Сьогодні Україна традиційно відзначає професійне свято юристів. З чим ми себе і вас вітаємо!
Дата обрана не випадково. Саме 8 жовтня 1016 року київський князь Ярослав Мудрий видав перший звід законів — Руську правду — славетний політичний документ в історії України.
У кожної професії свої особливості. Але часом «юрист» стає настільки стилем життя, що ми помічаємо відмінності у собі від інших людей — наших батьків, друзів з інших сфер діяльності — лише коли починаємо над цим замислюватися.
Тому ми вирішили поділитись своїми спостереженнями «у чому ж ми інші».
Karina Panchenko, керуючий партнер:
«Ставши юристом, я почала давати оцінку будь-якій ситуації відповідно до статей із законів, які дозволяють чи заборонять певні дії. І насправді в багатьох обставинах, де раніше могла пройти повз або промовчати, зараз вступаю в боротьбу за свої права і права інших. А ще набагато краще розумію людей, їх поведінку, бо за цей час бачила клієнтів і коли справи йдуть добре, і коли погано. Більш критично ставлюсь до помилок в особистому житті, бо маю підвищене почуття відповідальності за наслідки таких помилок. При цьому всі рідні, знайомі звертаються за професійними порадами без розуміння твоєї спеціалізації, бо #тижюрист. І до цього всі ми звикли».
Julia Ryabets, юрист практики захисту бізнесу, яка щиро вірить у зростання правової культури українців і що колись вони перестануть укладати договори за шаблоном з інтернету.
«Професія дає нам крутий скіл — вміння орієнтуватися в стресових ситуаціях та комунікувати з різними людьми. І якщо ви у розмові з друзями про житло (приміром), одразу згадуєте про судові реєстри, дозвільні документи і так далі, — видихайте, це профдеформація»
Masi Nayyem, партнер компанії:
«Під час будь-якої події, що відбувається, я думаю про те, що може бути доказом цієї події. Наприклад, якщо вийшовши з дому отримав повідомлення в месенджер, то я його не видаляю, навіть якщо воно від Київстару, бо цим я виміряю час, коли вийшов з дому. А ще мій організм звик до подій і тому несподіваний дзвінок серед ночі завжди знайде мене в гарному гуморі, бо тільки цього мій мозок насправід і чекав».
Коля Скуба, юрист кримінальної практики:
«Напевно, з роботою юриста я став легше ставитися до таких речей, які шокують інших людей, наприклад до трупів (просто я почав зі слідства). Став більш вимогливим до себе і оточуючих, але не впевнений — це через вік чи робота вплинула. Став тим, хто не любить, не хоче і не вміє ось так просто здаватись. Відмінності? Мабуть, їх немає. Ну або не звертаю на них»
Alexey Nosov, партнер і керівник кримінальної практики, додав, що пропадає страх перед людьми:
«Ти розумієш, що твої права і свободи — це головна цінність і ніхто не може їх порушити. А якщо порушить, буде покараний) Характер змінився в частині розуміння, що немає нездійсненних речей. Якщо не виходить —потрібно просто трохи зрушити дедлайн, спокійно розібратися, що не так і зробити якісно. Ну і моє улюблене — багатоваріантність мислення. Якщо до твоєї голові підставляють пістолет — у тебе є мінімум 100 варіантів виходу з ситуації».
Юра Мельник, адвокат практика захисту честі, гідності та ділової репутації:
«Перш за все, професія юриста це про критичне мислення. В тебе немає шансу дивитися на цей світ крізь рожеві окуляри. Ти звик підлаштовувати ситуацію, «викручувати» на свою користь та ставити під сумнів все. А своє життя намагаєшся зробити таким же чітким і структурованим, як і свою позовну заяву».
Anhelina Klymchuk, керівник практики захисту бізнесу:
«Бути юристом — одночасно важко і легко. Важко, тому що ти швидко дорослішаєш, а важливі події, слова і рішення — документуєш. Або хоча б робиш «скріни». І хмарне сховище телефону замість Селфі забито матеріалами справи. А легко через ту ж безпеку: перед кожним походом на побачення я точно знаю про скелети в шафі з судових та інших реєстрів».
Ілля Воробйов, адвоката кримінальної практики:
«Кинув палити, тому що набридло час на це витрачати і кожен раз відволікатися. І став більш стриманим, спокійним і врівноваженим та перестав здійснювати вчинки, через які міг раніше втрутитися в неприємності. Через це частково змінилося коло спілкування. Раніше було наївне сприйняття світу, що є тільки біле і чорне. З досвідом зрозумів, що далеко не все те добро, що таким здається і навпаки. Також прийшло розуміння, що у кожній ситуації треба звертати увагу на деталі і попри те, що ми юристи, важливо завжди залишатися людиною».
Яна Мороз, керівник практики судових спорів:
«Стала вимогливішою до всіх. Роблячи замовлення якихось товарів / послуг обурюєшся, якщо товар затримують і ніяк не попереджають, не тримають зв’язок. При цьому не можу просити знижки, бо розумію, що за якість має бути відповідна ціна. У всьому хочу побачити причинно-наслідковий зв’язок і зрозуміти весь ланцюжок подій. В побутовій суперечці можу «включити» адвоката. Іноді поїздка в таксі перетворюється в суцільну консультацію у всіх сферах. І це трохи злить».
Artem Obletov, адвокат кримінальної практики:
«Серед друзів став єдиним хто хоч інколи одягає піджак і краватку. Рідні кажуть, що став набагато більше сперечатися. Дійсно, це напевно стало звичкою. Полюбив переходити дорогу у дозволених місцях — здається став зануднішим».
Marina Soroka, керівник практики про адміністративні правопорушення:
«Моє життя відрізняється тим, що я навіть коли не працюю, то все одно працюю. Тому що люди навколо постійно запитують щось на юридичні теми. Бува, спитають, а як приймати спадщину за заповітом і за чергами? І хоч це не моя компетенція і я не знаю деталей ситуації людини, все ж з розумним виглядом розповідаю теорію, яку пам’ятаю тільки з інституту. І це допомагає. Але, зітхаючи, завжди думаю, як же допоміг би цій людині реально крутий юрист в цій темі! Наприклад, з практики судових спорів нашої компанії!».
Andrii Voznyuk, адвокат кримінальної практики:
«В мене майже немає особистих проблем, бо весь свій час зосереджую на розв’язанні проблем інших. Звик до того, що далеким родичам і знайомим завжди є про що розповісти — про земельну ділянку або про спадщину, яку забули отримати кілька років тому. І взагалі, де б я не був, маю мати відповіді на питання про пенсію, субсидію, скільки років дадуть, якщо вдарив когось, але не сильно. Бо #тижюрист. Але знаю тепер точно, аби мене почули, не потрібно підвищувати голос. Часто достатньо запитати: А чим це підтверджується?».
Христина Унгурян, юрист практики захисту бізнесу:
«Інколи я граю роль арбітра в побутових суперечках сім’ї і друзів, при чому завжди намагаюся зберегти баланс інтересів сторін. Бо юриспруденція дає знання щодо прав, обов’язків та їх реалізації, що спрощує взаємодію з оточуючим світом. Дає розуміння свого місця в суспільстві, державі. А ще мене з’явилася звичка думати сформованими юридичним термінами і словосполученнями».
Оля Веретільник, адвокат кримінальної практики:
«Різниця між нормальною людиною і юристом: що для нормальної людини — істерика, для юриста — робочий інструмент; ми вміємо з надзвичайно серйозним обличчям повідомляти оточуючим цілком фантастичну версію подій (студенти теж так вміють, але магічно діловий костюм і «покерфейс» додають будь-якій історії ваги); в нас є повно цікавих історій, і жодну ми не можемо розказати повністю, бо адвокатська таємниця і етика; нас за тиждень «посилають» більше разів, ніж середньостатистичну людину за рік. Але ми завжди повертаємось з новим клопотанням».
Андрій Івченко, юрист практики захисту бізнесу, про свої висновки з роботи:
«Наполегливість та спроби дають результат. Розвивається вміння домовлятись з людьми. Немає безвихідних ситуацій. Потрібно швидко підлаштовуватися під зміни».
Natalia Baranova, юрист кримінальної практики:
«Як відрізняється життя юриста? Ніяк, окрім того, що більшість часу я проводжу на роботі. А коли не працюю, то читаю юридичні канали. І дивлюсь на все через призму закону. І я не боюсь задавати зайвих запитань, знаходити вирішення проблем та самостійно їх створювати. Часто звертаю увагу на деталі та роблю правильні висновки. Тобто, по лайках у соцмережах можу знайти теперішню дівчину свого колишнього, моніторю людей по реєстру судових рішень, реєстру боржників та їх декларації. І ще скріню важливі повідомлення, для того, щоб їх не видалили до того, як вони знадобляться мені у якості доказів».
Вікторія Палій, юрист практики судових спорів:
«В цілому, якщо ти юрист, то це означає що ти прискіпливий зануда. На перший погляд твій образ життя нічим не відрізняється від інших, крім нав’язливої звички завжди все перевіряти, уточнювати і найголовніше — знаходити помилки і змушувати переробляти. Навіть якщо це повідомлення мамі. Я не так давно працюю юристом, але вже бачу, що стала більш приземленою, відповідальної і серйозною. Ніколи не прагнула такою бути, але що поробиш? Також професія вчить простіше дивитися на світ, бо з часом і практикою розумієш, що бачив уже все і безвихідних ситуацій не існує. І ще ти начебто знаєш трохи більше, ніж всі інші, а це дає впевненості».
Artur Solopenko переконаний, що у юриста хіба що є специфічні звички, принципи та цінності, а відмінності як такі — ні:
«У мене, наприклад, буває занадто ділове спілкування в побуті, при цьому повнота думки набирає максимального обсягу. В юриспруденції життя сповнене перемог та поразок, але будь-яка поразка веде до перемоги. Такі речі формують базові навички, необхідні для представництва клієнта в суді. Юристи бувають різними в плані ставлення до права. Деякі його просто використовують у своїх цілях, а деякі встановлюють або виборюють. Другий варіант вкорінюється в моє життя з першого курсу університету, навіть коли шанс на перемогу є мізерним».
Daria Palienko з практики судових спорів:
«Моє життя однозначно відрізняється від інших людей з мого оточення, хто не пов’язаний юриспруденцією. Це насамперед нереальний ритм, масштаб відповідальності, а також сувора дисципліна. І разом з цим тільки посилюється бажання допомогти, бути корисним і результативним щодо тих, хто тобі довіряє або щось доручає. Перебування в оточенні людей, які роблять круто свою роботу, дуже сильно впливає на швидкість і якість мого особистісного та професійного розвитку. Це нелегко, але це однозначно робить мене щасливою. Завдяки юриспруденції я стала сильнішою, терплячою та більш стійкою до стресу. Без цього в професії та й в житті — ніяк».
І цитуючи відомий фільм скажемо, що таки справді:
«Юристи і священники — це верховна каста. Професія юриста дозволяє проникнути у всі грані людського життя».
Ще раз вітаємо усіх зі святом! Сьогодні можна дозволити собі трішечки більше … але у межах закону!
