Загальне Архіви — Сторінка 17 з 20

Війна, воєнний стан і наші права: що у цей час можна громадянам?

Другий день Україна прокидається під звуки вибухів. Наше життя змінилося вмить. Те, що здавалося неможливим у демократичній європейській державі, виявилося страшною реальністю. 2022 рік.

Українці ніколи не прагнули війни і ніколи не вдиралися зі зброєю в сусідні країни. Як і в будь-які інші. Але зараз ворог прийшов у наш дім, а ми свого не віддамо.

Прочитайте цей текст і збережіть собі його .

Давайте з’ясуємо, які є обмеження під час воєнного стану?

По суті у цей час люди мають ті ж самі права, визначені законами України, що і в будь-який інший. За виключенням обмежень, встановлених указом Президента про воєнний стан. Перелічено, які конституційні права громадян наразі обмежені, але конкретний перелік обмежень відсутній. Рівень обмежень залежатиме від обставин.

Тобто, ситуативно державні органи, які діють в режимі воєнного стану, можуть зараз обмежувати:

право на недоторканність житла (наприклад, в режимі воєнного стану житло приватних осіб можуть використовувати для квартирування військових)
таємниця листування, телефонних розмов (гарантії від прослуховування чи перегляду листування можуть не діяти, а процедура отримання представниками держави такої інформації може не застосовуватись)
свобода від втручання в особисте і сімейне життя (право на приватність)
свобода пересування (може бути обмежено доступ на певну територію або введено комендантську годину)
право на свободу думки і слова (може обмежуватись право поширювати певну інформацію чи заклики, держава може вимагати видалити таку інформацію)
право брати участь в управлінні державними справами, зокрема, через вибори та референдуми (проведення виборів чи референдумів в цей період заборонене)
право на масові зібрання (масові зібрання заборонені)
право власності (власність можуть реквізувати для військових потреб)
право на підприємницьку діяльність (окремі підприємства можуть перепрофілювати і використовувати для потреб оборони, або вимушено припинити свою роботу в цілях безпеки)
право на працю (громадян може бути залучено до необхідних у воєнний час робіт, зрозуміло, що гарантії безпеки праці в цей час надати ніхто не може)
право на страйк (страйки в цей період заборонені)
право на освіту (в цілях безпеки навчальні заклади можуть закрити)

Це не означає, що прямо зараз ці всі права автоматично зникли. Наприклад — наразі жителі столиці за бажання можуть покинути Київ, проте пересування в період з 22:00 до 7:00 обмежено, у зв’язку з комендантською годиною.

Прикладом обмежень, які діють зараз, є положення указу Президента про загальну мобілізацію . Воно передбачає мобілізацію не лише людей, а й транспорту. Місцеві органи влади мають тимчасово виділити будівлі, земельні ділянки, транспорт чи інші матеріально-технічні засоби ЗСУ, Нацгвардії та іншим залученим до оборони службам. У межах цих заходів може обмежуватись право власності. Тобто автомобілі приватних осіб чи приміщення можуть залучати для потреб оборони. Проте, безперечно, ці всі обмеження не скасовують право власності та його гарантії в принципі.

Обмеження зрозумілі й виправдані, але які в нас є права на оборону в цей час?

Право, яке в жодному випадку не може бути обмежено — право на життя.

Відповідно до ст. 27 Конституції України, кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Тут варто врахувати, що у воєнний період, всі навколо поділяються на комбатантів та осіб, які не беруть активної участі в бойових діях.

Комбатанти — учасники збройного конфлікту (солдати ЗСУ та члени тероборони).

Люди, які не беруть активну участь у бойових діях — входять до складу збройних сил та надають їм допомогу. До них належать медичний і духовний персонал (капелани), інтенданти (посадовці у збройних силах, що відповідають за забезпеченням військ продовольством, зброєю, військово-господарчим майном тощо), військові кореспонденти, юристи тощо. А також цивільні, які не беруть участь в бойових діях.

Останні мають гарантії, передбачені Конвенцією про захист цивільного населення під час війни 1949 року (!ми не тішимо себе ілюзіями щодо здатності та бажання ворожих сил дотримуватись міжнародного права, проте інформуємо про існуючі загальноприйняті правила).

Вчиняти над цими людьми насильство та піддавати їх дискримінації заборонено. Тобто — військові воюють з військовими.

Виключення — випадки, коли нібито цивільні, перебуваючи на території сторони конфлікту, завдають їй шкоди (диверсії та шпигунство). Тобто, на російських диверсантів чи посібників, які не є військовими «офіційно», ці гарантії не поширюються.

Поняття «комбатантів» Женевськими конвенціями виділено для того, щоб, зокрема, захистити цивільних, а військові боролись з військовими, не чіпаючи мирне населення.
Під час військових дій комбатанти зобов’язані відділяти себе від цивільних (форма, емблеми). Якщо під час бойових дій комбатант не може себе позначити ознаками, які відрізняють його від цивільного населення, він зберігає свій статус за умови, що відкрито носить зброю (якщо не носить відкрито, чи прикидається цивільним, то не матиме гарантій військовополоненого, коли його захоплять).

Уявімо, що ви цивільна особа, яка має зброю, але не є членом територіальної оборони. Які наслідки буде мати ситуація, коли ви нападете на російського військового і, наприклад, вб’єте чи пораните його?

Ви маєте право захищати своє життя. Норми про самозахист і звільнення від кримінальної відповідальності у випадку самозахисту ніхто не скасовував. Тому ви можете вбити або поранити ворожого військового, захищаючи своє життя. Вбивство не є перевищенням меж необхідної оборони, якщо нападників декілька або вони озброєні (а вони всі озброєні).

Якщо ви застосовуєте зброю до військових (не з метою самозахисту), тобто берете участь у військових діях, хоч і не є членом ЗСУ чи тероборони, військові противника можуть вважати вас комбатантом. Тобто — напад на вас не буде військовим/воєнним злочином.

Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, забороняє сторонам певні види поведінки, навіть з військовою метою:

напади на цивільних;

напади на людей, які вибули зі строю (бажають здатись в полон, хворі та поранені, непритомні);

симулювати намір укласти перемир’я, прикидатись цивільними, представниками нейтральної сторони чи міжнародних організацій.

За такі дії має нести відповідальність будь-хто, попри статус і стадію конфлікту. Такого можна очікувати від ворога, проте нам варто знати, що добивати поранених чи вбивати полоненних, нападати на цивільних жителів, якщо вони не беруть участь в конфлікті — заборонено.

Ми не вибираємо часи. Ми можемо лише вирішувати, як жити в часи, які обрали для нас (с).

Зараз над усе потрібно зберігати холодний розум, дбати про безпеку себе і своїх близьких та підтримувати одне одного. А ще не піддаватися на провокації та не реагувати на поширювані фейки.

Пишаємося і дякуємо кожному захиснику, який зараз боронить нашу державу!

Без вас не було б нас!

Революція Гідності відбулася, але чи досягли ми верховенства права?

Восьмий рік, як ми вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні. З глибокою подякою згадуємо про життя людей, які змінили хід української історії. Людей, які мали сміливість зупинити беззаконня.

20 лютого 2014 року силовики отримали черговий наказ і в протестувальників полетіли кулі.

Чому так сталося та де зараз винні у сотні смертей у центрі європейської столиці читайте у нашому матеріалі.

Від Майдану до Революції: акція — реакція

29 листопада 2013 року Віктор Янукович їде з саміту у литовському Вільнюсі без підписаної Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. У відповідь розпочалися мирні акції, які проходили у центрі Києва та інших містах України. Однак вектор змінив силовий розгін, коли в ніч на 30 листопада «беркутівці» жорстоко побили учасників акції, переважно студентів, на Майдані Незалежності. Це стало тим тригером, який обернув протести у радикальніші форми. І мирний Майдан перейшов у Революцію гідності.

Натомість 17 грудня Янукович підписує низку договорів з Москвою. Угоди стосувалися різних сфер промисловості, зокрема, транспортної та кредитно-інвестиційної, міжрегіональних взаємин та прикордонних зв’язків, атомної енергетики, авіабудування, ракетно-космічного комплексу та інфраструктури. І вигідні вони були, найперше, російській стороні.

З листопада 2013 року по лютий 2014-го відносно протестувальників вчинялися вбивства, каліцтва, катування, викрадення псевдоправоохоронцями та тітушками. Посадовцями фінансувалися злочинні групи, фальсифікувалися кримінальні справи, притягалися свідомо невинні люди та ухвалювалися абсурдні закони, спрямовані на обмеження конституційних прав.

Така політика у державі свідчила не про верховенство права, а про диктатуру президента. Подібна ситуація була б класичною за часів феодалізму, коли право походило від короля, однак не у 21-му столітті у демократичній державі.

Революція — стала єдиною можливою відповіддю на перевищення меж повноважень посадовцями та жорстокість підрозділів «Беркуту».

Як наслідок — сьогодні ми живемо не за законами держави-агресора. Україна взяла курс на європейську інтеграцію, зросла активність громадянського суспільства, а найголовніше — виріс відсоток свідомої молоді та населення в цілому.

Революція триває нині, бо винні не покарані

З перемогою Революції Гідності піднялося питання про притягнення винних до відповідальності. Ось кілька цифр у справах Майдану (згідно з даними Офісу Генерального прокурора за 2021 рік).

63 кримінальні справи розслідуються
128 особам повідомлено про підозру, з них за 2021 рік зокрема:

36 правоохоронцям
4 високопосадовцям
4 суддям
3 прокурорам
6 цивільним
111 кримінальних проваджень слухаються в суді стосовно 207 обвинувачених, з них 22 обвинувальні акти стосовно 32 людей за 2021 рік, зокрема:

16 правоохоронців
3 суддів
3 прокурорів
10 цивільних
5 обвинувальних вироків, якими засуджено 6 людей, 4 людей отримали реальне позбавлення волі.

Близько сотні підозрюваних перебувають у розшуку і їх осідок невідомий. Частина втекла до Росії, зокрема, спецпризначенці, які продовжили там нести службу у правоохоронних органах або збройних силах.

Покарання винних надважливе для впливу на свідомість майбутніх посадовців, правоохоронних органів та суддів, які мають в дії побачити принцип невідворотності покарання за злочини проти тих, кому належить влада — народу.

Як боролися інші країни за своє право на самовизначення

В історичному дискурсі мирні зібрання, які переростають у революції — непоодиноке явище. Коли суспільство стикається з тим, що влада не чує його запитів, рано чи пізно це призведе до незворотного.

Стаття 5 Конституції України визначає, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Саме люди здійснюють владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

Стаття 39 Конституції передбачає, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи та демонстрації.

Відповідно, якщо є невдоволення суспільства, народ має безумовне право на висловлення своєї позиції на акції чи мітингу. І це право гарантоване українським законодавством, а саме прийнятою 1996 року Конституцією України.

У різних країнах це право регулюється по-своєму. Відповідно і реакція на такі дії зовсім різна, проте об’єднуючий фактор всіх акцій/мітингів/протестів — незгода з існуючими правилами чи їх системні порушення і прагнення до змін.

Історія знає приклади невдоволення суспільства чинною владою, які переросли в масштабні революції.

Американська. Розпочалася у 1775 році у британських колоніях у Південній Америці. Повстання переросли у справжню війну за незалежність, що дало підстави для ухвалення Декларації про незалежність. Все закінчилося утворенням Сполучених Штатів Америки.

Французька. Розпочалася у 1789 році і за рахунок неї було повалено монархію, створено першу республіку та страчено короля Франції Людовика XVI. Революція закінчилася тільки 1799 року, після призначення першого консула Франції — Наполеона I Бонапарта.

«Весна націй». Невдоволення народу владою спровокувало ряд повстань 1848-1849 років у Європі, які згодом поширилися на частину Америки та загалом охопили півсотні країн. Демократичні революції були націлені на знищення феодальної форми правління і утворення незалежних національних держав. Європейські революції не дали належного результату, проте стали підставою для формування лібералізму та конституціоналізму.

Кубинська. Повстання опозиційного руху, яке розпочалося 1953 року та тривало до 1959 року. На чолі з революціонерами Фіделем Кастро і Ернесто Че Геварою було скинуто диктаторський режим на Кубі.

Щодо сучасного періоду, окрім Революції гідності, ми стали свідками подій, які перманентно відбуваються на світовій політичній арені. Наприклад, «Арабська весна», акції протесту в Білорусі та Казахстані.

«Арабська весна». У грудні 2010 року поліція конфіскувала товар у вуличного торговця овочами Мухаммеда Буазізі. Крім того, поліціянтка привселюдно вдарила чоловіка та плюнула йому в обличчя. Буазізі пішов до місцевої адміністрації, щоб написати скаргу та повернути вилучене майно, але його заяву відмовились прийняти. У відповідь на зневагу та несправедливість він підпалив себе зі словами «І як мені заробляти на життя?».

Цей інцидент спровокував протести і демонстрації на Близькому Сході та у Північній Африці, які згодом отримали назву «Арабська весна». У Тунісі було припинено правління тодішнього президента Зіна Ель Абідіна Бен Алі. Мирні протести продовжилися у Єгипті та спровокували піти у відставку президента Хосні Мубарака. А в Сирії протести проти режиму президента Башара аль-Асада переросли у громадянську війну. Очільник держави, який фактично перейняв владу від свого батька, не хотів залишати пост і почав насильницько придушувати повстання. Ми всі знаємо, чим це обернулося. Війна забрала життя півмільйона людей та спровокувала величезну міграційну кризу. Афганістан, Ірак і Сомалі також потерпали від протестів та хаосу.

Протести у Вірменії. Масові акції відбулись проти обрання екс-президента Сержа Саргсяна на посаду прем’єр-міністра Вірменії у 2018 року. 17 квітня опозиція оголосила про початок оксамитової революції. У той день Сержа Саргсяна було обрано прем’єром, а вже 23 квітня він був змушений подати у відставку. Тоді затримали лідерів та велику кількість протестувальників, правоохоронці застосували світло-шумові гранати. 2 травня Нікол Пашинян, невдоволений голосуванням щодо непризначення його очільником уряду, закликав продовжити протести та страйк. Провладна партія пішла на поступки і призначила нові вибори, внаслідок чого Пашинян став прем’єр-міністром Вірменії. Фактичного протестувальники досягли бажаного результату.

Акції протесту в Білорусі відбулись у 2020-2021 роках. Це мирні протести проти режиму Олександра Лукашенка, які загострилися після президентських виборів 9 серпня 2020 року. Головна мета — відставка самопроголошеного президента країни та проведення повторних, але чесних виборів.

Протести розпочалися ще у травні 2020 року, коли арештували кандидатів на посаду президента. Далі продовжились акціями підтримки кандидатки на крісло глави держави — Світлани Тихановської.

Чинна влада перешкоджала протестам, особливо під час виборів та після. Почалися масові затримання активістів, сутички з силовиками та застосування спецзасобів. Вказівки Лукашенка були напрочуд насильницькими, жорстокими та радикальними. Проте, ми не знайшли жодного кримінального провадження, відкритого за фактом протиправних дій спецструктур.

Уповноважені ООН з прав людини станом на 2020 рік зафіксували близько 500 задокументованих фактів жорстокого поводження із затриманими, зокрема, і сексуального характеру.

Революція у Казахстані. Події почалися в місті Жанаозен, де зосереджена нафтодобувна промисловість. Акції спровокувало різке підвищення цін на зріджений газ, і далі вони розповсюдились на інші регіони країни.

На початку січня цього року на вулиці вийшли тисячі людей, невдоволених авторитарним режимом правління та економічною нерівністю. Влада за допомогою силових структур розпочала антитерористичну операцію. Загинуло більше 200 людей, розпочались масові затримання протестувальників. Президент Казахстану назвав протести спробою державного перевороту.

Події перекликаються зі страйками та протестами, які відбулись 2011 року. Тоді Поліція відкрила вогонь по демонстрантам, які вимагали кращих умов праці. Загинуло 16 людей, ще близько сотні постраждали.

Американський філософ Френсіс Фукуяма писав: «Прагнення, щоб держава визнала фундаментальну гідність людини, лежало в основі демократичних рухів від часів Французької революції. Гарантія рівних політичних прав з боку держави була єдиним раціональним способом розв’язати суперечності, які Гегель вбачав у стосунках між паном і рабом, коли визнається лише гідність пана. Саме це змусило американців виходити на протести під час руху за громадянські права, південноафриканців — виступити проти апартеїду, Мохаммеда Буазізі — вчинити самоспалення, а інших протестувальників — ризикувати життям у Янгоні в М’янмі, на Майдані Незалежності, на площі Тахрір і в безлічі інших протистоянь упродовж багатьох століть».

Що робити далі?

Зима 2014-го змінила всіх нас. І тут річ не в підписаних угодах чи прізвищах лідерів. У Майдану було своє історичне завдання і він його виконав.

Головний урок, який ми винесли з Майдану, полягає в тому, що право і закон мають свою ціну. І ця ціна для держави є дуже високою — життя найкращих, найрішучіших і найвідповідальніших людей.

Прояви беззаконня та узурпації влади у демократичному суспільстві викликають несприйняття та готовність боротися, бо посягають на основоположну цінність держави — непорушність прав і свобод громадян. Без верховенства права не буває громадянських свобод. Без верховенства права не буває вільних громадян. Ці поняття взаємопов’язані.

Революція гідності завершилася, але верховенства права ми все ще не досягли.

У нас попереду довгий шлях і лише від нас залежить, скільки часу він займе.

Далі ми маємо не бути байдужими і весь час тримати в фокусі мету, до якої ми йдемо: відчуття безпеки в державі, влада якої гідно виконує свою функцію і прозоро звітує своїм громадянам. Це неможливо без верховенства права.

Тому далі треба зробити свою домашню роботу. Слідкувати за засіданнями у справах Майдану .

І в цей день особливо важливо подякувати адвокатам, які займаються справами Майдану. Особлива вдячність адвокатці Євгенія Закревська.

Над матеріалом працювала команда кримінальної практики:

Ілля Воробйов — адвокат
Наталія Баранова — юристка
Артур Солопенко — помічник адвоката

Українці, єднаймось, у цьому наша сила!

Сьогодні Україна вперше відзначає День єднання. Відповідно до указу Президента №53/2022, це свято покликане посилити консолідацію нас з вами та зміцнити нашу стійкість.

Пропонуємо піти ще далі, консолідуватися довкола верховенства права і зберігати спокій. Це найважливіше, що нам нині потрібно зробити.

Якщо вам важко впоратись із тривожністю, маємо для вас ефективні рішення — прочитайте наступні тексти:

. Там багато інформації для всіх верств населення: цивільних, бізнесу, військових, студентів — знайдіть і для себе корисне.

Ось тут ми писали детально, .

А ось тут пояснили, .

Все буде добре! Ми у себе вдома.

#UAразом

Драма «Носоріг», Netflix та два наших клієнта

Американська стримінгова платформа Netflix купила права на кримінальну драму «Носоріг» Олега Сенцова.

«Носоріг» стане однією з небагатьох українських стрічок, що потрапили у каталог Netflix. Фільм заснований на реальних подіях і розповідає про український злочинний світ 90-х. У центрі сюжету — життя головного героя на прізвисько Носоріг, який потрапляє до кримінального світу і починає свій кривавий шлях, який приводить його зовсім не туди, куди він очікував.

Окрім Netflix, стрічку «Носоріг» також купили для показу у Франції, Італії Великій Британії та інших країнах світу. Прем‘єра має відбутися на німецько-французькому телеканалі ZDF/ARTE.

Роботу над фільмом режисер розпочав ще у 2012 році. Але зйомки відклали на кілька років через Революцію гідності, анексію Криму та незаконне ув’язнення Олега Сенцова в Росії. Знімання тривали у Кривому Розі, Львові та Києві і завершилися у грудні 2020 року. В Україні на широких екранах стрічка з’явиться 17 лютого 2022 року.

Український режисер Олег Сенцов та головний герой стрічки «Носоріг», український активіст Сергій Філімонов — клієнти компанії «Міллер».
Ви можете нас не запитувати чи ми пишаємося цим, але ми самі впораємось: це честь — захищати права видатних людей сучасності.

Справа про вбивство Катерини Гандзюк: суд завершив дослідження доказів і перейде до допиту свідків

Дослідження документів, відео/аудіо доказів сторін у справі про вбивство Катерини Гандзюк Дніпровський районний суд завершив. Далі перейде до допиту свідків.

Суддя вирішила дати доступ до телефонів і ноутбуків Владислава Мангера і Катерини Гандзюк, що зберігаються в іншому кримінальному провадженні. Суддя вирішила, що техніку мають доставити в суд і дослідити спеціалісти. Мангер попередньо заявляв, що відкриє телефон і ноутбук. Раніше експертиза не змогла їх зламати, а в запароленому стані доказової цінності вони не мали.

Також планують дослідити телефон Катерини, але пароль до нього втрачений. Представники потерпілих заперечували проти задоволення клопотання в частині техніки, яка належала Катерині.

Крім цього, суд продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ймовірним організаторам Олексію Левіну та Владиславу Мангеру до 27 березня.

А також розглянув важливі клопотання:

долучив до матеріалів справи та дослідив докази потерпілих
задовольнив клопотання про допит експертів, зокрема, за клопотанням представників потерпілих

Судове засідання щодо допиту свідків заплановано на вівторок, 8 лютого.

У чому суть справи?

Нагадаємо, з серпня 2020 року Дніпровський районний суд розглядає справу за обвинуваченням екс-голови Херсонської облради Владислава Мангера та Олексія Левіна в організації нападу на Катерину Гандзюк.

Виконавці цього злочину засуджені у 2019-му. Вони пішли на угоду зі слідством і визнали, що облили керівника справами виконавчого комітету Херсонської міськради Катерину Гандзюк сірчаною кислотою. За це отримали по 500 доларів. Катерина Гандзюк у результаті померла.

Наша позиція

Наразі суд дослідив більшу частину доказів. Представники потерпілих надали додаткові підтвердження того, що Катерина Гандзюк вкрай негативно ставилась до Владислава Мангера та неодноразово критикувала його участь у виборах. А також, що причини її виходу з партії «Батьківщина»‎ напряму пов’язані з несприйняттям Катериною Мангера, якого зарахували до її лав.

«Сторони на більшості судових засідань посилаються на те, що свідки підтвердять саме їх версію. Особливо, коли йдеться про показання ключових свідків. Тому наступні кілька місяців будуть вирішальними для справи»
повідомила наша адвокатка Ольга Веретільник.

Інтереси потерпілих у кримінальному провадженні, окрім адвокатки нашої компанії Оля Веретільник, представляє також адвокатка Євгенія Закревська.

«Due diligence» у дії: як не потрапити на гачок до рейдерів?

Плануєте придбати бізнес чи активи (наприклад, бізнес-центр, будинок чи компанію)? Розповідаємо про процедуру «дью ділідженс», дотримання умов якої мінімізує ризики потрапити на гачок до рейдерів.

Що таке «дью ділідженс»?

«Дью ділідженс» або належна добросовісність — збір і аналіз інформації для оцінки юридичних, фінансових і податкових ризиків, пов’язаних із купівлею бізнесу чи інвестуванням. Це дозволяє завчасно розробити план заходів, щоб запобігти нечесній чи невигідній угоді.

Процедура проведення «дью ділл» з’явилася у нас із появою європейських інвесторів. Зараз ініціативу перевірок інвестицій перехопили і українські бізнесмени. Через роки затяжної економічної кризи в Україні майже не існує бізнесу, який би ніколи не кредитувався, не закладав під іпотеку своє майно чи обладнання. Потрібно пам’ятати: колись такі фінансові рішення можуть мати негативні наслідки для новоспечених інвесторів.

Що потрібно перевірити?

Об’єкт купівлі

детальну історію, а не лише на момент проведення угоди
дослідити усі угоди та його попередніх власників

Треба звернути увагу на:

Хто був власником нерухомості до вас: якщо актив перебував за короткий проміжок часу у різних власників (кілька днів чи тижнів) — швидше за все ви маєте справу зі спробами штучного створення статусу так званого добросовісного власника. Тобто того, що придбав об’єкт та розрахувався за нього у повністю безготівковій формі (про це свідчитимуть відповідні банківські платіжки та виписки). Проте повірте, прогонки об’єкту між кількома такими власниками аж ніяк не відбілюють його від колись «чорних» операцій з майном чи бізнесом.
Плату за актив попереднім власником: лише банківські виписки та платіжні доручення підтверджують, що угода купівлі-продажу реальна.
Банківську історію об’єкту. Так, як і будь-яка особа, активи теж можуть бути ідентифіковані у відносинах із банками, проте у якості заставного майна. Важливо вивчити попередні арешти (зокрема, судові) та іпотеки стосовно будівлі. Наявність арешту чи іпотеки свідчать про тимчасову заборону розпоряджатися, а подекуди й користуватися нерухомим майном з метою вчинення господарської діяльності (наприклад, здавати об’єкт в оренду тощо).

Якщо це обтяження робив банк у межах кредитних зобов’язань, то варто знати:

статус банку на момент проведення угоди: чи ухвалив Нацбанк рішення стосовно виведення банку з ринку (введення ліквідації чи тимчасової адміністрації банку)
чи перебував банк у статусі проблемного на момент зняття обтяжень

Чому це важливо?

Якщо банк має статус проблемного чи визнаний неплатоспроможним — Фонд гарантування вкладів фізичних осіб може вимагати поновлення заборгованостей та відповідно — іпотеки на балансах банку.

Тому на етапі «дью ділідженс», у разі наявності в історії об’єкту будь-яких іпотечних зобов’язань, треба дослідити перебіг їх припинення:

витяги з державного реєстру нерухомого майна стосовно припинення обтяжень та іпотеки
листи банку стосовно відсутності претензій
виписки та платіжні доручення, що підтверджують повне припинення зобов’язань

Варто знайти ці документи та перевірити приватного нотаріуса на доброчесність: чи не видасть він дублікати договорів стороннім особам.

Окремо треба перевірити реєстр судових рішень, зокрема, чи фігурує ваш потенційний об’єкт інвестиції у будь-яких судових спорах, якщо так — то якими є фінальні рішення у справах. Це допоможе з’ясувати чи було накладено будь-які обтяження (наприклад, арешт) на актив у межах кримінального провадження. Краще поцікавитись його долею, оскільки якось правоохоронці можуть постукатися до вашого офісу.

Продавця

Варто дослідити минуле того, хто вам продає активи. Оскільки непоодинокі випадки, коли попередній власник будівлі у найнесподіваніший момент передумав та бажає повернути об’єкт. Можливо, навіть покращений. Кошти, перераховані за вашою угодою, у цьому разі повернути неможливо.

З’ясувати, чи є у продавця борги. Судова практика легалізовує дії банку визнавати злив активів боржниками як дії, спрямовані на уникнення боргових зобов’язань. Це може мати негативні наслідки і для тих, хто таке майно придбав.

«Проведення так званої дью ділідженс перед інвестицією в об’єкт — це справжній переворот свідомості у реаліях пострадянського сьогодення. Ми не звикли прогнозувати чи передбачати, а боремося з вітряками в майбутньому, чого могли уникнути. Перевірка об’єкту не має вас лякати: вона дає вам можливість керувати вашими коштами в майбутньому»,
коментує адвокатка практики захисту бізнесу Ангеліна Климчук.

Придбання будь-якого активу — це кропітка робота, і якщо продавець відмовляється надати вам витяг стосовно будівлі чи його технічний паспорт, можете одразу йти. Це збереже ваші кошти та час у майбутньому, захистить від потенційних рейдерських атак чи судових спорів, якою б вигідною вам не видавалася ціна. Пам’ятайте — безкоштовний сир буває лише в мишоловці.

Каті було 33 роки, коли її вбили

Нападники чекали на неї зранку під будинком, приготувавши літр концентрованої сірчаної кислоти. Вони знали, що йдуть вбивати Катю. Не карати, а саме вбивати. Бо пізніше виявиться, що під час підготовки виконавці читали в інтернеті, що буде з людиною, якщо на неї вилити таку кількість кислоти.

Коли Катя вийшла з під’їзду, Микита Грабчук підбіг ззаду, швидко вилив кислоту і втік з місця нападу.

За кілька секунд одяг на ній розтанув, а шкіра почорніла.

Потім — реанімація в Херсоні, потім — опікове відділення у Києві. Три місяці вона провела у важкій боротьбі за життя.

4 листопада Катя померла, так і не дізнавшись прізвища тих, хто прирік її на страшні муки.

Нижче уривок з останнього відео, на якому вона сказала, що вірить в невідворотність покарання:

«Чому ми маємо терпіти, поки найактивніших з нас вбивають та калічать? Чому ми заохочуємо людей до громадської діяльності, але не можемо їх захистити? Біда в тому, що всі ці питання стали риторичними. Але я вірю, що всі винні будуть знайдені, покарані і засуджені. І що кожен із нас буде вільним. І не буде мати в серці страху».

Вкажемо лише декілька цифр, якими можна охарактеризувати дану справу:

101 свідок зі сторони захисту у кримінальній справі щодо нападу на Катерину.

61 том досліджених матеріалів.

49 засідань, які відвідала Оля Веретільник, адвокат Міллер, юридична компанія, що разом із адвокатом Евгения Закревская представляє інтереси батька Катерини, Віктора Гандзюка.

38 свідків прокуратура знайшла для допиту.

15 місяців справа вже слухається у суді.

5 тисяч доларів. У стільки замовники оцінили життя Каті.

4 виконавці злочину засуджені.

2 організатори нападу на лаві підсудних.

І ми зробимо все, щоб довести справу до логічного завершення. Аби здійснилося те, у що вірила Катя Гандзюк.

А завершимо словами, які вона колись промовила, аби ми зараз зібралися і зуміли невтомно боротись далі:

«Давайте триматися купи і горнутися одне до одного»
Катя Гандзюк

Подали позов проти Державної фіскальної служби, яка «допомагає» окремим представникам бізнесу боротися з конкурентами

Адвокати компанії звернулися до суду із позовом проти Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва про захист ділової репутації нашого клієнта.

ДФС після обшуків, які ми вважаємо замовними, порушила презумпцію невинуватості та розповсюджувала недоведені факти серед партнерів харківського бізнесмена, інтереси якого ми представляємо.

ЩО ВІДБУЛОСЯ?

У серпні слідчі Державної фіскальної служби разом з представниками СБУ прийшли з обшуками до офісів та складських приміщень нашого клієнта (чому обшуки у Харкові замовні, писали тут:). Апеляцію у цій справі ми виграли — арешт вилученого під час обшуків майна і документів визнаний неправомірним, усе повернуть.

Водночас компаніям, з якими наш клієнт співпрацює, почали надходити «запити» від слідчого управління ДФС міста Києва з неправдивою інформацією, що містили «застереження» щодо співпраці з ним — мовляв, «не найкращий для них варіант». У «запитах» можна простежити основну мету — дискредитацію нашого клієнта в очах його партнерів. Що, очевидно, в інтересах конкурента, після появи якого почався тиск на харківського бізнесмена.

Такі дії ДФС, що порушують презумпцію невинуватості людини, та перевищення повноважень слідчим стали підставою для нашого позову до Господарського суду міста Києва про захист ділової репутації.

СУТЬ СПРАВИ

1) Хто наш клієнт?

Один з провідних постачальників деталей та компонентів, що забезпечують функціонування державного і приватного секторів економіки України — добувної та обробної промисловості, електроенергетики, металургії, машинобудування, металообробки, сільського господарства, харчової промисловості, транспорту тощо.

2) Чому почалося кримінальне переслідування?

Справа відкрито нібито за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. При цьому за весь час роботи підприємства жодних проблем з правоохоронними органами у нашого клієнта не було. Доки на ринку не з’явилися конкуренти.

3) Що було у надісланих від ДФС «запитах»?

За їх допомогою слідчий може збирати докази у добровільному порядку. Натомість слідчий почав розповідати про нібито ввезення нашим клієнтом з-за кордону неякісних автозапчастин, підроблення їх під відомі бренди та продаж під виглядом європейської продукції, в тому числі й за кордон.
Зауважимо, що усе було представлено так, ніби ці факти вже доведені та підтверджені, що не відповідає дійсності.

НАША ПОЗИЦІЯ

Ми послідовно наполягаємо на тому, що правоохоронні органи мають захищати права та інтереси громадян України, а не бути інструментом в конкурентній боротьбі між двома суб’єктами господарювання.

Саме тому ми вимушені звертатися до суду по захист ділової репутації та напрацьованого роками імені клієнта компанії.

«Наш позов — це закономірна реакція на зловживання повноваженнями з боку слідчих ДФС, функціями яких є реалізація держполітики в податковій та митній сферах. Оскільки порушення принципу презумпції невинуватості (ніхто не може вважатися таким, що вчинив злочин, поки його вина не буде доведена), недопустиме в правовій державі»
каже Юра Мельник, адвокат Міллер, юридична компанія.

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?

Наш клієнт вже 30 років на ринку України та є унікальним дилером європейських брендів автозапчастин та компонентів. Розпочата проти нього кримінальна справа схожа на відточену роками схему правоохоронних органів для тиску на бізнес.

Ваша увага в цей день дуже потрібна

Ми теж святкуємо День захисників і захисниць України. І сьогодні розкажемо про справи захисників, яких ви можете привітати своєю увагою. Бо їм бракує справедливості, а суспільна увага може допомогти її відновити.

1) Справа «кіборга» Віталія Григор’єва.

Фактично карають за самозахист. Колишній військовослужбовець працює у лісництві на Херсонщині і пересувається на милицях після отриманої на Донбасі травми. Суд визнав його винним у «вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони». А суть у тім, що намагаючись запобігти незаконній вирубці лісу, ветеран війни вистрілив у браконьєра, який рушив машиною прямо на нього. Відстрибнути чи вжити інших заходів він фізично не міг з очевидних причин. Ми з цим рішенням суду не згодні. Деталі тут: .

2) Справа про напад на Івана Дєєва — колишнього спецпризначенця, який брав участь у ліквідації так званого «начальника міліції ДНР» і провів майже три роки у ворожому полоні.

Напад стався на одній з центральних вулиць мирного Києва минулого жовтня. Двоє хлопців на BMW X7 вирішили зупинити свій позашляховик прямо посеред дороги. На що ветеран АТО зробив логічне зауваження. Після недовгої словесної перепалки ці двоє підійшли до авто нашого клієнта, в якому він їхав з дружиною, та почали бити його і штовхати її. Зараз справа нарешті направлена до суду, але з невірною кваліфікацією. Передувало цьому затягування і вручення підозр декільком зовсім непричетним людям. Очікуємо на розгляд. Більше по справі: .

3) Справа Петра Олексюка.

З колишнього військовослужбовця, який у зоні бойових дій отримав травму, лікарі вимагали хабар за довідку, яка необхідна для присвоєння йому інвалідності. Зараз лікарів судять. Однак вже четверта поспіль спроба провести засідання була зірвана. Причини: то неявка прокурора (пряме порушення закону), то одного з обвинувачених, то заміна його захисників. Звідси — великі розриви між засіданнями суду, порушення розумних строків та загалом пасивна позиція прокуратури. Ще одна спроба провести засідання — 29 листопада. Додаткова інформація тут:.

4) Справа «мінера мосту» Олексія Белька

У вересні 2019 року ветеран АТО, учасник бойових дій на сході України начебто погрожував підірвати міст Метро вибухівкою, якої у нього не було. Обвинувачена судом людина — людина із поствоєнним синдромом. Неосудність довела судово-психіатрична експертиза. У січні 2020-го ексвійськовослужбовцю змінили запобіжний захід та помістили на лікування до психіатричного закладу. Прокурор просив посиленого режиму, а поліція хотіла ще й стягнути з нього 69 тисяч гривень за збитки. Чи можна було запобігти його вчинку? Питання риторичне, однак привертає увагу до відсутності належної допомоги у адаптації людям, які повертаються з війни. Подробиці за посиланням: .

Це не вичерпний перелік кейсів військових, які веде наша компанія, і далеко не всі історії людей, які замість вдячності та поваги отримують довгі судові спори, а часом і вироки.

Пригадайте це, вітаючи захисників і захисниць. Їм завжди потрібна наша підтримка!

«Справедливість для постраждалих — у зоні ризику» після звільнення провідного розслідувача MH17

З таким заголовком нідерландське видання NOS () випустило публікацію про справу Гюндуза Мамедова — заступника генпрокурора, який займався, зокрема, розслідуванням збитого над Донбасом пасажирського «Боїнга». У Гюндуза Мамедова незаконно відібрали доступ до держтаємниці, чим унеможливили діяльність, і після цього він написав заяву про звільнення. Деталі тут: .

Далі пропонуємо дослівний переклад матеріалу, який зібрав про нашого Клієнта Гюндуза Мамедова нідерландський журналіст Герт-Ян Деннекамп:

«Гюндуз Мамедов — прокурор, який керував розслідуванням авіакатастрофи рейсу MH17 в Україні. У липні його було відсторонено і наприкінці того ж місяця він був змушений піти у відставку.
За словами адвоката Гюндуза Мамедова Masi Nayyem (партнер Міллер, юридична компанія), на кону стоїть міжнародна репутація України, а Генеральна прокуратура України «навмисно перешкоджає розслідуванню російських злочинів».
Українські правозахисні організації вважають, що відставка Мамедова може стати «похоронною ланкою» для розслідування військових злочинів в Україні. За словами адвоката Віталія Титича, Генпрокуратура не функціонує, і такий професіонал як Мамедов вкрай необхідний. «Наразі в органах прокуратури немає жодної особи, яка могла б краще виконувати обов’язки на цій посаді»
каже Віталій Титич.

«Боротьба за владу»

Правозахисні організації кажуть, що в Києві за лаштунками ведеться боротьба за владу. Вони побоюються, що Генеральний прокурор більше не надає значення розслідуванню військових злочинів на Сході України, а розслідування рейсу MH17 більше не буде пріоритетним.

«На жаль, Мамедов єдиний, хто має достатній досвід та знання, щоб проводити таке розслідування», — сказала Надія Волкова з колективу радників з прав людини та юристів ULAG (Українська юридична консультативна група).
Правозахисників не заспокоює те, що керівництво розслідуванням взяла на себе Генеральний прокурор Ірина Венедіктова. За даними організацій, Венедіктова не має досвіду ведення таких розслідувань. У розмові з Волковою та її колегами Венедіктова сказала, що може навчитися цьому, провівши це розслідування. «Але вона мала це зробити двадцять років тому, зараз не час для цього»
каже Волкова.

«Шанс справедливості поставлений під загрозу» – Громадські організації та адвокати за викликом. Кілька тижнів тому громадські організації та юристи написали звернення до міжнародної спільноти та посольств у Києві. У ньому вони попереджають, що звільнення «загрожує будь-яким шансам на справедливість для жертв». Вони не отримали жодної відповіді на ці звернення, навіть з Нідерландів.

Розслідування перебуває на новому етапі
заявляє нідерландська прокуратура.

«Кримінальне розслідування щодо екіпажу «Buk-TELAR» та ієрархічної лінії все ще триває. Прокуратура Нідерландів та поліція мають постійні контакти з іншими партнерами JIT. Ці лінії повинні залишатися короткими». (JIT – Joint Investigation Team (Міжнародна слідча група).

«На цьому етапі важливо зберегти знання і досвід в ході розслідування. При зміні варти нагорі, наприклад, в Генпрокуратурі України і Службі безпеки України, добре ще раз підтвердити ці заяви одна одній»

«Звільнений у Нідерландах»

Цього тижня також було оголошено, що нідерландському прокурору Уорду Фердінандуссе буде надана нова посада. Він продовжує брати участь у процесі MH17.

Рік тому — перед самим початком судового процесу над MH17 у Нідерландах було оголошено, що шість прокурорів в Україні були звільнені під прапором боротьби з корупцією. Вони всі повинні були повторно скласти іспит: деякі відмовились, інші не склали його. Результат — змінено всю команду. Під тиском Нідерландів колишній офіцер залишився залученим до Міжнародної слідчої групи (JIT) як радник.

Генпрокурор Венедіктова каже, що Мамедов поки не може подати у відставку, оскільки проти нього розпочато дисциплінарне провадження (дисциплінарне провадження 6 серпня завершене і вже відсутні обставини, які на момент публікації цієї статті перешкоджали звільненню Гюндуза Мамедова за власним бажанням, ми писали про це тут: ).

«Нідерландська команда в Україну»

Минулого місяця відбулася зустріч посла Нідерландів Йеннеса де Мола з Генеральним прокурором Іриною Венедіктовою. У заяві для преси Венедіктова пише, що Нідерланди готові направити в Україну групу прокурорів та слідчих для обговорення подальших дій, пов’язаних із рейсом MH17. За даними Міністерства закордонних справ, звільнення Мамедова не обговорювалося під час цієї зустрічі