Оренда землі в умовах війни: законодавчі зміни, що підтримають продовольчу безпеку держави

Близько 30% площ, які використовувалися для сільськогосподарських робіт, Україна втратила від початку війни. А зважаючи на те, що наша країна була одним зі світових лідерів поставки зерна в країни Африки, Близького та Далекого Сходу, зменшення врожаю матиме негативний вплив на експортний прибуток України.

Тому парламентарі терміново внесли зміни у правила оренди землі, що відображені у пунктах 27, 28 Перехідних положень Земельного кодексу. Це дозволить оперативно залучити всі ресурси для якнайшвидшого відновлення рівня засіяних площ.

Як відбуватиметься оренда землі державної та комунальної власності?

1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності можна буде передавати в оренду.

Для цього потрібно подати заяву до органів місцевого самоврядування (якщо земля комунальна) або територіальні органи Держгеокадастру (якщо земля державна).

2. Умови оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва такі:

  • строк оренди не може перевищувати рік
  • розмір орендної плати — не більше 8% нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у середньому по країні оцінка становить 27,5 тис. грн за гектар)
  • заборонено змінювати склад угідь, передавати ділянки в суборенду, змінювати цільове призначення ділянки, будувати тощо
  • договори оренди землі укладаються лише в електронній формі з використанням кваліфікованого е-підпису та без проведення земельних торгів
  • однорічний договір оренди землі не можна буде поновлювати

3. Орендар земельної ділянки не має права на:

  • компенсацію власних витрат щодо поліпшення якостей землі (наприклад, удобрення)
  • висадку на земельній ділянці багаторічних насаджень (дерев, кущів)
  • переважне право на купівлю орендованої земельної ділянки при продажу
  • використання корисних копалин, торфу, лісу, водних об’єктів, а також інших корисних властивостей землі

Такі договори оренди укладають лише в електронній формі.

Не працює реєстр прав на нерухоме майно та Державний земельний кадастр. Яка альтернатива?

Під час війни діє «Книга реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану», яку веде районна військова адміністрація у паперовій та електронній формах. Там фіксують договори: 

  • оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду військовими адміністраціями
  • оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду постійними користувачами, емфітевтами
  • про передачу прав землекористування 
  • про внесення змін до зазначених договорів, договорів про розірвання

Через тимчасові проблеми з доступом до Державного земельного кадастру та реєстру речових прав на нерухоме майно, інформацію туди вносити не будуть. Як і присвоювати кадастровий номер таким землям. 

Якщо закінчення строку дії договору припадає на час дії воєнного стану?

Договори щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення (оренди, та інші договори користування землею: емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту), строк дії яких закінчився під час воєнного стану, поновлюється на рік автоматично. Вносити зміни у договір чи реєстр речових прав на нерухоме майно не потрібно.

Що робити, якщо є бажання передати своє право користування землею?

Орендарі земельних ділянок можуть передавати своє право оренди на земельну ділянку на рік. Це можна зробити без згоди власника на підставі письмового договору. 

Приватні землекористувачі, які мають землю на праві постійного користування (але не можуть продати, подарувати чи обміняти), емфітевзису, можуть передавати ділянки в оренду на рік для ведення сільського господарства. 

Якщо воєнний стан закінчиться, що буде з орендованою землею?

Договори діятимуть рік з моменту реєстрації. 

Чи можна отримати землю за правом безкоштовної приватизації?

Ні. Закон забороняє:

  • давати дозволи на розробку проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність
  • безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність (крім тих, що передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва)
  • земельні торги щодо прав оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок державної, комунальної власності c/г призначення (земельні торги, що не було завершено, вважають скасованими)

«Спрощення процедури оренди надасть усім охочим основний ресурс для виробництва, який було втрачено через війну землю. Таке оперативне реагування на потреби агросектору дозволить врятувати урожай зернових та забезпечити продовольчу безпеку держави. Для ефективної реалізації оновленого закону є підтримка місцевої влади та органів Держгеокадастру»,

зазначила помічниця адвоката практики судових спорів Олександра Вергелес.

Записатися на консультацію можна через:

  • офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
  • сайт https://millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
  • месенджер Facebook https://bit.ly/3MEcmdQ
  • за телефоном +380 (67) 538 45 38
Read More

Консультуємо pro bono

«Міллер» — це завжди про більше. Більше, ніж просто бізнес, юридичний супровід чи захист. 

З першого дня війни наша команда ні на хвилину не припинила роботу і донині працює як єдиний злагоджений механізм. Ми поділили фронти за власним вибором: частина команди одразу змінила костюм на військову форму та берці, долучившись до лав тероборони та ЗСУ, частина волонтерить та дбає про знайдених після обстрілів тварин, а частина і надалі допомагає українцям захищати свої права. 

Тим, хто знайомий з нами давно, відомо — вже багато років частину справ наша команда бере на умовах pro bono, тобто безкоштовно. 

Це те, що вшите в наші цінності за замовчуванням — робити фаховий юридичний захист доступним для тих, хто не може собі його дозволити. Це соціальний внесок нашої команди у зміцнення верховенства права в Україні.

Тому ми готові надавати безкоштовні юридичні консультації щодо:

  • бездіяльності правоохоронних органів: ви стали жертвою злочину і на ваші звернення не реагують
  • відшкодування вартості зруйнованого під час війни майна  
  • ввезення гуманітарної допомоги з-за кордону: що потрібно знати
  • відновлення втрачених водійських документів (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспорту): куди звертатися

Якщо вам потрібно розв’язати одне з таких питань, звертайтеся до наших юристів через:

  • офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
  • сайт https://millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
  • Facebook
  • за телефоном +380 (67) 538 45 38

Крім цього, наша команда вважає своїм обов’язком пояснювати як законодавчі нововведення вплинуть на життя людей, аналізувати юридичні кейси, досліджувати українське та міжнародне право, тому щодня готує фахові матеріали.  

За бажанням ви можете підтримати нас на Patreon

Ваші донати дозволять розширити коло людей, яким ми зможемо надати фахову юридичну допомогу безоплатно.

Все змінюється, крім головного: ніхто не може бути вище закону. 

Щодня ми пересвідчуємося, як нові сторінки історії нашої країни пишуть мільйони українців. Своїм прикладом, своїм вибором і своїми вчинками. 

Дякуємо кожному! 

Read More

Уряд врегулював механізм евакуації людей, які перебувають під наглядом соцслужб із зони бойових дій

З початком війни під тимчасовою окупацією російських військових опинилися сотні населених пунктів, а з ними і тисячі українських громадян. І якщо значній кількості родин вдалося евакуюватися до безпечних регіонів України, найбільш вразливі групи населення залишилися заручниками окупантів або ж щодня перебувають під обстрілами.

На жаль, довоєнне законодавство не було готове та не могло повноцінно вирішити та врегулювати питання, пов’язані з екстреною евакуацією закладів під  час активних бойових дій. Норми, які врегульовували питання виїзду були розпорошені в різних нормативних актах, що не дозволяло керівництву таких закладів максимально оперативно організувати та узгодити вивезення своїх підопічних до безпечних територій.

Тому Уряд урегулював питання евакуації людей, які перебувають під наглядом соціальних служб, та постійно проживають у дитячих будинках, інтернатах, соціальних центрах тощо. 

На які заклади поширюється такий порядок?

  • Дитячі будинки-інтернати
  • Заклади дошкільної та загальної середньої освіти з пансіонатами в їх складі
  • Школи та професійні-училища соціальної реабілітації
  • Центри медичної реабілітації та паліативної допомоги
  • Центри соціальної підтримки дітей та сімей
  • Центри соціально-психологічної реабілітації
  • Будинки-інтернати для громадян похилого віку
  • Заклади, що забезпечують тимчасове проживання особами, які перебувають в складних життєвих обставинах 
  • Інші заклади, в яких передбачено проживання або цілодобове перебування дітей та осіб

Які категорії осіб можуть бути тимчасово евакуйовані?

  • Діти-сироти, діти, позбавленні батьківського піклування до 18 років
  • Діти до 18 років, які хоч і не є сиротами чи позбавленими батьківського піклування, але зараховані до закладів на цілодобове перебування
  • Люди похилого віку, люди з інвалідністю, які постійно проживають у закладах та отримують соціальні послуги із догляду та підтримки
  • Повнолітні особи, які перебувають у складних життєвих обставинах та тимчасово проживають в закладах, що надають соціальні послуги

Що змінюється? 

  • Регламентується порядок отримання дозволу/рішення на евакуацію
  • Узгоджуються маршрути евакуації закладів у безпечні регіони
  • Оформляється документально процедура евакуації
  • Виділяється фінансування та інші організаційні питання, які виникають в процесі евакуації 

«Затвердження такого порядку вкрай важливе для безпеки осіб, які потребують особливої уваги — тобто для найбільш вразливих категорій громадян: дітей, пенсіонерів, людей з інвалідністю тощо. Відсутність таких механізмів була значним недоліком нашого законодавства, однак швидка реакція уряду на проблеми, що виникають дозволяє усунути всі прогалини, що стане в нагоді і у післявоєнний період»,

зазначив адвокат практики судових спорів Андрій Новак.
Read More

Квітневі зміни щодо виплат військовим: допомога пораненим та членам сімей загиблих

Один із пріоритетних напрямків Уряду — фінансове забезпечення військових, які беруть участь у війні. Особливо допомоги потребують ті, хто отримав поранення. Тому у квітні Кабмін розширив перелік підстав та отримувачів такої допомоги. Пояснюємо, хто може розраховувати на додаткові виплати. 

Хто може її отримати?  

Наприкінці лютого Уряд запровадив виплати по 100 тисяч гривень військовим, які беруть участь у бойових діях або забезпечують правопорядок у районах проведення бойових дій. Це, зокрема:

  1. Військовослужбовці
  • Збройних Сил(у тому числі строкової служби)
  • Служби безпеки України
  • Служби зовнішньої розвідки
  • Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби
  • Управління державної охорони
  • Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації
  • Державної спеціальної служби транспорту
  1. Військові прокурори Офісу Генерального прокурора
  2. Особи рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій
  3. Співробітники Служби судової охорони
  4. Особи начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро
  5. Поліцейські особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які служать в органах і установах зазначеної служби, розташованої у регіонах, де тривають бойові дії

У квітні урядовці розширили перелік захисників та захисниць, які мають право на щомісячну виплату 100 000 гривень та включив тих:

  • хто через поранення (контузію, травму, каліцтво), пов’язаним із захистом Батьківщини, перебуває у вітчизняних або закордонних лікарнях
  • хто був захоплений у полон (крім тих, хто добровільно здався), став заручником, був інтернованим (коли держава, яка не бере участь у війні, поселяє у себе та розброює військових, які зайшли на її територію) або зник безвісти

Якщо військовий загинув або помер внаслідок зазнаних поранень чи травм після введення воєнного стану — 100 тисяч виплачують повністю, а не лише до дня зазнання травми чи смерті.  

За який період запроваджують виплату допомоги?

Гроші виплачуватимуть за отримані поранення або смерть захисників, що сталися в період дії воєнного стану. Однак звернутися за такою допомогою можна протягом трьох років.

Які потрібно документи для отримання щомісячних виплат?

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказу командирів/начальників.

Які виплати передбачено у разі смерті військового?

Сім’ям загиблих армійців одноразово виплачують 15 000 000 гривень. Гроші розподіляють рівними частками на членів сім’ї, батьків та утриманців загиблого.

Якщо хтось відмовиться від одноразової грошової допомоги?

Якщо близькі військового відмовилися від своєї частини, її розподілять між іншими родичами, що мають право на таку виплату. Претендентам на допомогу виплата власних часток передбачена незалежно від того, отримали інші свою чи ні.

Якщо виплата вже відбулася, проте за нею звернулися інші претенденти, перерозподіл суми можуть зробити за взаємною згодою або в суді.

Якщо військовий помер не на полі бою, а у лікарні, чи отримає його сім’я допомогу?

Так. 15 мільйонів гривень отримають сім’ї армійців, які померли через поранення (контузії, травми, каліцтва) у період дії воєнного стану, але не пізніше ніж через рік.

Якщо сім’я загиблого одночасно має право на отримання 15 000 000 гривень та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законодавчими актами (наприклад, виплати по смерті поліцейського), виплачують одну суму за вибором.

«Грошове забезпечення військових є одним з важливих факторів підтримки в умовах війни. Запроваджені зміни також допоможуть фінансово допомогти тим військовим або їхнім сім’ям, хто зазнав поранення або потрапив у полон. Оскільки дуже часто це головний годувальник у родині»,

зазначила помічниця адвоката практики судових спорів Олександра Вергелес.

Записатися на консультацію можна через:

  • офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
  • сайт https://millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
  • за телефоном +380 (67) 538 45 38
Read More

Податкові пільги на нерухомість під час дії воєнного стану

Українські громадяни та бізнес, що мають житлову нерухомість у регіонах, де тривають бойові дії, звільняються від податку на майно. Йдеться про нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 

Законодавці внесли зміни до Податкового кодексу в частині сплати податку на нерухоме майно для фізичних та юридичних осіб під час війни (ст. 266). 

Закон передбачає не оподатковувати житлову та нежитлову нерухомість на території ведення бойових дій щонайменше до кінця року року. Таким чином держава зменшує податкове навантаження на людей/бізнес, чиє майно зруйновано або пошкоджено внаслідок війни. Пояснюємо, що змінюється. 

Нежитлова нерухомість

Майно, що перебуває у власності  юридичних або фізичних осіб, не оподатковується з 1 березня цього року до  31 грудня того, в якому скасують воєнний стан. 

Житлова нерухомість

Не нараховується та не сплачується до бюджету податок за об’єкти житлової нерухомості (квартири та житлові будинки, площею 60 та 120  кв. м відповідно), що перебувають у власності громадян за 2021-2022 податкові роки.

Скасовується податок на об’єкти житлової нерухомості, власниками яких є юридичні особи з 1 березня по 31 грудня цього року.

Територія дії податкових пільг

Пільговий режим діятиме на територіях, де тривають/тривали бойові дії, або тимчасово окупованих російськими військовими. Законодавством передбачено, що перелік таких територій визначає Кабмін. Проте офіційний список нині не визначений.

«Новий закон дозволяє ефективніше застосовувати податкове законодавство. Через вимушену зміну місця проживання тисячами українців, населення позбавлено права володіти власним майном, проживати у ньому чи розпоряджатися.  Обов’язок сформувати перелік територій, де тривають бойові дії, покладений на Кабмін. Наразі оприлюднений лише список адміністративно-територіальних одиниць, де можна отримати допомогу застрахованим особам у межах програми «єПідтримка», а отже механізм реалізації положень прийнятого закону має бути розроблено незабаром», —

коментує юрист практики захисту бізнесу Артур Лозіцький

За аналогією з переліком територій, де діє програма «єПідтримка», пільговий режим може працювати у: Волинській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій,  Харківській, Херсонській, Чернігівській  Київській областях та Києві.

Read More

Зникла людина: що робити та куди звертатися?

Зникнення людей — один із трагічних, але супутніх наслідків війни. Щодня ми отримуємо інформацію про близьких чи знайомих, яких не можуть знайти. У такому випадку виникають доволі логічні запитання: як повідомити про зникнення людини та отримати підтвердження, що вона зникла безвісти, отримати соціальну допомогу та зрозуміти, що робити з майном цієї людини. 

Людина зникла

Якщо ваші рідні, знайомі та друзі довгий час не виходять на зв’язок, не поспішайте панікувати. На жаль, під час війни може трапитись різне — відсутній зв’язок, світло або людина вимушена переховуватися. 

Що потрібно зробити першочергово:

  1. Спробуйте зв’язатися з тими, хто перебував поруч з нею постійно. Це може бути будь-хто — сусіди, знайомі, друзі, родичі. 
  2. Перевірте інформацію про евакуаційні маршрути, що публікуються в офіційному телеграм-каналі міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук. Можливо людина виїхала з небезпечного місця і не може повідомити про це. Спробуйте зв’язатися із нею пізніше. 
  3. Якщо встановити зв’язок так і не вдалось, повідомте про зникнення людини до уповноважених держорганів:
  • Національне бюро пошуку зниклих безвісти — на сайті або за номером 1648
  • Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — зателефонуйте на гарячу лінію 0800-50-17-20 (цілодобово)
  • Міністерство внутрішніх справ — заповніть заявку на сайті.
  • Національна поліція України — зателефонуйте за номером 102 або на гарячу лінію 0800-50-02-02 (цілодобово)
  • Товариство Червоного Хреста України — зателефонуйте за номером +380 66 250 9957, +380 96 304 4375, +380 63 979 3830 або напишіть на пошту rfl@redcross.org.ua
  1. Повідомте про зникнення людини, через перевірені телеграм-канали та сайти для пошуку людей:
  1. Правильно сформулюйте повідомлення про пошук, щоб швидше знайти людину, для цього вкажіть:
  • паспортні дані зниклої людини
  • опишіть її зовнішність та всі можливі особливі прикмети (татуювання, одяг на момент зникнення, шрами, родимки та інші особливості зовнішності)
  • вкажіть додаткову інформацію, що допоможе у пошуках (номер мобільного телефону, номери автомобіля і т.д.)
  1. І ще раз, найголовніше — не панікуйте та зберігайте спокій. 

Також в Україні діє закон «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», що регулює порядок надання людині статусу «зниклої безвісти», її розшук та відповідно соціальних гарантій членам її сім’ї.

Подання заяви та розшук

Насамперед, людина набуває статусу зниклої безвісти з моменту подання заявником заяви про такий факт та її розшук або за рішенням суду. Такий статус зберігається за нею до припинення розшуків. Якщо людина зникла  у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, вона отримує статус зниклої за особливих обставин.

При цьому оголошення людини померлою не припиняє її розшук, поки не встановлять її місцеперебування чи місця поховання.

Іноземці, що перебувають в Україні на законних підставах, так само можуть набувати статусу зниклої безвісти.

Права та інтереси людини, зниклої безвісти, а також її майно захищаються до моменту припинення її розшуку або оголошення померлою.

Заяву про розшук безвісти зниклої людини подають до відповідного територіального органу Національної поліції. ЇЇ можуть подати родичі (батько, мати, син, дочка, брати та сестри та інші особи), представник військового формування (якщо людина була військовослужбовцем), органом державної влади, органом місцевого самоврядування, об’єднанням громадян або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення.

Соціальні гарантії людини та сім’ї зниклої

Будь-яка людина має право знати про долю своїх родичів, які зникли безвісти. Це включає отримання достовірних відомостей про їхнє місцеперебування, обставини загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), а також право отримати їх останки.

Члени сім’ї людини, яка зникла безвісти, мають право отримати пенсію через втрату годувальника, якщо це:

  • непрацездатні члени сім’ї, що перебували на її утриманні
  • діти — пенсія призначається незалежно від того, чи були вони в неї на утриманні
  • батьки і чоловік/дружина, які не були на її утриманні, якщо внаслідок зникнення вони втратили джерело засобів для існування

Право на отримання пенсії виникає через місяць з дня внесення інформації про безвісти зниклу особу до Єдиного реєстру досудових розслідувань

Пенсія виплачується членам сім’ї особи, зниклої безвісти, за весь час, протягом якого особа, зникла безвісти, зберігає цей правовий статус

Право на отримання пенсії через втрату годувальника припиняється з дня, наступного за днем внесення такої відмітки до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При  цьому смерть особи, яка мала статус зниклої безвісти, чи визнання її померлою надає родичам право на звернення для отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Над майном людини, зниклої безвісти, встановлюється опіка. Опікун управляє ним , а також виконує зобов’язання такої людини за рахунок цього майна (платить кредит, здає квартиру в оренду тощо). Опіку припиняє суд, визнавши особу безвісти відсутньою чи померлою.

Якщо обоє батьків дитини зникли безвісти, над нею встановлюють опіку/піклування. Це також стосується людей, які були на утриманні людини, зниклої безвісти.

За людиною, яка зникла безвісти, зберігаються місце роботи та посада, поки суд не оголосить її померлою. 

Якщо буде реальне підтвердження того, що людина, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, її родичам видадуть висновок про підтвердження обставин її смерті. Надалі вони можуть визнати людину померлою через суд.

«На жаль, ситуації коли люди зникають дуже часті у період війни. Але важливо зібратися і зробити все можливе для пошуку людини за допомогою громадськості та уповноважених органів. Це збільшить шанси знайти людину, визначити її офіційний статус, від якого залежить і захист осіб, що були наближені до зниклої людини»,

коментує помічник адвоката кримінальної практики Євгеній Скуратівський.
Read More

Право на захист під час розслідування в умовах воєнного стану

Верховна Рада розширила коло повноважень органів слідства та прокуратури під час досудового розслідування в умовах війни. Йдеться про можливість керівником органу прокуратури давати дозвіл на проведення окремих слідчих та процесуальних дій, якщо ці повноваження у визначені строки не може виконати слідчий суддя. 

Які права українців порушуються? 

Законодавство дозволяє обмежувати під час воєнного стану окремі конституційні права громадян. Визначальним є те, що у цей перелік не потрапляють: 

  • право на судове оскарження (ст. 55 Конституції України)
  • право знати свої права та обов’язки (ст. 57 Конституції України)
  • право на професійну правничу допомогу (ст. 59 Конституції України)
  • право особи на захист (ст. 63 Конституції України)

Нині можливості забезпечення таких прав частково проігноровано. Пояснюємо, про що йдеться. 

Як змінилася процедура? 

У ст. 615 КПК України (особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції) визначено процедуру, за якої у виняткових випадках запобіжний захід підозрюваному у тяжких чи особливо тяжких злочинів може обирати не суд, а керівник органу прокуратури. Наприклад, людина скоює крадіжку в умовах воєнного стану, під час затримання чинить опір. У слідства є підстави вважати, що підозрюваний може ухилятися від слідства, а інтенсивність бойових дій, обмеження воєнного стану та віддаленість суду не дозволять у відведений строк забезпечити розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу). 

При цьому участь підозрюваного або його адвоката під час вирішення цього питання не передбачена. Тобто людина позбавлена можливості скористатися послугами захисника, отримати доступ до матеріалів кримінального провадження, надати пояснення та докази підтвердження своєї позиції у справі.

Рішення керівника прокуратури можна оскаржити в суді у межах територіальної юрисдикції якого скоєно злочин (після забезпечення його функціонування в іншій місцевості або найбільш територіально наближеним до нього судом).

Як змінилася підсудність справ?

Навіть під час війни правосуддя в Україні здійснюють лише суди. А визначена процедура та принципи судового розгляду кожної з справ не можуть змінюватися. 

Через воєнні дії в України робота судів в багатьох містах обмежена. У такому випадку, якщо суди не можуть здійснювати судочинство, законодавство дозволяє змінити територіальну підсудність справ, що розглядаються в цих судах, або змінити їхнє розташування.

На сайті Верховного Суду визначено території, де не здійснюється правосуддя судами загальної юрисдикції та підсудність яких змінена (тобто перенесена до судів у безпечних регіонах). 

Як це працює на практиці?

Іноді виникають ситуації, коли офіційного рішення про припинення роботи суду не було, однак по факту він не працює (наприклад, окремі суди в Києві та області). 

Це означає, що рішення ухвалив керівник прокуратури на основі ст. 615 КПК України, але формально воно не відповідає вимогам закону, бо клопотання має розглянути суд.  Однак і оскаржити рішення керівника прокуратури не можна доти, доки не буде ухвалено рішення про зміну підсудності або фактичне відновлення роботи суду.

Через бойові дії на певних територіях неможливо забезпечити судовий контроль та оскарження рішень слідчого чи прокурора. Це порушує права сторін у кримінальному провадженні і може призвести до зловживань правами з боку сторони обвинувачення.

Окремим ускладненням у забезпеченні прав є обмеження на особисті побачення з особою, що перебуває під вартою, зокрема, її адвокатом. Це обмежує комунікацію та позбавляє можливості реалізовувати не тільки її процесуальні права як сторони кримінального провадження. У випадку, наприклад, бійки у СІЗО чи порушень з боку адміністрації, людина втрачає можливість оперативно отримати допомогу від медиків чи захисника. 

У таких умовах отримати оперативну інформацію про стан підзахисного та умови утримання його під вартою майже неможливо. Відповідно й ускладнюється можливість надати правову допомогу. Бо офіційні звернення розглядають довго та подекуди безрезультатно. 

Чому це важливо? 

У таких обставинах виникає ситуація, коли людина може залишитись під вартою на невизначений час без можливості оскаржити таке рішення. Без дієвого судового контролю шанси оскаржити рішення органу слідства та самостійний збір доказів адвокатом значно зменшуються.

Нині нардепи продовжують адаптувати кримінальне процесуальне законодавство до вимог воєнного часу. Зокрема, опрацьовують законопроєкти щодо вдосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах війни та щодо дотримання строків кримінального провадження (про це ми напишемо у наших наступних матеріалах). 

Попри все, більшість пропонованих норм не вирішують протиріч у потребі забезпечити права всіх учасників провадження. А навпаки розширюють повноваження прокурорів та та суттєво обмежують права кожного на професійну правничу допомогу, вільний вибір адвоката та обмежують роль адвоката як учасника кримінального провадження. 

«Функціонування судової та правоохоронної системи є важливими складовими в умовах воєнного часу. Законодавчі зміни мають комплексно адаптувати процедури для збереження балансу між потребами сьогодення та забезпеченням конституційних прав кожної людини. Своєчасне забезпечення цього принципу убезпечить від можливих майбутніх порушень та сприятиме виконанню завдань кримінального судочинства», —

зазначив адвокат кримінальної практики Артем Облетов

Про посилення відповідальності за мародерство, диверсії і держзраду читайте тут .

Про адаптації кримінального законодавства до вимог війни читайте тут .  

Записатися на консультацію можна через:

  • офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
  • сайт https://millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
  • Facebook
  • за телефоном +380 (67) 538 45 38
Read More

Виконавчі провадження в умовах війни: як змінюється процедура виконання рішень судів?

Законодавці вдосконалили процедуру виконання рішень судів в умовах війни та розширили можливості для сторін виконавчих проваджень. Йдеться, насамперед, про справи за участю рф та осіб, пов’язаних з нею, а також можливість користуватися грошима на арештованих рахунках та деякі інші важливі зміни, про які варто знати.

Розповідаємо про закон Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який нещодавно набув чинності. 

Що таке виконавче провадження?

Виконавче провадження — це завершальна стадія судового провадження. В Україні рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку. Нині йдеться саме про примусове виконання рішень.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, на підставі якого буде відкрито виконавче провадження і здійснюватиметься його виконання.

Що потрібно знати в аспекті законодавчих змін? 

1. Зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є:

  • російська федерація
  • громадяни рф
  • юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства рф
  • юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є рф, громадянин рф або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства рф

Обмеження не застосовується:

  • до громадян рф, які проживають в Україні законно
  • до юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни рф або громадяни України та громадяни рф, які проживають в Україні законно

2. Також зміни передбачають, що на період дії воєнного стану на території України:

  • Фізичні особи можуть користуватися грошима на арештованих рахунках, якщо сума стягнення за виконавчим документом щодо такої особи не перевищує 100 000 грн. (у межах виконавчого провадження їх може бути кілька, але зміни стосуються виключно суми за одним виконавчим документом)
  • Юридичні особи-боржники також можуть користуватися грошима з арештованих рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше 5 мінімальних заробітних плат в місяць на 1 працівника (тобто не більше 32 500 грн), а також сплати податків, зборів та ЄСВ.
  • Припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Але це положення не стосується рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни рф.
  • Строки для подання виконавчого документу на період воєнного стану перериваються (час війни враховуватися не буде, термін продовжить нараховуватися після)

На що ще варто звернути особливу увагу?

Забороняється відкривати виконавчі провадження та застосовувати заходи примусового виконання рішень (накладення арештів, звернення стягнення на доходи, майно тощо) на тимчасово окупованих територіях внаслідок військової агресії рф, або у період такої окупації (якщо РНБО своїм рішенням визначить статус таких територій як тимчасово окуповані). 

На час війни законодавець дещо прискорив процес отримання виплат тим із батьків, кому вони сплачуються. Йдеться про те, що у випадках стягнення аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника гроші перераховуються на рахунок стягувача напряму, а якщо реквізитів немає  — гроші підуть на рахунок органу ДВС або приватного виконавця.

Тобто, наразі стягувач може звернутися, наприклад, до роботодавця боржника з заявою про перерахування аліментів напряму на його рахунок. Враховуючи чинні нестабільні умови, це значно прискорює процес отримання грошей тим із батьків, кому вони сплачуються.

«Такі зміни, насамперед, захищають національні інтереси України у зв’язку з воєнною агресією рф. Законодавець вже вкотре в умовах війни демонструє свою адаптивність та швидко реагує на ситуації, які потребують обов’язкового та подекуди негайного врегулювання для забезпечення справедливості та захисту конституційних прав громадян в ці часи»,

зазначила помічниця юриста практики судових спорів Дар’я Палієнко.

Записатися на консультацію можна через:

  • офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
  • сайт https://millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
  • Facebook
  • за телефоном +380 (67) 538 45 38
Read More

Дійти до Гааги за верховенством права: як змусити росію поплатитися за злочини в Україні? 

Щодня в Україні фіксують воєнні злочини з боку російських військових. Буча, Ірпінь, Гостомель — свідчення нелюдської жорстокості окупантів та повного нехтування законами війни. А ми ще не бачили міста, які нині перебувають у тимчасовій окупації. І головна місія нашого покоління — допомогти знайти і покарати кожного. Кожного причетного до геноциду українців. 

Природно, що ми бажаємо всім, хто віддавав та виконував злочинні накази, смерті. Але перед цим надважливо, щоб винні постали перед міжнародним трибуналом. 

Хто може карати за воєнні злочини?

Головне місце серед інституцій, які мають можливість притягнути до відповідальності за геноцид, військові злочини та інші порушення міжнародного гуманітарного права — Міжнародний кримінальний суд. 

Міжнародний кримінальний суд (не плутати з Міжнародним судом ООН), як його ще називають Гаазький трибунал, розпочав роботу 2002 року на підставі Римського статуту. Це постійно діюча інституція, уповноважена розслідувати геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та інші порушення міжнародного гуманітарного права. 

Римський статут є основою правової діяльності МКС, прийнятий у 1998 році і вже за 4 роки набрав чинності. Його підписало понад 150 країн, серед яких і Україна, але так його і не ратифікувала. Однак це не порушує наше право на звернення до Гааги з проханням розслідувати найбільш тяжкі злочини, скоєні в Україні. 

Ми вже двічі використовували свою прерогативу юридичного визнання юрисдикції Гаазького суду та дії Римського статуту. Вперше щодо подій на Майдані незалежності, вдруге щодо злочинів, вчинених на Донбасі та в Криму. 

Сама преамбула Статуту вказує на стурбованість країн-учасниць подіями ХХ століття, коли мільйони дітей, жінок і чоловіків стали жертвами неймовірних злочинів, що глибоко потрясли совість людства. Держави визнали, що ці найтяжчі злочини загрожують загальному миру, безпеці та благополуччю. Таке не повинно залишатися безкарним і що їхнє дієве переслідування має бути забезпечено як заходами на національному рівні, так і міжнародним співробітництвом. 

Тому сповнені рішучості покласти край безкарності осіб, які вчиняють такі злочини та сприяти попередженню подібних, заснували Міжнародний кримінальний суд. Перед МКС немає імунітетів та строку давності злочинів. 

На що розповсюджується юрисдикція суду?

  • злочини геноциду
  • злочини проти людяності
  • воєнні злочини
  • злочин агресії

Під «геноцидом» розуміють дії, що здійснюють з наміром знищити будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу, зокрема:

  • вбивство членів такої групи
  • заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу
  • навмисне створення таких життєвих умов, які розраховані на фізичне знищення

Під «злочинами проти людяності» розуміють діяння, які здійснюють у межах широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб, якщо такий напад відбувається свідомо, зокрема:

  • вбивство
  • винищування
  • поневолення
  • депортація чи насильницьке переміщення населення
  • ув’язнення або інше жорстоке фізичне позбавлення свободи
  • тортури
  • згвалтування, звернення до сексуального рабства, будь-які інші форми сексуального насильства

«Воєнні злочини» означають серйозні порушення Женевських конвенцій від 1949 року, а саме:  

  • умисне вбивство 
  • катування або нелюдське поводження 
  • умисне заподіяння сильних страждань чи серйозних тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю 
  • незаконне, безглузде та великомасштабне знищення та присвоєння майна, не викликане військовою необхідністю
  • незаконна депортація, переміщення чи незаконне позбавлення волі
  • взяття заручників

Інші серйозні порушення законів та звичаїв, що застосовуються у міжнародних збройних конфліктах, а саме:

  • навмисні напади на цивільне населення або окремих цивільних осіб, які не беруть участі у військових діях
  • умисні напади на цивільні об’єкти, які не є військовими цілями
  • умисне завдання ударів по персоналу, об’єктах, підрозділам або транспортним засобам, задіяним у наданні гуманітарної допомоги 
  • умисне вчинення нападу, коли відомо, що він стане причиною випадкової загибелі або каліцтва цивільних 
  • умисне завдання ударів по школах, церквах, госпіталях, історичних пам’ятниках тощо та місцях, де перебувають хворі і поранені
  • примус громадян до участі у військових діях проти їхньої власної країни
  • застосування отрути або отруєної зброї
  • застосування куль, які легко розриваються або сплющуються в тілі людини
  • застосування зброї, боєприпасів та техніки, а також методів ведення війни такого характеру, що викликають надмірні пошкодження або непотрібні страждання 
  • згвалтування, звернення до сексуального рабства та будь-які інші види сексуального насильства, що також є грубим порушенням Женевських конвенцій
  • умисне вчинення дій, що наражають цивільне населення на голод, як спосіб ведення війни 

«Злочини агресії» — це планування, підготовка, ініціювання або здійснення особою, яка може керувати або контролювати політичні або військові дії держави, акту агресії, який у силу свого характеру, серйозності і масштабів є грубим порушенням Статуту ООН. Це визначення з’явилося у Римському статуті лише у 2010 році. Попри те, що ст. 5 Статуту (злочини, що підпадають під юрисдикцію суду) передбачала розслідування злочинної агресії, норма не діяла через відсутність її юридичного визначення. 

Акт агресії означає застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або яким-небудь іншим способом, що суперечить Статуту ООН. 

До таких злочинів відносять:

  • вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої, будь-яка військова окупація чи силова анексія території 
  • бомбардування території іншої держави або застосування будь-якої зброї проти території іншої держави
  • блокада портів або берегів держави збройними силами 
  • напад на сухопутні, морські чи повітряні сили
  • застосування збройних сил однієї держави, що перебувають на території іншої за згодою з приймаючою державою 
  • використання території держави для здійснення акту агресії проти третьої держави
  • засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців для збройного нападу на іншу державу

Ще 1974 року в резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної асамблеї ООН було вказано: «Жодні міркування, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, неспроможні служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного світу. Жодне територіальне придбання або особлива вигода, отримані внаслідок агресії, не є і не можуть бути визнані законними»

Як працює суд?

З початку повномасштабної війни в Україні, до Гаазького трибуналу звернулося 39 країн із проханням розслідувати злочини, вчинені рф. Рішення про початок розслідування анонсував прокурор Гаазького суду Карім Хан ще 28 лютого. Він самостійно ініціював розслідування вчинених окупантами злочинів проти людства та воєнних злочинів. 

Ба більше, вже почався процес збору доказів, Карім Хан сам приїздив до України. Активно допомагають у процесі збору доказової бази і українські правоохоронці. Офіс Генпрокурора, Нацполіція фіксують вчинені злочини, щоб пришвидшити процес у МКС та використати ці докази у подальшому для національних судових процесів.

Після того, як прокурор вирішить, що підстав для розслідування достатньо, він звертається за санкцією до Палати попереднього провадження. Далі Палата, за заявою прокурора, може видати ордер на арешт особи, якщо достатньо доказів та підстав вважати, що вона вчинила злочин. Після надання особи у розпорядження Гаазького трибуналу, добровільної явки або на підставі наказу про явку Палата проводить слухання щодо питання про затвердження звинувачень у присутності прокурора та обвинуваченого. Проте,слухання може відбутися і без обвинуваченого, щоб затвердити звинувачення, на підставі яких Прокурор має намір домагатися проведення судового розгляду.

Слухання про затвердження звинувачень без обвинуваченого можуть провести, якщо:

  • він відмовився від свого права бути присутнім на слуханні
  • він ховається або неможливо встановити його місцезнаходження

Щодо самого судового розгляду, який здійснює Судова палата, то тут потрібна присутність обвинуваченого.

До відповідальності Гаазький трибунал може притягнути, серед іншого тих, хто:

  • вчиняє злочини 
  • наказує, підбурює чи спонукає вчинити злочин
  • допомагає, підбурює або якимось іншим чином сприяє його вчинення, включаючи надання коштів на його вчинення 
  • щодо злочину геноциду, прямо та публічно підбурює інших до здійснення геноциду

Для трибуналу немає значення посада особи. Рівноцінно до відповідальності можуть бути притягнуті, як глави держав чи уряду, члени уряду чи парламенту, військові командири та воєначальники. 

Так, до відповідальності можливо притягнути президента рф путіна, міністра закордонних справ рф лаврова, міноборони шойгу, президента білорусі лукашенка та інших.  

Той факт, що злочин, який підпадає під юрисдикцію Гаазького трибуналу вчинено особою за наказом уряду, начальника, не звільняє її від кримінальної відповідальності. 

Суд може призначити одне з таких видів покарання:

  • позбавлення волі на певний термін, що не перевищує 30 років
  • довічне позбавлення волі

 Також суд може призначити: 

  • штраф
  • конфіскацію доходів, майна та активів, отриманих внаслідок злочину

Відбувати покарання засуджений може у призначеній судом державі, із переліку тих, які готові забезпечити виконання покарання. 

Відшкодування збитків

Суд ухвалює рішення щодо відшкодування потерпілим, включаючи реституцію, компенсацію та реабілітацію. Суд може у своєму рішенні визначити розмір шкоди та збитків. Також, має право винести ухвалу про виплати суми у порядку відшкодування збитків до Цільового фонду.

Історія міжнародних трибуналів: чи домоглися країни правосуддя?

Нюрнберзький процес 

Першим і безпрецедентним став Нюрнберзький процес, який слухали у Міжнародному військовому трибуналі.

Процес розпочався 1945 року в Палаці правосуддя міста Нюрнберга над колишніми посадовцями нацистської Німеччини. Міжнародний військовий трибунал став тим судовим органом, що наділений повноваженнями притягнути до кримінальної відповідальності головних військових злочинців — політиків та військових гітлерівської Німеччини.

Над створенням трибуналу та розробкою його статуту працювала країни-переможниці Другої світової: Америка, Британія, Франція та радянський союз. До речі, головним представником сторони обвинувачення від срср став українець (виходець з Чернігівської області) Роман Руденко, генеральний прокурор УРСР.

Під час судового засідання, у якості доказу було продемонстровано фільм про нацистські концентраційні табори. Цей матеріал було відзнято під час звільнення. Реакція присутніх була відверто приголомшливою, адже важко уявити, що такі жахіття можуть відбуватися насправді.

На лаві підсудних повстали злочинці, серед яких начальник штабу Верховного головнокомандування військовими силами Німеччини, міністр внутрішніх справ, міністр зовнішніх справ Німеччини, головнокомандувач військово-повітряними силами, міністр озброєнь, керівник відділу друку і радіо у міністерстві пропаганди та інші. Їх звинуватили у злочинах проти людяності, миру, військових та інших. 

За вбивства мирного населення, жорстоке поводження з цивільними та військовополоненими, взяття в рабство, зруйнування міст, вторгнення в інші країни, та багато інших нелюдських безжальних злочинів, було покарано прибічників гітлера. 

Винних засудили до смертної кари, довічного або тюремного ув’язнення від 10 до 20 років.

Судові процеси над іншими військовими злочинцями, які не відносились до верхівки нацистської Німеччини продовжувались ще до 50-х років минулого століття. Загалом засуджено 177 осіб, серед яких були і лікарі, і члени айнзатцгруп (розвідувально-військових частин, створених німецьким нацистським керівництвом для ліквідації населення, знищення військовополонених на окупованих територіях).

Вперше в історії до кримінальної відповідальності притягнуто не лише виконавців, а й значну кількість верхівки, яка видавала протиправні накази. 

Токійський процес

1946 року створено Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу у Токіо.

Дуглас Макартур, командувач військами США на Далекому Сході видав прокламацію, якою наказав створити спеціальний військовий трибунал. Тоді було розроблено статут, за аналогією Нюрнберзького. У документі прописали злочини, які розглядатиме трибунал та як він працюватиме.

Обвинувачення висунули за масові вбивства, злочини проти звичаїв війни, людяності та миру на Далекому Сході. На лаві підсудних опинилися головні японські злочинці: генерали, прем’єр-міністри Японії, міністри, воєначальники та посли.

Токійський процес завершився у 1948 році, за цей час було винесено смертні вироки, довічне позбавлення волі та менші тюремні сроки для високопосадовців та військових Японії.

За теренами Японії також було влаштовано інші трибунали, якими визнано винними приблизно 5 тис. військовослужбовців-японців. Частину з них засудили до смертної кари.

Польський національний трибунал 

1946 року також створено Польський національний трибунал. Спеціальний суд займався злочинами нацистів та зрадників Польщі. Серед засуджених були і працівники Аушвіца та командувач концентраційного табору Плашув.

Післявоєнні міжнародні судові інституції створили прецеденти, за якими злочини проти миру, людяності, геноцид та інші страшні діяння повинні бути покарані. Так, в 1948 році Організація Об’єднаних Націй прийняла Конвенцію про запобігання геноциду та покарання за нього.

Трибунал для колишньої Югославії

1993 року Рада Безпеки ООН за ініціативи Франції, створила Міжнародний трибунал для колишньої Югославії.

Приголомшливі злочини, вчинені проти мирного населення Хорватії, Боснії і Герцеговини стали підставою створення спеціального органу, який був би уповноважений їх розслідувати. 

Югославський трибунал не був типовим для того часу, адже мав мандат Ради безпеки ООН. Орган займався розслідуванням порушення Женевської конвенції, інших норм міжнародного права (злочинами проти людства, миру та геноциду), що відбувалися у колишній Югославії під час воєн 1991-2001 років. Зокрема, проти масових убивств, тортур, примусової депортації, руйнування міст, застосування отруйних речовин.

Трибунал тривав 24 роки, за цей час було висунуто обвинувачення 161 особі, засуджено 90 злочинців. Максимальним покаранням було довічне ув’язнення.

Важливо відмітити, що тут вже не вдавались до такого виду покарання, як смертна кара.

До відповідальності Міжнародним військовим трибуналом було притягнуто колишнього президента Югославії Слободана Мілошевича і колишнього віце-президента Сербії Воїслав Шешель, президента Республіки сербської в Боснії і Герцеговині Радована Караджича.

Трибунал для Руанди 

1994 року на підставі резолюції Ради Безпеки ООН створено Міжнародний трибунал щодо Руанди. Суд займався справами, пов’язаними з геноцидом, який скоїли у Руанді та іншими порушеннями міжнародного гуманітарного права. Вважається, що цей суд найбільше в історії виніс вироків у справах проти геноциду.

Тимчасовий уряд, який прийшов 1994 року до влади африканської країни, за 100 днів знищив від 800 тис. до 1 млн людей. На цій підставі створили близько 12 тис. судів, серед яких і Міжнародний трибунал, які розглянули більше 1 млн справ. Сам Міжнародний військовий трибунал займався злочинами, вчиненими верхівкою тодішньої влади Руанди, міністрами, іншими урядовцями, політиками, бізнесменами та керівниками ЗМІ.

Трибунал займався розглядом справ до 2015 року та виніс 95 вироків. 

Спочатку Нюрнберзький процес та Токійський трибунал, потім Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії та Руанди стали підставами для формування єдиної міжнародної системи, яка могла б розслідувати подібні злочини та виносити обвинувальні вироки. Такою інституцією став Міжнародний кримінальний суд. 

«Попри те, що росія не є учасницею Римського статуту з 2016 року, це не зупинило Гаазький трибунал у намірі розслідування злочинів  окупантів та притягнення рф до відповідальності. Проте, не варто виключати варіант створення окремого військового трибуналу. Це вже робили раніше на підставі резолюції Ради Безпеки ООН. Чи не накладе на такі спроби вето росія, яка поки що є членом Ради Безпеки? Ймовірно, що так. Можливо ми дочекаємося, що росію виключать з Радбезу. А можливо буде створено спеціальний суд на підставі резолюції Генасамблеї ООН, як зробили 2006 року на прикладі Камбоджі. Що стосується посадовців нижчого рангу чи звичайних військових, безумовно Гаазький трибунал, зважаючи на свої обмежені ресурси, не зможе охопити такий спектр злочинців. Проте, в цьому зможуть допомогти українські національні суди, та за потреби наші міжнародні партнери. Такі розслідування розпочали Франція, Німеччина, Польща, Словаччина, Норвегія та інші країни», 

коментує юристка кримінальної практики Наталія Баранова.  

Прочитати про міжнародне гуманітарне право, порушення Гаазької та Женевської конвенцій можна

Надсилати інформацію про воєнні злочини, скоєні росією, можна на e-mail: otp.informationdesk@icc-cpi.int

А також за допомогою платформи warcrimes.gov.ua та tribunal.in.ua

Read More

Клуб вигнанців: чому росія має бути у чорному списку FATF?

Вигнати росію з FATF, як державу, що фінансує тероризм. Україна вимагає від країни-членів організації негайно виключити рф із консорціуму та внести її до чорного списку. 

Що це за організація? 

Назва FATF (Financial Action Task Force on Money Laundering) розшифровується як Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей. Це міжурядова організація, мета якої розвивати та впроваджувати світові стандарти протидії відмиванню грошей та фінансування тероризму. 

Служба фінансового моніторингу України неодноразово направляла до FATF листи з пропозицією виключити росію з членів FATF та внести її до чорного списку організації як «юрисдикцію високого ризику». Аналогічні заклики до FATF направляли Міністерство закордонних справ та Верховна Рада України.

Служба Фінмоніторингу закликала підписати петицію з відповідними закликами до FATF . 

Завданням боротьби з відмиванням грошей є:

  • запобігати легалізації грошей, здобутих злочинним шляхом
  • фінансуванню тероризму

Росія — держава-терорист. Вона розв’язує агресивні війни, використовує заборонені способи ведення війни, тероризує та вбиває мирне населення, атакує лікарні та житлові масиви, займається репресіями та переслідуваннями на своїй території, створює фейкові республіки в сусідніх державах.

Очевидно за своїм визначенням вона давно провалила боротьбу з фінансуванням тероризму, а її механізми протидії цьому явищу не працюють. Бо вона ініціатор та виконавець усіх цих явищ. 

У чому суть такої ідеї і навіщо це? 

FATF регулярно моніторить стан боротьби з відмиванням грошей/боротьбу з фінансуванням тероризму в різних юрисдикціях. Виявляє країни зі стратегічними недоліками в цій сфері і дає рекомендації щодо виправлення ситуації. 

Також FATF публікує списки юрисдикцій, до яких фінансовим інституціям рекомендує застосовувати посилені заходи обачності — тобто ті країни, де стан боротьби з брудними грошима катастрофічний. Це і є чорний список. Там зараз всього дві країни — Північна Корея та Іран.

Що це означає простими словами? 

Включення в цей список — індикатор того, що країнам і тамтешньому бізнесу не варто довіряти та інвестувати в нього. 

Це означає, що будь-яку транзакцію з представниками цієї країни банк має перевіряти врай скрупульозно: отримувати підтвердження походження грошей, походження статків клієнта, цілей розрахунків тощо. А краще просто відмовитися обслуговувати таку транзакцію, з урахуванням неприйнятно високого ризику відмивання грошей чи фінансування тероризму. Те ж саме стосується не тільки банків, а й, наприклад, інвесторів.

Як включення росії до чорного списку допоможе Україні? 

Це ще один крок до економічної ізоляції росії. Чорний список хоч і не є санкційним заходом, але вкрай обмежує можливості для міжнародних розрахунків чи залучення коштів з-за кордону.

Щодо виключення з FATF, логіка проста — держава-терорист просто не повинна впливати на формування політики в сфері протидії відмиванню грошей.
«Сподіваємося, що у  FATF прислухаються до закликів України, оскільки це одна з найвпливовіших міжнародних організацій у сфері протидії фінансуванню тероризму. Поки що вона реагує лише обережними заявами. На фоні того, що світ побачив в Київській області варто ще раз нагадати, що з державами-терористами, варто поводитися як з терористами»,

коментує старша адвокатка Ольга Веретільник.
Read More