кордон. Зауважимо, що усе було представлено так, ніби ці факти вже доведені та підтверджені, що не відповідає дійсності.
НАША ПОЗИЦІЯ
Ми послідовно наполягаємо на тому, що правоохоронні органи мають захищати права та інтереси громадян України, а не бути інструментом в конкурентній боротьбі між двома суб’єктами господарювання.
Саме тому ми вимушені звертатися до суду по захист ділової репутації та напрацьованого роками імені клієнта компанії.
«Наш позов — це закономірна реакція на зловживання повноваженнями з боку слідчих ДФС, функціями яких є реалізація держполітики в податковій та митній сферах. Оскільки порушення принципу презумпції невинуватості (ніхто не може вважатися таким, що вчинив злочин, поки його вина не буде доведена), недопустиме в правовій державі»
Наш клієнт вже 30 років на ринку України та є унікальним дилером європейських брендів автозапчастин та компонентів. Розпочата проти нього кримінальна справа схожа на відточену роками схему правоохоронних органів для тиску на бізнес.
Адвокатами нашої компанії до Печерського управління поліції ГУ НП України подано клопотання про допит Миколи Тищенка по справі щодо підпалу авто народного депутата України Гео Лероса.
Поведінка та публічні висловлювання М. Тищенка з приводу вищезазначеного інциденту дають підстави припускати, що він може володіти певними відомостями стосовно події злочину.
У випадку відмови органу досудового розслідування у розгляді нашого клопотання, будемо вимушені оскаржити таке рішення до суду, в порядку ст. 303 КПК України.
Крім того, в подальшому ми плануємо звернутись з аналогічними клопотаннями стосовно допиту в якості свідків інших високопосадовців, які можуть бути причетні до зазначених вище подій.
Нагадаємо, 28 серпня 2020 року невідомі особи підпалили авто, що належить нашому Клієнту – народному депутату України Гео Леросу. В той же день, за цим фактом зареєстровано кримінальне провадження № 12020100060002673. Дії невстановлених осіб кваліфіковано за ч. 1 ст. 194 КК (Умисне знищення або пошкодження майна).
19 липня відбудеться перше судове засідання у справі за позовом голови Держпродспоживслужба Владислави Магалецької до інформаційного агентства УНН – Українські Національні Новини, сайт якого розповсюджував недостовірну інформацію про нашу Клієнтку. Це завдало шкоди її честі, гідності та діловій репутації.
У ЧОМУ СУТЬ?
Ще у травні адвокати Міллер, юридична компанія подали позов до УНН (деталі тут:). І тепер будемо у суді відстоювати права і охоронювані законом інтереси нашої Клієнтки Владислави Магалецької — голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Усе почалося з того, що з 15 березня на сайті УНН майже щодня публікувалися статті, в яких головним чином йшлося про нашу Клієнтку. Вони містили викривлену та недостовірну інформацію.
Тоді адвокати Компанії направили інформагентству офіційну претензію (). Ми припустили, що статті не є свідомою спробою дискредитувати нашу Клієнтку і спробували вирішити конфлікт у досудовому порядку.
Але це не входило у плани УНН.
Натомість протягом двох тижнів сайт публікував коментарі різних «експертів», які об’єднувала спільна риса — матеріали були направлені на дискредитацію діяльності Владислави Магалецької та наносили шкоду її честі, гідності та діловій репутації.
НАША ПОЗИЦІЯ
Міллер, юридична компанія у суді вимагатиме від УНН спростувати поширену на сайті недостовірну інформацію стосовно діяльності голови Держпродспоживслужби.
Зауважимо, що ми неодноразово захищали право журналістів на професійну діяльність, оскільки критика посадовців – один із способів контролю за їх діяльністю.
Однак свобода слова закінчується там, де починається порушення прав інших людей.
«Свобода слова є одним із стовпів демократичного суспільства. І поширення суспільно важливої інформації є першочерговим завданням журналістів. Однак їх діяльність має відповідати високим етичним стандартам і не може порушувати права інших осіб. Будь-яка конструктивна критика має підкріплюватися фактами і не може суперечити закону»
