Articles posted by super-admin-miller

#millerCriminal

Що ж взагалі таке докази?

Під доказами в кримінальному провадженні розуміються дані, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлює наявність або відсутність фактів та обставин, що мають істотне значення для досудового розслідування.

Докази отримуються з показань, речових доказів, документів, висновків експертів.

Які обставини підлягають доказуванню?

Це зокрема:

– подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини);

– винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

– вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

– обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

– обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

– обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

– обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Як досліджує докази суд?

Суддя, перед винесенням вироку, в нарадчій кімнаті вирішує питання стосовно належності та допустимості усіх наданих сторонами доказів.

Що таке належність і допустимість доказу?

Якщо коротко, належний доказ – це той доказ, що підтверджує інформацію, яка підлягає доведенню в кримінальному провадженні (що сталось? хто зробив? який був мотив? та ін.), допустимий доказ – доказ, отриманий в порядку, визначеному КПК України.

Чому належність і допустимість доказів у кримінальному провадженні – це так важливо?

Тому що суд не може враховувати під час ухвалення вироку недопустимі чи неналежні докази, якими б переконливими вони не здавались. Оцінюючи докази, суд повинен переконатись, що вони отримані законно.

Тут може матись на увазі багато аспектів, наприклад:

– чи були присутні під час слідчої дії поняті (наприклад, під час обшуку житла, особи);

– чи був присутній захисник під час слідчої дії (наприклад, слідча дія у справі за підозрою щодо особи, що обов’язково потребує захисника, припустимо іноземця, що не володіє мовою);

– чи вказані всі необхідні відомості в протоколі слідчої дії (наприклад, чи перелічені вилучені під час слідчої дії речі і документи, чи вказаний спосіб їх ідентифікації);

– чи не дає свідок показання під тиском;

– чи отриманий дозвіл суду, коли його обов’язково потрібно було отримати (наприклад, під час обшуку);

– чи були надані стороні захисту ті самі матеріали, що обвинувачення використовує в суді;

– чи можливо взагалі підтвердити звідки докази взялись (є протокол слідчої дії, лист, на підставі якого надали доказ, ухвала суду, на підставі якої проводилась слідча дія);

– чи докази не були зібрані до відкриття кримінального провадження.

Недопустимими ж є докази, що отримані з істотними порушеннями прав та свобод людини.

До істотних порушень прав людини і основоположних свобод, зокрема, відносяться такі діяння:

– здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

– отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

– порушення права особи на захист (мати адвоката);

– отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

– порушення права на перехресний допит.

До недопустимих також відносяться докази, отримані:

– з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

– після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

– під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії;

– під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Крім цього варто знати, що недопустимим доказом є не лише перший, а й решта доказів, отриманих на основі першого незаконного доказу. Наприклад, не можна використати в якості доказу висновок експертизи доказів, які було отримано під час незаконного обшуку.

Ми вдячні за увагу та бажаємо, щоб отримана інформація стала лише теоретичним багажем.

Ну а якщо ні – ви знаєте куди звертатись.

В цей прохолодний осінній день пропонуємо вам взяти чашку улюбленого напою та поринути в світ кримінального процесу.

Цього разу наша Кримінальна практика підготувала для вас публікацію про один з найважливіших етапів досудового розслідування – повідомлення про підозру.

#millerCriminal

Повідомлення про підозру це те, з чого фактично починається притягнення конкретної особи до кримінальної відповідальності.

Підозрюваним у кримінальному провадженні може бути:

– особа, якій повідомлено про підозру;

– особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення;

– особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення.

Зауважимо, повідомлення про підозру складається виключно в письмовій формі прокурором або слідчим/дізнавачем за погодженням з прокурором.

Таке повідомлення вручається в день його складання слідчим, дізнавачем або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Якщо особу затримали – письмове повідомлення вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання. Якщо не встигли вручити за 24 години, така особа підлягає негайному звільненню.

Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, дізнавачем або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При наявності підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, дізнавач або прокурор зобов’язаний вчинити аналогічні дії, як і під час вручення письмового повідомлення про підозру.

Звертаємо вашу увагу, що на етапі повідомлення про підозру ще не йдеться про впевненість сторони обвинувачення у винуватості особи та наявності достатніх доказів. Це впевненість на рівні “є підстави вважати”.

Разом з тим, повідомлення про підозру є важливим етапом зважаючи на наступне:

1. З дати вручення повідомлення про підозру в особи з’являється розширений перелік прав в кримінальному процесі, визначений ст. 42 КПК України (на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту, подавати клопотання, знайомитись з матеріалами справи, брати участь в слідчих діях тощо).

2. Після повідомлення про підозру до особи можуть бути застосовані запобіжні заходи: особисте зобов’язання, порука, застава, домашній арешт та тримання під вартою. Наявність обґрунтованої підозри – одна з обставин, яку має перевірити суд, обираючи особі запобіжний захід;

3. У випадку незаконного повідомлення про підозру, в особи виникає право на відшкодування шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури.

Скільки часу у слідства залишається після повідомлення про підозру?

Досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру повинно бути закінчене:

– протягом 72 годин – при повідомленні особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи;

– протягом 20 діб – при повідомленні особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;

– протягом 1 місяця – при повідомленні особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи;

– протягом 2 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Цей строк не є граничним, і якщо слідчий не встигає завершити досудове розслідування, такий строк може бути продовжений до 3, 6 або 12 місяців.

І найважливіше, сам факт повідомлення про підозру не є вироком і може бути оскаржений до суду, через 2 місяці після такого повідомлення. І як показала наша практика, суди здебільшого скасовують незаконні підозри.

Намагались вмістити всі основні моменти, пов’язані з такою радикальною зміною процесуального статусу. Ті хто дочитав до кінця – ми вами захоплюємось!

Приємного вечора і до зустрічі наступної середи.

Сподіваємось ви не забуваєте читати наші пости так само, як і ми не забуваємо писати їх для вас.

Цієї середи ми підготували для вас пост #міллерпро від нашої Кримінальної практики з метою роз’яснити вам, що таке допит та для чого його проводять.

#millerCriminal

Допит є слідчою дією, яка проводиться з метою встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Під час досудового розслідування можуть бути допитані такі особи:
– свідок;
– потерпілий;
– експерт;
– підозрюваний;
– обвинувачений.

Допит здійснюється за місцем проведення досудового розслідування, або в іншому місці за погодженням із особою, яку планують допитати.

Свідки допитуються окремо один від одного, крім випадків проведення одночасного допиту двох і більше осіб. Одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб може проводитися лише для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.

Тривалість проведення допиту:
– допит осіб (крім малолітніх та неповнолітніх) не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день;
– допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом – понад дві години на день.

Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря.

При цьому варто знати, що проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема, допиту, не допускається у нічний час, тобто з 22 до 6 години, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Важливо знати, що особа має право не відповідати на запитання:
– з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)
– щодо обставин, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення;
– щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії;
– щодо осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Одночасно, статтею 63 Конституції України закріплено, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання, слідчий, дізнавач зобов’язаний зупинити допит одразу після отримання такої заяви.

Якщо допитується свідок, він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий – за давання завідомо неправдивих показань.

Під час проведення допиту особа, яка допитується може використовувати нотатки та власні документи, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

Окрім того, допитувана особа має право викласти свої показання власноручно.

Важливо знати, що під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис. Застосування аудіо-, відеозапису є важливим для фіксації наявних процесуальних порушень та незаконних дій правоохоронців, під час проведення допиту.

Після закінчення допиту обов’язково складається відповідний протокол, з яким ви ознайомлюєтесь і лише після того, як переконаєтесь, що все із ваших слів записано вірно, підписуєте.

Від себе рекомендуємо вам не брати участі в допитах і будь-яких процесуально неоформлених «бесідах» з представниками правоохоронних органів за відсутності адвоката. Відповідно, якщо ви потрапили в ситуацію, коли на вас тиснуть, вимагають надати пояснення за відсутності адвоката – напишіть в протоколі допиту «Відповідно до ст. 63 Конституції України відмовляюсь від дачі показань. Вимагаю викликати мого адвоката».

Бережіть себе, будьте юридично обізнаними та знайте, що ніхто не може порушувати наші права.

До зустрічі наступної середи. 

Маленькими кроками, разом з вами, ми вже розібрались у тому, що таке кримінальне провадження та які його стадії, з’ясували, які органи займаються кримінальними справами, збагнули, що таке досудове розслідування та з яких етапів воно складається. Але це тільки початок.

В сьогоднішньому пості #міллерпро від нашої Кримінальної практики будемо детально розбиратись із такою слідчою дією, як обшук.

#millerCriminal

Як ми вже писали раніше, під час досудового розслідування слідчий проводить низку слідчих дій. Однією із найвідоміших таких дій є обшук.

Почнемо з маленького “практичного” лайфхаку. Перед обшуком правоохоронці часто звертаються до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів. Це коли суд виносить ухвалу якою зобов’язує добровільно видати (надати доступ) відшукувані речі та документи. При невиконанні такої ухвали у 90% випадків до вас прийдуть з обшуком.

А тепер детальніше.

Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення злочину, відшукання знаряддя або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук може бути проведений тільки з дозволу суду. Тобто особа, яка прибула для проведення обшуку повинна пред’явити ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку.
Лише у невідкладних випадках прокурор, слідчий та/або дізнавач, мають право проникнути до житла чи іншого володіння особи без ухвали суду:
врятування життя людей та майна;
безпосереднє переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Проводити обшук мають право виключно особи, прямо вказані в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку. Окрім того, в ухвалі повинна бути прямо вказана конкретна адреса приміщення, яке планують обшукати. Обшук повинен проводитись у присутності понятих та володільця/користувача. Якщо володілець/користувач приміщення відсутній, прокурор залишає ухвалу про проведення обшуку на видному місці та проводить обшук з обов’язковою умовою забезпечення схоронності майна.

Особи, які проводять обшук, мають право заборонити будь-якій особі залишати місце проведення обшуку. Водночас, вони не можуть заборонити адвокату брати участь у обшуку і зобов’язані допустити його до приміщення на будь-якому етапі даної слідчої дії.
Окрім того, якщо під час проведення обшуку слідчий чи прокурор захоче провести особистий обшук будь-кого з присутніх, і ця особа заявить про бажання скористатись допомогою адвоката – слідчий чи прокурор зобов’язаний чекати прибуття адвоката. Але не більше 3-х годин.

Обшук здійснюється з обов’язковою відеофіксацією усіх дій, які здійснюються. Слід зазначити, що дуже часто правоохоронці нехтують цією вимогою, і маючи лише одну камеру одночасно здійснюють обшук декількох кімнат без відеофіксації. На дані порушення обов’язково варто звертати увагу адвоката, самих правоохоронців, а також вписати до зауважень до протоколу.

Відповідно до вимог КПК, обшук повинен проводитись виключно у тому обсязі, яких необхідний для досягнення його мети. Заборонено вилучати речі та документи, які прямо не зазначені в ухвалі про проведення обшуку, або які не мають безпосереднього відношення до вчинення злочину.

Проте, ситуація, коли під час обшуку з приміщення виносять усе, що можна винести не така абсурдна, як може здатися на перший погляд. Це одна із причин, чому ми рекомендуємо користуватись послугами адвоката у таких випадках.

Якщо правоохоронці порушують вимоги процесуального законодавства (наприклад безпідставно вилучають компьютерну техніку), у такому випадку краще не опиратись, а занести дані про порушення у протокол, який складається за результатами обшуку. Водночас, більш серйозні порушення, особливо ті, які пов’язані із завданням шкоди майну чи травм особам, присутнім на обшуку, вимагають негайної реакції та виклику наряду 102. Те ж саме стосується ситуацій, коли майно, вилучене під час обшуку, зникає до його закінчення. Відповідальність за таке майно несе особа, яка проводить обшук, а тому усі вимоги, пов’язані із зникненням такого майна необхідно доводити саме даній особі.

За результатами проведення обшуку складається протокол, у якому зазначаються усі присутні особи, час та місце проведення обшуку, опис вилученого майна і, найголовніше, до нього додаються зауваження учасників обшуку. Це ключовий елемент протоколу, який у подальшому відіграватиме важливу роль у оскарженні дій правоохоронців. Слід дуже ретельно поставитись до складення зауважень до протоколу обшуку, а також до фіксації наявності таких зауважень у тексті самого протоколу.

Активні дії із захисту свої прав слід починати відразу після закінчення обшуку, але це вже тема для іншої публікації.

Залишайтеся з нами та знайте, що ніхто не може порушувати ваші законні права та інтереси.