Articles posted by super-admin-miller

Виграти суд у спорі з державним органом – ще не означає домогтися реального результату. Іноді навіть після набрання рішенням законної сили ТЦК продовжує його ігнорувати.

Причина звернення

Суд визнав протиправним рішення Тернопільського обласного ТЦК та СП та зобов’язав його оформити і направити до Пенсійного фонду документи нашого клієнта, щоб вирішити питання про призначення пенсії за вислугу років із зазначенням календарної та пільгової вислуги.

Рішення набрало законної сили. Клієнт отримав виконавчий лист, однак ТЦК рішення суду не виконав.

Замість того, щоб вчинити саме ті дії, які визначив суд, особову справу клієнта направили до іншого органу, звідки її повернули без реалізації.

Тобто, попри обов’язкове судове рішення, ТЦК фактично знову заблокував процедуру оформлення пенсії.

Наша робота

Ми не обмежилися отриманням позитивного рішення суду та відкриттям виконавчого провадження. Ми зафіксували факт невиконання рішення та звернулися до суду із заявою про встановлення судового контролю.

У заяві ми довели, що:
• ТЦК не виконав рішення у спосіб, прямо визначений судом;
• формальне направлення особової справи до іншого органу не є належним виконанням рішення;
• право клієнта залишається невідновленим;
• ТЦК має відзвітувати перед судом про фактичне виконання покладених на нього обов’язків.

Результат
Суд погодився з нашою позицією та прямо встановив, що рішення не виконано. Тернопільський обласний ТЦК та СП зобов’язали протягом трьох місяців подати до суду звіт про виконання рішення разом із доказами вчинення відповідних дій.

Ця справа демонструє важливу проблему: державний орган може не виконувати судове рішення навіть після того, як воно набрало законної сили.

Саме тому юридичний супровід не повинен завершуватися фразою «позов задоволено».
Ми продовжуємо роботу доти, доки ТЦК не виконає рішення суду, а право клієнта не буде відновлено фактично, а не лише на папері.

Над справою працювали:
Дмитро Деркач, старший юрист, адвокат практики вирішення спорів.
Вадим Шкляр, молодший юрист практики вирішення спорів.

Miller Law Firm захищає інтереси судді Верховного Суду у відставці в одному з публічних кримінальних проваджень, пов’язаних із розглядом справи № 910/15551/20 щодо акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК».

За версією сторони обвинувачення, наш клієнт нібито отримав 50 000 доларів США неправомірної вигоди за ухвалення рішення на користь третіх осіб.

Водночас у нас принципова позиція: підозра не підтверджена доказами, а її конструкція внутрішньо суперечлива.

Обвинувачення стверджує, що неправомірна вигода нібито передавалася за голосування за конкретне рішення у справі № 910/15551/20. Водночас наш клієнт не голосував за той результат, який сторона обвинувачення вважає ухваленим в інтересах третіх осіб.

Навпаки, він послідовно підтримував інший процесуальний результат у цій справі, оскільки мав правову позицію, що апеляційний перегляд відбувся неправомочним складом суду. Відповідно, на його переконання, справу слід було повернути на новий апеляційний розгляд.

Ця позиція не була ситуативною чи прихованою. Вона публічно зафіксована в окремій думці суддів Верховного Суду, серед авторів якої був наш клієнт.

Ключова проблема підозри полягає також у тому, що версія про передачу коштів фактично ґрунтується на показаннях особи, яка сама є фігурантом цього провадження, уклала угоду з прокурором, визнала власну вину та дала показання щодо інших осіб.

На думку захисту, такі показання потребують особливо ретельної оцінки. Тим більше, коли йдеться про ситуацію, в якій між учасниками існували різні процесуальні та професійні позиції, а тому достовірність відповідних тверджень має перевірятися не припущеннями, а незалежними доказами.

Окремо важливо, що під час обшуку правоохоронці не знайшли інкримінованих 50 000 доларів США. Було вилучено лише 2 300 доларів США, які наш клієнт добровільно видав. Походження цих коштів має логічне пояснення і саме по собі не підтверджує версію про отримання неправомірної вигоди.

Попри це, прокурор просив застосувати до нашого клієнта надмірний запобіжний захід – заставу понад 10,6 млн грн, обов’язок носити електронний браслет та додаткові обмеження пересування.

Захист наполягав, що такий запобіжний захід не відповідає ані реальним обставинам справи, ані майновому стану клієнта, ані рівню підтвердженості самої підозри.

Суд першої інстанції не погодився з позицією прокурора. Замість застави у сумі понад 10,6 млн грн, суд визначив 900 000 грн, тобто майже у 12 разів менше, ніж просила сторона обвинувачення. Також суд не застосував електронний браслет і не встановив додаткових обмежень пересування, на яких наполягав прокурор.

Показово, що під час розгляду клопотання після уточнюючих запитань до прокурора стало очевидно, що заявлена конструкція підозри зміщує акцент із нібито ухвалення рішення в інтересах третіх осіб на сам факт участі нашого клієнта у складі Великої Палати Верховного Суду та голосування у справі.

Після цього як захист, так і прокурор звернулися з апеляційними скаргами. Захист просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання про застосування застави. Прокурор, навпаки, вимагав збільшити розмір застави, посилити запобіжний захід і застосувати ті обмеження, які суд першої інстанції вже визнав необґрунтованими.

Апеляція залишила рішення без змін.

Отже, на цьому етапі встояло головне. 900 000 грн застави замість понад 10,6 млн грн, без електронного браслета, без додаткових обмежень пересування та без посилення запобіжного заходу в апеляції.

Для нас це не просто різниця в цифрах. Запобіжний захід не може бути покаранням до вироку, інструментом тиску або реакцією на публічність справи. Якщо справа є гучною, це не означає, що обмеження для людини мають бути максимальними.

Захист із самого початку звертав увагу на ключове, що підозра має підтверджуватися доказами, а не лише припущеннями чи показаннями особи, яка сама зацікавлена у співпраці зі слідством.

У практиці ЄСПЛ такі особи іноді описуються як pentiti — ті, хто визнає власну участь і співпрацює зі слідством. Свідчення таких осіб не можуть автоматично сприйматися як достатня підстава для висновків у справі. Вони мають перевірятися іншими незалежними доказами, а сторона захисту повинна мати реальну можливість поставити питання такому свідку, перевірити його мотиви та оспорити достовірність показань.

Тому якщо версія обвинувачення фактично тримається на показаннях співучасника або особи, яка може отримати переваги від співпраці зі слідством, цього недостатньо. Потрібні незалежні докази, які підтверджують не лише самі слова такого свідка, а й ключові елементи підозри.

Ми не називаємо це фінальною перемогою, адже поки існує підозра, з якою ми принципово не погоджуємося, робота захисту триває.

Але це важливий процесуальний результат.

Апеляція не підтримала спробу прокурора посилити запобіжний захід. На цьому етапі суд не дозволив перетворити публічність справи на підставу для додаткового тиску на людину.

Працюємо далі.

Земля належала клієнту з 2002 року. Через 11 років сусід оформив документи так, що фактично забрав її частину.

Так почався багаторічний спір Костянтина Чайковського за власну земельну ділянку.

Із 2017 року клієнт відстоював своє право в судах. Але минулого року Обухівський районний суд Київської області у складі судді Зінченка О.М. став на бік сусіда.

Ба більше — з Клієнта стягнули ще 200 000 грн витрат на правничу допомогу.
Але ми з цим рішенням не погодились та звернулись до Київського апеляційного суду.

Адвокат Miller Law Firm Дмитро Деркач разом з молодшим юристом Вадимом Шкляром провів ретельну роботу з пошуку архівних документів на користь свого Клієнта та довів апеляційному суду помилковість рішення суду першої інстанції.

Сьогодні апеляційний суд:

• скасував рішення Обухівського районного суду Київської області.
• ухвалив нове рішення на користь Костянтина Чайковського яким скасував право власності сусіда.
• захистив право власності Клієнта на спірну частину земельної ділянки;
• скасував рішення в частині стягнення 200 000 грн витрат на правничу допомогу.

Ця справа тривала роками. Але тривалий спір не перетворює порушення закону на законний стан речей.

У цій справі наполегливість повернула клієнту його землю. Тому після поразки не варто опускати руки. Іноді саме апеляційний перегляд дає змогу повернути справу в правильне русло та відновити справедливість.