Кримінальна практика

Ми втретє відстояли вирок: Справа про сексуальне насильство над підліткою на Закарпатті

Хлопці, які вчинили групове сексуальне насильство над 14-річною дівчинкою, відбувають реальне покарання за ґратами.

8 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд відхилив скарги адвокатів трьох хлопців. Вирок залишився в силі. Кожен із хлопців відбуває 6 років позбавлення волі. Кожен має виплатити постраждалій компенсацію.

Це вже третє коло апеляції в цій справі. Ми пройшли його разом із постраждалою та відстояли вирок.

Далі пояснюємо все по порядку. Так, щоб зрозумів кожен та кожна, хто чує про цю справу вперше. Цей текст про сексуальне насильство над дитиною. Ми не описуємо подробиць. Але якщо вам важко читати про таке, будь ласка, подбайте про себе.

Що це за справа?

У серпні 2021 року в селі на Закарпатті троє хлопців-підлітків завели 14-річну дівчинку зі своєї школи в підвал. Там вони вчинили над нею групове сексуальне насильство. Один із них знімав це на телефон. Потім відео розійшлося по школі й по селу.

У березні 2023 року суд визнав хлопців винними. І дав їм умовне покарання: 5 років позбавлення волі, але без реального ув’язнення. Хлопці пішли додому.

Ця новина сколихнула країну. Про справу писали всі національні медіа. Її взяв під особистий контроль уповноважений з прав людини.

Саме тоді, у березні 2023 року, ми вступили в справу. Безоплатно. І подали апеляцію.

Що вирішила перша апеляція?

У серпні 2023 року Закарпатський апеляційний суд скасував умовний вирок. Апеляція відправила справу на новий розгляд у суд першої інстанції. Тобто все треба було починати спочатку.

Тут важливо пояснити, чому. Це ключ до всього, що сталося далі.

Спочатку хлопців обвинувачували у зґвалтуванні. Напередодні дебатів, тобто майже під кінець розгляду, прокурор змінив обвинувачення на менш тяжку статтю: сексуальне насильство. Закон каже: у такому випадку суд має пояснити постраждалій її право. Право наполягати на першому, тяжчому обвинуваченні. Суд цього не зробив. Постраждалій і її родині просто вручили папери з новим, легшим обвинуваченням. Ніхто не сказав їм, що вони можуть із цим не погодитися і наполягати розглядати тяжчу статтю.

Апеляційний суд написав прямо: судового розгляду за новим обвинуваченням фактично не було. А ще він написав, що допит постраждалої в суді був довгим, психологічно травмуючим і маніпулятивним.

Скарги тоді подали тільки прокурор і представники постраждалої. Ми просили одного: реального покарання. Адвокати хлопців вирок не оскаржували. Їх усе влаштовувало.

Але апеляційний суд не міг сам вирішити, що покарання замале. Закон забороняє йому вирішувати це наперед, коли справжнього суду ще не було. Тому він зробив те, що міг. Він скасував вирок і наказав новому судді перевірити наші доводи про тяжкість покарання.

Запам’ятайте цей момент. Ми до нього ще повернемося.

Що відбувалося на новому суді?

Новий суд тривав майже півтора року. Хлопці, їхні адвокати й батьки робили все, щоб його затягнути.

Вони змінювали адвокатів у день засідання. Не приходили. Хворіли. Подавали відводи суддям один за одним.

А в жовтні 2024 року, за день до дебатів, двоє хлопців спробували мобілізуватися. Їм було по 18. Вони пішли не у свій ТЦК на Закарпатті, а в Обухівський ТЦК у Київській області, за сотні кілометрів від дому. Мобілізація зупинила б суд на невизначений час.

Ми розповіли про це публічно. Менше ніж за добу Міністерство оборони відповіло: мобілізації не буде, а ТЦК перевірять.

Який вирок дав новий суд?

7 лютого 2025 року суд визнав хлопців винними в груповому сексуальному насильстві над неповнолітньою. Кожному він дав 6 років позбавлення волі. Цього разу реальних.

Суд також визначив компенсацію за моральну шкоду: 450 тисяч гривень. Частину цих грошей, 150 тисяч, батьки хлопців уже заплатили добровільно. Решту, по 100 тисяч гривень з кожного, хлопці мають виплатити постраждалій.

Усіх трьох узяли під варту просто в залі суду.

Чому потім була ще одна апеляція?

Бо адвокати хлопців оскаржили цей вирок. Це їхнє право.

У листопаді 2025 року Закарпатський апеляційний суд залишив вирок у силі. Здавалося, все.

Але апеляційний суд написав поверхневе рішення. Адвокати хлопців навели кілька доводів. Суд їх відхилив, але не пояснив, чому. Просто не написав відповідей.

Що зробив Верховний Суд?

Адвокати хлопців поскаржилися до Верховного Суду.

Верховний Суд не переглядає докази. Він не дивиться відео й не слухає свідків. Він перевіряє одне: чи правильно суди нижче застосували закон і чи пояснили свої рішення.

У квітні 2026 року Верховний Суд сказав: апеляційний суд не відповів на деякі доводи адвокатів. Тому він скасував рішення апеляції. Не вирок. Вирок із шістьма роками залишився. Хлопці залишилися під вартою.

Верховний Суд наказав апеляції розглянути справу ще раз і цього разу відповісти на все.

Один із трьох суддів Верховного Суду написав окрему думку. Він не погодився з колегами щодо головного доводу адвокатів хлопців. Він вважав, що відповідь на цей довід очевидна: суд усе зробив за законом. Про цей довід ми розкажемо нижче.

Чому далі справу розглядав Львів, а не Закарпаття?

Бо на Закарпатті вже не залишилося суддів апеляції для цієї справи. Одні судді ухвалювали скасоване рішення. Інші вже розглядали справу раніше. Треті не розглядають кримінальні справи чи справи по дітях. Тому Верховний Суд передав справу до найближчого апеляційного суду. До Львова.

Що вирішив Львівський апеляційний суд?

8 вересня 2026 року він відхилив усі скарги адвокатів хлопців і залишив вирок у силі. Це третє коло апеляції в одній справі.

Тепер ми чекаємо на повний текст рішення. Ми сподіваємося, що суд відповість на кожен довід адвокатів хлопців. Тоді в них не буде причин для ще однієї касації.

Чи є ризик, що касація знову все скасує?

Адвокати хлопців мають один головний довід. Ось він: перший вирок був «5 років умовно». Значить, новий суд не мав права дати більше. Він «погіршив становище» хлопців.

Розкладемо це для найбільших скептиків.

У законі справді є таке правило. Якщо вирок скасували за скаргою самого засудженого, новий суд не може покарати його суворіше. Це правило захищає людину від її ж скарги. Щоб вона не боялася скаржитися.

Але це правило має умову. Воно працює, коли скаржився засуджений. Тут хлопці не скаржилися. Скаржилися прокурор і постраждала. І просили саме реального покарання.

Адвокати хлопців кажуть: «Але апеляція у 2023 році не написала, що покарання замале». Правильно, не написала. Бо не могла. Пам’ятаєте? Судового розгляду фактично не було. Закон забороняє апеляції вирішувати питання покарання наперед, коли справжнього суду не було. Тому апеляція зробила максимум: вказала новому судді перевірити наші доводи про покарання. Новий суддя перевірив. І дав 6 років.

Адвокати хлопців посилаються на рішення Верховного Суду в інших справах. Але ті справи інші. Там вироки скасовували з причин, які не стосувалися постраждалих. Наприклад, через незаконний склад суду. Тут вирок скасували саме через порушення прав постраждалої. І саме для того, щоб суд розглянув тяжче обвинувачення.

Суддя Верховного Суду в окремій думці написав те саме. Весь сенс першої апеляції був у тому, щоб хлопці отримали суворіше покарання. Обидві умови закону виконані.

І ще одне. Уявіть, що адвокати хлопців мають рацію. Тоді виходить так: суд порушив права постраждалої, не пояснив їй право, і через це саме порушення хлопці назавжди отримують гарантію умовного строку. Постраждалу карають двічі. Так закон не працює.

Тому до касації ми готові.

Чи це кінець?

Ні. Адвокати хлопців мають право подати касаційну скаргу. У них є три місяці. Ми впевнені, що вони цим правом скористаються.

Але вирок уже набув законної сили. Хлопці відбувають покарання.

Ми очікуємо, що цього разу Верховний Суд дасть остаточну відповідь. І ця історія нарешті закінчиться.

Де хлопці зараз?

За ґратами. З 7 лютого 2025 року, з дня другого вироку, вони весь час під вартою. На волю вони не виходили.

Чому ми пишемо «сексуальне насильство», а не «зґвалтування»?

Бо суд визнав хлопців винними саме в сексуальному насильстві. Спочатку їх обвинувачували у зґвалтуванні. Прокурор змінив статтю, бо експертизи не підтвердили проникнення. Ми до кінця наполягали на першому обвинуваченні. Суд розглянув обидва й вказав, що докази підтверджують сексуальне насильство.

Так, стаття легша. За зґвалтування неповнолітньої дають від 7 років, за сексуальне насильство від 5 до 7. Але це все одно тяжкий злочин проти дитини. Хлопці отримали майже максимум.

Ця справа показала ще одне. Чим раніше повідомити про насильство, тим більше доказів вдається зберегти. Тут провадження відкрили через три тижні після події, і то лише тому, що сусідка побачила відео. Якщо з вами або з вашою дитиною сталося щось подібне, не залишайтеся з цим наодинці. Зверніться до поліції, лікаря, психолога або на гарячу лінію. Кожен день має значення.

Чому ми не називаємо імен?

Бо постраждала має право на приватність. Їй було 14. Зараз вона доросла, і ця історія не має йти за нею все життя. Ми не називаємо й хлопців. На момент злочину вони теж були неповнолітніми. Ми не публікуємо подробиць того, що сталося в підвалі. Те, що потрібно знати суду, не потрібно знати всім.

Ми просимо всіх, хто пише про цю справу, робити так само. І просимо кожного, хто колись бачив те відео, ніколи його не пересилати. Це відео з сексуальним насильством над дитиною. Його поширення — злочин.

Чи нормально, що постраждала мусила пройти через усе це?

Ні.

Порахуймо. Два суди першої інстанції. Три апеляції. Один Верховний Суд. П’ять років. Кожне коло для неї означало знову повертатися в той підвал.

На кожному з цих етапів суд міг узяти відповідальність на себе і поставити крапку. Але щоразу суди обирали формальну чистоту процесу. І передавали відповідальність далі. На наступний суд. На наступне коло. На неї.

Міжнародні правила захисту дітей вимагають від держави протилежного. Допитувати дитину якомога менше. Розглядати такі справи швидко. Не змушувати дитину знову й знову переживати те, що з нею зробили.

Останні засідання проходили без неї. Так вона вирішила, і це її право. Адвокати хлопців ставили це їй у провину. Ми відповідали: бути почутою — це право постраждалої, а не її обов’язок. Вона сказала все ще у 2021 році.

Чи варто взагалі боротися, якщо це так довго і так важко?

Так.

Шлях до справедливості важкий. Ця справа це показує. Але вона показує й інше: що буває, коли не здаєшся.

У 2023 році хлопці, які зняли на відео насильство над дитиною, пішли додому з умовним строком. У 2026 році вони за ґратами, а вирок витримав дві апеляції.

З 2023 року ми витратили на цю справу близько 1500 годин. Усе безоплатно. Нас ніхто не спонсорує.

Чому ми цим займаємося?

Бо у березні 2023 року 14-річна дівчинка з гірського села залишилася сам на сам із системою. Суд відпустив кривдників додому. Її родина не знала, як це оскаржити, і не мала на це грошей.

Бо ми кримінальні адвокати. Ми знаємо, як ця система працює зсередини. І знаємо, як вона ламається, коли на постраждалу ніхто не дивиться.

Бо кожне рішення в такій справі — це сигнал. Дітям: чи повірять тобі. Хлопцям: чи буде наслідок. Суддям: чи хтось стежить.

І бо правосуддя має працювати для тих, хто не може за нього заплатити. Інакше це не правосуддя.

Хто працює над справою?

Зараз над справою працюють адвокат Ілля Воробйов, юрист Андрій Балицький, молодша юристка Вікторія Кравченко і партнер Артем Крикун-Труш.

Цей результат не був би можливий без тих, хто допомагав на всіх етапах.

Дякуємо адвокатці Наталії Барановій, адвокатці Марті Змислі, адвокатці Роксоляні Гері та Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем», які були поруч із постраждалою з перших днів.

Дякуємо прокурорам Офісу Генерального прокурора, які їздили у відрядження на кожне засідання і підтримували якісне обвинувачення.

Дякуємо Олені Пшеничній і Маші Єфросиніній. Їхня увага до справи не згасла за п’ять років. Дякуємо всім, хто у 2023 році публічно сказав, що умовний вирок за насильство над дитиною є неприйнятним.

Дякуємо журналістам, які всі ці роки писали про справу відповідально й без подробиць, що могли б нашкодити постраждалій.

І найбільше дякуємо постраждалій та її родині. За те, що не відступили.

Правосуддя не повинно бути привілеєм. І не повинно тривати п’ять років.

Якщо ви або ваша дитина пережили сексуальне насильство

Ви не самі, і ви не винні. Допомогу можна отримати анонімно й безкоштовно.

Національна гаряча лінія для дітей та молоді: 116 111.
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства та гендерної дискримінації: 116 123.
Поліція: 102.

Перше рішення у справі щодо побиття дівчини у Білій Церкві

Сьогодні Білоцерківський міськрайонний суд Київської області виніс перше рішення у справі про жорстоке побиття неповнолітньої дівчини у Білій Церкві щодо однієї з учасниць подій.

Фактично це справа про відчуття безкарності серед дітей. Про те, як швидко діти можуть перетворитися на натовп, якщо поруч немає меж, відповідальності й дорослих, які справді за ними слідкують і виховують.

Коротко нагадаємо. 11 січня 2025 року у Білій Церкві група підлітків силою змусила свою подругу піти з ними до місцевого лісу. Там над нею знущалися: били, принижували, плювали в обличчя, пшикали перцевим балончиком, клеїли жуйку на голову, психологічно тиснули та вимагали гроші. Усе це тривало близько півтори години. У результаті дитина отримала тілесні ушкодження та сильну психологічну травму.

По суті, це була крайня форма булінгу, яка у кримінальному праві називається катуванням.

Важливо, що в цей час її рідний батько і брат служили у війську. Вони щодня захищали Україну і людей у тилу. В тому числі й тих дітей, які в цей момент знущалися з їхньої найріднішої людини.

Сьогодні суд визнав винною у катуванні одну з дівчат, яка брала участь у побитті. Через те що відповідальність за катування настає лише з 16 років, щодо неї розглядали клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру.

Суд заборонив їй перебувати будь-де без супроводу батьків з 21:00 до 06:00, зобов’язав пройти заняття у центрі соціально-психологічної реабілітації «Злагода», продовжити навчання, не відвідувати без батьків розважальні заклади до повноліття, а також передав одному з батьків під нагляд.

Відверто: ці заходи здебільшого про те, що дитина й дорослі й так мали б виконувати. Батьки мають виховувати. Дитина має навчатися, розвиватися і не гуляти пізно вночі без контролю.

Матеріальної відповідальності дитина теж не несе, бо при розгляді таких клопотань постраждалі не можуть одразу подати цивільний позов, як при розгляді обвинувальних актів.

Через 7 днів рішення має набрати законної сили. Ми будемо уважно стежити за його виконанням і реагувати на будь-які порушення всіма можливими способами.

Справа про сексуальне насильство на Закарпатті: Львівський апеляційний суд розпочав новий розгляд.

Сьогодні у Львівському апеляційному суді відбулося перше судове засідання у справі про сексуальне насильство над неповнолітньою потерпілою. Суд оголосив зміст апеляційних скарг. Також свої позиції висловили обвинувачені та їхні захисники.

Після цього суд оголосив перерву до 8 вересня. На наступному судовому засіданні свої позиції мають представити прокурор і представники потерпілої.

Наразі обвинувачені залишаються під вартою.

Ця справа пройшла вже кілька етапів судового розгляду. Для потерпілої це роки участі у складному та емоційно виснажливому процесі. Ми продовжуємо представляти її інтереси та працювати над тим, щоб її права були належно захищені на кожному наступному етапі розгляду.

Ми вдячні медіа, які продовжують стежити за перебігом справи та відповідально висвітлюють її в межах, що не порушують прав і приватності учасників процесу.

Розгляд відбувається у закритому режимі, тому значну частину деталей справи ми не можемо виносити на публіку. Ці обмеження необхідні насамперед для захисту потерпілої та інших учасників процесу.

Водночас ми й надалі інформуватимемо про основні етапи розвитку справи та подальший перебіг судового розгляду в межах закону.

Наша мета залишається незмінною: зробити все від нас залежне для ухвалення остаточного, справедливого судового рішення та припинення багаторічного процесу, який змушує потерпілу знову і знову повертатися до травматичних подій.

Над справою продовжують працювати адвокат Miller Ілля Воробйов, юрист Андрій Балицький та партнер Artem-Abraham Krykun-Trush.

Пам’ятаєте справу, яку у 2023 році всі називали «зґвалтування 14-річної на Закарпатті»?

зґвалтування 14-річної на Закарпатті

Тоді країну обурив не сам факт злочину, про нього ще мало хто знав. Обурив вирок. Суд визнав трьох обвинувачених винуватими у сексуальному насильстві щодо дитини та відпустив усіх додому: 5 років позбавлення волі з випробуванням. Справу брав під особистий контроль омбудсман, про неї писали всі національні медіа. Потім стрічка новин пішла далі.

Розповідаємо, що відбулося у справі за ці три роки.

Суть переказуємо стисло та свідомо без чутливих подробиць: у серпні 2021 року троє хлопців вчинили сексуальне насильство щодо 14-річної дівчинки. Публічному простору не потрібно знати більше, ніж потрібно суду. З березня 2023-го наша команда безоплатно представляє інтереси дівчинки.

Ось хроніка відтоді:

Серпень 2023. Апеляційний суд скасовує м’який вирок і направляє справу на новий розгляд.

Жовтень 2024. За день до завершальних судових дебатів двоє обвинувачених подають документи на мобілізацію. Без жодного військового досвіду, не за місцем проживання, у ТЦК за сотні кілометрів від дому. Мобілізація зупинила б розгляд справи на невизначений час. Ми публічно б’ємо на сполох, і за 24 години Міністерство оборони офіційно відмовляє їм.

Лютий 2025. Новий вирок: кожному по 6 років позбавлення волі, цього разу реальних. Усіх трьох беруть під варту просто в залі суду. Під вартою вони й сьогодні.

Далі був другий апеляційний розгляд і в листопаді 2025 року апеляційний суд залишає вирок без змін. Здавалося б, усе.

Квітень 2026. Верховний Суд скасовує рішення апеляційного суду та призначає ще один апеляційний розгляд.

Тут момент, у якому заплуталисязґвалтування 14-річної на Закарпаттінавіть деякі медіа. Верховний Суд нікого не виправдав. Вирок із шістьма роками він не скасовував, засуджені залишаються під вартою. Претензія суто процесуальна: апеляційний суд недостатньо детально відповів на окремі доводи захисту. Через це апеляційне коло доведеться пройти заново, тепер у Львові, бо на Закарпатті вже не знайшлося суддів, які не торкалися цієї справи.

7 липня у Львівському апеляційному суді починається новий розгляд.

А тепер порахуйте разом із нами. У 2021 році їй було 14. Сьогодні вона доросла жінка, а остаточного рішення в її справі досі немає. П’ятий рік поспіль її життя міряється судовими засіданнями: два вироки, три кола апеляції, Верховний Суд, спроба засуджених сховатися від вироку в армії. Лише за останні два роки ця справа коштувала нашій команді понад 1100 годин роботи. Їй — п’ять років життя.

Міжнародні стандарти захисту дітей вимагають від держави протилежного: берегти постраждалих від повторної травматизації та розглядати такі справи в розумний строк.

7 липня ми продовжимо виборювати справедливість для потерпілої. Наша мета: щоб це коло стало останнім.

Бо правосуддя не повинно бути привілеєм. І не повинно тривати п’ять років.

Над справою працюють адвокат Ілля Воробйов, юрист Андрій Балицький та партнер Артем Крикун-Труш.

Справа насильства над підліткою на Закарпатті

Відбулося перше засідання Львівський апеляційний суд у справі сексуального насильства над підліткою на Закарпатті.

За клопотанням Офіс Генерального прокурора суд продовжив обвинуваченим тримання під вартою, а також відмовив змінити запобіжний захід за клопотанням адвокатки одного з обвинувачених.

Наступне засідання суд призначив на 7 липня об 11:30.

Адвокати Міллер, юридична компанія вже 1156 днів захищають постраждалу дівчину на умовах pro bono.

Над справою працюють адвокати Наталія Баранова, Ілля Воробйов, юрист Андрій Балицький та партнер Artem-Abraham Krykun-Trush

Справа побиття підлітки у Білій Церкві: що відбувається зараз

Вчора відбулося чергове засідання у справі побиття підлітки у Білій Церкві.

Трохи нагадаємо контекст.

Подія сталася у січні 2025 року. Група підлітків напала на школярку та завдала їй побоїв. Спочатку правоохоронці кваліфікували подію як легкі тілесні ушкодження. Однак після того, як у мережі з’явилося відео побиття, справу перекваліфікували за статтею 127 ККУ — катування та вимагання грошей.

Національна поліція України встановила причетність 5 осіб. Але через те, що троє з них не досягли 14 років, реальна відповідальність можлива лише щодо двох. Решта — поза межами закону, буквально.

Що відбувається зараз?

Ця справа досі в суді — розглядається вже рік. Процес іде повільно, але ми маємо надію — дуже детально. Вчора суд розглядав продовження запобіжного заходу двом обвинуваченим. Хоча за планом, окрім цього, суд мав також досліджувати докази.

Власне, для того, щоб справа рухалася до фіналу, необхідно дослідити всі докази. І чим швидше це відбудеться, тим швидше суд скаже своє слово.

Одна з адвокаток у справі, Анна Калинчук, зазначає: «Якось уже більш ніж на часі переглянути підхід до превенції підліткової злочинності. Ні, не через жорсткість покарань. Садити дітей у тюрму — не рішення.

Ефективно попереджати булінг, знущання, насильство. Щоб дитина розуміла наслідки своїх дій, а не просто все це закінчувалося довгим затяжним «нічим».

Потерпіла сторона чекає. Суспільство чекає, переконана.

І поки це правосуддя, як виснаження, десь інша дитина вже думає, що «нічого не буде». А саме це найгірше».

Ми сподіваємося, що розгляд справи не затягнеться надовго, адже кожне судове засідання є складним випробуванням для батьків дівчинки та власне потерпілої.

Над справою працюють:

Анна Калинчук, старша юристка, адвокатка практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань.

Євгеній Скуратівський, юрист, адвокат практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань.

Андрій Балицький, молодший юрист практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань.

Оновлення у справі про сексуальне насильство на Закарпатті

Верховний Суд передав справу на розгляд до Львівського апеляційного суду у зв’язку з неможливістю сформувати склад суду в Закарпатському апеляційному суді.

Очікуємо, що це рішення сприятиме неупередженому розгляду апеляції та допоможе уникнути затягування процесу.

Слідкуйте за подальшими оновленнями.

Справа сексуального насильства на Закарпатті: що вирішив Верховний Суд і що це означає

Що сталося?

6 квітня 2026 року Верховний Суд розглянув скарги захисників трьох хлопців, засуджених за групове сексуальне насильство щодо неповнолітньої. На момент злочину їй було 14 років.

Верховний Суд частково погодився з цими скаргами: скасував рішення Закарпатського апеляційного суду та відправив справу на новий розгляд в апеляцію.

Це рішення викликало багато питань. Пояснюємо по черзі.

Що це означає насправді?

Це не виправдання й не звільнення. Верховний Суд не скасовував вирок і не переглядав питання вини.

Чому? У нашій судовій системі є розподіл ролей. Перша інстанція й апеляція — це суди, які безпосередньо працюють з доказами: дивляться відео, слухають свідків, читають експертизи. Верховний Суд цього не робить. Його роль — це перевірити, чи правильно працювали попередні суди з точки зору закону: чи дотрималися процедури, чи правильно застосували норми.

Простіше кажучи, Верховний Суд перевіряє не «хто винен», а «чи правильно суди нижче дійшли свого висновку».

Вирок першої інстанції (6 років реального позбавлення волі для кожного з трьох обвинувачених) Верховний Суд не скасував.

Скасували лише рішення апеляційного суду, і то через процесуальні недоліки, про які нижче.

Чи випустили обвинувачених?

Ні. Обвинувачені залишаються під вартою.

Приймаючи рішення, Верховний Суд одразу обрав їм запобіжний захід — тримання під вартою до 4 червня 2026 року включно.

Чому Верховний Суд скасував рішення апеляції?

Причина суто процесуальна. Коли апеляційний суд розглядає справу, він повинен написати рішення, в якому відповість на кожен ключовий довід скарг: чому погоджується, чому не погоджується, на яких аргументах базується.

Захисники хлопців у своїх апеляційних скаргах підняли кілька тем. Ми разом із прокуратурою підготували детальні письмові заперечення на кожен їхній довід. Ці матеріали були в апеляційного суду.

Але в рішенні колегії Закарпатського апеляційного суду (судді Бисага Т.Ю. (головуючий), Фазикош Г.В. та Кожух О.А.), за оцінкою Верховного Суду, на деякі з цих тем не було повної мотивованої відповіді. Саме це, недостатня мотивація рішення, стало формальною підставою для скасування.

Чи міг Верховний Суд вирішити інакше?

Це одне з найчастіших питань. Чому Верховний Суд не залишив вирок у силі, а сам не дописав те, чого бракувало?

Відповідь у самій логіці системи. Касаційний суд за законом не має права підміняти собою апеляцію. Коли Верховний Суд визнає рішення апеляції, то Верховний Суд не може «за неї» написати юридично правильне рішення. Справа повертається туди, де її мають розглянути правильно.

Важливий нюанс: у цій справі один із суддів касаційної колегії (Ковтунович М.І.) написав окрему думку. Він не погодився зі своїми колегами по ключовому питанню.

Суддя детально пояснив, що перший вирок (на 5 років з випробуванням) скасовували саме за скаргами прокурора та представників постраждалої дівчини, які вимагали суворішого покарання. І це ще й в умовах, коли постраждалій дівчині суд не роз’яснив право підтримувати тяжче обвинувачення, й розгляду по суті фактично не було.

Тобто формальних підстав для того, щоб вважати 6 років реально «незаконним посиленням покарання», — немає.

Для нас окрема думка судді — це важливий сигнал. Вона фактично підтверджує позицію, яку ми захищали з самого початку: що нинішнє покарання законне й обґрунтоване.

Але суд вирішив повернути справу в апеляцію для суто додаткового мотивування, тобто щоб саме апеляція відповіла на цей та інші доводи. Формально це процесуально коректне рішення. Але ціна його — ретравматизація та додатковий час очікування для дівчини, яка вже 4,5 роки живе в режимі судових процесів, де це вже буде третя апеляція та п’яте коло розгляду загалом.

Які ризики?

Часовий. Верховний Суд продовжив тримання під вартою лише на 60 днів — до 4 червня 2026 року. За цей час справу треба передати, сформувати новий склад в апеляції, призначити засідання. Ми уважно стежимо за всіма строками, щоб вчасно реагувати.

Організаційний. Справу не може розглядати та сама колегія, яка вже ухвалювала рішення, яке скасував Верховний Суд. Якщо у Закарпатському апеляційному суді не вдасться сформувати новий склад колегії через брак суддів, Верховний Суд передасть справу до апеляційного суду іншої області. Ми готові до будь-якого сценарію.

Що робимо ми?

Готуємо нові заперечення на скарги захисників хлопців, як і раніше, детально, з усіма аргументами.

Координуємо позицію з прокуратурою. У касаційному провадженні прокурори Офіс Генерального прокурора відпрацювали на високому рівні, і важливо, щоб ця якість зберігалася й на новому апеляційному розгляді.

Готуємо клопотання про застосування міжнародних стандартів захисту постраждалих від сексуального насильства, щоб не допустити повторного травмування потерпілої через зайві процесуальні дії.

Контролюємо строки на кожному етапі та прорахували всі можливі сценарії розвитку подій.

Що робити громадськості та медіа?

Ця справа про те, чи може українське правосуддя доводити до кінця справи про сексуальне насильство. Увага суспільства до таких справ — це не тиск на суд. Це звичайне нагадування, що правосуддя працює не у вакуумі, й результат має значення, особливо там, де йдеться про дитину.

Ми просимо медіа продовжувати стежити за справою. Розгляд закритий, багато деталей публікувати не можна, бо ці обмеження захищають усіх учасників. Але сам факт руху справи, її етапи та наслідки — це публічно важлива інформація.

Ця справа про кожну та кожного, хто може опинитися в подібній ситуації. Увага суспільства до таких справ — це нормальний запит до системи: робити свою роботу так, щоб не доводилося ходити по колах п’ять разів.

Над справою продовжують працювати: адвокати Miller Наталія Баранова, Ілля Воробйов, молодший юрист Андрій Балицький та партнер Artem-Abraham Krykun-Trush.

Розслідування в ЄС та Україні: повернули MilTech-компанії 99% викраденої електроніки й домоглися підозри

Уявіть: критично важлива електроніка для виробництва дронів приїхала з ЄС. Ви відкриваєте коробки, а там випадковий непотріб “для ваги”. Виробництво стає на паузу. Час іде. А сліди зникають.

Саме з таким кейсом до Miller звернулась українська MilTech-компанія. Деталі не розкриваємо з міркувань безпеки. Але суть проста: треба було швидко зрозуміти, де зник товар, повернути викрадене, запустити відповідальність для винних і закрити діри в безпеці, щоб це не повторилося.

У таких історіях вирішує швидкість. Камери на складах у ЄС часто зберігають записи близько двох тижнів. Якщо втратити час — “кіно” стирається, а електроніка роз’їжджається по руках.

Як діяли ми:

1) Підключили іноземних партнерів в ЄС та запустили офіційне розслідування на місці, поки записи з камер ще існували.

2) Синхронізували та координували дві країни: поки в ЄС перевіряли склад і логістику, ми паралельно працювали з українськими слідчими. Зводили факти в одну картину. Перекладали “мову бізнесу” на “мову слідства” — і навпаки. Тримали процес зібраним, а не хаотичним.

3) Зібрали повну картину і довели до конкретного результату. Вийшли на людину, причетну до викрадення. Знайшли місце зберігання. І домоглися офіційних дій, а не просто “внутрішніх підозр”.

Результат за 3 місяці:

Встановили конкретну особу, попри складний ланцюжок постачання і дві юрисдикції.
Повернули клієнту 99% викраденої електроніки.
Добилися повідомлення про підозру, щоб почався реальний процес відповідальності та з’явився шлях до компенсації.
Показали клієнту слабкі місця в безпеці, які раніше були “невидимими”.

У таких кейсах проблема не лише у крадіжці. Проблема в тому, що докази швидко “вмирають”. А без доказів не буде ні підозри, ні суду, ні відшкодування.

Наша робота була в тому, щоб зробити розслідування керованим: одна логіка, один план, одна координація між країнами. Як у кризовому менеджменті. З фокусом на бізнес-результат: повернути майно, зберегти докази, запустити відповідальність.

Дякуємо клієнту за довіру. І нагадування для кожного бізнесу: сліпі зони є у всіх. Питання лише в тому, хто і як швидко допоможе їх побачити до того, як це стане кризою.

Над справою працювали: Ілля Воробйов, Sofia Chechel, Дмитро Митчик.

Обвинувачений двічі не з’явився до суду — суд застосовує привід

У Перемишлянському районному суді на Львівщині слухається справа, яка зачіпає одразу кілька чутливих тем: безпеку громадян, психічне здоров’я, професійну етику та справедливість.

Ми розпочали представляти інтереси трьох потерпілих у кримінальному провадженні, де обвинувачений, колишній військовий, перебуваючи під дією психотропних речовин (псилоцибінових грибів), влаштував стрілянину з пістолета по людях. Його дії кваліфіковано як замах на умисне вбивство.
Ми наголошуємо: повагу до служби не можна плутати з безкарністю — кожен, хто вчиняє насильство, має нести відповідальність, незалежно від минулих заслуг.

Наразі справа перебуває на стадії підготовчого судового засідання. Але обвинувачений уже двічі не з’явився до суду — демонструючи зневагу до суду, потерпілих і до самої ідеї відповідальності.

Суд вирішив застосувати привід. Проте ми невпевнені у тому, чи виконає поліція цю вимогу так, аби забезпечити проведення судового засідання.

Окремо чутливою стороною цієї справи є те, що обвинувачений, ймовірно, продовжує працювати з людьми як “психолог”, не маючи профільної освіти. Людина, яка вже проявила агресію під дією наркотиків, і нині уникає суду, не може мати доступу до вразливих людей, бо це — потенційний ризик для них.

Чому ця справа важлива?

Бо вона — не лише про конкретний злочин.

Це про відповідальність перед людьми й про позицію: якщо є напад — має бути покарання.

Ми вступили в цю справу, бо без правового захисту потерпілі залишаються сам на сам із травмою, загрозами та мовчанням. А ще — тому, що бачимо, як схожі кейси ігноруються або “спускаються на гальмах”. І ми не погоджуємося з цим.

Над справою працюють адвокати Miller — Анна Калинчук та Андрій Балицький.

Ми запрошуємо журналістів та медіа слідкувати за цією справою № 449/1039/25 (суддя Олександра Гуняк). Прозорість і увага суспільства — найкращі союзники справедливості.