Практика економічних та службових злочинів – Page 2

Справа Андрія Коболєва: розбір аргументів сторони обвинувачення

Андрій Коболєв очолював НАК “Нафтогаз України” з 2014 по 2021 рік. В цей період компанія виграла найбільший в історії арбітражний спір з російським АТ “Газпром” стосовно газових договорів, укладених у 2009 році. Взаємні претензії у спорі складали 125 млрд. доларів США.

За цю перемогу Наглядова рада “Нафтогазу” прийняла рішення виплатити Коболєву значну премію. В січні цього року за отримання премії Андрію Коболєву вручили повідомлення про підозру. Аналізуємо основні аргументи сторони обвинувачення та даємо на них відповіді.

Перш ніж читати далі, зверніть увагу на хронологію (її можна перевірити на сайті Верховної ради України):

19.05.1999 – прийнята Постанова КМУ № 859, на яку посилається САП. З того часу вона багато разів змінювалась.

11.11.2015 – в Постанові з’явились умови оплати керівникам підприємств, що належать державі, в більш-сучасному вигляді та зі спробою наблизитись до ринкового рівня (до того максимальні розміри премій були істотно менші).

18.02.2016 – до Постанови дописано, що її дія поширюється на умови оплати праці членів та голів правлінь Публічних акціонерних товариств, що належать державі (НАК “Нафтогаз України” – публічне акціонерне товариство).

16.04.2018 – Наглядовою радою прийняте рішення про виплату премії Андрію Коболєву.

30.05.2018 – премія частково виплачена.

05.02.2020 – в першому абзаці Постанови вказано, що її дія поширюється і на випадки, коли рішення про винагороду керівнику підприємства визначається Наглядовою радою (до того наглядові ради як суб’єкти прийняття рішень в Постанові не вказувалась).

Як випливає з хронології, в 2015 році в Постанові КМУ №859 відбулись масштабні зміни в частині максимального розміру премії для керівника підприємства. І тоді вони були, насправді, про розширення повноважень, а не про зменшення. За новою версією, ряду суб’єктів надано повноваження встановлювати керівникам підприємств державного сектору економіки річну премію у розмірі до 24 місячних посадових окладів. До змін діяла редакція: «максимальний розмір премії не може перевищувати розміру посадового окладу керівника підприємства».

Зміни 11.11.2015 були спрямовані на те, щоб дати переліченим у Постанові суб’єктам право встановлювати керівникам підприємств більші, ніж це було раніше, премії та заробітні плати, для того, щоб привести ці виплати до ринкових умов.

У лютому 2016 року до пункту 2 Постанови внесені зміни: “Поширити умови оплати праці, передбачені пунктом 1 цієї постанови, на керівників – голів правлінь відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) державних підприємств, з якими укладено контракти, на період до скликання перших загальних зборів акціонерів товариства, а також на голів правлінь та членів правлінь публічних акціонерних товариств”.

Прокуратура дуже активно посилається на ці зміни як на доказ того, що ліміт розміру премії (24 місячні посадові оклади), визначений Постановою, поширювався на ситуації з премією Андрієм Коболєвим.

Але Постанова КМУ №859 у редакції 2018 року не регулювала винагороди за роботу керівників всіх форм підприємств, власником яких є держава. Вона встановлювала право тільки для:

1) керівників центральних органів виконавчої влади;

2) голів Ради міністрів АРК;

3) керівників місцевих органів виконавчої влади;

4) керівників органів місцевого самоврядування;

5) керівника “Укроборонпрому”.

визначати розмір таких винагород у межах, встановлених цією Постановою (пункт 1 Постанови).

Тобто, якщо в законі прописано право якогось іншого суб’єкта визначати розмір такої винагороди, то це суб’єкт не має керуватись тією ж Постановою, якщо він там не згадується. А наглядова рада, як орган управління акціонерним товариством на момент прийняття рішення в 2018-му році цьому переліку була відсутня.

А от Законом України “Про акціонерні товариства”, Статутом НАК “Нафтогаз України” питання преміювання Голови правління «Нафтогазу» віднесено до виключної компетенції Наглядової ради.

У Підозрі Андрію Коболєву сторона обвинувачення також визнає, що визначення розміру премії входила до виключної компетенції Наглядової Ради.

Залежно від кількості акціонерів створення наглядової ради може бути обов’язковим, але не скрізь і не завжди. У разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.

Тобто, пункти 1 і 2 Постанови КМУ №859 варто тлумачити в системному поєднанні. Вони не існують незалежно одне від одного.

З такого підходу випливає, що норми Постанови №859 в редакції з 18.02.2016 поширювались на голів правлінь та членів правлінь тих публічних акціонерних товариств, які належать державі, у яких наглядові ради не створені. Тому що в таких випадках “загальні збори” – це орган державної влади. Тому розмір премії керівнику акціонерного товариства встановлюватиме керівник державного органу. Саме він виконуватиме функцію загальних зборів підприємства. А керівник державного повинен керуватись Постановою №859.

Версія обвинувачення про те, що Андрій Коболєв начебто приховав від Наглядової ради законодавство. Спойлер – ні, не приховував.

Рішення про виплату і розмір премії Андрію Коболєву приймала Наглядова рада НАК “Нафтогаз України”, а не Андрій Коболєв. Це підтверджено протоколом засідання Наглядової ради.

Наглядова рада мала право приймати рішення про виплату премію Голові правління “Нафтогазу” в тому розмірі, в якому вважає за необхідне – як ми вже зрозуміли з попереднього пункту.

За версією слідства, Коболєв ввів Наглядову раду в оману – “приховав від них дійсну та повну інформацію, необхідної для прийняття рішення”. Начебто Коболєв був зобов’язаний роз’яснити Наглядовій раді зміст Постанови КМУ №859 (звісно у тій версії, як її трактує сторона обвинувачення), але не зробив цього.

На засіданні були присутні шість членів Наглядової ради. Серед них Володимир Демчишин та Сергій Попик – представники держави в Наглядовій раді. Це українці, які обізнані з українським законодавством, володіють українською мовою та мають досвід роботи в енергетичній сфері.

Володимир Демчишин з грудня 2014 до квітня 2016 займав посаду Міністра енергетики та вугільної промисловості України.

Зміни до Постанови КМУ № 859 18.02.2016, на які посилається прокуратура (хронологію див. вище) приймались в період перебування Демчишина на посаді члена Кабінету Міністрів України. І Демчишин В.В., як член Кабінету Міністрів, мав би голосувати за ці зміни, а отже розуміти, що вони означають і на яке коло осіб поширюються.

Сергій Попик у 2015-2016 роках працював у Міністерстві закордонних справ. В 2016-2019 роках був радником Прем’єр-Міністра України.

Виглядає дивним твердження, що цих людей в оману щодо правового регулювання питання. Тим більше будь-хто, як і ми з вами, може просто зайти в Інтернет та прочитати злощасну постанову самостійно.

Такий самий подив викликає припущення, що в оману були введени незалежні члени Наглядової Ради – Клер Мері Джоан Споттісвуд, Лескуа Бруно Жан Ґастон, Амос Хохштайн, оскільки якщо у Держави в особі Кабінету Міністрів України як акціонера виникають питання до їх компетенції та здатності працювати на цих посадах та виконувати свою роботу, то чому тоді Держава як власник приймає рішення про призначення таких членів Наглядової Ради? Це риторичне питання, оскільки очевидним є те, що як в репутації так і в компетенції до зазначених назалежних членів питань не було і немає.

Ба-більше, двоє з членів Наглядової Ради, які приймали в 2020-му році рішення про виплату другої частини бонусу іншим 40 членам команди Нафтогазу окрім Коболєва та надання Коболєву банківської гарантії по виплаті другої частини після його звільнення, були наново призначені до нового складу Наглядової Ради НАК “Нафтогаз України” в 2023-му році, вже іншим складом Уряду. Тобто, слідством хоче натякнути всім нам на некомпетентність двох Урядів України?

На цих же засіданнях Наглядової ради була присутня представниця юридичної компанії “Kinstellar”. Договір з цією компанією був підписаний ще в 2017 році. Предметом договору були «Послуги юридичні, пов`язані з наданням правової допомоги з питань, що виникають в діяльності наглядової ради Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (можна знайти на Prozzoro, ідентифікатор закупівлі UA-2016-11-25-001526-a).

Тобто, юристи були залучені спеціально для консультування Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» з юридичних питань і не підпорядковувались Голові правління НАК “Нафтогаз України”.

Щонайменше дивно звинувачувати Андрія Коболєва в тому, що він в такій ситуації не роз’яснив Наглядовій раді зміст законодавства. Крім того, як ми вже вище вказували, законодавство не обмежувало в цьому конкретному випадку розмір можливої винагороди.

Яким чином можна ввести в оману стосовно документу, який публічно доступний кожній особі, оскільки є загальнодоступним як нормативно-правовий акт України?

Чому Андрій Коболєв підписав наказ про виплату премії?

Андрій Коболєв як голова правління НАК “Нафтогаз України” зобов’язаний виконувати рішення Наглядової ради. Це написано в законі, Статуті НАК “Нафтогаз України” та контракті Андрія Коболєва. Зобов’язаний.

Відповідно до Положення про Наглядову раду НАК «Нафтогаз України», рішення, прийняті наглядовою радою, є обов’язковими для виконання членами наглядової ради, правлінням, структурними підрозділами та працівниками Компанії.

Правління є підзвітним загальним зборам та наглядовій раді, організовує виконання їх рішень.

Тому у відповідності до внутрішніх документів “Нафтогазу” Департамент управління персоналом та соціальної політики підготував проект наказу про преміювання 40 працівників. Андрій Коболєв як голова правління його підписав. Внутрішні положення Нафтогазу передбачали, що накази про преміювання має підписувати тільки голова правління. На додатку до наказу, з переліком імен та сумами премій стоїть підпис Директора з управління персоналом.

Внесок Андрія Коболєва у перемогу над АТ “Газпром”

В Наглядової ради була компетенція і ресурси для того, щоб оцінювати вклад Андрія Коболєва в результат арбітражного спору з “Газпромом”. В них було диспозитивне право встановлювати розмір премії. Вони цим правом скористались.

Як голова правління “Нафтогазу” Андрій Коболєв мав забезпечити:

Організацію процесу, що включає в себе погодження такого рішення, Ініціювання арбітражного процесу, вибір юридичних радників, погодження та участь у розробці стратегії, організація збору доказів та надання всієї необхідної інформації по справі, погодження та підписання документів, що були подані до арбітражного суду.
Забезпечення того, щоб процес тривав і був успішно завершений. В першу чергу ідеться про боротьбу з політичним тиском та шантажем “Газпрому”. Складність спору з АТ “Газпром” полягала не тільки і не стільки в юридичній стороні проблеми. А й в тому, що в росіян був ефективний інструмент тиску на Україну – газова залежність. І вони неодноразово використовували цей інструмент. Наприклад: для того, щоб боротись з шантажем опонентів, під керівництвом Андрія Коболєва було диверсифіковано поставки газу до України (зараз можливість отримувати газ з ЄС, а не з рф, здається звичайною справою, втім в 2014-2015 роках це було не так). В іншому випадку НАК “Нафтогаз України” був би вимушений відкликати свою позовну заяву з політичних мотивів.

Яскравим прикладом, чим закінчувались подібні арбітражі Нафтогазу до приходу на посаду голови правління Коболєва, є арбітраж з Газпромівським сателітом “РосУкрЕнерго” в 2010-11-му роках. Тоді “Нафтогаз” програв 12,1 млрд. куб.м. газу. В поточних цінах Українського ринку вартість такого обсягу газу перевищує 250 млрд. грн.

Висновок.

Викладених аргументів достатньо, щоб прийти до висновку, що складу злочину в діях Андрія Коболєва просто не було.

Як не було скоєно злочину взагалі, оскільки жодного закону в процесі виплати премії не було порушено.

З моменту повідомлення про підозру почалась суспільна та юридична дискусія щодо багатьох супутніх питань (вписував Андрій Коболєв конкретні суми в подання до Наглядової ради з пропозицією виплатити премію, чи ні? мав він перерозподілити суму премії між іншими співробітниками чи ні? прийшли живі гроші на рахунок “Нафтогазу” на час виплати премії чи ні?). Але основу справи складають три питання:

Чи поширювалась на ситуацію дія Постанови КМУ №859 (Ні).
Чи мала право Наглядова рада “Нафтогазу” призначати премію в такому розмірі за екстраординарні досягнення голові правління? (Так)
Чи Андрій Коболєв дійсно брав участь в роботі над справою та вніс свій вклад в досягнення результату? (Так).

Відповіді саме на ці питання пояснюють, чому злочину не було як такого.

І ми це доведемо перед судом.

Зіткнення двох реформ: за що судять ефективних топ-менеджерів

Останнім часом в Україні почастішали випадки протистояння корпоративної та антикорупційної реформ. Подекуди в таких справах не буває переможців, і кейси Андрія Коболєва та Євгенія Дихне — саме такі приклади.

Весна 2023 року почалась гучно. 1 березня різні інстанції Вищого антикорупційного суду винесли схожі рішення.

Обвинувальний вирок по справі за обвинуваченням екс-директора аеропорту «‎‎Бориспіль» Євгенія Дихне — 5 років позбавлення волі. Рівно те, що просив прокурор.
Скасування рішення ВАКСу про відмову у застосуванні запобіжного заходу та визнанні необґрунтованої підозри екс-очільнику «Нафтогазу» Андрію Коболєву. Призначено запобіжний захід в вигляді застави, розміром 229 млн грн. Менше, ніж просили прокурори, але на 229 млн більше, ніж можна було призначити з урахуванням обставин справи.

Рішення схожі, тому, що обидва не ґрунтуються на матеріалах справ. Висновки суду викликають подив. Але щоб кожен міг розібратись в суті, коротко поясню в чому звинувачують Євгенія Дихне та Андрія Коболєва.

Почнемо зі справи Євгенія Дихне.

Його обвинувачують у зловживанні владою, з метою одержання неправомірної вигоди для себе або третіх осіб, всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків інтересам держави.

Фабула справи наступна. Аеропорт «‎‎Бориспіль» — це державне підприємство. Отже, його майно належить державі, в особі Фонду державного майна. І саме ФДМ може розпоряджатись майном, проводити конкурси та здавати майно в оренду. Період, який охоплюється обвинуваченням, це 2016-2017 роки. В ці роки ще не було Prozzoro, а була паперова газета «Відомості приватизації». В той період засідання Фонду неодноразово зривались, оголошення публікувались нерегулярно,, комісія не збиралась у повному складі, гальмувалося погодження цільового призначення майна в Міністерстві інфраструктури. Проведення конкурсів мого тривати від 6 місяців до 2 років. Державне підприємство в свою чергу мало право здавати площі до 200 кв. м самостійно, без конкурсу,. Все, що більше — через Фонд.

Екс-очільника «‎‎Борисполя» та начальницю служби орендних відносин аеропорту в обвинувачують в укладенні попередніх договорів оренди, що нанесло збитки державі. В реальності це не так. І про це говорить низка фактів.

Попередній договір оренди (далі ПДО) був запроваджений на підприємстві у 2011 році. Задовго до Євгенія Дихне. Його запровадили під Євро-2012, коли країна мала прийняти тисячі міжнародних пасажирів, яким не можна було показувати порожній термінал. Бо це фактично головні двері країни. Суть попереднього договору полягає в тому, що потенційний орендар звертається до аеропорту з листом, в якому просить розглянути можливість надати в оренду площу. Аеропорт розглядає цю заявку, та після погодження її усіма відділами (інженерний, антикорупційний тощо) надає орендарю довідку про балансову вартість майна та схему приміщення. Тільки після отримання цих документів орендар може піти в ФДМ та ініціювати процедуру конкурсу. Без цього конкурс не розпочнеться.

У випадку, якщо йдеться про приміщення, яке необхідно аеропорту терміново, наприклад каса для квитків, банкомат чи термінал самообслуговування, ресторан, аптека чи магазин преси, комерційний директор, не Євгеній Дихне, пропонує потенційному орендарю укласти попередній договір. За цим договором орендар повинен:

Замовити оцінку у акредитованого Фондом оцінщика, на підставі якої буде розрахована оренда плата за кожен місяць користування майном;
Протягом 10 днів обов’язково ініціювати конкурс в Фонді держмайна;
Невідкладно звільнити приміщення у випадку програшу на конкурсі;
Сплачувати орендну плату, з якої 70% йде на рахунок ФДМ, 30% — на рахунок «Борисполя». Тобто, аналогічно договору з ФДМ.
Строк дії такого договору обмежений 6 місяцями, якщо конкурс в ФДМ не закінчиться до цього часу, ПДО може бути продовжений ще на 6 місяців.

Тобто, попередній договір діє виключно паралельно та ДО завершення конкурсу в ФДМ. Якщо конкурс завершиться через 2 місяці, чого не було ніколи, переможець одразу може використовувати приміщення. Як додатковий бонус: у приміщенні вже зроблений ремонт та підведені усі комунікації. Пасажири про нього знають та користуються послугою.

Головний профіт від заключення таких договорів навіть не гроші, які держава отримувала, поки триває конкурс і яких би не було без ПДО, а сервіс, яким можуть користуватись пасажири та авіакомпанії. Окрім того, в цій ситуації не було суб’єктивного вибору орендаря. Ніхто не заводив «своїх» контрагентів. Звернутись міг кожен, і, в випадку успішної перевірки всіх відділів, укласти договір.

Ані слідством, ані судом не встановлено, що обвинувачені отримали власний інтерес з цих договорів. Також не встановлено інтереси третіх осіб, в яких могли діяти обвинувачені. Стосовно інтересів служби, представник аеропорту «Бориспіль» у суді заявив, що підприємство зробило власну експертизу і збитки не встановлені. Тільки прибутки, яких би не було без ПДО. Цю позицію одноголосно підтвердили два останніх директори аеропорту на звернення прокурора.

Основна думка проста. Попередні договори не підміняли собою конкурс в ФДМ, не заважали його проведенню. Якщо повернути Євгенія Дихне та Олесю Левочко у 2016 рік та заборонити їм заключати попередні договори — «збитки» (за версією обвинувачення, упущена вигода) в бюджет не повернуться. Навпаки, бюджет недоотримає мільйони, пасажиропотік не збільшиться і «Бориспіль» не вийде на свої показники. Ми навіть не зможемо користуватися тими рейсами, якими користувались всі ці роки. Бо авіакомпанії банально не зайдуть в аеропорт.

Водночас, в справі не було заниженої вартості оренди, про яку пише слідство. Вартість була базовою, відповідно до оцінки. Тобто така ж сама, з якою починається конкурс в ФДМ. Більшою вони бути не могла, бо «Бориспіль» не міг проводити конкурс і прогнозувати коефіцієнт, на який збільшиться базова вартість через 3, 4,18 місяців. Бо якщо б на конкурс заявився один кандидат, ціна б такою і залишилась. Аеропорту банально не було звідки взяти більші цифри.

У кого є бажання самостійно розібратись в ситуації та перевірити мої слова, скоро юридична компанія «Міллер» надасть доступ до всіх матеріалів справи.

Справа Андрія Коболєва

Його підозрюють в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовим становищем, в особливо великих розмірах. Це знову не знаходить свого підтвердження, виходячи з наступного.

Йдеться про премію 2018 року, яку призначила незалежна Наглядова рада Нафтогазу. Тобто про грошові кошти, якими Андрій Коболєв не мав права розпоряджатись і навіть якщо б захотів «виписати собі премію» не зміг би цього зробити. Це одна зі складових реформи корпоративного управління.

Далі суто факти:

1. Андрій організував процес, приймав рішення та брав відповідальність за Стокгольмський арбітраж, перемога в якому принесла Україні 4.6 млрд доларів. Частина з яких була списана з боргу нашої країни, друга частина зайшла у вигляді реальних грошей.

До прикладу, в рамках роботи над арбітражем, митниця оштрафувала особисто Андрія Коболєва на 8 млрд грн за відмову в розмитнені російського газу, який росія постачала на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей. Якби цей газ розмитнили, це послабило б наші позиції в арбітражі. І це одна з відповідей на питання, що саме робив Андрій Коболєв під час арбітражного процесу. Таких прикладів багато.

2. Після цієї перемоги Андрій ініціював запит у Наглядову раду про преміювання всієї команди «Нафтогазу», яка працювала над справою. Це 40 людей. При цьому, він не визначав суму премії, залишивши це поле в заяві пустим у заяві. Визначати суму премії та її розподіл — повноваження Наглядової ради.

Подання готував не Коболєв, а директор департаменту кадрів. Цифра з’явилась на підставі рішення Наглядової ради. Ніхто з правління «Нафтогазу», включаючи Андрія Коболєва, участі в обговоренні не брав.

3. Наглядова рада, яка була створена якраз для того, щоб незалежно від будь-кого приймати рішення, і визначила суму премії, у вигляді 1% від суми виграшу. Розбивши її на 2 частини, щоб мотивувати команду «Нафтогазу» отримати другу частину грошей від «Газпрому».

Зверніть увагу, до складу Наглядової ради входили як представники держави, так і міжнародні спеціалісти. До представників держави відносились особи, які в часи внесення змін до постанови №859 були членами Кабміну, а отже, голосували за цю постанову. Тобто точно розуміли, на кого і як вона розповсюджується.

Це не була премія групі співробітників за роботу в цілому. Це була премія за конкретний результат і конкретне екстраординарне досягнення команди Коболєва — перемогу над російським «Газпромом».

4. Обмежень, які розповсюджувалася на суми премій, що визначаються Наглядовою радою, не було. Зміни про це були внесені в постанову КМУ 859 істотно пізніше.

Ця постанова, на яку, власне, посилається обвинувачення, була створена для того, щоб надати право підняти розмір оплат на посадах державного сектору економіки, а не обмежити їх. Щоб переконатись в цьому, достатньо передивитись зміни до постанови КМУ №859 починаючи з 2012 року.

Спойлер: Наглядові ради з’явилась в цій постанові лише в 2020 році.

5. Це була відкрита та публічна дія. Законна. Відповідальність за яку взяла на себе Наглядова рада публічно. Ще у 2018 році вони звернулись з листом до Прем’єр-міністра, в якому пояснили свої мотиви, якими вони керувались при визначенні суми премії. Напередодні суду першої інстанції вони повторно висловились, відзначивши своє обурення кримінальним переслідуванням.

Також, законність виплати премій підтвердив діючий Кабмін, коли своїм рішенням розблокував виплату другої частини Юрію Вітренку, коли він став головою правління Нафтогазу у 2020 році. Це теж не складно перевірити.

За 5 років члени Наглядової ради не були допитані, але вже презюмується, що їх було введено в оману. Суд тут не розбереться, бо рішення і відповідальність за них лежить виключно на плечах органів слідства. І дуже погана практика для суду давати рішення в кредит.
І тепер нам треба обирати, кому вірити. Реформі корпоративного управління, яка має реальні приклади ефективної діяльності на користь держави або антикорупційній реформі, яка повинна чітко розділяти де є злочин і повинно бути покарання, а де злочину немає і не повинно бути шкоди свободі та репутації.

Хочеться вірити обом. І не підміняти поняття. За ефективність на посаді повинна бути співмірна винагорода, а за шкоду державним інтересам повинно бути невідворотнє покарання. Це та ситуація, де є тільки чорне і біле, без відтінків та уточнень.

Інакше це призведе до недовіри. Недовіри до правоохоронної системи, що є першою катастрофою. І недовіри до публічної служби в інтересах держави, на якій можна розраховувати на «білу» винагороду за ефективність. А це вже друга катастрофа, і для майбутнього України вона може стати фатальною.

Справа «Трейд Коммодіті»: після кількох місяців паузи суд почав досліджувати матеріали об’єднаного провадження

Як ми повідомляли раніше, Вищий антикорупційний суд вирішив об’єднати дві справи стосовно закупівлі палива Міністерством оборони у 2016 році. Йдеться про нашу справу — основне велике провадження щодо шести обвинувачених, і справу стосовно директора ТОВ «Трейд Коммодіті», постачальника палива.

Суд визначився з порядком розгляду справи надалі. Так, за згоди більшості учасників, спочатку дослідять томи матеріалів справи щодо директора ТОВ «Трейд Коммодіті», а потім — продовжать слухати справу щодо інших обвинувачених у заздалегідь визначеному порядку.

Сьогодні суд дослідив 8 з 14 томів приєднаного кримінального провадження.

Наступне судове засідання призначене на 16 лютого. На ньому продовжиться дослідження доказів.

Справа Андрія Коболєва: суд відклав розгляд апеляційної скарги прокурора на рішення про відмову в обранні запобіжного заходу Андрію Коболєву

Суд відклав розгляд апеляційної скарги прокурора на рішення про відмову в обранні запобіжного заходу Андрію Коболєву.

Вчора, 7 лютого, сторона обвинувачення надіслала до апеляційного суду доповнення до своєї скарги. Готували дані доповнення протягом 8 днів. І відправили за день до засідання, яке мало бути сьогодні.

Крім цього, САП порушила норми права: прокуратура долучила нові докази щодо справи, які зібрали уже після рішення суду першої інстанції.

Нагадаємо: на минулому засіданні суд визнав підозру Андрію Коболєву необгрунтованою.

Водночас сторона захисту попросила надати більше часу, щоб вивчити надані матеріали та підготувати детальні заперечення на доводи прокурорів.

«Головуюча звернула увагу, що доповнення прокуратури, надані суду за пів дня до розгляду справи, не дають можливості якісно дослідити їх. Тому ми заявили відповідне клопотання про відкладення, яке суд задовольнив», — коментують адвокати Андрія Коболєва.

Колегія суддів, врахувавши прохання захисників, завантаженість суду та обсяг інформації для дослідження, прийняла рішення про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Наступне засідання призначили на 20 лютого 2023 року.

Справа Катерини Гандзюк: обвинуваченим Мангеру та Левіну продовжили запобіжний захід

Наша адвокатка Ольга Веретільник продовжує представляти потерпілих у справі про напад на херсонську активістку Катерину Гандзюк.

Вчора відбулось чергове засідання по справі. Воно було досить насичене, на відміну від попередніх.

Що відбулось?

Допитали двох свідків

Лікаря-анестезіолога, яка лікувала Катерину в опіковому центрі, та поліцейського, який охороняв палату. Обидва не змогли повідомити важливої для справи інформації. Але є і цікава деталь:про необхідність явки в суд свідків повідомили працівники поліції за ухвалою суду. Адвокати обвинувачених з ними не зв’язувались, хоча неодноразово просили суд допитати цих свідків.

Прокурор просив суд встановити стороні захисту строк на подачу доказів

Проблема в тому, що адвокати обвинувачених попросили викликати більше сотні свідків. Але жодних кроків щодо забезпечення явки цих людей в суд не вживали. Звісно, суд має допомагати сторонам знайти свідків: розсилати повістки, публікувати оголошення, запитувати інформацію про актуальне місце реєстрації людини. Це все суд зробив, але свідки так і не з`явились.

Цей факт може свідчити про зловживання стороною захисту своїми правами: вони заявили свідків, які їм не потрібні, і яких неможливо знайти. Щоб потім сказати про порушення прав обвинувачених через відсутність цих свідків.

Суд відклав вирішення клопотання прокурора

Розгляд встановлення строку на подачу доказів відбудеться на наступному засіданні 13 лютого.

Обвинуваченим продовжили запобіжний захід

Владислав Мангер та Олексій Левін залишаться під вартою до 3 квітня 2023 року.

Та найцікавіша деталь засідання — журналіст. Сторона захисту запросила його для зйомки замовного сюжету. І почала поширювати недостовірну інформацію, орієнтовану частково на суд, частково на можливих глядачів.

Так, Владислав Мангер для цього відео почав говорити, що справа вже вирішена із суддею. Ніби-то за відсутності судді прокурор повідомив йому цей факт.

Олексій Левін поширював свої конспірологічні теорії про зв’язки Катерини Гандзюк з майбутніми херсонськими колаборантами.

Тож чекаємо захоплюючого сюжету від сторони захисту.

Що буде далі?

На наступному засіданні запланований допит експертів-поліграфологів та продовження допиту свідків.

Будемо інформувати про перебіг справи.

Справа Андрія Коболєва: кейс про корупцію без корупції

Захищаємо Андрія Коболєва.

Сьогодні у ВАКС продовжиться розгляд клопотання про обрання Andriy Kobolyev запобіжного заходу. За версією детективів НАБУ, у 2018 році він незаконно отримав премію за роботу в НАК «Нафтогаз Україна», коли був Головою правління.

Ми відновили хронологію подій з 2017 року і підготували максимально детальну позицію по справі.

На погляд юридичної компанії «Міллер», це кейс противаги корпоративної та антикорупційної реформ у публічних компаніях. Ми ніколи не беремося за корупційні справи і пильнуємо свою репутацію. Справа Андрія Коболєва не має відношення до корупції і ось чому.

Обвинувачення каже, що Андрій Коболєв, зловживаючи службовим становищем, незаконно отримав премію у $10 млн. Проте, рішення про нарахування премій ухвалювала Наглядова рада «Нафтогазу». І тут варто зазначити, що суми премій, які ухвалюють наглядові ради акціонерних товариств не обмежувалися кількістю посадових окладів.

Прокурор каже, що Андрій Коболєв сам собі виписав премію. Але насправді рішення про це ухвалила Наглядова рада «Нафтогазу». Коболєв, як Голова правління, тільки подав Наглядовій раді прохання про розгляд питання нарахування премій, але самостійного рішення ухвалювати не міг. Наглядова рада мала незалежних юридичних радників, достатньо часу та компетенції, щоб ухвалити зважене рішення, яке відповідало світовим практикам.

Прокур вважає, що Андрій Коболєв ввів в оману Наглядову раду, тому що в 2017 році йому уже виплачувати премію за те ж досягнення — рішення арбітражу в спорі з «Газпромом».
Однак тоді в Стокгольмі між «Нафтогазом» і «Газпромом» розглядалися дві різні справи.

Премія, яку отримав Коболєв та його колеги в 2017 році, призначалася за здобуття позитивного рішення на користь «Нафтогазу» у справі, де арбітраж відмовив «Газпрому» у задоволенні вимог про стягнення боргу. У 2018 році арбітраж ухвалив рішення по другій справі — про стягнення заборгованості з «Газпрому» за транзит газу. У результаті цього рішення «Нафтогаз» отримує від «Газпрому» $5 млрд, і саме за це команда «Нафтогазу» отримала другу премію в 2018 році.

Сторона обвинувачення каже, що в той період «Нафтогаз» не міг виплачувати премії, оскільки річний фінансовий план компанії ще не був затверджений. Утім, заборона підприємствам, що належать державі, виплачувати премії керівникам до затвердження річного фінансового плану з’явилась на кілька місяців пізніше, ніж перераховані гроші. Знову таки, бачимо кейс, коли корпоративна реформа на паперах не встигає за реаліями, тоді як ефективне управління уже працює.

У зв’язку з цим та іншими фактами справи партнер нашої компанії Alexey Nosov буде просити суд повністю відмовити прокурору у задоволенні клопотання, у зв’язку з відсутністю у діях Андрія Коболєва складу злочину.

Чекаємо на справедливе рішення суду.

Захист у справах про службові злочини: партнер компанії виступив у ВАКС із промовою, яку долучать до матеріалів окремою книгою

— Шановний адвокате, гарний підхід у оформленні матеріалів ваших дебатів. А як нам підшити книгу до справи?

— Шановний суд, для зручності у кінці книги є QR-код для доступу до всіх матеріалів.

Завершилася найважливіша стадія судового процесу — фінальні дебати у Вищому антикорупційному суді, за результатами яких промову сторони захисту буде долучено окремою книгою, наповненою графічними матеріалами, які розкривають суть нашої стратегії.

Ми захищаємо права колишнього директора міжнародного аеропорту «Бориспіль» Євгенія Дихне. Справа стосується укладення попередніх договорів оренди летовища з двома підприємствами за нібито заниженими цінами.

Розгляд цього провадження тривав майже два роки. За цей час ми розклали справу на молекули.

Для того, щоб пояснити кожну важливу деталь цієї важливої справи, ми зібрали всі матеріали у книгу. Колегія суддів отримала по примірнику, щоб мати можливість гортати та бачити, про що йдеться у конкретний момент доповіді: хронологію подій, структуру ухвалення рішень, розподіл сфер відповідальності, фото та графіки на підтвердження наших слів. У кінці книги виписана наша письмова позиція по кожному слову обвинувального акта та QR-код для завантаження.

Завдяки достатньо геніальному рішенню нашої команди адвокатів детектив не був присутній у суді. До речі, це рішення було у межах закону і детектив на щастя живий-здоровий, але таким чином не зміг впливати на свідків.

Радниця практики економічних та службових злочинів Ольга Веретільник зробила таблицю з усіма доказами, навпроти кожного була коротка чітка аргументована позиція захисту. Загалом по справі було досліджено більше 10 000 сторінок доказів.

Стратегію ми писали близько 2 тижнів. Завдяки цьому фактично всі свідки сторони обвинувачення підтвердили відсутність складу злочину у діях нашого клієнта.

Кожен свідок для нас став дуже важливим матеріалом для дослідження. У середньому було витрачено щонайменше 60 годин над дослідженням свідка, його мотивів і суперечностей з реальним перебігом обставин, які досліджував суд.

Фактично протягом всього розслідування ми діяли на випередження державного обвинувачення. Тобто знали кроки, які вони будуть вчиняти, і це завдяки нашій продуманій стратегії.

Ми пишаємося реакцією суддів і присутніх на виступ нашого партнера, це дуже сильний показник нашої фахової та професійної роботи.

Тепер останнє слово — за судом.

Справа Крістіни Король: суд арештував вилучене під час обшуку майно одеської активістки

Повернути паспорт та водійські права, але арештувати мобільний телефон, ноутбук та документи, знайдені вдома у одеської активістки Крістіни Король. Таке рішення ухвалив Приморський районний суд Одеси, частково задовольнивши вимоги прокурора.

Суд не взяв до уваги істотні порушення прав нашої клієнтки: особистий обшук без відеофіксації, повідомлення захисту про підкинуті під час обшуку 200 доларів США, фізичне насильство з вимогами повідомити пароль від мобільного телефону.

Раніше суд зобов’язував прокурорку у справі на вимогу сторони захисту подати до суду відеозапис обшуку. Проте сьогодні представниця сторони обвинувачення повідомила — запис направлено на експертизу. Це може свідчити про намір приховати від суду зміст відеозапису або навіть його відсутність.

Чому це важливо?

1. Відеозапис є невід’ємною частину протоколу обшуку, як форми фіксації результатів обшуку.

2. Кодекс визначає — дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не може бути використано як доказ. Тобто, речі, що були вилучені при обшуку, до початку відеофіксації, не можуть бути використані у якості доказу, для обґрунтування вини.

3. Відеозапис міг би вказувати на порушення прав нашої клієнтки, на які вона вказувала під час судового засідання.

Заперечуючи порушення слідчого під час обшуку, слідчий суддя заявив, що доказів цього йому не надано, а відеозапис обшуку все одно не зможе підтвердити застосування сили та погроз, якщо вони відбулись до його початку.

Що далі?

5 січня о 9:15 в Одеському апеляційному суді заплановане засідання за апеляційною скаргою нашого адвоката на ухвалу суду про обрання Крістіні Король запобіжного заходу. Запрошуємо всіх, кому не байдужа ця справа, підтримати активістку на засіданні.

Нагадаємо

Крістіна Король — голова ГО «Українське об’єднання моряків», яку затримало обласне управління Служби безпеки України 14 грудня. Активістку підозрюють у незаконному переправленні громадян через кордон. 20 грудня її випустили з-під варти під заставу 1,85 млн грн.

Очолювана Крістіною Король громадська організація бореться з корупцією в галузі підготовки та дипломування українських моряків. А останнім часом і з корупцією у сфері оформлення права моряків на виїзд за кордон під час війни.

Справа Крістіни Король: активістку випустили з-під варти під заставу у 1,85 млн грн

Одеську активістку Крістіну Король звільнили з-під варти після тижневого перебування в слідчому ізоляторі. Вона вже вдома.

Очільницю громадської організації «Українське об’єднання моряків» затримали тиждень тому — 14 грудня, лише через два дні її справа потрапила до суду. Тоді ухвалили рішення відправити її під варту на 58 днів з альтернативою застави — 1,85 млн грн.

Десятки моряків організували збір коштів та за два дні згенерували необхідну суму. Ще кілька днів зайняло розв’язання бюрократичних питань щодо належного оформлення документів, яке супроводжували наші адвокати.

Нагадаємо, що за версією слідства в Одесі діяло угруповання, члени якого налагодили схему отримання підроблених документів про непридатність чоловіків до військової служби, щоб ті потім могли виїхати за кордон.

Крістіні Король вручили повідомлення про підозру через нібито причетність до переправлення через державний кордон військових з фальшивими документами. Втім про жодну людину, яка б у такий спосіб перетнула з її допомогою межі України, невідомо. Крім того, в матеріалах справи, наданої суду, немає інформації про причетність до подій саме Крістіни.

Більше деталей про цю справу .

Справа Крістіни Король: суд знизив розмір застави на 150 тис. грн через описку у рішенні

1,85 млн грн — під таку заставу зможе вийти одеська активістка Крістіна Король. Суд знизив суму на 150 тис. грн нібито через те, що її спершу розрахували помилково.

У п’ятницю суд обрав Крістіні Король запобіжний захід і нині вона перебуває під вартою в очікуванні сплати застави. Наші адвокати, які захищають права активістки, готують апеляцію про зміну запобіжного заходу.

У чому суть справи?

За версією сторони обвинувачення, в Одесі діяло угруповання, члени якого робили підроблені документи про непридатність чоловіків до військової служби, щоб ті потім могли виїхати за кордон.

Втім, є три важливі факти:

1. З тексту підозри та клопотання про запобіжний захід, йдеться виключно про один епізод, де зафіксовано лише комунікація з приводу «білого квитка», в якій Крістіна участі не брала.

2. У матеріалах справи немає інформації про інші епізоди чи суму в півмільйона доларів. Ця інформація неправдива.

3. Жодного військовозобов’язаного, який скористався цією «послугою» і таким чином покинув територію України слідство не знайшло і не надало суду.

Яка наша позиція?

Під час судового розгляду активістку представляв адвокат Ілля Воробйов, а також херсонський адвокат Едуард Лапін.

Наша компанія продовжить представляти Крістіну Король у цій справі. Жодних інших підозрюваних або причетних до цієї справи людей наші адвокати не представляють.

Важливо для уникнення маніпуляцій: засновник та партнер нашої компанії Масі Найєм наразі призупинив адвокатську діяльність і є військовослужбовцем. Тому не надає юридичну допомогу ні в цій, ні в будь-якій іншій справі.

Чому це важливо?

Наші адвокати взялися за цю справу, тому що вважаємо обов’язком підтримувати громадських активістів, які виборюють зміни і часто стають жертвами переслідування правоохоронної системи. Очолювана Крістіною Король громадська організація «Українське об’єднання моряків» бореться з корупцією в галузі підготовки та дипломування українських моряків. А останнім часом і з корупцією у сфері оформлення права моряків на виїзд за кордон під час війни.