Нарешті до абсурдності прийнятого судом першої інстанції вироку Сергієві Стерненку та Руслану Демчуку почали з’являтись питання не тільки у сторони захисту, а й у суддівської колегії.
Що відбулося на засіданні?
Приємно здивувало, що цього разу суд був достатньо залучений до процесу та нарешті почав ставити питання.
Можемо констатувати, що після деяких реплік прокурора на обличчі суддів таки читався невимовний подив та питання: “Як це взагалі можливо?”.
Що ж саме викликало здивування?
1. Підстави для реєстрації кримінального провадження.
Відповідно до наданого стороною обвинувачення витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, підставою для відкриття справи стала заява потерпілого Сергія Щербича. Та вже за рапортами прокурорів, раптово виявилося, що провадження зареєстроване на підставі нікому не відомої, навіть представникам обвинувачення, публікації у мережі інтернет.
2. Слідчий експеримент за участі потерпілого Щербича.
У ході його проведення встановлено, що час їзди з села Фонтанка до скверу навпроти Суворівського районного суду Одеси складає приблизно одну годину.
Проте, відповідно до вироку судді Попревича, обвинувачені, мабуть, пересіли на гелікоптер. Оскільки, за його текстом, наші Клієнти зустрілися з Щербичем у селі Фонтанка о 19:30, а вже через 22 хвилини – їх нібито було забілінговано в Одесі.
3. Гіпс, який зник.
Сторона захисту звернула увагу суду на дивний факт.
25 квітня 2015 року о 15:00, відповідно до медичної документації, потерпілий звернувся до лікарні. Його госпіталізували та на руку наклали гіпс. Проте вже 26 квітня на фотографіях до протоколу огляду місця події, під час якого брав участь потерпілий, цей гіпс зник.
Як це можливо? З відповідним питанням до прокурора звернувся і суд. У прокурора з цього приводу не було ніяких міркувань. Все, що змогла зробити сторона обвинувачення, – перевести стрілки на потерпілого пояснивши, що тільки він зможе пояснити, якщо захоче надати свої свідчення суду.
Нагадаємо, що для допиту в суд першої інстанції потерпілий не міг з’явитися чотири роки.
4. Свідчення, які вигадав суд першої інстанції.
До матеріалів судової справи долучено протокол слідчого експерименту за участі свідка Захарченко Любові. Вона – єдиний свідок обвинувачення, і нібито особисто бачила окремі моменти вчинення злочину невстановленими особами. У суді першої інстанції сторона обвинувачення відмовилася від допиту свого єдиного свідка, а тому суд не сприймав її свідчення особисто і лише дослідив матеріали слідчого експерименту. За правилами кримінального процесу, суд не може посилатися на свідчення осіб, які не були допитані в судовому засіданні.
Проте у судді Попревича гарна фантазія. У тексті вироку з’являються покази цього свідка, які взагалі відсутні у протоколі слідчого експерименту. Таким чином, Попревич їх просто вигадав. Логічно, що суддя апеляційної інстанції ставить питання прокурору: “Є якесь раціональне пояснення цьому?”.
Прокурор: “Немає раціонального пояснення”.
І десь тихо заплакали улюблені бюсти судді Попревича.
5.Як слідчий встановив номери мобільних телефонів? Ніяк.
Просто написав від руки на роздруківках зі з’єднаннями за різними номерами телефонів, що вони належать тій чи іншій особі. На питання суду, як саме все-таки встановлювались номери мобільних телефонів та чому сторона обвинувачення вважає, що ці номери належать саме Стерненкові та Демчуку, прокурор відповіла лише, що номери встановлено “оперативним шляхом”, не надаючи при цьому будь-яких підтверджуючих документів.
6. Обшуки в квартирі.
На етапі досудового розслідування в квартирі Сергія Стерненка було проведено обшук. Відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства України, дозвіл на проведення обшуків надається слідчим суддею. В ухвалі про дозвіл на проведення обшуку у квартирі Сергія слідчий суддя зазначив конкретного слідчого, якому надав дозвіл, а також – зазначив майно, пошук та вилучення якого передбачається, зокрема автомобіля. Не іграшкового, а реального такого автомобіля. Цікаво?
Ще цікавішим виявилося те, що обшук провів слідчий, який не був зазначений в ухвалі суду та не мав повноважень в межах цього кримінального провадження. Таким чином, результати обшуку, а також усі, отримані в ході його проведення докази, мали бути визнані недопустимими.
7. Патрони з гумовими кулями – кримінальна відповідальність.
Ось на цьому моменті на обличчі судді колегії читався жах (а що – не жах?). Суддя явно не розумів, яким чином за зберігання патронів з гумовими кулями можна притягти до кримінальної відповідальності, а прокурор лише повторював: “У висновку експерта написано, що це бойові патрони”.
Найяскравіші фрагменти, описані в публікації, можна переглянути на сторінці Сергія Стерненка у Twitter Сергія Стерненка за цим посиланням:.
Нагадаємо, 23 лютого Приморський районний суд Одеси виніс обвинувальний вирок Сергієві Стерненку та Руслану Демчуку у справі про нібито викрадення Сергія Щербича. Таким чином наших Клієнтів засудили до 7 років та 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією половини майна.
P.S. У цій справі Сергій Стерненко, окрім адвокатів нашої Компанії, захищають також Vitaliy Kolomiets, Mykola Orekhovsky, Вадим Оксюта та Andrii Pysarenko.
Руслана Демчука захищає адвокат нашої Компанії Ілля Воробйов.
