Загальне

Російські ракети та артилерія зруйнували тисячі людських осель та підприємств в Україні. І нині постає запитання: як відшкодувати збитки, спричинені рф та притягнути її до відповідальності? Пояснюємо на досить нетиповому, але ефективному прикладі — міжнародному інвестиційному арбітражі. 

Чому слід обрати саме арбітраж?

Міжнародний інвестиційний арбітраж — це процедура вирішення суперечок між іноземними інвесторами та державою. У розумінні цього процесу інвесторами є не лише фізичні, а й юридичні особи, які також можуть звернутися до арбітражу. Можливість інвестора подати позов до держави є гарантією того, що у випадку виникнення суперечки, інвестор має змогу звернутися до незалежних арбітрів. На них покладено функцію розв’язання спору та ухвалення рішення. Спори вирішують як в інституційному арбітражі, так і в ad hoc. Різниця полягає у тому, що останній створюють для конкретного спору, тоді як інституційний діє постійно.

Це вагома перевага для інвестора — обійти національні суди, яким ті не завжди довіряють. Практика засвідчує, що інвестори швидше оберуть арбітраж. Особливо знижується рівень довіри, коли сторона у спорі в національному суді — держава. 

Перевагою арбітражу є і той факт, що на відміну від процедури звернення до ЄСПЛ та національних судів, сума відшкодувань може бути більшою у 10 разів та покрити всі витрати. Якщо це справа ad hoc, витрати будуть залежати від кожної справи окремо. У випадку інституційного арбітражу, то це вартість позову, арбітрів (залежно від їхньої кількості), вартість юридичних та адміністративних послуг.

Як відбувається арбітраж? 

Арбітражний розгляд інвестиційного спору — процедура дорога і за часом тривала. Склад арбітражного трибуналу спершу повинен встановити: чи є спір інвестиційним, яка компетенція сторін, чи є згода на арбітраж. 

І лише після цього перейти до розгляду справи по суті. Кожен із цих етапів передбачає докладний аналіз: визначення інвестиції, громадянства інвестора, тлумачення положень угоди. Остаточним етапом є винесення рішення, що забирає третину часу всього розгляду. У середньому, з моменту подання позову до винесення остаточного рішення, може пройти до 3,5 років.

Короткий дайджест справ

Україна серед держав-лідерів, проти яких ініціюють арбітражні спори. З відомих справ — арбітражний спір, ініційований ПАТ «Мотор Січ», який розглядається судом ad hoc. 

Також справа Філіп Морріс проти України. Суть спору полягає у тому, що національний антимонопольний орган призначив штраф у 44 млн євро через порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ «Тедіс Україна». Товариство виконало не у повному обсязі рішення Комітету від 2016 року, тому компанія звернулася до інвестиційного арбітражу. 

У межах інвестиційного арбітражу розглядають також справу Ощадбанку проти рф. Йдеться про втрату майна фінустанови в Криму, яку спричинила анексія півострова. Аналогічною є справа «Укренерго» проти рф, яка стосується  втрати компанією майна в Криму.

Яка вартість?

Усе буде залежати від того, до якого арбітражу буде заявлений позов. Якщо це інституційний арбітраж, то згідно з Arbitration Rules — вартість позову буде коштувати 5000 доларів, якщо це арбітраж ad hoc — то все індивідуально та залежить від кожного окремого випадку.

Міжнародний інвестиційний арбітраж має багато переваг у наш час. 

Арбітраж — це не тільки про великі стягнення збитків, це також і про конфіденційність, можливість вибрати арбітра/ів та остаточність рішення. Саме це дає сторонам певну свободу і можливість наперед встановити результат спору між ними. 

Питання націоналізації підприємств набуло особливої актуальності після початку повномасштабної війни в Україні. Ряд пропозицій було внесено законодавцями ще з 2014 року. Ця процедура має підсилити економіку завдяки залученню грошей у державний бюджет. Розбираємося, чим важлива націоналізація під час війни.   

Що таке націоналізація? 

Це примусове відчуження приватного майна на користь держави. Наразі існує дві мети такого «привласнення»:

• коли власник — резидент рф, майно якого може бути вилучено у будь-який момент (у такому випадку майно не підлягає відшкодуванню)
• якщо у випадку окупації міста, будь-яке підприємство може бути використане російськими загарбниками у військовому комплексі, тобто у виробництві зброї (у цьому випадку майно підлягає відшкодуванню)

Розглянемо на першому прикладі. Верховна Рада дозволила відчужувати на користь держави російське майно, ухваливши закон  «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів». Йдеться про будь-яке рухоме та нерухоме майно, включно з цінними паперами, грішми, вкладами у банках, активами, корпоративними правами, що безпосередньо або через афілійованих осіб належить рф або резидентам.

Зараз держава планує націоналізувати багато підприємств російських власників в Україні, наприклад, ТРЦ «Оушен Плаза», яким володіє сім’я Ротенбергів. Наразі торговий центр передали Агентству з розшуку та менеджменту активів. Також було передано арештовані корпоративні права товариств на понад 350 мільйонів гривень, серед них і один з найбільших торгово-розважальних центрів столиці. Генпрокурор зазначив, що гроші, отримані від роботи ТРЦ, використовували для виробництва й постачання боєприпасів рф.

Також актуальним є питання націоналізації Львівського автобусного заводу, оскільки його власниками є росіяни. За словами міського голови Львова, на території  заводу планують збудувати муніципальний індустріальний парк. Наразі місто чекає рішень від Кабінету Міністрів України та РНБО щодо націоналізації підприємства.

Яка процедура націоналізації?

Кабінет Міністрів України повинен сформувати проєкт про примусове вилучення, після чого винести його на розгляд Ради національної безпеки та оборони, яка безпосередньо ухвалює таке рішення. Наступним кроком є підписання Президентом указу, який вводить у дію рішення РНБО про примусове вилучення об’єкту.

Розглянемо на прикладі, коли власники — громадяни України. Новокраматорський  машинобудівний завод — один з найпотужніших та найбільших заводів важкого машинобудування в Україні та світі. Підприємство розташоване у Краматорську, на Донеччині, і нині зазнає постійних обстрілів рф. 

19 липня Верховна Рада ухвалила постанову №7566, якою вирішила передати майно НКМЗ у державну власність. 

У зв’язку з чим було ухвалено це рішення?

Націоналізувати завод вирішили, щоб не втратити виробничі потужності у зв’язку із можливістю захоплення його російськими військовими. У відповідь підприємство звернулося до президента України Володимира Зеленського з проханням призупинити виконання ухвали про примусове відчуження майна заводу. Тобто не забирати майно заводу. 

НКМЗ є лідером машинобудування України, а інвестиції в переобладнання заводу за останні 20 років перевищують $500 млн. На підприємстві працюють 7,6 тис. людей, які все ще отримують заробітну плату.

Питання вивезення потужностей з території заводу складне, деяке обладнання перемістити неможливо, але зараз для держави важливо вивести обладнання подалі від лінії фронту.

Згідно з законом, власник компанії отримає компенсацію вартості вилученого майна. Частину грошей він повинен отримати до вилучення майна, а повну суму – протягом п’яти років після скасування воєнного стану. Тоді ж власник може повернути своє майно за рішенням суду, якщо воно вціліло.

Чого чекати подібним підприємствам?

Неподалік від Краматорська також розташовані Лисичанський машинобудівний завод, який не є державною власністю та наразі перебуває під окупацією, а також Дружківський машинобудівний завод, який перебуває на стадії банкрутства. Наразі наказу про націоналізацію цих підприємств немає. Якщо потужності таких заводів потраплять до рук ворога, то вони ймовірно можуть бути задіяні в оборонно-промисловому комплексі. А саме — у виробництві великокаліберних снарядів, компонентів артилерійських озброєнь та новітніх вітчизняних комплексів артилерійського озброєння.