Чому закон і суди не стримують підліткове насильство?

Євгеній Скуратівський, адвокат Miller Law Firm, для LAGA:ZAKON

 

За останні пів року щонайменше п’ять історій про підлітків, які били, ґвалтували чи цькували, потрапили в заголовки новин. Побиття дівчини в Білій Церкві стало лише однією з них. А скільки подібних випадків, про які наше суспільство ніколи не дізнається?

У таких історіях завжди виникає питання: чи відповідають діти? А батьки?

У цій статті чітко, просто і з прикладами розбираємо, коли неповнолітній несе кримінальну відповідальність, що загрожує його батькам і чому в нашій застарілій системі закон і суди не стримують підліткове насильство.

З якого віку кримінальна відповідальність?

  • З 16 років дитина несе кримінальну відповідальність як дорослий (але з певними пом’якшеннями).
  • З 14 років – за тяжкі умисні злочини: убивство, зґвалтування, грабіж, розбій, вимагання, хуліганство тощо.

Детальніше в інфографіці:

Для визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення неповнолітніх згідно зі ст. 98 КК України суд може застосувати такі основні види покарань:

  • пробаційний нагляд;
  • штраф;
  • громадські роботи;
  • виправні роботи;
  • арешт (з 16 років);
  • позбавлення волі на певний строк.

Також до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Важливо, що до неповнолітніх не можуть застосовуватися такі види покарань, як конфіскація майна (як основне покарання), обмеження волі та довічне позбавлення волі.

Тобто нічого не звичного, загальна відповідальність, як і для всіх винних у кримінальних правопорушеннях з особливостями.

Якщо ж неповнолітній на час вчинення карних дій не досяг належного віку – він не підлягає кримінальній відповідальності.

Що з дітьми, які занадто малі для кримінальної відповідальності?

Примусові заходи виховного характеру – що це? Це щось на кшталт «м’якого покарання» – не кримінальне, але формально через суд. Їх можуть застосовувати замість судимості і до дітей, які досягли віку відповідальності.

У першому випадку ми говоримо про випадок, коли неповнолітній вчинив проступок або необережний нетяжкий злочин і прокурор вважає, що такий неповнолітній може бути виправлений без застосування кримінального покарання, і замість цього подає до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру і фактично звільняє особу від кримінальної відповідальності.

У другому випадку неповнолітні, які не досягли віку кримінальної відповідальності. Для них виховні заходи залишаються єдиним можливим варіантом.

Отже, ми розібралися, що, коли й до кого застосовується. Тепер варто поговорити про види примусових виховних заходів та їх реальну ефективність. До примусових заходів виховного характеру у ч. 2 ст. 105 КК України належать:

1) Застереження – усне попередження. Найм’якше.

2) Обмеження дозвілля – заборона гуляти ввечері, обов’язок вчитись або працювати.

3) Передача під нагляд (зазвичай батькам). Ефективність – сумнівна.

4) Майнова шкода, якщо дитині 15+ і вона має майно або доходи.

5) Закритий навчальний заклад – це фактично «виховна колонія», найсуворіший захід.

Важливо: суд може призначити один або декілька примусових заходів виховного характеру за власним переконанням, незважаючи на ті, про які простить прокурор.

Що, якщо дитина просто ігнорує виховні заходи?

Якщо їй 14+, і вона вже могла б нести кримінальну відповідальність, але її звільнили, то за невиконання заходів її можуть притягнути до кримінальної відповідальності.

Якщо їй менше 14, то… нічого.

Немає додаткових санкцій. Вплив нульовий.

Можливий єдиний доступний юридичний інструмент – це притягнення батьків або законних представників до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП (невиконання обов’язків щодо виховання дитини) та можливо навіть позбавлення батьківських прав.

Що загрожує батькам, якщо дитина порушує закон?

Якщо дитина чинить щось протиправне або ігнорує виховні заходи – до відповідальності можуть притягнути її батьків. Це передбачено ст. 184 КУпАП.

Зрештою ст. 150 Сімейного кодексу України покладає на батьків обов’язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання та готувати до самостійного життя. Якщо ж дитина демонструє поведінку, далеку від цих ідеалів, це прямий показник того, що батьки зі своєю місією не впоралися.

Що загрожує:

  • Попередження або штрафи від 850 до 5100 грн – залежно від ситуації.
  • Позбавлення батьківських прав – якщо поведінка дитини системна, а батьки повністю самоусунулись.

Відповідальність за ст. 184 КУпАП настає, якщо:

  • Батьки не виконують своїх обов’язків щодо виховання (ч. ч. 1 – 2);
  • Дитина 14 – 16 років вчинила адмінправопорушення (ч. 3);
  • Дитина зробила щось, що за змістом – кримінальний злочин, але вона замала для КК (ч. 4).

Тобто закон чітко встановлює: батьки несуть пряму відповідальність за створення належних умов для розвитку дитини та за попередження її протиправної поведінки.

Що не так із цією системою?

Штраф у 850 грн або навіть 5100 – навряд чи стане «дзвінком» для батьків, які роками ігнорують дитину. Формально інструменти є, але вплив – мінімальний.

Ба більше, коли неповнолітній навіть не виконує примусові заходи виховного характеру, – це ще один сигнал, що батьки не впорались. І знову: максимум – адміністративний штраф.

На практиці – тиск на батьків м’який і часто не спрацьовує.

А що в кейсі Білої Церкви?

Тепер повернемося до кейсу з Білої Церкви, який став показовим прикладом того, як на практиці виглядає притягнення батьків до відповідальності і як судді “оцінили” відповідальність батьків учасників та свідків цієї події:

А тепер найцікавіше – батьки дітей, які були лише свідками або присутніми, але, за наявною інформацією, не брали активної участі у побитті:

Як бачимо, на практиці – повна непослідовність.

Батьки дітей, яких підозрюють у вчиненні злочину, часто отримують найм’якші покарання – попередження або мінімальний штраф. А водночас батьків тих, хто був лише свідком або просто присутній на місці події, суди карають суворо – іноді максимально в межах статті.

Трапляються випадки, коли:

  • одні справи закривають, бо «не побачили вини»;
  • інші – ні, хоча обставини практично ідентичні.

Проблема – в підході. Суди майже не аналізують реальну роль батьків:

  • Чи були вони байдужими?
  • Чи намагались виховувати?
  • Чи взагалі мали хоч якийсь вплив на дитину?

Принцип індивідуалізації відповідальності – відсутній.

Складається враження, що рішення ухвалюються «на око», без єдиних критеріїв і логіки. Як наслідок – система, де не факт провини визначає покарання, а суб’єктивна оцінка конкретного судді

У результаті: адміністративна відповідальність батьків – це лотерея. Хтось «виграв» – йому просто зробили зауваження. Інший – «програв» і сплатив штраф, хоча зробив не більше (а іноді й менше).

Висновки

Отже, закон є. І механізми теж. Але в реальності все надто м’яко, застаріло, непослідовно і часто несправедливо. Діти, які порушують закон, не завжди відчувають наслідки. Батьки, які їх не виховали, здебільшого відбуваються символічними штрафами. А суспільство та постраждалі платять найвищу ціну.

Тут логічне питання: якщо система не працює, можливо, варто подивитись на досвід інших країн? Законодавство Німеччини, Литви чи Швейцарії подібне до нашого, але працює краще. Річ не в законах, а в філософії. Там акцент – не на формальному покаранні, а на реальній зміні поведінки: підліток може бути зобов’язаний пройти психологічну програму, покращити оцінки, відпрацювати години на користь громади або тимчасово перейти під нагляд спеціального куратора.

Україні варто не просто підвищити штрафи, а осучаснити систему. Насамперед – розширити перелік виховних заходів: запровадити обов’язкові психокорекційні програми, суспільно корисні роботи з чітким обсягом, реальний пробаційний нагляд. Також – зробити відповідальність батьків більш змістовною: замість символічних штрафів – обов’язкові курси або соціальний супровід. Найбільша прогалина – відсутність наслідків за ігнорування виховних заходів дітьми, які ще не досягли віку кримінальної відповідальності. Її треба усунути.

Підсумок очевидний: закон є, але він не працює належним чином. Ані діти, ані батьки не відчувають справжньої відповідальності. А безкарність породжує ще більшу жорстокість. Мета має бути не формальне покарання, а виховання відповідального громадянина. І для цього потрібні не штрафи «для галочки», а сучасні дієві інструменти – як у країнах, де система реально працює.

Read More

Справа Закарпаття: перше засідання апеляції

Справа Закарпаття: 11 серпня Закарпатський апеляційний суд провів перше засідання з розгляду апеляційних скарг обвинувачених та їх адвокатів у справі про групове насильство над підліткою.

Нагадаємо: 7 лютого 2025 року суд першої інстанції визнав трьох обвинувачених винними та призначив кожному покарання — 6 років позбавлення волі з негайним взяттям під варту в залі суду.

Сьогодні апеляційний суд оголосив зміст апеляційних скарг адвокатів обвинувачених. Вони намагаються поставити під сумнів вирок та домогтися його скасування.

Прокурори та представники потерпілої виступили проти апеляцій, заявивши, що вирок був юридично правильним і справедливим, а аргументи захисту не відповідають реальним подіям. Після цього суд оголосив перерву.

Наступне засідання: 13 жовтня, 14:00

Закарпатський апеляційний суд, м. Ужгород, вул. Довженка, 7

Ця справа — випробування не лише для системи правосуддя, а й для суспільства. Ми продовжуємо боротися, щоб жодна спроба знівелювати вирок чи уникнути відповідальності не залишилася без належної реакції.

Над справою працюють: адвокати Miller Наталія Баранова, Ілля Воробйов, молодший юрист Андрій Балицький, адвокатки Roxolyana Gera та Марта Змисла.

Поширте цю інформацію.

Підтримайте нас і нашу спільну боротьбу за справедливість. Правосуддя — це не привілей, це право кожної дитини.

Read More

Побиття дівчинки у Білій Церкві: перше підготовче засідання

Побиття дівчинки у Білій Церкві: перше підготовче засідання

Сьогодні Білоцерківський суд провів перше підготовче засідання у справі катування дівчинки. Обвинуваченим інкримінують жорстоке поводження з дитиною та вимагання грошей.

Сьогодні суд заслухав усіх учасників процесу: двох обвинувачених, їхніх законних представників, адвокатів з усіх сторін, представницю служби у справах дітей та прокурора щодо можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Засідання у справі побиття дівчинки у Білій Церкві відбуватимуться у закритому режимі, оскільки мова йде про неповнолітніх з обох сторін — обвинувачених та потерпілої.

Окрім цього, пані прокурор подала клопотання про продовження запобіжних заходів щодо обвинувачених.

Юридична компанія Miller, яка представляє інтереси потерпілої, також звернулася до суду з проханням проводити розгляд справи без обовʼязкової участі потерпілої — аби запобігти її повторній травматизації.

Захисники потерпілої: Анна Калинчук, старша адвокатка практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань та її колега по практиці адвокат Євгеній Скуратівський.

Нам важливо, аби потерпіла відчувала з нашої сторони опору та турботу.

Головуючий суддя наразі перебуває в нарадчій кімнаті, де вирішує подальший порядок провадження та розглядає заявлені клопотання.

Очікуємо на призначення дати наступного засідання.

Ми віримо в те, що нам вдасться добитись справедливості для потерпілої.

Read More

Справа зґвалтування неповнолітньої на Закарпатті: слово за суддями апеляції

Справа зґвалтування неповнолітньої на Закарпатті

Ви думали, судові тортури для постраждалої завершилися, а обвинувачені прийняли своє покарання?

Ні.


Адвокати обвинувачених подали апеляційні скарги на вирок суду, яким хлопців засудили до 6 років позбавлення волі та взяли під варту у залі суду.



Судді Закарпатського апеляційного суду Тарас Бисага (головуючий), Ганна Фазикош та Олена Кожух призначили засідання на 2 червня о 14:00. 

  • Номер справи: № 936/285/22 (11-кп/4806/134/25).
  • Адреса: (вул. Довженка, 7, Ужгород).

Це теж сама колегія суддів, яка вже повертала справу в першу інстанцію на нове коло пекла для постраждалої дівчинки.  

Ми готові до боротьби в апеляції. Ця справа про те, що домовитись “по-тихому” не вийде. Ця справа про злочин, який усіма доступними способами намагались зам’яти та “відмазати” учасників наруги. Але системна робота та наполегливість адвокатів разом із зусиллями медіа та громадськості дали результат у першій інстанції.

682 дні pro bono роботи — стільки тривала наша боротьба за справедливість у справі про групове зґвалтування неповнолітньої. 7 лютого 2025 року суд виніс рішення, на яке чекала вся країна: кожен з трьох обвинувачених отримав по 6 років позбавлення волі. Суд не побачив підстав для умовного строку й одразу взяв їх під варту в залі засідань.

Це не просто вирок — це результат системної, послідовної й публічної роботи, яка охоплювала:

  • скасування в апеляції незаконного та необґрунтованого рішення судді Олени Софілканич;
  • повторний судовий розгляд із численними перешкодами, зловживаннями та затягуваннями з боку обвинувачених, їх батьків та адвокатів;
  • реальне покарання та часткове відшкодування моральної шкоди потерпілій.

Ми вели цю справу pro bono, бо віримо, що правосуддя має працювати незалежно від статусу, ресурсу чи віку потерпілого. Ми завжди протистоїмо бездіяльності, зловживанням і спробам знецінити страждання дитини. Ця справа не про одну дівчинку, а про систему, в якій кожна жінка має почуватися захищеною. 

Інтереси постраждалої дівчинки представляють адвокати Miller Наталія Баранова, Ілля Воробйов, адвокати Роксоляна Гера й Марта Змисла.  

Тож, щоб нагадати про хід справи ми зробили хронологію. Це потрібно, щоб пам’ятати, щоб не забувати про основну мету — відновлення справедливості.

 

Хронологія справи (2023–2025): 682 дні боротьби за справедливість

 

Травень 2023
Поліція повідомила про підозру трьом хлопцям (усім — по 18 років) у зґвалтуванні 14-річної дівчинки в одному з сіл Закарпаття. У справі зібрали відеодокази.

Жовтень 2023
Прокуратура передала справу до суду. Обвинуваченим інкримінують групове зґвалтування (ст. 152 ККУ). Після розгляду у Воловецькому райсуді суд визнав підлітків винними, але призначив їм покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком — фактично звільнив від відповідальності.

 

Грудень 2023
До справи долучається нова команда адвокатів. Разом із потерпілою стороною адвокати оскаржують невиправдано м’який вирок до Закарпатського апеляційного суду.

 

Січень 2024
Апеляційний суд не ухвалює рішення по суті, знімає з себе відповідальність і скеровує справу на повторний розгляд у той самий Воловецький районний суд.

 

Березень-грудень 2024
Починається новий процес. Захист затягує розгляд усіма можливими способами:
– заяви про відвід суддів;
– зміни адвокатів;
– фіктивна мобілізація обвинувачених до війська (на що Міноборони відреагувало офіційною заявою про неправдивість факту);
– «раптові хвороби» тощо.
Упродовж цього часу адвокати документують кожну спробу перешкодити розгляду справи та не дають її зірвати.

 

Листопад 2024
Судовий процес виходить у фінальну стадію. Постраждала дає показання в умовах повної закритості засідання. Суд досліджує відеодокази та свідчення.

 

7 лютого 2025
Суд виносить вирок: усі троє обвинувачених — винні у сексуальному насильстві. Покарання — по 6 років позбавлення волі без іспитового строку.
300 000 грн моральної шкоди — до стягнення з обвинувачених (із заявлених 450 000). Частину обвинувачені вже відшкодували.
Вирок — до негайного виконання.

Read More

Іллю Лапіна залишили під вартою — справедливість під загрозою

Справа Іллі Лапіна. Полковник Ілля Лапін залишається під вартою. Київський апеляційний суд залишив в силі рішення Печерського суду, відмовивши у задоволенні апеляційних скарг захисту.

Полковник Ілля Лапін залишається під вартою. Київський апеляційний суд залишив в силі рішення Печерського суду, відмовивши у задоволенні апеляційних скарг захисту. Попри відсутність обґрунтованої підозри, повну відсутність ризиків, грубі порушення з боку слідства й слідчого судді, а також інвалідність й тяжкий стан здоров’я Іллі Лапіна, апеляція продовжила свавільне утримання бойового офіцера в СІЗО навіть без права на заставу.

Це не просто несправедливість. Це небезпечний прецедент, який ставить під сумнів гарантії прав військових, що віддано захищали та захищають Україну.

Захист довів у суді:

  • Підозра є необґрунтованою — полковник Лапін діяв відповідно до військової логіки та реальної оцінки ситуації на фронті. Його рішення були продиктовані необхідністю збереження особового складу, запобігання паніці та недопущення прориву ворога до Харкова. Дії бойового офіцера в умовах неукомплектованості підрозділу й критичного браку ресурсів врятували життя та виконали стратегічне завдання оборони. Важливо наголосити, що Лапін особисто перебував у зоні бойових дій, керував підрозділом безпосередньо в пеклі війни під КАБами, а не з безпечного тилу. Попри це, слідство та суд ігнорують цей факт, що ще більше підкреслює несправедливість рішення.
  •  
  • Справу штучно політизують — ми бачимо чіткі ознаки політичного впливу на слідство, прокуратуру та суд. Офіс Президента спрямовано отримує викривлену інформацію щодо подій, пов’язаних із Лапіним. Це свідома маніпуляція, спрямована на створення хибного наративу.
  •  
  • Президента свідомо вводять в оману — з пресконференції глави держави ми бачимо, що на ставці Верховного Головнокомандувача та інших нарадах Президента України вводять в оману щодо справжніх обставин участі Лапіна у боях на наслідках його рішень. Президенту повідомляють неправдиву інформацію про те, що Лапін не перебував у зоні бойових дій, і що через його дії загинули люди. Це відверта брехня та підставлення глави держави. Реальність полягає в тому, що Лапін був у самому пеклі боїв разом із солдатами, і його рішення дозволили врятувати особовий склад та уникнути ще більших втрат.
  •  
  • Президенту подають викривлені дані, що може завдати репутаційних втрат Україні, — ми хочемо підкреслити, що не виступаємо проти Президента України, а навпаки хочемо підтримати його, відновивши справедливість та правду. У контексті міжнародних переговорів та посилення тиску на Україну з боку союзників, будь-які маніпуляції зі справами військових можуть завдати значної репутаційної шкоди державі. Ми впевнені, що Президенту важливо отримувати правдиву та перевірену інформацію, щоб уникнути рішень, які можуть бути використані проти України.
  •  
  • Ризики перешкоджання розслідуванню відсутні — Ілля Лапін не переховувався, не чинив тиску на свідків, не виїхав за кордон, хоча мав на це законне право. Він відкрито співпрацював та співпрацює зі слідством, що повністю спростовує аргументи сторони обвинувачення.
  •  
  • Критичний стан здоров’я та безальтернативний арешт — Ілля Лапін має інвалідність та важкі діагнози, які в умовах СІЗО несуть пряму загрозу його життю. При цьому він вже не є військовослужбовцем, що повністю нівелює аргументи щодо необхідності його безальтернативного утримання під вартою. Безальтернативний арешт за таких обставин є 100% порушенням прав людини, і Європейський суд з прав людини неодноразово ставав на сторону підозрюваних у таких ситуаціях. Ця справа є очевидною перемогою в ЄСПЛ, адже суд не лише незаконно позбавив Лапіна свободи без жодних обґрунтованих підстав, а й створив загрозу його життю через критичний стан здоров’я.

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?

Це не лише справа полковника Іллі Лапіна. Це справа про права кожного військового, який приймає складні рішення на фронті. Це справа про те, чи буде Україна захищати своїх захисників, чи залишить їх сам-на-сам із несправедливістю.

Президенту України важливо отримати правдиву інформацію, оскільки його свідомо вводять в оману. В умовах напружених міжнародних переговорів і репутаційних викликів це є прямою загрозою для України. Ми не хочемо конфлікту з Президентом – ми прагнемо справедливості та відновлення правди, щоб Україна не несла непотрібних репутаційних втрат через дії недобросовісних сил у владі.

ЩО ДАЛІ?

  • Ми терміново готуємо скаргу до Європейського суду з прав людини та скаргу до Вищої ради правосуддя.
  • Ми готові до діалогу з Офісом Президента та готові надати документальні докази, що Верховного Головнокомандувача вводять в оману щодо Лапіна.
  • Захист продовжує боротьбу — ми використаємо всі правові механізми, щоб довести незаконність утримання Лапіна під вартою та домогтися його звільнення.
  • Ми закликаємо бойових побратимів, військових і громадськість підтримати Лапіна. Ваші свідчення та публічна підтримка можуть стати ключовими.

Кожен має право на справедливий суд. Не можна допустити, щоб бойових командирів карали за рішення, які вони ухвалювали для захисту нашої країни.

Якщо у вас є запитання або ви хочете підтримати захист полковника Лапіна, пишіть на pr@millerlawfirm.ua.

Розголос має значення. Ваша підтримка може змінити хід цієї справи!

Read More

Побиття дівчинки у Білій Церкві: підозру іншим фігурантам не оголосять, бо вони не досягли 16 років

Побиття дівчинки у Білій Церкві: підозру іншим фігурантам не оголосять, бо вони не досягли 16 років

 

Крім 16-річного хлопця, інші фігуранти справи про побиття дівчинки у Білій Церкві — неповнолітні та малолітні, тому їм підозри не оголосять. Як і їхнім батькам цього не зроблять, оскільки кримінальне законодавство України передбачає індивідуальну відповідальність.

Про це hromadske повідомила юридична компанія «Міллер», яка представляє у цій справі потерпілу.

Справа в тому, що тільки один фігурант справи про побиття дівчинки у Білій Церкві досяг віку кримінальної відповідальності (16 років), тож лише йому оголосили підозру.

Водночас до неповнолітніх (14-16 років) та малолітніх (до 14 років) можуть застосувати заходи виховного характеру. Для цього проводять психологічні експертизи, після яких прокуратура визначить, які саме заходи запропонувати суду.А до їхніх батьків можуть застосувати адміністративні санкції, як-от за статтею 184 КУпАП (неналежне виконання батьківських обов’язків), що передбачає штраф.

Нині справу про побиття дівчинки у Білій Церкві передали до Головного управління Національної поліції в Київській області. Триває активна стадія досудового розслідування — проводяться експертизи та допити учасників подій. На цьому тижні у суді заплановані допити учасників подій, які не є підозрюваними. Тобто є спеціальна процедура — допит свідка у судовому засіданні. Те, що ці неповнолітні й малолітні фігуранти скажуть у суді, буде основою для усієї справи надалі.

5 березня в Київському апеляційному суді розглядатимуть апеляцію щодо запобіжного заходу для 16-річного підозрюваного.

Що передувало?

У січні соцмережами поширилося відео, як група підлітків у Білій Церкві на Київщині побила 12-річну дівчинку. На кадрах видно, що група підлітків перебуває десь у лісі. Постраждалу, яка закриває обличчя руками, по черзі б’ють і хлопці, і дівчата. Вони завдають ударів кулаками, ногами. Зігнувшись, дівчина просить: «Не треба».

У поліції повідомили, що до них звернулася мама 12-річної дівчинки, повідомивши про побиття.

Згодом поліція Київщини перекваліфікувала дії всіх учасників злочину: досудове розслідування тепер триває за фактом катування та вимагання, вчиненого в умовах воєнного стану.

 

Read More

Справа Іллі Лапіна: у річницю вторгнення апеляція вирішуватиме, чи тримати далі в СІЗО бойового офіцера без права застави

Справа Іллі Лапіна: у річницю вторгнення апеляція вирішуватиме, чи тримати далі в СІЗО бойового офіцера без права застави

 

24 лютого о 16:00, символічно у річницю повномасштабного вторгнення ворога, Київський апеляційний суд розглядатиме нашу скаргу на рішення Печерського суду про взяття під варту полковника Іллі Лапіна без права застави.

 

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?
  • Ілля Лапін – бойовий офіцер у відставці, екскомандир 415-го окремого стрілецького батальйону ТрО ЗСУ, людина, що присвятила життя обороні України.
  • Його підозрюють у нібито «недбалому ставленні до служби» (ч. 4 ст. 425 Кримінального кодексу України) та «самовільному залишенні поля бою» (ст. 429 Кримінального кодексу України), 
  • Суд першої інстанції обрав тримання під вартою без будь-якої альтернативи, посилаючись на норми воєнного стану щодо військових, хоча Ілля Лапін у відставці та не є військовослужбовцем із травня 2024 року.

 

ЩО НЕ ТАК ІЗ РІШЕННЯМ ПЕЧЕРСЬКОГО СУДУ?
  • Перше — необґрунтована підозра. Слідство закидає Іллі Лапіну, що він замість «кругової оборони» поблизу кордону з рф дав наказ на маневрену оборону й нібито так «самовільно залишив поле бою». Насправді ж це рішення убезпечило військових від оточення, запобігло паніці й урятувало їм життя, а також не дало ворогу прорватися дорогою на Харків — це підтверджується свідками та матеріалами справи. Водночас слідчі ігнорують реалії: брак особового складу (після виконання бойових завдань у Донецькій області, підрозділ вивели на державний кордон для доукомплектування, оскільки кількість особового складу була в районі 40%), величезну територію відповідальності та складні умови облаштування фортифікацій (постійні обстріли, неможливість використання техніки). По суті, наказ Лапіна на маневрену оборону зберіг батальйон у боєздатному стані, тоді як вимога «тримати оборону до кінця» означала б високу ймовірність загибелі або полону значної частини підрозділу.
  • Друге — відсутні ризики перешкоджанню слідства. У рішенні Печерський суд не навів жодного реального ризику та доказів того, що полковник може впливати на свідків чи знищити докази. Зокрема, неможливо говорити про ризик переховування щодо бойового офіцера, який був у самому пеклі бойових дій і не втік від своїх людей. 
  • Третє — Печерський суд істотно порушив норми кримінального процесу, застосувавши воєнні норми до відставника. Суд обрав Іллі Лапіну безальтернативне СІЗО як військовому під час воєнного стану, хоча з матеріалів справи чітко видно: Ілля Лапін звільнений із лав Збройних Сил України ще 16 травня 2024 року, тож ця норма на нього не поширюється — суд не міг цього не побачити.
  • Четверте — навіть чинним військовим під час воєнного стану суди визначають хоча б заставу, оскільки закон дає їм таке право. Навіщо обирати бойовому офіцеру безальтернативний арешт, наче він терорист? Що більше, суд закрив очі на інвалідність та тяжкий стан здоров’я Іллі Лапіна.  
  • П’яте — Європейський суд з прав людини розглядатиме безальтернативний арешт як однозначне порушення конвенційних прав Іллі Лапіна. Якщо Київський апеляційний суд не виправить цю ситуацію, Україна однозначно отримає чергове рішення ЄСПЛ з фінансовою та репутаційною відповідальністю.  

 

НАША ПОЗИЦІЯ
  • Ілля Лапін готовий захищатися відкрито, надаючи необхідні пояснення та докази слідству.
  • Перебування полковника в СІЗО з інвалідністю та ускладненим станом здоров’я — надто жорсткий запобіжний захід для людини, яка стільки років служила державі.
  • Без таких бойових офіцерів, як Ілля Лапін, не факт, що у 3-тю річницю повномасштабного вторгнення ворога Київський апеляційний суд взагалі б існував та міг щось розглядати, хіба що за законами окупаційної влади рф.
  • Ми переконані, що є всі законні підстави скасувати рішення Печерського суду та дозволити Іллі Лапіну доводити свою правоту, перебуваючи на свободі.

 

ЯК ПІДТРИМАТИ?
  • Прийдіть 24 лютого о 16:00 до Київського апеляційного суду — ваша присутність може допомогти справедливому відкритому розгляду.
  • Поширте цей пост, щоб більше людей дізналися про справу та свавільне ув’язнення бойового офіцера.
  • Якщо ви бойовий побратим Іллі, маєте інформацію чи знаєте факти, будь ласка, зв’яжіться з нами: ваші свідчення можуть мати вирішальне значення.
  • Ми, Miller Law Firm, робимо все можливе, аби відновити справедливість.
    Пишіть нам на pr@millerlawfirm.ua — кожен голос і свідчення мають значення!

 

Read More

Справа мера Ірпеня: тактична перемога в апеляції – Олександр Маркушин вийде із СІЗО

Олександр Маркушин під час судового засідання 3 лютого 2025 р. Cуспільне/Ліля Гончарук
Олександр Маркушин під час судового засідання 3 лютого 2025 р. Cуспільне/Ліля Гончарук

 

Сьогодні Київський апеляційний суд ухвалив рішення: Олександр Маркушин вийде із СІЗО та перебуватиме під цілодобовим домашнім арештом. 

 Що це означає?
  • Суд визнав безпідставною попередню вимогу слідчого ДБР та прокурора про СІЗО та непомірну заставу в 30 мільйонів гривень.
  • Олександр Маркушин більше не перебуватиме в СІЗО.
  • Він залишатиметься під цілодобовим домашнім арештом – це перший крок до повного відновлення його прав.
  • Ми продовжуємо боротьбу, щоб довести безпідставність обвинувачень і добитися повного виправдання нашого клієнта в суді.

Справа Олександра Маркушина набула суспільного резонансу через каскад подій, які призвели до фактичного паралічу влади в місті-герої Ірпені. Спочатку міського голову незаконно відправили до СІЗО за нібито порушення адміністративного порядку при перетині державного кордону. Після цього секретарка міської ради спробувала фактично узурпувати владу в місті шляхом скликання позачергової сесії міськради, яку проігнорувала більша частина депутатів. Усі ці події викликали обурення серед громади Ірпеня. Люди зібралися на народне віче та підписували заяви про взяття Олександра Маркушина на поруки.

Також на підтримку Олександра Маркушина висловились депутати місцевих рад Бучанського району, лідери думок та активісти місцевого самоврядування. Вочевидь, така підтримка з боку людей, особливо в умовах воєнного стану, стала вагомим аргументом для апеляційного суду. 

Таким чином, суспільний контроль і підтримка громади Ірпеня у поєднанні з ретельною роботою нашої команди адвокатів довели, що справедливість можна відстояти.

Miller Law Firm наголошує на тому, що Олександр Маркушин є абсолютно невинним. Спроби усунення його від влади не відповідають жодним законам, ми вважаємо їх злочинними та оскаржимо це все в суді. 

Дякуємо всім, хто підтримував громаду Ірпеня та мера Ірпеня Олександра Маркушина. Разом ми відстоюємо не лише одну справу, а право кожного на чесний суд і рівність перед законом. 

Read More

Miller Law Firm тепер захищає мера Ірпеня Олександра Маркушина

Мера Ірпеня Олександр Маркушин під захистом Miller Law Firm
Хто такий Олександр Маркушин?

Це мер міста-героя Ірпеня, який із першого дня повномасштабного вторгнення не просто лишався у місті, а й очолив сили Територіальної оборони. Розгорнув евакуацію залізницею та автобусами, врятував десятки тисяч мешканців. Він залишався в Ірпені навіть під час часткового захоплення російськими військами й не покидав його, доки мешканці потребували допомоги. Після вигнання окупантів із Київщини Маркушин відновлював знищене водопостачання, електрику, дороги. Залучив міжнародні фонди, партнерські міста та благодійників, щоб відродити з руїн свій рідний дім. До Ірпеня приїздили високопосадовці з Європи, США, Канади, Азії, Японії, які на власні очі побачили масштаби руйнувань і надали фінансову підтримку. Як неодноразово відзначали українські високопосадовці та посли, саме завдяки діям Маркушина громада вистояла в найтяжчі дні й нині є лідером відбудови та символом відродження України після війни.

У чому підозрюють мера Ірпеня?

Державне бюро розслідувань та Київська міська прокуратура підозрюють Олександра Маркушина у тому, що він начебто організував власний незаконний виїзд за кордон у серпні 2022 року. Слідство кваліфікувало цю “блискучу” версію як тяжкий злочин за частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України  (“Незаконне переправлення осіб через державний кордон України”).

Що було насправді?

Мер Ірпеня їздив за кордон, щоб забрати дрони для військових, а також із наміром відвідати сина в Італії, якому тоді виповнювалося 2 роки. Олександр Маркушин — єдиний опікун свого маленького сина, оскільки його дружина померла через місяць після пологів. Тому навіть якби він не їздив за дронами, то мав повне право у серпні 2022 виїжджати за межі країни як батько-одинак. І в серпні 2022 року, і зараз батько, який самостійно виховує дитину до 18 років має повне право перетинати кордон.

Мер Ірпеня їздив за кордон, щоб забрати дрони для військових, а також із наміром відвідати сина в Італії, якому тоді виповнювалося 2 роки. Олександр Маркушин — єдиний опікун свого маленького сина, оскільки його дружина померла через місяць після пологів. Тому навіть якби він не їздив за дронами, то мав повне право у серпні 2022 виїжджати за межі країни як батько-одинак. І в серпні 2022 року, і зараз батько, який самостійно виховує дитину до 18 років має повне право перетинати кордон.

Для цього слідству треба було лише уважно почитати пункт 2-6 Правил перетину державного кордону, абзац п’ятий частини першої статті 23 Закону про мобілізацію та численні публікації-роз’яснення того часу, у тому числі Державної прикордонної служби України (https://dpsu.gov.ua/ua/news/32155-Do-kogo-z-cholovikiv-gromadyan-Ukraini-vikom-vid-18-do-60-rokiv-ne-zastosovutsya-obmezhennya-viizdu-za-kordon-). [1] 

Що тут тоді кримінального?

Нічого. Немає ні події, ні складу злочину. Навіть у якійсь паралельній реальності, якби мер Ірпеня незаконно перетнув кордон, то це було б виключно адміністративне порушення — частина 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі штрафом максимум 8500 гривень та строком давності у два місяці. Не кажучи вже про очевидну малозначність та відсутність шкоди суспільству.

Але це не заважає правоохоронцям майже п’ять місяців розслідувати цей “надскладний злочин” з вересня 2024 року. Це також не завадило слідчій судді Печерського суду Світлані Гречаній відправити Маркушина в СІЗО з заставою у 30 мільйонів гривень!

Взяття під варту — це виключний запобіжний захід, який застосовують лише тоді, коли більш м’які заходи (особисте зобов’язання, поруки, домашній арешт, застава) не здатні нівелювати ризики для розслідування. За практикою Європейського суду з прав людини такий захід варто застосовувати до суспільно небезпечних осіб (терористів, бандитів, убивць), однак точно не до людини, яка не те що від слідства, а й від військ ворога не втекла.

Те саме із заставою. Навіть для тяжкого злочину максимальний розмір застави за законом — це трохи більш як 233 тисяч гривень. Серйозно говорити про те, що тут є “виключний випадок” для мільйонної застави не можливо. Цим так званим “злочином” мер Ірпеня навіть збитків нікому не завдав.

Cui bono? (Кому це вигідно?)

У суді Олександр Маркушин прокоментував журналістам, що, на його переконання, справа ДБР замовна та припускає, що у такий спосіб відомий забудовник та ексмер Ірпеня Володимир Карплюк намагається  відсторонити його від посади напередодні критично важливої сесії для його мільйонних бізнес-інтересів. На цій сесії депутати мають розглянути питання скасування оренди землі під незаконним будівництвом житлового комплексу “River Port” – це надання реєстрації незаконному ринку на заплаві, до яких має відношення пан Карплюк. За цікавим збігом обставин, ДБР та прокуратура вказують, що Володимир Карплюк є свідком у цій справі, який надав докази “злочину” Олександра Маркушина.

Олександр Маркушин не підозрюваний?

Також на ознаки політичного переслідування вказує той факт, що підозру Олександру Маркушину підписав не прокурор Київської області Максим Крим, а виконувачка обов’язків Київської міської прокуратури Марія Вдовиченко. За законом про прокуратуру Київська міська прокуратура прирівняна до обласної, однак кримінальний процесуальний закон не дає права пані Вдовиченко підписувати підозру очільнику Ірпеня. Пункт 1 частини 1 статті 481 Кримінального процесуального кодексу України чітко та недвозначно вказує, що керівник обласної прокуратури повідомляє про підозру меру “в межах своїх повноважень”. Київська міська прокуратура та її очільниця не мають жодних повноважень до мера Ірпеня — це зона відповідальності Київської обласної прокуратури. Тому по факту Олександр Маркушин не має зараз статусу підозрюваного.

Чому ця справа важлива?

Ця справа виглядає як спроба знищити репутацію Олександра, який віддався Ірпеню та громаді під час та після бойових дій, відбудовував місто, привертав увагу світових лідерів до воєнних злочинів ворога, масштабів руйнувань цивільної та житлової інфраструктури, та активно підтримував українських військових.

Ми бачимо ознаки кампанії з дискредитації Олександра Маркушина з використанням правоохоронців та надуманих звинувачень. Такі дії дестабілізують роботу органів місцевого самоврядування, підривають довіру до органів правопорядку, ставлять під загрозу розвиток і безпеку громади під час повномасштабної війни.

Наші подальші дії:

Ми надамо оцінку діям усіх учасників цього процесу та не залишимо їх без належної процесуальної реакції. Наразі ми готуємось до судових засідань в Київській апеляції по запобіжному заходу та в Печерському суді, де слідчий з прокурором просять суд відсторонити Олександра від управління містом. Ми докладемо всіх можливих зусиль, щоб захистити права нашого клієнта та відновити справедливість.

Якщо у вас є запитання або інформація щодо цієї справи, пишіть на pr@millerlawfirm.ua. Прохання всі інформаційні запити направляти виключно до нас, як захисників Олександра Маркушина. Ми співпрацюємо з Ірпінською міською радою та надамо відповіді на всі питання.

Read More

Miller Law Firm стала на захист 12-річної дівчинки з Білої Церкви

Дівчинка постраждала від групового знущання підлітків: її били по черзі, залякували, розпилювали в обличчя перцевий балончик, забрали телефон і навіть вимагали гроші. Підлітки хотіли залякати дівчинку, щоб вона мовчала про їхні вчинки. 

Це страшна історія, але ми не залишимо її одну. Наша команда юристок та юристів взялася за цю справу pro bono – безоплатно, щоб допомогти дитині та притягнути всіх винних до відповідальності.

Особливо важливо, що ця дівчинка – з родини військових, які захищають нашу країну. Її тато і брат воюють за свободу України, а ми, своєю чергою, зробимо все, щоб їхній тил був у безпеці. Ми вдячні її родині за службу та розуміємо, наскільки важливо підтримувати тих, хто бореться за нашу спільну перемогу.

Що ми вже робимо?

Ми працюємо з поліцією, вивчаємо всі матеріали та аналізуємо обставини. Наразі поліція затримала лише одного підозрюваного, тоді як участь інших начебто не бачить. Сподіваємося, що це лише початок роботи поліції.

Проте ми не зупинимося, поки всі, хто був причетний, не постануть перед законом.

Навіть якщо деякі нападники не досягнули 16 років, закон має свої механізми впливу на них. Крім того, за законом батьки теж мають нести відповідальність за те, як виховали дітей.

Чому це важливо?

Ця справа – не лише про одну дівчинку. Це про нас як суспільство. Якщо ми хочемо, щоб діти росли у безпеці, маємо показати, що жорстокість і насильство завжди матимуть наслідки.

Дівчинка постраждала, але вона сильна. Ми хочемо, щоб вона знала: справедливість існує, і є люди, які готові її захищати.

Разом до справедливості

Ми вдячні кожному, хто висловив підтримку. Дякуємо за вашу небайдужість – разом ми доведемо, що в нашій країні є місце для доброти та закону.

Справу ведуть наші адвокати Анна Калинчук та Євгеній Скуратівський – професіонали, які вже допомогли багатьом у складних ситуаціях.

Якщо у вас є запитання або інформація про цю справу, напишіть нам пошту: pr@millerlawfirm.ua.

Read More