Кримінальна практика Архіви — Сторінка 4 з 26

Військові злочини: що загрожує за порушення правил поводження зі зброєю?

Традиційно продовжуємо нашу рубрику найактуальніших кримінальних правопорушень. Цього тижня говоримо про порушення правил поводження зі зброєю, речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Пояснюємо, які дії утворюють склад цього злочину та яка загрожує відповідальність.

Стаття 414 КК України передбачає покарання за порушення правил поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а також із радіоактивними матеріалам.

Такі дії загрожують кримінальною відповідальністю, якщо це заподіяло тілесні ушкодження, смерть потерпілих або створило небезпеку для довкілля.

Яка відповідальність?

Якщо потерпілий отримав тілесні ушкодження або виникла небезпека для довкілля — 2 роки службового обмеження чи дисциплінарного батальйону або 3 роки позбавлення волі.

Якщо це спричинило тілесні ушкодження кільком особам або призвело до смерті потерпілого — від 2 до 10 років ув’язнення.

Якщо це спричинило загибель кількох людей чи інші тяжкі наслідки — від 3 до 12 років в’язниці.

Предметом кримінального правопорушення є ті види зброї, бойових припасів, вибухових, інших речовин і предметів, радіоактивних матеріалів, що несуть підвищену небезпеку для оточення.

До порушення правил поводження з речовинами/предметами належать недотримання військових статутів, інструкцій чи положень, що може спричинити нещасні випадки з людьми, аварії, катастрофи чи інші тяжкі наслідки.

На кшталт, неналежне виконання регламентних робіт на ракетній установці, що спричинило її запуск чи недбале зберігання вогнепальної зброї, внаслідок чого вона потрапила до рук людини, яка не вміє з нею поводитися.

Сюди можна також віднести інші предмети/речовини, наприклад, вибухонебезпечні гази, небезпечні відходи тощо.

Недбале зберігання військовослужбовцем іменної вогнепальної зброї, якщо це призвело до смерті людей чи інших тяжких наслідків, кваліфікується за ст. 264 КК України (недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів).

Потерпілими можуть бути військовослужбовці/цивільні, яким завдано шкоду.

Особою, яка вчинила злочин може бути військовослужбовець або військовозобов’язаний під час проходження зборів, який:

отримав відповідні речовини (предмети) у службове користування, для охорони, перевезення, підрахунку, проведення занять, обслуговування тощо
з огляду на службове становище чи у зв’язку з виконанням певних обов’язків мав до них відношення і скористався ними без дозволу командування
незаконно отримав ці речовини/предмети внаслідок їх викрадення, привласнення, вимагання тощо

Не можна покарати за цією статтею людину, навіть якщо її дії призвели до суспільно-небезпечних наслідків, передбачені у диспозиціях ст. 414, яка не мала відповідного досвіду/знань, не пройшла інструктажу тощо. А тому не могла передбачати наслідки неправильного поводження попри те, що відповідні предмети вона отримала у службове користування.

Суб’єктивна сторона злочину — умисел або необережність до діяння/наслідків.

До інших тяжких наслідків належать:

заподіяння матеріальної шкоди у великих розмірах
виведення з ладу військової чи спеціальної техніки, важливих споруд, інших видів цінного, унікального військового майна
невиконання бойового завдання
залишення людей без житла або засобів до існування
зараження отруйними речовинами значних ділянок землі, водойм і повітря тощо

Порушення правил поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами за ст. 414 КК України відрізняється від незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, відповідальність за які передбачена ст. 263. Виконавцем за ст. 263 може бути будь-який цивільний (якщо військовослужбовець, то не при виконанні своїх службових обов’язків). Йдеться про носіння зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передачу, збут зброї, боєприпасів, вибухових речовин. Злочин за ст. 414 КК України є правопорушенням проти встановленого порядку несення служби, виконавцем якого є військовослужбовець/військовозобов’язаний. І обов’язково повинна бути підвищена небезпека для оточення.

Наші попередні матеріали про непокору та невиконання наказу, самовільне залишення військової частини та дезертирство, державну зраду та шпигунство ви можете знайти за хештегом #міллерпрозлочини.

Якщо вам потрібна індивідуальна консультація, звертайтеся до наших юристів через:

офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
сайт https://millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
соцмережі Facebook та Instagram
за телефоном +380 (67) 538 45 38

А ще віднедавна у нас є Patreon www.patreon.com/millerlawfirm. Там ділитимемося частиною матеріалів від нашої команди. Будемо вдячні, якщо підтримаєте нас, а ми натомість зможемо брати ще більше pro bono кейсів.

Справа про самозахист Сергія Стерненка: суд відновив розгляд провадження

Розгляд справи про самозахист Сергія Стерненка відновили. Приморський районний суд Одеси призначив наступне судове засідання на 12:00 17 червня.

На якій стадії нині перебуває судовий розгляд?

Наразі у справі триває дослідження доказів сторони захисту, зокрема, письмових матеріалів та експертиз.

На попередніх судових засіданнях адвокати надали суду докази наявності політичного тиску на слідство та прокурорів у справі, спростування обвинувачення щодо незаконного носіння Сергієм холодної зброї, а також докази, які підтверджують, що судово-медичні експертизи обвинувачення є необґрунтованими та недопустими.

Після дослідження всіх письмових доказів планують допитати свідків сторони захисту. Однак забезпечення їхньої явки у судове засідання в умовах воєнного стану суттєво ускладняється.

Крім цього, більшість з адвокатів Сергія Стерненка, зокрема, партнер нашої компанії Масі Найєм, наразі мобілізовані та воюють на передовій. Тому адвокати нашої компанії звернуться до суду з клопотанням про відкладення судового розгляду на іншу дату.

Нагадаємо

Напад на українського активіста Сергія Стерненка стався 24 травня 2018 року. Захищаючись, Сергій поранив своїх нападників. Один з них внаслідок отриманого поранення помер. Прокуратура обвинувачує Сергія Стерненка в умисному вбивстві.

У цій справі Сергія Стерненка, крім адвокатів нашої компанії, захищають також Vitaliy Kolomiets, Mykola Orekhovsky, Вадим Оксюта та Andrii Pysarenko.

Справа Катерини Гандзюк: обвинувачених залишили під вартою ще на два місяці

Ще на дві місяці продовжили термін тримання під вартою для обвинувачених у справі про вбивство Катерини Гандзюк. Таке рішення ухвалив Дніпровський районний суд у Києва, задовольнивши клопотання прокурора. Вони перебуватимуть у СІЗО до 21 липня.

Питання про запобіжний захід розглядали протягом чотирьох судових засідань. Також суд відмовив обвинуваченим Олексію Левіну у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на заставу з подальшою сплатою цієї суми на потреби військових, а Владиславу Мангеру — у скасуванні запобіжного заходу для вступу до ЗСУ.

Що відбувалося?

Адвокати обвинувачених намагалися всіляко затягнути процес, тому декілька разів не виходили на відеозв’язок із судом, засідання переривали для виклику державного адвоката з системи безоплатної правової допомоги та для розгляду питань про відвід судді та прокурору.

Проблемою залишається необхідність долучати учасників дистанційно. Половина з них були присутні в суді через відеозв’язок — це значно сповільнювало процес.

Багато дискусій протягом чотирьох засідань викликали питання застосування нових норм КПК, які діють в умовах воєнного стану. Наприклад, про автоматичне продовження тримання під вартою до двох місяців, бо суд не має технічної можливості провести засідання. Наприкінці березня Мангер та Левін перебували під вартою саме на підставі цієї норми. Захисники стверджували — норма КПК неконституційна, а Мангера та Левіна потрібно випустити з-під варти вже. Крім цього, прокурор подав нове клопотання про продовження строку, а старе (яке подавав у березні) попросив залишити без розгляду.

За версією захисту, далі справа просто розвалиться, тому що всі свідки у справі перебувають на тимчасово окупованих територіях. Хоча насправді частина з них все ж перебуває на підконтрольній Україні території і може прибути на слухання.

У будь-якому разі, нам усім нині доводиться працювати в умовах, в яких ми ніколи не перебували з нормами, які до того ніколи не застосовували. Тож вчимося та пристосовуємося. І ми раді що система правосуддя також швидко адаптується до викликів.

Що буде далі?

Наступне судове засідання у справі про напад на Катерину Гандзюк заплановане на 14.00 7 червня. Планують розглянути питання про долю застави, що ще кілька років тому внесли за Владислава Мангера. Гроші досі перебувають на депозитному рахунку держави.

Після цього ми всі сподіваємось, що продовжать допит свідків, які можуть взяти участь у засіданні.

Нагадаємо

На херсонську активістку Катерину Гандзюк напали біля її будинку 31 липня 2018 року, виливши літр сірчаної кислоти. Вже за три місяці від отриманих травм вона померла.

За напад було засуджено п’ятьох виконавців злочину. Вони пішли на угоду зі слідством і визнали, що облили керівника справами виконавчого комітету Херсонської міськради Катерину Гандзюк кислотою. За це отримали по 500 доларів.

Справу проти ймовірних організаторів — Владислава Мангера та Олексія Левіна розглядає Дніпровський районний суд Києва з серпня 2020 року. Якби заяву про відвід задовольнили, адвокати Мангера могли б вимагати почати розгляд справи заново.

Порушення законів та звичаїв війни: в Україні винесли перший вирок російському військовому за воєнні злочини

Довічне позбавлення волі. Такий вирок виніс Солом’янський суд Києва російському військовому, який вбив цивільного на Сумщині.

В Україні почалися перші судові процеси над росіянами, які скоїли воєнні злочини в ході повномасштабного російського вторгнення.

З першого дня війни ми стали свідками жахливих злочинів, скоєних російськими військовими. Безумовно, багато хто з нас не проти застосування принципу таліону («око за око, зуб за зуб»). Проте Україна — правова держава, в якій всі рівною мірою відповідальні перед законом. І навіть в умовах війни ми доводимо, що кожен російський злочинець, який прийшов до нашої країни вбивати, руйнувати, нищити, буде підданий кримінальній відповідальності, з дотриманням норм чинного національного та міжнародного законодавства.

За повідомленням Офісу Генерального прокурора України, станом на початок травня зареєстровано 15 657 злочинів проти України, зокрема, 10 619 злочинів агресії та воєнних злочинів (серед іншого і щодо порушення законів та звичаїв війни) і 5 038 злочинів проти національної безпеки.

Першим прецедентом притягнення до кримінальної відповідальності за воєнні злочини є вирок 21-річному російському військовому Вадиму Шишимаріну, командиру відділення в/ч 32010 «4 танкова Кантемирівська дивізія Московської області».

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювали слідчі СБУ. Слідство встановило, що Шишимарін, колону якого розбили військові ЗСУ, 28 лютого, втікаючи разом із 4 співслужбовцями, обстріляли з автоматів приватний автомобіль та відібрали його. На вкраденій машині з пробитими ними ж колесами окупанти заїхали в смт Чупахівка на Сумщині. Дорогою вони побачили беззбройного жителя села, який йшов з велосипедом вздовж узбіччя і розмовляв по телефону. Один із військових наказав обвинуваченому вбити цивільного, щоб він не повідомив про них. Вадим Шишимарін зробив кілька прицільних пострілів через відкрите вікно авто з автомата Калашникова у голову 62-річного потерпілого. Чоловік помер на місці.

Шишимаріну інкримінували ч. 2 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством). Крім цього він порушив норми Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни.

Обвинувачений визнав свою провину.

Сьогодні Солом’янський районний суд Києва визнав Шишимаріна винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України та засудив до довічного позбавлення волі.

Інший судовий процес розпочався проти російських військових, які обстрілювали Харківщину.

19 травня у Котелевському районному суді Полтавської області відбувся розгляд справи по суті щодо двох російських військовослужбовців, які обстрілювали «Градами» Харківщину. Їх обвинувачують у порушенні законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).

Окупанти зруйнували об’єкти критичної інфраструктури та житлові будинки у смт Козача Лопань Харківського району та навчальний заклад Дергачівської міської ради. Обстріли військові вели з населеного пункту Малинівка Бєлгородської області РФ, а після вторгнення відкривали вогонь вже з території України. При цьому окупанти достовірно знали, що обстрілюють цивільну інфраструктуру та мирне населення.

Підсудні повністю визнають свою провину.

Наступне судове засідання відбудеться 26 травня.

Женевськими конвенціями про захист жертв війни 1949 року закріплено, що війни ведуть саме проти збройних сил противника. Тому норми забороняють військові дії проти мирного населення, зокрема, вбивство цивільних, завдання їм тілесних ушкоджень, будь-які форми насильства, знищення будівель та споруд.

Які дії відносять до порушення законів та звичаїв війни за українським законодавством?

Під порушенням законів та звичаїв війни розуміється (ст. 438 КК України):

жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням
вигнання цивільного населення для примусових робіт
розграбування національних цінностей на окупованій території
застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом
інші порушення законів та звичаїв війни
віддання наказу про вчинення таких дій

Яка відповідальність передбачена?

Згідно з Кримінальним кодексом України, порушення законів та звичаїв війни є особливо тяжким злочином за який передбачено від 8 до 12 років позбавлення волі.

Якщо ці дії поєднані з умисним вбивством — від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.

«Міжнародні конвенції, зокрема Женевські та Гаазькі, вносять заборони щодо застосування окремих видів зброї, методів ведення війни, зокрема використовувати цивільних осіб як живий щит, вбивати мирне населення, катування та нелюдське поводження, бомбардування міст та будівель. Відповідальність за такі дії невідворотна. Відповісти мають не лише рядові військові, а й військове командування, яке видавало протиправні накази та перші особи держави. Але якщо верхівку влади, ймовірно, судитимуть міжнародні судові інституції, наприклад, міжнародний кримінальний суд, то для притягнення до відповідальності вже затриманих військових армії рф можливо скористатись національним законодавством, українською правоохоронною та судовою системою. Немає сумніву, що професіоналізм українських правоохоронців дозволить належно розслідувати кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку»,
коментує юристка кримінальної практики Наталія Баранова.

Злочини проти основ національної безпеки України: державна зрада та шпигунство

Продовжуємо нашу рубрику про найактуальніші кримінальні правопорушення. Цього разу розбираємо такі злочини, як державна зрада та шпигунство: що це за дії, у чому різниця та яка відповідальність.

Державна зрада

Це умисні дії, вчинені громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці (ст. 111 КК України).

Які є форми державної зради?

Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту
Шпигунство
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України

Перехід на бік ворога означає, що громадянин України допомагає державі, з якою Україна перебуває у стані війни/збройного конфлікту. Наприклад, вступ на службу до військових формувань держави-агресора, поліції чи каральних загонів; надання засобів для вчинення злочинів агентам спецслужб іноземних держав.

Шпигунство — збір і передача іноземній державі/організації або їхнім представникам інформації, що становить державну таємницю, якщо ці дії вчинені громадянином України.

Надання іноземній державі/організації або їхнім представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у намаганні нашкодити національній безпеці.

До підривної діяльності, зокрема, належать:

насильницька зміна чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади
розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, фінансування незаконних збройних формувань на території України, організація інформаційної експансії з боку інших держав
організації не передбачених Конституцією України референдумів з територіальних питань

Виконавцем цього злочину може бути тільки громадянин України.

Суб’єктивна сторона державної зради характеризується виною у виді прямого умислу.

Тобто при вчиненні державної зради винний свідомо взаємодіє з ворогом в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (шпигує, надає іноземній державі допомогу в проведенні підривної діяльності проти України).

Яка відповідальність?

Позбавлення волі від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.

Державна зрада в умовах воєнного стану карається 15 роками позбавлення волі або довічним ув’язненням.

Чи може особу бути звільнено від кримінальної відповідальності?

Так. Це можливо, якщо людина не виконала злочинне завдання іноземної держави/організації і добровільно повідомила правоохоронців чи інші державні органи про це (СБУ, прокуратуру; якщо людина за кордоном — консульства, дипломатичні представництва України).

Добровільність втрачає свою цінність, якщо людина зізналася про зв’язок з іноземною державою/організацією або їхніми представниками після пред’явлення доказів чи початку проведення досудового розслідування у кримінальній справі.

Шпигунство (ст. 114 КК України)

Це збирання і передача іноземній державі/організації або їхнім представникам інформації, що становить державну таємницю, вчинене іноземцем або особою без громадянства. Такі дії посягають на національну безпеку України (в інформаційній, політичній, економічній, воєнній і науково-технологічній сферах).

Йдеться про секретні дані зі сфери оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки. Ця інформація включена до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю і її розголошення несе загрозу національній безпеці.

Зовнішньою ознакою віднесення документа, виробу або іншого матеріального носія інформації до предметів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, є гриф секретності.

Притягнути до відповідальності за шпигунство (ст. 114 КК України) можна тільки іноземця або особу без громадянства.

Іноземець — особа, яка є громадянином (підданим) іншої держави або держав (не має громадянства України).

Особу без громадянства жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Тому, якщо українець збирає дані на користь іншої держави — його дії будуть кваліфікувати як державну зраду (ст. 111 КК України).

Яка відповідальність?

Від 10 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила шпигунську діяльність, добровільно повідомила органи державної влади України про свої дії на шкоду інтересам України (якщо шкоди вдалося запобігти).

Якщо людина зібрала для передачі іноземній державі/організації чи їхнім представникам інформацію, але добровільно передала українській владі, її можуть звільнити від відповідальності.

Якщо особа, отримавши завдання іноземної розвідки, відмовилася виконувати його, незалежно від того, заявила вона органам влади про свій зв’язок з іноземною розвідкою чи ні, її не повинні притягати до кримінальної відповідальності.

Якщо вас цікавлять якісь конкретні теми — пишіть нам, будь ласка, у коментарях. Ми візьмемо це до уваги під час підготовки наступних публікацій.

Наш попередній матеріал про непокору та невиконання наказу командира читайте за посиланням.

Якщо вам потрібна індивідуальна консультація, звертайтеся до наших юристів через:

офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
сайт millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
Facebook messenger
за телефоном +380 (67) 538 45 38

Справа Олексія «Аристарха» Цимбалюка: суд задовольнив наше клопотання про закриття кримінального провадження

Кримінальне провадження стосовно Олексія «Аристарха» Цимбалюка закрито через недотримання строків розслідування прокуратурою. Таке рішення ухвалив Шевченківський районний суд Києва. Олексія Цимбалюка звинувачували у нанесенні легких тілесних ушкоджень журналісту.

Про що справа?

Олексій Цимбалюк — волонтер, колишній учасник бойових дій на Донбасі, нині служить у лавах ЗСУ. Його звинувачували у перепалці з журналістом проросійського видання Страна.UA Владиславом Бовтруком. Нібито сутичка сталася під час акції проти реєстрації кандидатів у народні депутати Андрія Клюєва та Анатолія Шарія на Майдані Незалежності у Києві 2 липня 2019 року.

У чому суть?

Обвинувальний акт прокурор направив до суду через 3 місяці після закінчення строків на розслідування провадження (ч. 3 ст. 219 КПК України). У такому разі провадження підлягає закриттю (згідно з положеннями п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та практики Верховного Суду).

Клопотання адвокати нашої компанії подавали ще на початку судового розгляду справи. Однак тоді суд відклав його розгляд як передчасно поданого, посилаючись на неможливість дослідити письмові матеріали на стадії підготовчого засідання.

Усі документи, що підтверджують порушення строків розслідування суд дослідив, захист повторно звернувся з клопотанням про закриття провадження. Прокурори також це підтримали.

Що це означає?

Нашого клієнта не визнали винним у пред’явленому обвинуваченні, а справу закрили.

Що далі?

Наразі у сторін час подати апеляцію на рішення суду. Після цього ухвала суду набере законної сили.

«Ми суворо засуджуємо будь-які необґрунтовані прояви насильства. Окрема відповідальність передбачена за насильство щодо журналістів. Однак для кваліфікації діяння саме за такою статтею мало вважати себе журналістом. Обвинувачення повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами, зібраними у межах визначених строків розслідування»,
коментує адвокат Ілля Воробйов.

Документування воєнних злочинів рф: наша компанія збирає та передає докази примусової депортації українців

Майже 1,2 млн людей окупанти депортували до росії з початку повномасштабної війни в Україні. З них понад 200 тисяч — діти. Такі дані наводить уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова.

Українців спершу доставляють до так званих «фільтраційних таборів» на Донбасі, а потім насильно вивозять на територію рф, зокрема, в депресивні регіони Сибіру чи за Полярне коло. Окупанти хочуть змусити наших громадян працювали на розвиток економіки того краю. Їм видають посвідки про заборону виїзду з росії до України на 2 роки. Тобто в найближчі кілька років вони житимуть в жахливих умовах без документів та будь-яких прав у чужій країні.

Депортація — це воєнний злочин

Будь-які дії, пов’язані з насильницьким переміщенням населення, є воєнними злочинами та злочинами проти людяності.

Такі дії також порушують Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни. Цей міжнародний договір забороняє незалежно від мотивів, примусово індивідуально чи масово переселяти/депортувати людей, які перебувають під захистом, з окупованої на територію держави-агресора або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні.

Чому важливо фіксувати такі злочини?

Ми вважаємо своїм громадянським обов’язком допомагати тим, хто потрапив у таку жахливу та безвихідну ситуацію. Всі злочини, вчинені російськими військовими мають бути належно розслідуванні, а винні відбувати покарання за скоєне.

Розуміючи, що саме незаконно депортовані люди наразі мають найменші шанси сконтактувати з українськими правоохоронними органами, ми вирішили допомогти зі збором доказів.

Насамперед для того, щоб зібрати інформацію про українців, яких насильно вивезли до рф і надалі фіксувати ці докази для міжнародних судів у справі про воєнні злочини в Україні.

Зважаючи на велику кількість депортованих ми за власної ініціативи хочемо допомогти національним правоохоронним органам та Міжнародному кримінальному суду зі збором доказів щодо воєнних злочинів окупантів.

Якщо ви або ваші знайомі стали жертвою примусового переміщення/депортації та готові про це свідчити, просимо зв’язатися з нами через:

офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
сайт millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
Facebook messenger
за телефоном +380 (67) 538 45 38

Протягом дії воєнного стану громадян можуть затримувати на дев’ять днів, замість трьох без ухвали слідчого судді

В Україні протягом дії воєнного стану правоохоронці зможуть затримувати громадян на 9 днів. У мирний час перебувати в ізоляторі тимчасового тримання без ухвали судді можна було лише три дні. Ці зміни передбачає Закон України по вдосконаленню кримінального процесу в умовах воєнного стану.

Що таке затримання без ухвали слідчого судді?

Це тимчасовий захід кримінального примусу, коли людину затримують та доставляють до правоохоронних органів чи місць тимчасового утримання без попереднього дозволу на це суду.

Затримання можуть проводити уповноважені органи — поліція, слідчий, дізнавач (ст. 208 КПК), коли людину підозрюють у вчиненні злочину, за яке передбачено ув’язнення:

людину застали безпосередньо під час вчинення злочину, або замаху на його вчинення
очевидець, потерпілий або ознаки на одязі, тілі чи місці події вказують, що саме ця конкретна людина вчинила злочин
є обґрунтовані підстави вважати, що людина може втекти, щоб уникнути кримінальної відповідальності за скоєне

Також звичайні громадяни теж можуть затримувати людей (ст. 207 КПК) і одразу доставляти їх до правоохоронних органів чи викликати поліцію на місце:

при вчиненні затриманим або замаху на вчинення кримінального правопорушення
безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування людини, яку підозрюють у його вчиненні

Коли людину вважають затриманою?

У ст. 209 КПК чітко вказано, що момент затримання — це момент, з якого людина силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою (поліцейський, слідчий, наглядач) чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Що далі?

Після затримання людини, протягом 216 годин (9 днів), у мирний час такий строк складав 72 години (3 дні), її мають доставити до слідчого судді, суду чи керівника органу прокуратури для обрання запобіжного заходу, або звільнити.

Якщо вам потрібна індивідуальна консультація, звертайтеся до наших юристів через:

офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
сайт millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
Facebook messenger
за телефоном +380 (67) 538 45 38

Непокора та невиконання наказу командира: що це за дії та яка за них передбачена відповідальність?

Ми продовжуємо нашу щотижневу рубрику про найактуальніші кримінальні правопорушення. Розбираємося, що означають такі військові злочини як «непокора» та «невиконання наказу», які дії утворюють склади цих правопорушень, як відрізнити одне від іншого та чим це загрожує.

За вчинення військових злочинів несуть відповідальність, здебільшого, військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та інших військових формувань.

1. Непокора

Йдеться про відкриту відмову виконувати законний наказ начальника/командира або інше умисне невиконання наказу (ст. 402 КК України).

Наказ — обов’язкова вимога начальника/командира про виконання або невиконання підлеглим певних службових дій.

Начальник/командир — це особа, якій військовослужбовець підпорядковується за службою, тобто тимчасово або постійно є підлеглим.

Дисциплінарний статут ЗСУ говорить, що право командира — віддавати накази і розпорядження, а обов’язок підлеглого — їх виконувати, крім випадку, коли йдеться про порушення закону.

При непокорі чи опорі підлеглого командир зобов’язаний зробити все, що передбачено статутами ЗСУ — від примусу до притягнення порушника до кримінальної відповідальності.

Військовослужбовець може прямо відмовитися виконувати задачу, або ж погодитися, але ігнорувати її виконання.

Однак ст. 60 Конституції України передбачає, що у випадку явно злочинного наказу чи розпорядження, їх дозволено не виконувати. Підлеглий, який виконав такий наказ, та командир, який його віддав, підлягають кримінальній відповідальності. Наприклад, в умовах бойових дій командир віддав наказ стріляти у мирних жителів або бомбити житлові будинки. Такий наказ є явно протиправним. Відповідно, за невиконання такого наказу не буде кримінальної відповідальності.

Якщо військовослужбовець не виконує вимоги статуту або інструкції, такі дії можуть бути розцінені як порушення правил несення служби, як недбале ставлення, але не як непокора.

Чим це загрожує?

За невиконання наказу передбачено до 2 років службового обмеження (наприклад, його не зможуть підвищити за посадою чи званням тощо) чи дисциплінарного батальйону, або до 3 років в’язниці.

Якщо це вчинила група осіб, чи дії призвели до тяжких наслідків, або вчинені в умовах особливого періоду — до 7 років позбавлення волі.

За непокору в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці — від 5 до 10 років в’язниці.

2. Невиконання наказу

Йдеться про невиконання поставленого завдання, що не має ознак непокори, але призвело до тяжких наслідків (ст. 403 КК України).

Тяжкі наслідки — велика матеріальна шкода, смерть, тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, втрата боєздатності підрозділу тощо.

Як відмежовується невиконання наказу від непокори?

Різниця між невиконанням наказу та непокорою полягає у ставленні винного до дій та їхніх наслідків.

Тобто при невиконанні наказу вина полягає у необережності. При цьому винний не розглядав можливості не виконувати наказ, хоча повинен був і міг передбачити. Або свідомо не виконав наказ, легковажно розраховуючи на обставини, завдяки яким його буде виконано. Це називається суб’єктивною стороною злочину.

Це спільно з іншими ознаками цього злочину (тяжкими наслідками) дозволяє відмежовувати невиконання наказу (ст. 403 КК України) від правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 402 КК України (непокора, що спричинила тяжкі наслідки).

Натомість суб’єктивна сторона непокори — вина у формі прямого умислу, що проявляється у невиконанні наказу. Ставлення винного до тяжких наслідків непокори (ч. 2 ст. 402 КК) характеризуються, зокрема, і необережністю.

Якщо військовослужбовець не виконав наказ, але тяжких наслідків не виникло, тоді дії не кваліфікуються за ст. 403 КК України. Наприклад, можуть передбачати непокору (ст. 402 КК України).

Чим це загрожує?

До 2 років службового обмеження чи в’язниці, або до року тримання у дисциплінарному батальйоні.

За дії, вчинені в умовах особливого періоду, передбачено від 2 до 5 років позбавлення волі.

Вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці позбавленням волі від 3 до 7 років.

«В умовах війни необхідно усвідомлювати, які дії по відношенню до керівництва є прийнятними, а які можуть стати підставою для притягнення до відповідальності. Також важливо, щоб військовослужбовці розуміли та знали свої права та обов’язки. Безумовно, якщо наказ керівника є явно протиправним, його ні в якому разі не варто виконувати. При цьому якщо військовий просто не бажає чогось робити, він має чітко розуміти, що це може не просто нашкодити його підрозділу, військовій частині, а й спричинити тяжкі наслідки та бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності»,
резюмує юристка кримінальної практики Наталія Баранова.

Нагадаємо, якщо вас цікавлять якісь конкретні теми — пишіть нам у коментарях. Ми візьмемо це до уваги під час підготовки до наступних публікацій.

про те, чим загрожує самовільне залишення служби та дезертирство читайте за посиланням .

Якщо вам потрібна індивідуальна консультація, звертайтеся до наших юристів через:

офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
сайт millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
Facebook messenger
за телефоном +380 (67) 538 45 38

Реєстрація факту смерті людини під час війни: що потрібно знати?

Під час дії воєнного стану реєстрація смерті здійснюється у будь-якому відділі державної реєстрації актів цивільного стану, незалежно від місця смерті чи проживання померлої людини. У мирний час це можливо лише за місцем смерті.

Людина померла вдома від природних причин:

Зверніться до сімейного лікаря, з яким у померлого заключена декларація. Він має засвідчити факт смерті та викликати підрозділ поліції. Правоохоронці повинні встановити відсутність насильницької смерті, після чого лікар видасть лікарське свідоцтво про смерть

Якщо звернутись до сімейного лікарня неможливо, необхідно викликати швидку. Після цього вже вони зроблять огляд тіла та викличуть поліцію, яка надалі має вирішити чи направляти його на судово-медичну експертизу.

Судово-медична експертиза не призначається, якщо:

людина померла вдома, за наявності диспансерного спостереження за хворим, при відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку
людина віком понад 60 років померла вдома, за відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку

Після отримання лікарського свідоцтва про смерть (чи іншого документа, виданого медичним працівником) потрібно звернутися до ритуальної служби для направлення тіла в морг та підготовки до поховання.

Людина померла за інших обставин, до яких належать:

ознаки насильницької смерті (падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї тощо), асфіксії, дії смертельних температур, електричного струму, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо) або підозри на таку
смерть людини, що настала поза місцем її проживання
смерть людини, чию особу не встановлено
смерть людини віком до 60 років, яка померла за місцем проживання, за відсутності диспансерного спостереження за хворим

Необхідно викликати швидку та правоохоронців. Після цього, за постановою слідчого або прокурора, тіло померлого направлять на судово-медичну експертизу та оформлять лікарське свідоцтво про смерть.

Після проведення експертизи та підтвердження факту «некримінальної» смерті, прокурор надає дозвіл на видачу тіла померлого з моргу та поховання людини.

Людина померла у зоні бойових дій

Якщо людина загинула у зоні активних бойових дій, де отримати жодних медичних чи інших документів неможливо, необхідно звернутись до суду для встановлення факту смерті за особливих обставин.

Потрібно звернутися до органу державної реєстрації цивільних актів із проханням видати свідоцтво про смерть. Через відсутність у вас відповідних документів, вам відмовлять у цьому.
Після цього необхідно звернутись до суду за вашим місцезнаходженням із заявою про встановлення факту смерті.
До заяви необхідно додати відмову у реєстрації смерті та всі наявні у вас докази можливої загибелі людини (колективні акти смерті, пояснення свідків, записи розмов, інформацію із ЗМІ про обстріли та вибухи тощо).
Таку справу розглядають невідкладно, після надходження заяви.
Після винесення судового рішення про встановлення факту смерті, необхідно звернутися до органів реєстрації.

Державна реєстрація смерті в умовах воєнного часу та бойових дій

Реєстрація факту смерті проводиться державними органами реєстрації актів цивільного стану на підставі:

медичного документу про смерть (лікарське свідоцтво про смерть, фельдшерська довідка про смерть, лікарське свідоцтво про перинатальну смерть)
рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою

Заяву про реєстрацію смерті необхідно подати не пізніше трьох днів з дня настання смерті чи виявлення тіла, якщо медичні документи отримати неможливо — не пізніше п’яти днів.

Якщо вам потрібна індивідуальна консультація, звертайтеся до наших юристів через:

офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
сайт millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
Facebook messenger
за телефоном +380 (67) 538 45 38