Питання націоналізації підприємств набуло особливої актуальності після початку повномасштабної війни в Україні. Ряд пропозицій було внесено законодавцями ще з 2014 року. Ця процедура має підсилити економіку завдяки залученню грошей у державний бюджет. Розбираємося, чим важлива націоналізація під час війни.
Що таке націоналізація?
Це примусове відчуження приватного майна на користь держави. Наразі існує дві мети такого «привласнення»:
- коли власник — резидент рф, майно якого може бути вилучено у будь-який момент (у такому випадку майно не підлягає відшкодуванню)
- якщо у випадку окупації міста, будь-яке підприємство може бути використане російськими загарбниками у військовому комплексі, тобто у виробництві зброї (у цьому випадку майно підлягає відшкодуванню)
Розглянемо на першому прикладі. Верховна Рада дозволила відчужувати на користь держави російське майно, ухваливши закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів». Йдеться про будь-яке рухоме та нерухоме майно, включно з цінними паперами, грішми, вкладами у банках, активами, корпоративними правами, що безпосередньо або через афілійованих осіб належить рф або резидентам.
Зараз держава планує націоналізувати багато підприємств російських власників в Україні, наприклад, ТРЦ «Оушен Плаза», яким володіє сім’я Ротенбергів. Наразі торговий центр передали Агентству з розшуку та менеджменту активів. Також було передано арештовані корпоративні права товариств на понад 350 мільйонів гривень, серед них і один з найбільших торгово-розважальних центрів столиці. Генпрокурор зазначив, що гроші, отримані від роботи ТРЦ, використовували для виробництва й постачання боєприпасів рф.
Також актуальним є питання націоналізації Львівського автобусного заводу, оскільки його власниками є росіяни. За словами міського голови Львова, на території заводу планують збудувати муніципальний індустріальний парк. Наразі місто чекає рішень від Кабінету Міністрів України та РНБО щодо націоналізації підприємства.
Яка процедура націоналізації?
Кабінет Міністрів України повинен сформувати проєкт про примусове вилучення, після чого винести його на розгляд Ради національної безпеки та оборони, яка безпосередньо ухвалює таке рішення. Наступним кроком є підписання Президентом указу, який вводить у дію рішення РНБО про примусове вилучення об’єкту.
Розглянемо на прикладі, коли власники — громадяни України. Новокраматорський машинобудівний завод — один з найпотужніших та найбільших заводів важкого машинобудування в Україні та світі. Підприємство розташоване у Краматорську, на Донеччині, і нині зазнає постійних обстрілів рф.
19 липня Верховна Рада ухвалила постанову №7566, якою вирішила передати майно НКМЗ у державну власність.
У зв’язку з чим було ухвалено це рішення?
Націоналізувати завод вирішили, щоб не втратити виробничі потужності у зв’язку із можливістю захоплення його російськими військовими. У відповідь підприємство звернулося до президента України Володимира Зеленського з проханням призупинити виконання ухвали про примусове відчуження майна заводу. Тобто не забирати майно заводу.
НКМЗ є лідером машинобудування України, а інвестиції в переобладнання заводу за останні 20 років перевищують $500 млн. На підприємстві працюють 7,6 тис. людей, які все ще отримують заробітну плату.
Питання вивезення потужностей з території заводу складне, деяке обладнання перемістити неможливо, але зараз для держави важливо вивести обладнання подалі від лінії фронту.
Згідно з законом, власник компанії отримає компенсацію вартості вилученого майна. Частину грошей він повинен отримати до вилучення майна, а повну суму – протягом п’яти років після скасування воєнного стану. Тоді ж власник може повернути своє майно за рішенням суду, якщо воно вціліло.
Чого чекати подібним підприємствам?
Неподалік від Краматорська також розташовані Лисичанський машинобудівний завод, який не є державною власністю та наразі перебуває під окупацією, а також Дружківський машинобудівний завод, який перебуває на стадії банкрутства. Наразі наказу про націоналізацію цих підприємств немає. Якщо потужності таких заводів потраплять до рук ворога, то вони ймовірно можуть бути задіяні в оборонно-промисловому комплексі. А саме — у виробництві великокаліберних снарядів, компонентів артилерійських озброєнь та новітніх вітчизняних комплексів артилерійського озброєння.
